Cossacks

This paper is a study of Voltaire's treatment of the Ukrainian Cossack Hetman, Ivan Mazepa, in Voltaire's two histories dealing with eastern Europe, his 'History of Charles XII' and his 'History of the Russian Empire under Peter the Great,' with some reflections upon that famous author's method of "philosophical history" and his use of both oral and printed sources.

Аннотация. В статье на основе опубликованных и архивных источников рассматривается участие 2-го Владикавказского казачьего полка в кавалерийском сражении у селения Субатан 6 июля 1877 г. Автором делается вывод о несоответствии официальных боевых потерь частей русской армии, принимавших участие в бою у селения Субатан, реальным.
Summary. Using published and archival sources, the article considers the 2nd Vladikavkaz Cossack regiment’s participation in the cavalry battle near the village of Subatan on 6 July 1877. The author draws a conclusion about the inconsistency between
the official combat losses of the Russian army units, which took part in the battle near the village of Subatan, and the real ones.

Статья посвящена эволюции системы землепользования в станицах Донского и
Кубанского казачьих войск в 1860–1890 гг. На основании материалов Государственного архива
Ростовской области, Государственного архива Краснодарского края и отдела рукописей Российской
национальной библиотеки автор приходит к выводу, что в это время происходил переход от
«вольной» системы землепользования к паевой. Первая из этих систем, традиционная для казачьих
войск, предполагала, что каждый казак запахивает столько земли, сколько хочет. Поскольку большая
часть казаков до 1860 гг. занималась скотоводством, эта система работала достаточно успешно,
однако ее следствием стало усиление социального неравенства в станицах: казаки, запахивающие
большие площади земель, быстро обогащались. В этих условиях правительство попыталось защитить
бедных казаков, разрешив им сдавать положенные по закону паи в аренду иногородним. Эта мера и
нарастание малоземелья в станицах привели к постепенному переходу казаков к паевой системе
землепользования. Однако в результате массовой сдачи паев иногородним началось обезземеливание
не отдельных казачьих хозяйств, но казачьих станиц в целом: к 1899 г. около 20 % станичных земель
донских казаков были переданы в долгосрочную аренду иногородним.

The events of 1648–1658 in the southeast region of The Polish–Lithuanian Commonwealth have gone by various names: the Khmelnytsky Uprising, the Cossack Uprising, the Khmelnytsky Rebellion, a rebellion, a civil war, a war for national independence, the Cossack–Polish War . The collective name offered by the author in the title, namely ‘the Cossack Uprising 1648–1658’, suggests the event had more than one hero, and also that it did not end with his death in 1657 . Assumption of the broader scope of the Uprising dissociates the work from Russian and Soviet historiography (especially Marxist), but also from only recently more independent Ukrainian one. They all frequently see the Khmelnytsky Uprising ending in the Pereyaslav Agreement of 1654. To me the final turning point, made clear in the title, concerns the Treaty of Hadiach and points to the anniversary character of the monograph (the 360th anniversary of the Treaty of Hadiach, and the 450th anniversary of the Union of Lublin in 2019). In the latter part of the monograph, which draws on tradition of Polish historiography, the ‘Cossack Uprising 1648–1658’ will be synonymously referred to as ‘the Khemelmytsky Uprising’ to avoid repetition.
The events have so far been researched mostly by historians, usually specialists in the early modern period. They have been looked into mainly in terms of political history , less frequently in terms of social  and economic  history, and to a much lesser extent in terms of broadly understood history of culture . Visual history  tools have never been applied. A need exists to put in order and interpret the iconographic representation of those events, thus a need to analyse the image of the Khmelnytsky Uprising in the iconosphere. In time of visual history and culture there is no analysis of the image of the greatest Cossack uprisings of all time without considering the new media: films and computer games, which seems achievable only by means of an interdisciplinary approach.
The aim of the monograph is to present a complicated image of the Cossack Uprising 1648–1658 constructed over ages, which is a result of the demise of the Polish-Lithuanian Commonwealth with the watershed events of the Pereyaslav Agreement and attempts at saving the state by the Treaty of Hadiach. Simultaneously, foundations for emergence of fully-formed Slavic nationalities, including the Ukrainian one, were arising within the Commonwealth. Developments in the visual history of the Khmelnytsky Uprising were furthered in the 19th century as a result of transformations in East-Central Europe, and later in the 20th century following the Russian Revolution and its consequences after gaining independence by Ukraine in 1991. This monograph is an attempt at creating a model, a set of tools for aiding future historical research, especially on early modern period, which goes beyond traditional historiography. From this perspective the choice of Khmelnytsky and the Cossack Uprising bears little importance; for our purposes the French Revolution  or the culture of Renaissance could be analogically studied in terms of visual history. (from introduction)

