Координати: 49°21′38″ пн. ш. 35°26′42″ сх. д. / 49.3606° пн. ш. 35.445° сх. д. / 49.3606; 35.445

Красноград (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Красноград
станція
Вокзал станції Красноград
Розташування
РозташуванняУкраїна Україна
Адресам. Берестин,
Харківська область
Координати49°21′38″ пн. ш. 35°26′42″ сх. д. / 49.3606° пн. ш. 35.445° сх. д. / 49.3606; 35.445
Структура
Лінія(ї)Полтава — Лозова, Нижньодніпровськ — Мерефа
Платформ4
Тип платформ1 бічна (низька) та 3 острівні (низькі)
Послуги
ТранспортніЗалізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу Камера схову
СупутніАвтобус Таксі Ресторан Аптека Кафе Таксофон
Історія
Відкрито1897 (127 років)
Перебудовано1976, 2012
Електрифіковано1988
Колишні назвиКостянтиноград,
Конград (до 1964 року)[1]
Будівля
Поверхів1
Інша інформація
ВласникПівденна залізниця
ОператорУкрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)441606
Код Експрес-32204482
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Мерефа76 км
Новомосковськ-Дніпровський98 км
Полтава-Південна81 км
Лозова95 км
Харків101 км
Мапа
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Красноград.
Загальний вигляд станції

Красногра́д (до 1964 року — Конгра́д, Костянтиногра́д[2][3]) — вузлова станція (за класифікацією — проміжна залізнична станція) 2-го класу Харківської дирекції Південної залізниці.

Розташована в середмісті Берестина Харківської області на перетині ліній Полтава-Південна — Лозова і Мерефа — Новомосковськ-Дніпровський між станціями Куми (8 км), Розжив'ївка (18 км), Нововербівка (10 км) і Зачепилівка (24 км).

Історія

[ред. | ред. код]

Створення станції та перетворення на залізничний вузол

[ред. | ред. код]

Станцію засновано 1897 року після введення в експлуатацію другої черги дільниці Полтава — Костянтиноград від станції Карлівка[4]. Наступного року завершено будівництво будівлі залізничного вокзалу. 25 жовтня 1901 року побудовано і введено в експлуатацію дільницю Костянтиноград — Лозова завдовжки 89 верст.

Станом на 1902 рік відвантаження зі станції становило 1700 тис. пудів (близько 1400 тис. пудів збіжжя), а вивантаження — 900 тис. пудів вантажу[5].

На початку XX століття висувалися пропозиції щодо будування лінії, яка з'єднала б Харків і Катеринослав, і мала пролягати через Костянтиноград.

1912 року проєкт будівництва залізниці від Мерефи до Херсона через Костянтиноград, Нижньодніпровськ і Катеринослав набув урядового значення: його підтримала Вища залізнична комісія. 1913 року, після уточнення остаточного маршруту, ухвалено рішення про будівництво залізниці і виділено на нього кошти.

1918 року роботи з будівництва лінії Мерефа — Нижньодніпровськ були призупинені. На той час лінія була майже готова на 61 %[6][7]. Будівництво лінії завершилось вже за радянські часи.

21 грудня 1926 року через станцію пройшов перший потяг з делегацією дніпропетровських робітників та селян лінією Мерефа — Костянтиноград[8]. 1927 року відбулося введення в експлуатацію лінії від Мерефи до Нижньодніпровська[9][10], а станція Костянтиноград стала значним залізничним вузлом. Наприкінці 1920-х років було побудовано 2 депо та приймально-відправний пункт[11].

18 вересня 1943 року центральна частина Краснограда була зайнята радянськими військами, а бої за станцію тривали до 20 вересня. Вже за кілька днів по тому залізничники та місцеве населення забезпечили рух ешелонів через станцію на фронт[12][13].

Післявоєнні роки: модернізація та електрифікація станції

[ред. | ред. код]

1961 року залізничники станції Костянтиноград отримали перше місце серед дільничних станцій залізниць СРСР та були нагороджені перехідним Червоним Прапором Міністерства шляхів сполучення СРСР та Центрального Комітету профспілки залізничників, а також отримали почесне звання «колективу комуністичної праці»[14].

1964 року станція отримала сучасну назву на честь міста Краснограда, яке було перейменоване ще у 1922 році[2][3], а колектив станції достроково виконав план IX п'ятирічки[14].

1976 року проведено капітальний ремонт будівлі залізничного вокзалу станції Красноград[15].

1988 року станцію було електрифіковано в складі дільниці Власівка — Красноград завдожки 37 км, на що було витрачено 3 млн карбованців. Будівельно-монтажні роботи виконували працівники Харкова, Дніпропетровська, Куп'янська та Воронежа. Електрифікацію було завершено на 5 місяців раніше запланованого терміну. 14 жовтня 1988 року відбувся перший рейс електропоїзда від Харкова до Краснограда, який вів машиніст Є. М. Тищенко[16][17][18].

