Республіка Комі
Республіка Комі | |||
---|---|---|---|
рос. Республика Коми комі Коми Республика | |||
Країна | Росія | ||
Фед. округ | Північно-Західний | ||
Адмін. центр | Сиктивкар | ||
Глава | Уйба Володимир Вікторовичd | ||
Дата утворення | 24 травня 1991 | ||
Оф. вебсайт | rkomi.ru(рос.) | ||
Географія | |||
Координати | 64°17′00″ пн. ш. 54°28′00″ сх. д. / 64.283333333333° пн. ш. 54.466666666667° сх. д. | ||
Площа | 415 900 км² (13-а) | ||
• внутр. вод | 0,3 % | ||
Часовий пояс | MSK (UTC+3) | ||
Населення | |||
Чисельність | 720 610 [1] (62-а) (2024) | ||
Густота | 1,9особи/км² | ||
Оф. мови | російська, комі | ||
Економіка | |||
Економ. район | Північний | ||
Коди | |||
ISO 3166-2 | RU-KO | ||
ЗКАТО | 87 | ||
Суб'єкта РФ | 11 | ||
Телефонний | (+7) | ||
Карти | |||
Республіка Комі у Вікісховищі |
Респу́бліка Ко́мі, Зиря́нщина[2] (рос. Респу́блика Ко́ми; комі Коми Республика) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Північно-Західного федерального округу.
Столиця — місто Сиктивкар.
Межує з Ненецьким автономним округом (північ, північний схід), Ямало-Ненецьким автономним округом (північний схід, схід), Ханти-Мансійським автономним округом (південний схід, південь), Свердловською областю (південь), Пермським краєм (південь), Кіровською областю (південь, південний захід, захід), Архангельською областю (північний захід, північ).
Утворена 22 серпня 1921.
Республіка розташована на захід від Уральських гір, на північному заході Західно-Сибірської рівнини та крайньому північному сході Європейської частини Російської Федерації в межах Печорської й Мезенсько-Вичегодської низовин Середнього й Південного Тімана, західних схилів Уральських гір (Північний, Приполярний і Полярний Урал).
Територія республіки простягається від Північних Увалів на півдні до Пай-Хою на північному сході (між 59°12' і 68°25' північної широти), від Пінего-Мезенського межиріччя на заході до вододілу басейнів річок Печори й Обі, що проходить по Уральському хребту на сході (між 45°25' і 66°10' східної довготи).
Ліси займають більше 70 % території, болота — близько 15 %.
На Північному Уралі 32 800 км² покриті незайманими лісами. Унікальна територія — Печоро-Іличський заповідник. Таких незайманих лісів, що не піддавалися впливу людської діяльності й техногенному впливу, у Європі вже не збереглося. В 1985 році заповідник був включений у список біосферних. Через десять років, за рішенням ЮНЕСКО, Печоро-Іличський заповідник з охоронною й буферною зонами й національний парк «Югид-Ва», об'єднані під загальною назвою «Незаймані ліси Комі», були внесені в перелік об'єктів Всесвітньої культурної і природної спадщини.
Основні річки:
Великі озера:
На території республіки видобувають вугілля, нафту, природний газ, золото і алмази.
Клімат на більшій частині території помірноконтинентальний з тривалою, досить суворою зимою і коротким, порівняно теплим літом. Середня температура січня −17 °C на південному заході, до −20 °C на північному сході, липня відповідно від +15 °C до +11 °C. Опадів від 700 до 1500 мм (у горах) на рік.
Велика частина території Комі розташована у зоні тайги. Ґрунти переважно підзолистого типу. Ліси займають близько 70 % території, переважає ялина, сосна, зустрічаються кедр, ялиця, модрина. До півночі від полярного кола тайга змінюється лісотундрою з ялиново-березовим рідколіссям, верховими болотами і тундрою з різнотравно-осоковими й єрниково-вербно-моховими асоціаціями на ґрунтах тундрового типу.
У Комі збереглися: ведмідь бурий, лось, куниця лісова, лисиця руда, песець, вивірка лісова, заєць білий. З птахів — тетерев, глухар, качка, рябчик, біла куріпка (на півночі) тощо.