Applying Fr. D. Turner's frontier theory and M. Foucault's concept of heterotopic spaces the author studies “other” spaces created by Russian railway men and Cossacks in Northern Manchuria in the late 19th – first half of the 20th centuries. Particular attention is paid to the organization of leisure in Harbin. The article considers two quite interesting spaces: the yacht club on the bank of the river Sungari and the hippodrome. The choice of these leisure spaces was based on a number of important characteristics. The purpose of this study is to analyze the spaces of the yacht club and the hippodrome as heterotopic spaces on the frontier territory. The author reaches several important conclusions about the basic principles of the basic principles of the creation and the functioning of these leisure spaces. Within these spaces, many cultural processes took quite different forms. The article provides numerous previously unknown facts about the development of yachting and trotting in Harbin.

Artykuł ukazuje wizję wzajemnych relacji społeczności kozackiej i unitów w twórczości badawczej arcybiskupa Filareta (Gumilewskiego). Badacz stał na gruncie obrony cerkiewnego dziedzictwa historycznego nie tylko przed wtłoczeniem go w sztywne ramy metodologiczne powielane w rosyjskiej nauce historycznej na skutek obcych wzorów, ale także przed – niebłogosławioną przez Opatrzność – rosyjską historiografią świecką. Skoncentrował swą koncepcję historyczną głównie na dziejach politycznych. Jednak skoro przedmiotem jego narracji stała się Historia Cerkwi Rosyjskiej, rywalizację mocarstw, dyplomację, wojny odsunął na drugi plan, za podstawową dyrektywę badawczą uznając ukazanie różnych aspektów działalności wyższej hierarchii prawosławnej w różnych epokach dziejowych. Rolę Kozaków w sporach międzykonfesyjnych przedstawił w oderwaniu od kontekstu społecznego, koncentrując się na ukazaniu — hagiograficzną manierą— krwawych prześladowań dokonanych przez stronę katolicką na elicie kozackiej społeczności.

September 16, 2018 will pass 360 years after the signing of the Hadiach agreement. The subject of Hadiach agreement in iconography of the 17th and 18th centuries practically did not appear. Hetman Ivan Bruhovetskyi was associated with Hadiach in the second half of the 17th century, and at the turn of the 17th and 18th centuries the author of the cossack chronicle Hryhory Hrabianka. One of the nineteenth century historians of the Bohdan Chmielnicki uprising was Michael Drahomanow from Hadiach. The idea of the Commonwealth of the Three Nations appeared during the January uprising (1863-1884). The idea of the Hadiach agreement has appeared in several documentary films, especially since the 1990s. A few years ago, the location of the signing of the Hadiach agreement was marked out and a memorial was created.

Ця книга є першим системним науково-популярним викладом історії Черкащини, здійсненим на концептуальних засадах історичної регіоналістики. Історію краю розглянуто від часів творіння земної тверді до сьогодення в контекстах різночасових державних утворень, але крізь призму прагнення до власного політичного самовизначення (україноцентризму). Стверджується, що територіальна локалізація й регіональна специфіка були зумовлені не тільки природно-ландшафтним середовищем Середньої Наддніпрянщини, а й спільною історичною долею. Простежено зміну геополітичного та ментального статусу регіону, його антропологічного виміру. Описано політичну, адміністративно-територіальну приналежність краю, господарську структуру, культурний розвиток його людності. Звернуто увагу на відображення регіональних особливостей у масовій колективні пам’яті та на трансформацію регіональної ідентичності.

Lata panowania Stefana Batorego były pełne działań militarnych. W tym czasie Kozacy zaczęli zyskiwać na znaczeniu właśnie w tej kwestii, to przełożyło się na większe zainteresowanie monarchy. Zaczynając od rejestru kozackiego, przez nadanie w Trechtymirowie, po definitywne wyjęcie rejestrowych spod kontroli starostów, to niektóre przykłady działań Batorego w celu wcielenia Kozaków do swej stałej armii.

