Ukrainian-Turkish Relations

Institutional and legal framework of cooperation between Ukraine and neighbouring countries was created in early 1990s. By now, many of the instruments are outdated and should be revised to face the challenges of geopolitical transformations in the
region and political processes within the states.
Although Ukraine has concluded cooperation agreements with all the neighbouring
states, many sensitive issues still remain on the bilateral agenda. The spectrum ranges from border demarcation and national minorities to national and energy security.
Ten different neighbours – Belarus, Bulgaria, Hungary, Georgia, Moldova, Poland, Romania, Russia, Slovakia and Turkey – different challenges; ten young authors – different views, but a common view on the need for comprehensive approach.

Ukrayna ve Türkiye arasındaki ilişkilerin sağlam temmelleri vardır. Bugün Ukrayna'nın esasını teşkil eden Slav halkıyla Türk halkları arasındaki münasebetler günümüzden bin sene öncesine kadar gider. Ukrayna adında bir devlet olmadığı devirde de Ukrayalıların ataları sayılabilecek toplumlarla yakın münasebetler mevcut olmuştur.

Чисельні фонди Рукописного відділу (далі РВ) Львівської Національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника (ЛННБ) містять низку матеріалів до історії давньої Туреччини та українсько-турецьких відносин. Метою цієї розвідки є розгляд деяких з них, а саме тих, що мають відношення до діяльності Людвіка Набєляка, Вацлава Жевуського, Казимира Тишковського та Григорія Волконського.
Розглянуті тут мозаїчні матеріали представляють інтерес не тільки для поглибленого вивчення бвографій цитованих осіб та турецько-українських відносин, але й для інших тем з україніки, полоніки та росіки, а тому привернення більшої уваги до фонду Оссолінських (як у Львові так і у Вроцлаві) та  продовження аналізу творчого спадку Л. Набєляка, В. Жевуського та К.Тишковського на основі документів РВ ЛННБ та польських архівів є досить перспективним

Гай-Нижник П. Туреччина і Грузія як стратегічні партнери незалежної України у Чорноморському басейні та у південно-східному векторі української дипломатії (1917–1921 рр.) // Східні традиції державотворення. Наукова серія: Світові традиції державного управління: Вип.ІХ: Науковий збірник на честь 150-ї річниці від дня народин Агатангела Кримського. – К.: Пріоритет, 2020. – С. 610–651.

2/15 these relations go far back. My major field of study is ethnicity, nationalism, minorities and diasporas in a postSoviet comparative politics context, and in particular on the Crimean Tatars, therefore today in order to contribute to the topic of the conference, I will ask the question what has been the role of Crimea and the Crimean Tatars for the TurkishUkrainian relations in the last 25 years. I will particularly focus on the recent occupation of Crimea, which has a significance for international relations because it overthrew established norms of international law and order. But, how did the occupation of Crimea change the security environment for Turkey and Ukraine, and for the Black Sea region in general?

The article focuses on the Ukrainian geopolitical presence in the Black Sea littoral tracing its development since the beginning of the twentieth century. An attempt is made to predict the future regional policies of Ukraine taking into account ongoing irreversible processes: the recent Ukrainian democratic revolution, early presidential elections of 2014, growing Russian confrontation with the Western states, ongoing insurgency in the Eastern Ukraine, promising cooperation with Turkey and others. Apart from this, the outlines are drafted for Ukraine to fully benefit from the available political and economic options in the current discourse. Finally, the article includes arguments for the EU, U.S. and NATO to revise their modus operandi in the Black Sea littoral and make a stake on Ukraine as on the champion of the liberal values and democracy.

A new defense pact of non-nuclear states located between NATO’s founding countries and Russia, based on the Community of Democratic Choice and modeled on the Turkish-Azeri mutual support agreement, would not principally change European geopolitics. Yet, it could help to deter Kremlin adventurism, and thus make these states more secure. It would also assist in decreasing tensions in the West’s relations with Moscow by refocusing Russia’s attention away from the US and EU. Europe’s current security structures have shown to be insufficient while effective frameworks other than an Intermarium are not on offer. A reconfiguration of East European inter-state relations is overdue. The emergence of an Intermarium coalition would demonstrate not only to the Kremlin, but also to Russia’s population, that Moscow’s growing foreign adventurism is detrimental to Russian national interests.