Часи Незалежної України

[ред. | ред. код]

2009 року на станції було навантажено 1497, а вивантажено 1100 вагонів, а станом на 2010 рік на станції працювало 70 осіб. Також працював станційний технологічний центр, який також обслуговував станції Берестовеньки, Власівка, Балки, Сахновщина, Кегичівка[13].

Повномасштабна реконструкція станції в рамках підготовки до Євро-2012

[ред. | ред. код]

З 19 серпня 2011 року через реконструкцію станції Красноград та електрифікацію станції змінним струмом (~25 кВ) для впровадження швидкісного руху до Чемпіонату Європи з футболу 2012 року були скасовані електропоїзди до станції Красноград. В цей час вони прямували до станції Власівка та Берестовеньки, де для пасажирів були призначені дизель-поїзди від станцій Власівка та Берестовеньки до Краснограда[19][20].

Під час цих робіт з реконструкції станції було оновлено станційну будівлю, яка існує з часу її побудови у 1898 році, зі збереженням її архітектурних особливостей. Було побудовані системи каналізації та водопостачання, які раніше були відсутні, замінено мережі тепло- і електропостачання, утеплено фасад будівлі вокзалу, замінено її покрівлю, вікна та двері, а входи обладнано пандусами. Крім того, внутрішні приміщення було переплановано і створено нову касову залу, дві зали чекання для пасажирів на 60 та 20 місць, а також кімнату відпочинку, кімнату для пасажирів з дітьми, облаштовані службові приміщення для працівників вокзалу, зокрема, душова та кімната для прийому їжі, яка була обладнана необхідною побутовою технікою[15][21]. Роботи з реконструкції виконувались Основ'янським БМЕУ-3[22].

На вокзалі після реконструкції з'явились автоматизований пристрій управління табло і гучномовцями «Рита-К», який виготовив «Хартеп», система відеоспостереження, електронна панель, на якій відображається інформація про прибуття та відправлення поїздів, інформаційні панелі про прибуття та відправлення поїздів на будівлі вокзалу та посадкових платформах, мережа Wi-Fi та інше сучасне обладнання[15][21].

16 лютого 2012 року відбулося відкриття реконструйованого вокзалу станції Красноград[23]. Крім того, було реконструйовано будівлю посту електричної централізації, багажного відділення та вуличного туалету. Переобладнано колійне господарство станції, замінено всі стрілочні переводи на станції з їх прокладанням новими ординатами, побудовано нові системи сигналізації і зв'язку та енергопостачання. При реконструкції було застосовано мікропроцесорні системи управління станційним господарством, що дозволило замінити систему ручного створення та розімкнення маршруту прямування по станції потягів на нову систему, яка автоматично переводить всі стрілочні переводи та перемикає світлофори на маршруті руху при наявності початкової та кінцевої точок[24].

Під час реконструкції стару контактну мережу було демонтовано та замінено на нову: на 1—5 коліях — змінного струму, а на 7—11 коліях — постійного струму, і надалі набула статусу станції стикування двох видів напруги.

Було побудовано нові посадкові платформи, які стали ширшими за попередні: дві — розміром 468 м × 6 м, а також одна — 222 м × 7 м, а також капітально відремонтовано пішохідний міст[15][24].

На станції Красноград побудована новітня тягова підстанція, яка складається з двох трансформаторів загальною потужністю 80 МВт[15]. Будівельно-монтажні роботи на тягових підстанціях та налагоджування їх обладнання були завершені вже у середині березня 2012 року[25].

ЕПЛ9Т-015 на станції Красноград

5 травня 2012 року урочисто відбулося відновлення руху електропоїздів до Краснограду, коли був поданий струм на перегоні Нововербівка — Красноград, яку було присвячено з нагоди Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні за участі керівництва Південної залізниці, Харківської обласної ради, м. Краснограда та Красноградського району, а також громадськості та залізничників[26][27][15][24][28].

15 травня 2012 року урочисто відкрита електрифікована дільниця Полтава — Красноград — Лозова[29]. Введено в експлуатацію нові системи мікропроцесорної централізації стрілочних переводі та автоблокування на дільницях Полтава — Красноград та Красноград — Лозова, які замінили релейні системи, що працювали до цього часу, а також блокують некоректні дії операторів та дають можливість не тільки управляти технологічним процесом на станціях, а підключити датчики температури рейок, напруги в контактній мережі, місцезнаходження і швидкості руху локомотивів і вагонів тощо[30]. Обидві дільниці були об'єднані в єдиний диспетчерський центр[31].

Розвиток станції з 2013 року

[ред. | ред. код]

Певний час протягом 2013 року на станції зупинявся регіональний швидкісний поїзд «Hyundai Rotem» Донецьк — Київ[32].

На початку 2013 року запрацювали системи мікропроцесорної диспетчерської централізації «Каскад» автоматизованого графіку виконаного руху поїздів, що замінила ручне ведення графіку руху поїздів і стала першою такої в Україні[33][34] та безконтактного контролю рухомого складу КТСМ-02 на дільниці Полтава — Лозова[35], а також проводились роботи з дообладнання на дільниці Красноград — Лозова комплексу мікропроцесорних систем централізації замість постів електричної централізації і автоблокування, що працювали з 1970-х років[36].