- Населення: 1 018 674 (2002)
- Міське: 766 587 (75,3 %)
- Сільське: 252 087 (24,7 %)
- Чоловіки: 488 316 (47,9 %)
- Жінки: 530 358 (52,1 %)
- Жінок на 1000 чоловіків: 1086
- Середній вік: 34,5 років
- Міського населення: 33,7 років
- Сільського населення: 36,8 років
- Чоловіків: 32,3 років
- Жінок: 36,8 років
- Число приватних домогосподарств: 381 626 (з 992 612 осіб)
- Міських: 289 854 (з 749 329 осіб)
- Сільських: 91 772 (з 243 283 осіб)
- Статистика охорони здоров'я (2005):
- Народжень: 10 975 (коефіцієнт народжуваності 11,1)
- Смертей: 15 074 (коефіцієнт смертності 15,2)
Етнічний склад населення за даними переписів:
перепис 1926 | перепис 1939 | перепис 1959 | перепис 1970 | перепис 1979 | перепис 1989 | перепис 2002 | перепис 2010 | перепис 2021 | |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Комі | 191 245 (92,2 %) | 231 301 (72,5 %) | 245 074 (30,4 %) | 276 178 (28,6 %) | 280 798 (25,3 %) | 291 542 (23,3 %) | 256 464 (25,2 %) | 202 348 (23,7 %) | 127 350 (22,3 %) |
Росіяни | 13 731 (6,6 %) | 70 226 (22,0 %) | 389 995 (48,4 %) | 512 203 (53,1 %) | 629 523 (56,7 %) | 721 780 (57,7 %) | 607 021 (59,6 %) | 555 963 (65,1 %) | 398 547 (69,7 %) |
Українці | 34 (0,0 %) | 6010 (1,9 %) | 80 132 (9,9 %) | 82 955 (8,6 %) | 94 154 (8,5 %) | 104 170 (8,3 %) | 62 115 (6,1 %) | 36 082 (4,2 %) | 11 041 (1,9 %) |
Білоруси | 11 (0,0 %) | 3323 (1,0 %) | 22 339 (2,8 %) | 24 706 (3,1 %) | 24 763 (2,2 %) | 26 730 (2,1 %) | 15 212 (1,5 %) | 8 859 (1,0 %) | 2,639 (0,5 %) |
Татари | 32 (0,0 %) | 709 (0,2 %) | 8459 (1,0 %) | 11 906 (1,5 %) | 17 836 (1,6 %) | 25 980 (2,1 %) | 15 680 (1,5 %) | 10 779 (1,3 %) | 4 083 (0,7 %) |
Німці | 15 (0,0 %) | 2617 (0,8 %) | 19 805 (2,5 %) | 14 647 (1,8 %) | 13 339 (1,2 %) | 12 866 (1,0 %) | 9246 (0,9 %) | ||
Інші | 2246 (1,1 %) | 4810 (1,5 %) | 40 395 (5,0 %) | 42 207 (4,4 %) | 49 948 (4,5 %) | 67 779 (5,4 %) | 52 936 (5,2 %) |
Володіння мовами в Республіці Комі за даними перепису 2020—2021 років (мови, володіння якими вказали 0,1 % або більше від кількості тих, хто вказав володіння будь-якою мовою)[3]:
|
Українці та українська мова в Республіці Комі
[ред. | ред. код]За даними перепису 2020—2021 років 11 041 особа (1,93 % серед тих, хто вказав національну приналежність, та 1,50 % серед усього населення) вказала себе українцями. З них 9 307 осіб (2,27 % / 1,63 %) проживали у міській місцевості, 1 734 особи (1,07 % / 1,04 %) — у сільській[4]. Володіння українською мовою в республіці вказали 6 734 особи (1,14 % серед тих, хто вказав володіння будь-якою мовою, та 0,91 % серед усього населення), з яких 5 683 особи (1,34 % / 0,99 %) проживали у міській місцевості, 1 051 особа (0,64 % / 0,63 %) — у сільській. Про використання української мови в повсякденному житті заявили 2 607 осіб, з яких 2 230 осіб проживали у міській місцевості, 377 осіб — у сільській[3].
Район, міський округ | Площа, км² |
Населення, осіб (1989) |
Населення, осіб (2002) |
Населення, осіб (2010) |
Населення, осіб (2019) |
Центр | Поселення | Населені пункти |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Іжемський район | 18512,68 | 23149 | 21511 | 18771 | 17129 | Іжма | 10 | 34 |
Княжпогостський район | 24600,91 | 39307 | 29687 | 23432 | 18716 | Ємва | 9 | 47 |
Койгородський район | 9743,22 | 11114 | 10020 | 8431 | 7332 | Койгородок | 7 | 21 |
Корткероський район | 19853,44 | 24571 | 23642 | 19658 | 18071 | Корткерос | 18 | 53 |
Печорський район | 29079,44 | 86888 | 66291 | 57364 | 49744 | Печора | 7 | 32 |
Прилузький район | 13297,10 | 27968 | 24762 | 20737 | 16916 | Об'ячево | 12 | 88 |
Сиктивдинський район | 7548,74 | 25460 | 24226 | 22660 | 24392 | Вильгорт | 13 | 49 |
Сисольський район | 6187,56 | 19560 | 16894 | 13956 | 12541 | Візінга | 11 | 79 |
Сосногорський район | 16622,60 | 60630 | 52486 | 46775 | 42939 | Сосногорськ | 3 | 19 |
Троїцько-Печорський район | 40073,59 | 23733 | 17610 | 13817 | 10886 | Троїцько-Печорськ | 11 | 32 |
Удорський район | 34566,86 | 24832 | 25083 | 20400 | 17153 | Кослан | 14 | 55 |
