Дзявульський Микола Степанович
| Микола Дзявульський | ||
|---|---|---|
 Паспорт Миколи Дзявульського, пробитий кулею снайпера | ||
| Псевдо | Mykola Dzjawulski | |
| Народився | 1 вересня 1958 селище Чагерне, Ємельянівський район, Красноярський край, Російська РФСР | |
| Помер | 20 лютого 2014 (55 років) Київ, Україна ·смертельне кульове поранення на Майдан Незалежності | |
| Поховання | Шепетівка | |
| Громадянство |  Україна | |
| Національність | українець | |
| Місце проживання | Шепетівка | |
| Діяльність | педагог, географ, біолог | |
| Відомий завдяки | Герой Майдану | |
| Alma mater | Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки | |
| Партія | ВО «Свобода» | |
| Батько | Степан Дзявульський | |
| Діти | Оксана Дзявульська | |
| Нагороди |
| |
Мико́ла Степа́нович Дзяву́льський (нар. 1 вересня 1958, селище Чагерне, Ємельянівський район, Красноярський край, РРФСР — пом. 20 лютого 2014, Київ, Україна) — громадський активіст, вчитель географії та біології, помічник-консультант народного депутата України Ігоря Сабія. Керівник Шепетівської міської громадської організації «Шепетівська спілка підприємців». Неодноразово брав активну учать в організаціях мітингів на підтримку євроінтеграції. 20 лютого 2014 року загинув на Майдані від кулі снайпера. Герой України.[1]
Народився Дзявульський Микола Степанович 1 вересня 1958 року у селі Чагерне[2] Ємельянівського району Красноярського краю (Росія) у родині репресованих.
1962 року разом з батьками, які поверталися із заслання, переїхав до с. Верба Дубенського району на Рівненщині.
Трудову діяльність розпочав у 1975 році електромонтером Шепетівського ДОКу.
З 1976-го по 1978-й рік служив в армії. Закінчив Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки у 1983 році.
З 1985-го по 2004-й рік навчав учнів географії і біології, був заступником директора з навчально-виховної роботи Городнявської загальноосвітньої школи, учителем, заступником директора з наукової роботи Шепетівського НВК № 1.[3]
З 2004-го по 2006-й рік — завідувач організаційного відділу виконавчого комітету Шепетівської міської ради. Був депутатом Шепетівської міської ради у 1994—1998 рр.
Очолював громадську організацію «Шепетівська спілка підприємців», Шепетівську міську організацію УРП «Собор». Микола Степанович — член ВО «Свобода», помічник народного депутата України Ігоря Сабія з 2010 року, керівник Шепетівської міської громадської організації «Товариство політичних в'язнів, репресованих і членів їхніх сімей».[4]
З перших днів Євромайдану Микола Степанович брав активну участь в акціях протесту проти влади. Був координатором Шепетівської міської громадської організації ВГО «Майдан». У Києві Микола Дзявульський завжди був у вирі подій, ніколи не ховався за спинами побратимів. Він опікувався кожним шепетівчанином, який приїздив на Майдан.
Загинув у Києві на Інститутській вулиці від кулі снайпера, яка влучила прямо у серце 20 лютого 2014 року.
|
Сьогодні вранці в Києві на майдані був убитий Микола Дзявульський. Знаю його як дуже чудову людину, чесну, порядну і відповідальну. Такі як він не зраджують і не здають. Не можу стримувати сліз. Гинуть самі кращі люди. Світла пам'ять тобі, побратиме! Ти все життя був великим патріотом і боровся за вільну незалежну Україну. Ти її любив як міг любити справжній син своєї Вітчизни. Низько схиляю голову перед тобою і десятки тих, хто поклав свою голову в цій "війні" добра і зла. Буду пам'ятати тебе завжди. Таких не забувають, | 
|
— написала на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук громадська активістка Наталя Рохова[5]. | ||
- Звання Герой України з вшануванням орденом «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[6]
- Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[7]
- 21 лютого 2014 року Шепетівська міська рада ухвалила рішення перейменувати провулок Шварца у місті Шепетівка на провулок Миколи Дзявульського, а 31 липня 2014 року на своїй 56-й сесії затвердила це рішення відповідним актом. Також Дзявульському було надано звання «Почесний громадянин міста Шепетівка»[3][8]
- 2 березня 2014 року у селі Верба на Рівненщині відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки в пам'ять Героя «Небесної сотні» Миколи Дзявульського. Меморіальну дошку було встановлено на фасаді школи, у якій він навчався.[9]
- 7 червня 2014 року Активісти ВО «Свобода», ГО «Хмельниччина. Самооборона і Контроль», «Козацького товариства ім. Семена Палія» на вершині Ґрофа (1748 м) що у Рожнятівському районі Івано-Франківської області, на насипному кургані встановили меморіальну дошку на честь «Героя України» — Миколи Дзявульського. На таблиці було зазначено: «Микола Степанович Дзявульський загинув у місті Києві за наше майбутнє».[10]
- ↑ Admin (24 лютого 2016). Микола Дзявульський | НЕБЕСНА СОТНЯ. НЕБЕСНА СОТНЯ: Герої не вмирають… (укр.). Процитовано 23 травня 2024.
- ↑ колишній населений пункт, станом на 2010 рік не існує, знаходився поблизу села Первомайський [ru] Ємельянівського району Красноярського краю
- ↑ а б Пам'яті колеги. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 18 червня 2014.
- ↑ Пам'ятаємо! Не забудемо!. Микола Дзявульський. Архів оригіналу за 3 грудня 2014. Процитовано 18 червня 2014.
- ↑ У Києві померли двоє активістів з Хмельниччини [Архівовано 28 лютого 2014 у Wayback Machine.].
- ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015
- ↑ На сесії міської ради перейменовували вулиці та розбирались з тарифами на воду. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 3 серпня 2014.
- ↑ На Рівненщині на честь Героя Євромайдану Миколи Дзявульського відкрито меморіальну дошку. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 18 червня 2014.
- ↑ У пам'ять про героя [[Небесна сотня|Небесної сотні]] Миколу Дзявульського відкрили меморіяльну дошку. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 18 червня 2014.
- Микола Дзявульський на сайті НЕБЕСНОЇ СОТНІ [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Як ховали Героя України [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Галина Мельник. «Приходжу тепер в самотній дім і розмовляю з його портретами» Євромайдан. Рік по тому. Сайт ye.ua, 24 листопада 2014
- У Києві помер активіст із Хмельниччини
- Микола Дзявульський став Героям України посмертно [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Дзявульський Микола Степанович. Короткий життєпис на nebesnasotnya.com
- Герой України Дзявульський Микола Степанович. Вічна пам'ять Герою! на youtube.com [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Віддав своє життя за наше світле майбутнє! Вічна тобі пам'ять ГЕРОЮ НАШ! [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Сотня Хмельницької «Свободи». Ранок 20 лютого. З походу повернуться не всі… [Архівовано 18 червня 2014 у Wayback Machine.]
- Народились 1 вересня
- Народились 1958
- Померли 20 лютого
- Померли 2014
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Нагороджені медаллю «За жертовність і любов до України»
- Загиблі учасники Євромайдану
- Уродженці Красноярського краю
- Поховані в Шепетівці
- Померли в Києві
- Випускники Луцького педагогічного інституту
- Українські педагоги
- Члени ВО «Свобода»
- Помічники народних депутатів України