The obstacles to the interpretation of the Ukrainian folk painting “Cossack Mamay” are caused by the researchers’ views of the Cossacks phenomenon, inherited from Soviet historiography. To my mind the main reason for a rather poetic than theoretic explanation of the painting’s essential matter is the fact that post-Soviet historians still do not regard the Ukrainian Cossacks to be a monastic military order with its special religious practice.

The collapse of the Union of Soviet Socialist Republics (USSR), in 1991, was followed by a series of intense military conflicts that broke out along the Soviet periphery and across its former sphere of influence. The dire state of the Russian economy, domestic political turmoil and the necessity to uphold a liberal façade to its new Western backers prevented Moscow from becoming openly involved in these conflicts. However, a Russian footprint was still present thanks to the arrival of so-called “volunteers,” who poured into these emerging zones of instability. This period played an important role in the development of future Russian Private Military Companies (PMC) and the way the government would subsequently use them in other theaters. First, these Russian irregulars gained experience (not necessarily positive or state-sponsored) in regional conflicts stretching from Central Asia to the Balkans and became acquainted with the specificities of non-linear, asymmetric warfare under different geographic and climactic conditions. Second, their participation created an aura of “volunteerism” and justice-seeking that substantially increased Russia’s popularity abroad. Finally, this involvement of volunteer irregulars allowed Moscow to create zones of instability (so-called “frozen conflicts”) that it continues to use to this day for various geopolitical purposes.
Among other aspects, this paper aims to:
Discuss the main operational theaters and composition of Russian irregular/mercenary forces in regional armed conflicts until 2013;
Trace the fighting tactics/techniques employed by Russian irregulars;
Discern the motivating factors driving Russian irregulars/mercenaries;
Identify the “volunteers’ ” recruitment techniques and command-and-control (C2) structures;
Mention and discuss the main groups/companies/organizations that formed the foundation for Russia’s current Private Military Companies;
Present the main factors that prevented nascent Russian PMCs from pursuing the trajectory followed by Western enterprises.

Висвітлюється розвиток правового змісту моделей української
державності, обумовлених у договорах Війська Запорозького із
східноєвропейськими державами у другій половині XVII — на початку XVIII століття. Визначено теоретичне підґрунтя та зміст українських конституційно-правових ідей гцодо сутності держави, конституційного ладу та державного устрою. Виокремлено ідеї про новий статус Війська Запорозького у проектах договорів емігрантського уряду з Річчю Посполитою, Російською державою та Кримським ханством. Досліджено теоретико-правове підґрунтя та конституційно-правовий характер положень "Пактів і конституцій законів та вольностей Війська Запорозького..." 1710 року.
У додатку до книги представлено документи, що відображають
політичні й правові ідеї еміграції, а також ідейний контекст розвитку останньої.
Книга адресована юристам, історикам, політологам, а також усім,
хто цікавиться проблемами історії держави і права України, історією політичної та правової думки.

"In the article the stereotypes of consciousness of belligerents (cossacks, insurgents, gentry and Tatars)
are reflected in relation to a civil population during the siege of Zbarazh and also on the terms of Zboriv
peaceful agreement in 1649."

Україна  в  Центрально-Східній  Європі. –  Київ:  Інститут історії України НАНУ, 2021. — Вип. 19-20. –  C. 211-221.