Усть-Вимський район | 4804,46 | 42941 | 34000 | 29474 | 25377 | Айкіно | 12 | 53 |
Усть-Куломський район | 25987,51 | 37263 | 32146 | 26858 | 23769 | Усть-Кулом | 20 | 63 |
Усть-Цилемський район | 42610,60 | 16380 | 15408 | 13036 | 11166 | Усть-Цильма | 11 | 37 |
Воркутинський міський округ | 21963,49 | 211600 | 134172 | 95854 | 74756 | Воркута | 6 | 16 |
Вуктильський міський округ | 22684,94 | 28398 | 18349 | 14873 | 11494 | Вуктил | 5 | 11 |
Інтинський міський округ | 31063,48 | 70115 | 46411 | 35181 | 27569 | Інта | 7 | 23 |
Сиктивкарський міський округ | 745,56 | 234903 | 245768 | 250874 | 260345 | Сиктивкар | 4 | 7 |
Усінський міський округ | 30927,82 | 68467 | 52845 | 47229 | 43691 | Усінськ | 8 | 20 |
Ухтинський міський округ | 13573,02 | 142189 | 127362 | 121701 | 116249 | Ухта | 8 | 18 |
№ | Населений пункт | Населення, осіб (1989) |
Населення, осіб (2002) |
Населення, осіб (2010) |
---|---|---|---|---|
1 | Сиктивкар | 231 673 | 230 011 | 253 006 |
2 | Ухта | 112 876 | 103 340 | 99 591 |
3 | Воркута | 121 270 | 87 457 | 70 548 |
4 | Печора | 65 666 | 48 700 | 43 105 |
5 | Усінськ | 47 419 | 45 358 | 40 827 |
6 | Інта | 61 798 | 41 217 | 32 080 |
7 | Сосногорськ | 30 330 | 29 587 | 27 757 |
8 | Ємва | 18 061 | 16 739 | 14 570 |
9 | Вуктил | 19 510 | 14 472 | 12 356 |
10 | Воргашор | 25 915 | 19 100 | 12 044 |
11 | Мікунь | 12 437 | 11 680 | 10 730 |
12 | Вильгорт | 8 943 | 10 211 | 10 289 |
Провідні галузі промисловості: паливна (вугільна, нафтова і газова), лісова, деревообробна (ділова деревина, клейова фанера, пиломатеріали), меблева і целюлозно-паперова (понад 1/7 російського виробництва паперу). Розвинуте виробництво будматеріалів, машинобудування і металообробка (лісозаготівельна техніка, устаткування для вуглевидобутку), харчова і легка (близько 1/2 російських нетканих матеріалів, швейні вироби, взуття, замша) промисловість. Видобуток кам'яного вугілля (Печорський вугільний басейн), нафти (ВО «Комінафта»; Тімано-Печорський нафтогазоносний басейн) і газу (найбільше родовище — Вуктильське), золота, марганцевих і титанових руд, п'єзооптичної сировини (п'єзокварц, оптичний флюорит), виробних і кольорових каменів (агат, нефрит).
Сільське господарство має осередковий характер. Провідна галузь — тваринництво, переважно м'ясомолочне скотарство, у приміських зонах — свинарство і птахівництво. Розводять також коней, овець. У північних районах — оленярство, хутровий промисел.
- ↑ Оценка численности постоянного населения на 1 января 2024 года
- ↑ В.І. Адамовський. Депортація українського селянства в період колективізації (кінець 20-х – перша половина 30-х років ХХ ст.) (PDF) // Вісник Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Історичні науки. — 2008. — Вип. 1. — С. 163. — ISSN 2309-8074.
- ↑ а б Том 5. «Национальный состав и владение языками». Таблица 4. Владение языками и использование языков населением. Архів оригіналу за 31 грудня 2022. Процитовано 31 грудня 2022.
- ↑ Том 5. «Национальный состав и владение языками». Таблица 1. Национальный состав населения. Архів оригіналу за 30 грудня 2022. Процитовано 31 грудня 2022.
- (рос.) Деревянные часовни Русского Севера (Республика Карелия, Республика Коми, Архангельская область, Вологодская область). Иллюстрированный перечень. — М. : Институт Наследия, 2005. — 224 с.
- (рос.) Республика Коми: Энциклопедия. [в 3-х тт.]. — Сыктывкар : Коми книжное изд-во, 1997–2000.
- (рос.) Народное искусство Коми. — Сыктывкар : Министерство культуры Коми Республики, 1993. — 190 с.
Ненецький автономний округ | Ямало-Ненецький автономний округ | |
Архангельська область | Ханти-Мансійський автономний округ — Югра | |
Кіровська область | Пермський край | Свердловська область |
- Офіційний сервер Республіки Комі (рос.)
- Комі телебачення і радіо (рос.)
- Республіка Комі в довіднику-каталозі «Уся Росія» (рос.)
- Всі новини Республіки Комі (рос.)
- Дошка оголошень Республіки Комі (рос.)
- История Коми (рос.)