Очікує на перевірку

Войтович Назарій Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Назарій Юрійович Войтович
Народився2 червня 1996(1996-06-02)
с. Травневе,
Збаразький район
Тернопільська область, Україна
Помер20 лютого 2014(2014-02-20) (17 років)
Київ, Україна
·загинув під час подій Євромайдану
ПохованняЗбаразький район
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Відомий завдякиНебесна сотня
Alma materТернопільський кооперативний торговельно-економічний коледж
БатькоЮрій Петрович
МатиОксана Зеноївна
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Почесний громадянин міста Збаража
Почесний громадянин міста Збаража

Назарій Юрійович Войтович (2 червня 1996, с. Травневе, Збаразький район, Тернопільська область, Україна — 20 лютого 2014, Київ, Україна) — учасник Євромайдану, студент Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу. Герой України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Навчання

[ред. | ред. код]

Закінчив Травненську ЗОШ І-ІІ ступенів. Навчався на третьому курсі відділення дизайну Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу, був єдиною дитиною в сім'ї.

На Майдані

[ред. | ред. код]

Назар Войтович поїхав до Києва вночі 19 лютого, а вже наступного дня під час протистоянь на Майдані хлопця вбили з вогнепальної зброї.

З друзями до Києва прибув о 7:30 ранку, а за дві години на дзвінок від мами замість сина відповіла волонтер Юлія Вотчер із Михайлівського собору, яка повідомила, що Назара вбито пострілом у голову.[1] Снайперська куля влучила хлопцеві в обличчя і вийшла через хребет. Зі слів одногрупників ще в середу, 19 лютого, Назар був на парах, а ввечері мав тільки віднести до автобуса, який їхав на Київ, речі для столичного майдану. В останню хвилину чомусь вирішив, що й сам поїде. Це рішення коштувало йому життя.

Спогади рідних, друзів

[ред. | ред. код]

Односельці кажуть, що батьки, для яких Назарчик був єдиною дитиною, переживали і не пускали його в Київ. Вважали, що він може підтримувати прагнення людей до кращого майбутнього для країни на місцевому Майдані. Але наче якась невидима сила тягнула його у вир подій.

«Наш Назарчик», «Назарко», — називали хлопця однокласники. Кажуть, що його не можна було не любити. Світловолосий, з веснянкуватим обличчям, сірими добрими очима та щирою усмішкою. Завжди привітний, доброзичливий, співчутливий, інколи — замріяний, заглиблений у свої потаємні думки.

Ще навчаючись у початкових класах, Назар зачитувався енциклопедіями, шукаючи відповіді на свої дитячі запитання щодо таємниць живої природи, побудови Всесвіту, природних явищ, а на уроках і під час перерв ділився знаннями з друзями та вчителями. Його цікавило буквально все: зброя козаків і події Другої світової війни, життя видатних людей та старовинні монети, історія рідного краю й принцип побудови повітряної кулі, на підняття якої Назар приходив подивитися пішки з Травневого до Збаража. У школі був старанним, ініціативним учнем, брав активну участь у спортивних і туристичних змаганнях, районних виступах екологічної агітбригади, шкільних театралізаціях, КВК, конкурсах та вікторинах. Любив слухати музику, малювати, подорожувати, творити. Назар умів товаришувати, веселились, підтримати й поспівчувати, а тому мав багато друзів.[2]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Назар Войтович
У Кооперативному коледжі пом'янули загиблого у Києві 20 лютого — Назара Войтовича зі Збаражчини
22 лютого поховали Назара Войтовича зі Збаражчини
Вшанували пам'ять Назара Войтовича, сороковини

Похований у с. Травневе. Панахиду за загиблим Назарем Войтовичем відправили 21 лютого в Тернопільському кооперативному коледжі. 22 лютого похований у рідному селі. Провести в останню путь Назарчика та розділити печаль його рідних прийшли близько тисячі людей.