Стаття  присвячена  встановленню  того,  чи  позначала
французька лексема ‟un caleço(n)ˮ у відомій праці французького інженера й картографа  Ґійома  Левассера  де  Боплана «Опис  України» (1651)  саме козацькі широкі штани — шаровари. Дослідити це дискусійне питання, що зринає в агресивній інформаційній кампанії останнього часу, спрямованій на
руйнування  української  національної  ідентичності,  є  метою  автора. Методологічною основою дослідження є метод дискурс-аналізу у поєднанні з принципами й методами лексикологічних та текстологічних досліджень. Основними результатами дослідження є те, що на підставі аналізу широкого  кола  джерел XVII–XVIII  ст.  показано,  що  французькі  автори  того часу, зокрема, П’єр д’Авіті, Жан де Тевено, Альбер Жувен де Рошфор, Жан-Батист  Таверньє, Жан Шарден, Поль  Люка та  інші  мандрівники  й  письменники вживали термін ‟un caleçonˮ однозначно не для позначення вузьких
обтислих  штанів  або  нижньої  білизни.  Ним  звично  називали  широкі, просторі  штани  східного  крою,  описуючи  бачений  у  подорожах  поясний одяг турків, персів, арабів, татар, черкесів, мінгрелів і інших народів Сходу. З огляду на те, що ці штани мали вільний крій, були широкими і носилися як чоловіками,  так  і жінками,  відповідно  до  східних  звичаїв,  цілком  логічно вбачати  у  них  шаровари  й  саме  так  перекладати  цей  термін  у  тих випадках, де йдеться про екзотичне вбрання. Те, що мова йде про шаровари, підтверджують  і дані етнографії щодо згаданих етносів. Судячи з усього, Боплан називав бачені ним штани  запорозьких  козаків  саме цим терміном тому, що  вони  відповідали  кроєві широких штанів  східних  народів, тобто це  однозначно  були шаровари.  Вивчення  історії термінів,  вживаних тогочасними  західноєвропейськими  авторами  для  передачі  реалій  українського побуту,  видається  перспективним  для  подальших  практичних  джерелознавчих студій.

ISBN 978-5-4420-0615-5
Научно-популярное издание по истории служилого казачества в г. Данкове (в настоящее время районный центр Липецкой области) во второй половине XVI – XVII вв. Базой источников настоящего исследования послужили материалы Российского Государственного Архива Древних актов (РГАДА, г. Москва).
Адресовано специалистам-историкам, краеведам и всем интересующимся историей данного региона.

dr hab. Janusz Dorobisz, prof. UO (Uniwersytet Opolski) dr hab. Filip Wolański, prof. UWr (Uniwersytet Wrocławski) Korekta redaktorska i przygotowanie do druku Karol Łukomiak projekt okładki i grafiki tytułowej Grzegorz Sradomski BIBUA.pl Copyrights © by authors and Archaegaraph ISBN 978-83-66035-25-6 (Książka)

Coalition wars of European states with the Ottoman Empire of the Coalition wars of European states against the Ottoman Empire of the late XVIIth century were the last period of Turkish expansion to the West Europe. Just then the talent of Jan Sobieski was most discovered as a diplomat and commander. As a military commander, Sobieski had the reputation of a brilliant cavalry general, a master of lightning maneuvers and a raid warfare. This experience was gained in the military campaigns of the 60’s and 70’s of the XVIIth century against the right-bank Cossacks of Petro Doroshenko. During the time of Jan Sobieski’s kingship, relations with the Cossacks have changed. In the Cossacks, the king saw a valuable military potential, relevant in the war against Ottomans. The Left-Bank Cossack Hetmanate became a partner of the Holy League. In the military campaigns of the 80’s and 90’s of the XVIIth century the Crown Army and the Hetman Samoilovich and Mazepa army conducted a series of raids against the Turks and Tatars in the area between the Dnieper and the Danube. Many of these military operations were organized and conducted under the rules of the steppe war, in which the Ukrainian Cossacks had considerable experience. Comparison of the Raid War of the Crown Troops and the Cossack Army reveals many common features, for example, in the organization and planning of campaigns, scouting etc. In fact, we can talk about the experience of the Raid War, jointly produced at the Ottoman border of the Rzeczpospolita and Cossack Hetmanate in the time of Jan Sobieski

Музей та його зібрання (до 110-річчя заснування): Збірник тематичних наукових праць / редкол.: Н.Г.Ковтанюк (відповідальний науковий редактор) та ін. - К.: Національний музей історії України, 2009 - 260 с. - ISВN 966-95004-5-1.

Збірник наукових праць співробітників Національного музею історії України та його філіалу - Музею історичних коштовностей України - присвячується 110-річчю заснування музею, яке відзначатиметься у 2009 році.
Статті, вміщені у збірнику, присвячені дослідженню загальноісторичних проблем, вивченню музейних колекцій та окремих музейних пам'яток.
Широке коло питань, глибина їх висвітлення у збірнику робить його цікавим дія фахівців, студентів та всіх небайдужих до історії та культури.

