Прохорський Василь Петрович
| Василь Прохорський | ||
|---|---|---|
 | ||
| Ім'я при народженні | Василь Петрович Прохорський | |
| Народився | 4 травня 1980 Щуча Гребля, Бахмацький район, Чернігівська область, Українська РСР | |
| Помер | 18 лютого 2014 (33 роки) Київ, вулиця Інститутська ·вбитий пострілом з боку підрозділу «Беркут» | |
| Поховання | селище Дмитрівка, Бахмацький район, Чернігівська область | |
| Громадянство |  Україна | |
| Національність | українець | |
| Діяльність | електрик | |
| Відомий завдяки | оборонець Майдану | |
| Конфесія | православний | |
| Батько | Петро Прохорський | |
| Нагороди |
| |
Василь Петрович Прохорський (нар. 4 травня 1980, Щуча Гребля, Чернігівська область, УРСР — пом. 18 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст Євромайдану, волонтер Медичної служби. Загинув під час штурму Євромайдану спецпідрозділами «Беркут». Електрик торговельного обладнання.[1] Герой України.
Народився у козацькій родині Прохорських — вихідців з Прохорівської сотні Ніжинського полку. Закінчив Дмитрівську середню школу. Працював певний час в органах МВС України, після звільнення — в охоронній фірмі у Києві. Займався спортом, вів сторінку у соціальних мережах із гаслом «Рабів до раю не пускають».
За свідченням друзів та колишніх однокласників, активно брав участь у акціях Євромайдану з початку грудня 2013 року. Перевагу надавав волонтерській роботі у медичній службі, з якою зустрів штурм спецпідрозділів «Беркут» 18 лютого 2014 року. Завантажуючи поранених у карети швидкої допомоги, отримав кульове поранення у потилицю, від чого помер на місці. Це сталося в районі Львівської барикади на вулиці Інститутській, ближче до 18.00.
Мати загиблого Світлана Діденко свідчить:
[1]У січні, коли «Беркут» почав наступати, Василь вирішив бути на барикадах постійно. Але мамі Світлані Діденко вдалося відмовити сина. — Він був віруючою людиною, — говорить Світлана Миколаївна. Наступного дня після похорону її забрали до лікарні. Зовсім погано із серцем. — Останнім часом, вітаючись, говорив: «Слава Україні!». Ще й мене навчив, як правильно відповідати: «Героям слава!»
Після тривалих розшуків зниклого безвісти Прохорського, його тіло знайшли у морзі Центру судово-медичної експертизи МОЗ України (на вулиці Оранжерейній) 22 лютого.
Із ФБ:
[2]«18.02.14 после работы в 17 час. поехал на Майдан. В 19 час. уже на связь не выходил. Ночевать не пришел. На работу утром не вышел. Друзьями найдены около Михайловского собора его куртка и телефон. Сегодня ходили на опознание – выбиты зубы, весь синий...»
Без годувальника залишилися стара мати та бабуся, молодший брат.
Поховано 23 лютого у селищі Дмитрівка на Алеї Слави. Репортаж про похорон активіста Майдану, одного з героїв «Небесної Сотні», показав 5-ий загальнонаціональний телеканал. 26 вересня у Дмитрівці встановлений пам'ятник на честь Прохорського, елеметном якого стала символічна майданна шина. Портрет Василя Прохорського у терновому вінці розташований у фоє Верховної Ради України — поруч з іншими фотопортретами загиблих учасників Євромайдану.
18-та сесія (позачергова) Чернігівської обласної ради, яка відбулася 4 березня 2014, ухвалила рішення: «Про порушення клопотання про присвоєння звання „Герой України“ Мовчану Андрію Сергійовичу, посмертно» та «Про порушення клопотання про присвоєння звання „Герой України“ Прохорському Василю Петровичу, посмертно».[3]
Підтримуючи ці рішення голова обласної ради, зазначив: «це молоді хлопці, які віддали своє життя за демократичний і європейський вибір нашої держави. Вони заслуговують на всенародну вдячність і вшанування». Пам'ять загиблих земляків-майданівців присутні вшанувати хвилиною мовчання.
У Чернігові, розпорядженням міського голови від лютого 2016 року, вулицю Ленінградську перейменовано на честь Героя України Василя Прохорського[4].
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[5]
- Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[6]
Василь Прохорський — один із трьох загиблих учасників Євромайдану з Чернігівської області.
У багатьох джерелах помилково вказано місце народження загиблого — Чернівецька область, також існують різночитання дати загибелі — 18 чи 20-те лютого.
- ↑ а б Електрик Василь Прохорський: «Рабів до раю не пускають…». Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 3 березня 2014.
- ↑ Загиблі Герої Євромайдану. Телеканал ZIK. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 3 березня 2014.
- ↑ Позачергова сесія Чернігівської обласної ради клопоталася про присвоєння звання «Герой України» Андрію Мовчану та Василю Прохорському. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 8 березня 2014.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 лютого 2016. Процитовано 15 лютого 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015
- Списки загиблих учасників Євромайдану. Євромайдан SOS
- На Бахмаччині відкрили пам'ятник герою Небесної Сотні Василю Прохорському
- Борис Бобришев. Ти крок ступив у небесний рай. Репортаж про відкриття монумента Василю Прохорському. — Газета «Порадник». — 26 вересня 2014 [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- Народились 4 травня
- Народились 1980
- Померли 18 лютого
- Померли 2014
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Нагороджені медаллю «За жертовність і любов до України»
- Загиблі учасники Євромайдану
- Учасники Євромайдану
- Уродженці Бахмацького району
- Поховані в Бахмацькому районі
- Люди, на честь яких названо вулиці
- Померли в Києві
- Персоналії:Дмитрівка (селище)