У Тернопільському кооперативному торговельно-економічному коледжі студенти й викладачі облаштували Куток пам'яті Назарія Войтовича, де відтворили символьні елементи Майдану: шини, ялинку, бруківку, на стендах розмістили світлини Назара під час навчання, а також графічні роботи його авторства.

Зовнішні відеофайли
 Пам'ять Назара Войтовича вшанували у його рідному селі Травневе на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2014. — 2 червня.
 Музей героя «Небесної сотні» відкрили на Тернопільщині на YouTube // ТСН. — 2015. — 17 лютого.

У день народження Назара 2 червня 2014 року, односельці, ровесники з музичної школи Тернополя, «Оркестра Волі» та всі, хто його знав і зумів приїхати в с. Травневе, вшанували пам'ять героя. Священнослужителі на чолі з архієпископом Нестором відслужили літургію в місцевій церкві.

Кабінет Міністрів України 15 листопада 2017 р. заснував в числі державних стипендій найкращим молодим вченим за вагомий внесок у розвиток демократичних та гуманістичних цінностей у сфері науки і освіти та зміцнення міжнародного авторитету України стипендію імені Назарія Войтовича.[3]

Музей

[ред. | ред. код]

До річниці загибелі хлопця у школі відкрили музей пам'яті Героя, де зібрали його картини, атрибути з київського Майдану: бруківку, каски, щити, протигази, коктейлі Молотова, прапори, шини та інше. Батько Назара намалював на всю стіну картину про Майдан.[4]

У назвах

[ред. | ред. код]

Відтепер школа села Травневе носить ім'я Назарія Войтовича, на фасаді навчального закладу встановлено барельєф убитого снайпером хлопця, а також поблизу школи односельці звели Пагорб Гідності Героя «Небесної Сотні».

У скульптурі

[ред. | ред. код]

24 лютого 2015 року на фасаді Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу відкрили пам'ятну дошку, яку освятив Архієпископ Нестор. Автор барельєфа — скульптор Роман Вільгушинський[5]

19[6] травня 2017 року у Збаразькому замку встановили погруддя наймолодших героїв Небесної сотні Назарія Войтовича та Устима Голоднюка.[7]

У спорті

[ред. | ред. код]

На початку серпня у Збаражі щороку відбуваються спортивні турніри з футболу, волейболу і гирьового спорту «Героям — слава!», присвячений пам'яті Устима Голоднюка та Назара Войтовича. Перший турнір провели 12 серпня 2014 року у 20-річчя від дня народження Устима[8]. Другий турнір — 12 серпня 2015[9].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Світлини

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Тетяна Ковтунович, Іванна Кобєлєва, Богдан Короленко (19.02.2015). "Майдан: усна історія". 18-20 лютого. Уривки зі спогадів. Українська правда. Життя. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |3= (довідка)
  2. Збаражчина попрощалася з героями «Небесної сотні» майдану. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 3 березня 2014.
  3. постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 857 «Про заснування державних іменних стипендій найкращим молодим вченим для увічнення подій Революції Гідності та вшанування подвигу Героїв України — Героїв Небесної Сотні»
  4. Небесну сотню на стіні у музеї Назара Войтовича намалював батько наймолодшого Героя України [Архівовано 18 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Народне слово. — 2015. — 18 лютого.
  5.  Барельєф Назара Войтовича освятили у Тернополі на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 24 лютого.
     У Тернополі відкрили барельєф Герою Небесної Сотні на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. 24 лютого.
  6. ?
  7. 2 наймолодшим героям «Небесної сотні» встановили бронзові погруддя на їхній батьківщині на YouTube // ТСН. — 2017. — 19 травня.
  8. Збаразькі спортсмени перемоги присвятили Герою-земляку [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Народне слово.
  9. Пам'ять Устима Голоднюка вшанують спортивним турніром на його честь [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Народне слово. — 2015. — 8 серпня.
  10. Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
  11. Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН. — 2015. — 5 липня.

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
100 хвилин пам'яті. Назар Войтович // Телеканал новин 24. — 2015. — 31 січня.
 Фільм «Люди. Майдан. Герої» на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 10 травня.