A collection of documents is the second volume of the manuscript no. 189 compiled by Marcin Goliński, a councilor of Kazimierz near Cracow. This book is preserved in the Manuscript Department of the Vasyl Stefanyk Lviv National Scientific Library. The documents concern the social, political, economic, cultural, and everyday history of Ukraine, the Polish-Lithuanian Commonwealth, and other countries of Central and Eastern Europe in 1650–1653. The main events during this time were the ratification of the Treaty of Zboriv in the Polish-Lithuanian Commonwealth (1650), Hetman Bohdan Khmelnytsky’s Moldavian policy in 1650 and 1652-1653, the Ukrainian-Polish war in early 1651, Berestechko campaign and the conclusion of the Treaty of Bila Tserkva (1651), the battle at Batih (1652), its consequences, Zhvanets campaign (1653), and so forth. The collection contains valuable sources on monetary reform in the Polish-Lithuanian Commonwealth in 1650–1651, the uprising of Aleksander Leon Kostka-Napierski in Poland (1651), the spread of the plague in the Polish-Lithuanian Commonwealth and Ukraine in 1651–1652, diplomatic relations between Ukraine, Poland, Muscovy, Sweden, Transylvania, Moldavia, Wallachia, the Grand Duchy of Lithuania, Crimean Khanate, Ottoman Empire, Holy Roman Empire of the German Nation, and other powers. The documents are divided into charters, edicts, letters of rulers and other officials, ambassadorial instructions, reports, international treaties, diaries or letters of participants in military campaigns, news from different parts of Europe and the Ottoman Empire, Goliński's notes who was the eyewitness of the time, astrological treatises as the evidence of social mentality of the epoch, and so forth.

Boosted by superior firearms and competent riverine transportation, Cossack explorers of the Muscovite empire encountered little resistance in their eastward expansion across Siberia until they reached the Amur frontiers. The Cossacks arrived in 1643 and gained notoriety as Buddhist demons (luocha 羅剎) for plundering the Mongol-Tungusic tribes of the region during the latter half of the seventeenth century. There ensued an effective military counterthrust by continental East Asians, including the Manchus, a new rising power in North China; Amurian natives such as the Daurs, Juchers, and Nanais; and Korean musketeers hailing from the Chosŏn dynasty. During the battles of 1654 and 1658, disciplined Korean musketeers known as Big Heads (taeduin 大頭人) outgunned the Russians and helped repulse their incursions into the inner reaches of the Amur region. These marksmen were products of the Korean Musketry Revolution during the seventeenth century, which revamped the Chosŏn army around en masse infantry tactics and firearms units. These tactical changes sparked broader institutional changes within and beyond the Korean military apparatus, triggering a drastic growth in army size and challenging existing practices of commerce, conscription, census taking, and taxation. These reforms, though decelerated around the mid-eighteenth century, attest to the capabilities of seventeenth-century Chosŏn to successfully adapt to the challenges of early modern warfare, which increasingly harnessed the power of firearms and disciplined soldiers. This narrative of the Big Heads and Buddhist Demons explores new ground in understanding transcultural trends of musket-based warfare and joins Korea to the burgeoning field of global military history.

Volumul a fost segmentat în trei părţi, fiecare conţinând la rândul ei mai multe capitole. Prima parte cuprinde evenimentele anilor 1626-1638, cea de a doua este consacrată perioadei anilor 1638-1648, iar ultima, anilor 1648-1650. Textul propriu-zis este precedat de studiul introductiv semnat de Frank E. Sysyn 2 . Cititorului i se oferă posibilitatea să cunoască unele detalii despre contextul în care Mihail Hruşevski a elaborat acest volum, care a fost conjunctura politică în anii 1909-1917 şi, evident, impactul general al acesteia asupra procesului de scriere a magnum opus-ului. Frank E. Sysyn menţionează două probleme esenţiale: evoluţia vieţii bisericeşti în Ucraina polonă şi situaţia cazacilor după încheierea războiului de la Hotin şi până la începutul insurecţiei conduse de Bogdan Hmelniţki. Studiul introductiv mai scoate în relief şi reacţia pe care a provocat-o opera lui Hruşevski în istoriografia şi politica de atunci, cât şi moştenirea lăsată de acest autor şi de opera lui istoriei, istoriografiei şi politicii Republicii Ucraina de azi.

У монографії на основі виявлених архівних та опублікованих джерел досліджується виникнення, становлення й розвиток Кальницького козацького полку, діяльність його полковників у роки Націона-льно-визвольної боротьби українського народу за свою волю й кращу долю. Звертається увага на новостворені міфи з історії полку, показана невідповідність багатьох дискусійних питань наявним докумен-там, наголошується на спекулятивних моментах сучасної козацької верхівки.

Bu çalışmada Türkiye’de (Manyas-Kocagöl Köyü/Akşehir-Kazak Köyü’nde) yaşayan Don Kazakların 1962 ve 1963 yılındaki göçü uluslararası boyutu ile ele alınmaktadır. Osmanlı Devleti’nin Karadeniz’in
kuzeyini fethi sürecinde mücadele ettiği Don Kazakların bir kısmı, yaşanan siyasi olaylar sonrasında Osmanlı Devleti himayesine girmiştir. Önce Tuna Boyuna yerleştirilen Don Kazakları, farklı tarihlerde
Anadolu’ya, Kocagöl ve Beyşehir Gölleri kenarına, göç etmiş, 1963 yılına kadar bu topraklarda yaşamışlardır. Don Kazakları inancında yedi göbeğe kadar akrabalarla evlenmeleri günahtı. Uzun yıllar yaşadıkları Anadolu’da yıllardır evlenmeler nedeniyle neredeyse tamamı akraba olmuştu. Bu
durum evlenememelerine, beraberinde göç kararı almalarına neden olmuştur. Göç kararı her ne kadar içsel nedenden dolayı alınsa da bu kararın ortaya çıkmasında ve yönlenmesinde uluslararası gelişmeler
de önemli rol oynamıştır. Araştırmada Don Kazakların göç kararının ortaya çıkışı ve göç sürecinde meydana gelen gelişmelerin uluslararası boyutu, ülke ilişkileri ve kamuoyuna etkisi arşiv belgeleri başta olmak üzere dönemi aydınlatan anı, hatırat ve araştırma eserleri kapsamında elde edilen bilgi ve bulgularla ortaya konulmaktadır.

Cossacks have constituted a widely spread symbol during the long-lasting protests in Ukraine in 2013 and 2014. Both in Kyiv and in Ukraine’s other oblasts, the imagery that this composite people embodies was purposely displayed by many so called “pro European” protestors as well as by separatists units such as Russian Cossacks. For most protestors, Zaporizhian Cossacks have been a symbol of struggle for independence against a reborn Russian empire demonstrating its will for power and territorial expansion.
Assessing the significance of this practice allows us to better understand the stage in which Ukraine’s nation-building process is, in a specific historical way.

В статье впервые приводятся документы из архивов Украины и Афона, подтверждающие факты настоятельства прп. Паисия Величковского в древнем монастыре Симонопетра на Афоне.
Эти свидетельства открывают новые страницы в истории как украинского и славянского монашества на Афоне и в житии прп. Паисия Величковского, так и попыток с его стороны восстановить на новом месте духовный центр славянского святогорского монашества, по сути — воссоздать на Афоне новый Русик после того, как исторический древнерусский святогорский Пантелеимонов монастырь (Старый Русик) к середине XVIII века перешёл в руки греческих монахов.

This paper is a study of the non-celibate Kalmyk Buddhist religious servitors of the Ural Cossack Host in the Russian Empire. To examine the issues of religious and ritual authority among these religious servitors, I use the theories developed by Martin A. Mills during his study of Gelugpa monasticism. The paper aims to show how the Ural Kalmyks managed to accommodate their Buddhist traditions to the military lifestyle expected of a Cossack in Imperial Russia.

Шумило С.В. Афонский скит «Черный Выр» и попытки воссоздания нового Русика в XVIII в. на Святой Горе // Афон и славянский мир. Сб. 3. Материалы междунар. науч. конф., посв. 1000-летию присутствия русских монахов на Святой Горе. Киев, 21–23 мая 2015 г. Свято-Пантелеимонов монастырь на Афоне, 2016. С. 214-246.