2013 року на дільниці Мерефа — Красноград замінено аналогову систему передачі інформації на нове цифрове обладнання на основі волоконно-оптичного кабелю, яке дозволяє передавати інформаційні потоки з високою швидкістю та щільністю (до 30 потоків по кожній станції) та автоматично їх резервує[36].

З 20 травня 2015 року призначено ранковий швидкісний електропоїзд підвищеної комфортності з Краснограда до Харкова[37].

Начальники станції

[ред. | ред. код]

Станцію очолювали:

  • 1900—1904 — дворянин Микола Іванович Домбровський[38][39][40]
  • 1913—1916 — Михайло Іванович Тиханович[41],[42][43][44]
  • 1999 — (станом на 2010 рік) — Н. П. Чурносов[13]

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

На станції зупиняється дві пари пасажирських потягів № 126/125 та № 711/712 «Інтерсіті+» сполученням Київ — Костянтинівка та у зворотному напрямку[45].

Рух пасажирських потягів по станції Красноград на 2020/2021 рр. (з 13.12.2020)
№ Маршрут руху Час
прибуття 		Час
відправлення 		Періодичність
курсування
126 Костянтинівка — Київ 02:05 02:07 Щоденно
125 Київ — Костянтинівка 05:50 05:52 Щоденно
712
«Інтерсіті+» 		Київ — Костянтинівка 10:26 10:27 Щоденно
711
«Інтерсіті+» 		Костянтинівка — Київ 18:39 18:40 Щоденно

Станція є кінцевою для електропоїздів у напрямку Харкова та приміських поїздів до Дніпра, а також проміжною для електропоїздів у напрямку Лозової та Полтави-Південної[46][47].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «Южная Магистраль», № 7 (3397), 15.01.1952(рос.)
  2. ↑ а б Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. II. — М. : Транспорт, 1981. — С. 269, 313. — 100 000 прим.(рос.)
  3. ↑ а б Рущенко П. Т. Красноград // История городов и сел Украинской ССР. Харьковская область / Институт истории АН УССР. — К., 1976. — С. 430. (рос.)
  4. ↑ Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. I. — М. : Транспорт, 1981. — С. 254. — 100 000 прим.(рос.)
  5. ↑ рос. дореф. Россія. Полное географическое описаніе нашего Отечества. Подъ общимъ руководствомъ П.П.Семенова-Тянъ-Шанскаго. Томъ VII. Малороссія. — С.-Петербург, 1903. Изданіе А.Ф.Дебріена, (стор. 397)
  6. ↑ Валентин Старостін. История города. Царьскі недобудови [Архівовано 3 липня 2015 у Wayback Machine.] // Gorod.dp.ua
  7. ↑ Алексей Федько. Железнодорожное строительство в Донбассе: 1858—1918. Часть 5. Донбасс — Чёрное море [Архівовано 5 січня 2017 у Wayback Machine.] // Донецк: история, события, факты. (рос.)
  8. ↑ Харьков транспортный. ЖД транспорт. Хроника [Архівовано 3 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ Краткие сведения о развитии отечественных железных дорог с 1838 по 1990 гг. / Сост. Г. М. Афонина. — М., 1995. — С. 104
  10. ↑ Українські залізниці. Стара версія вебсайту. Історія Придніпровської залізниці. Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 2 липня 2015.
  11. ↑ Рущенко П. Т. Красноград // История городов и сел Украинской ССР. Харьковская область / Институт истории АН УССР. — К., 1976. — С. 437. (рос.)
  12. ↑ Рущенко П. Т. Красноград // История городов и сел Украинской ССР. Харьковская область / Институт истории АН УССР. — К., 1976. — С. 438. (рос.)
  13. ↑ а б в Светлана Дубовик. Южная железная дорога. Южная: от А до Я… Красноград[Архівовано 3 липня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. ↑ а б Рущенко П. Т. Красноград // История городов и сел Украинской ССР. Харьковская область / Институт истории АН УССР. — К., 1976. — С. 439 (рос.)
  15. ↑ а б в г д е Між станціями Харків-Пасажирський та Красноград відновлено пряме сполучення на електричній тязі. [Архівовано 2015-06-19 у Wayback Machine.] Офіційний веб-сайт Укрзалізниці. 07.05.2012.
  16. ↑ Новости. Машиніст Є. М. Тищенко першим провів електропоїзд новим маршрутом — від Південного вокзалу до станції Красноград [Архівовано 24 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Харьков транспортный. ЖД транспорт
  17. ↑ Харьков транспортный. ЖД транспорт [Архівовано 23 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. ↑ История электрификации железных дорог СССР (1986—1990) гг. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 2 липня 2015. (рос.)
  19. ↑ Из-за реконструкции станции «Красноград» изменилось расписание электричек [Архівовано 3 липня 2015 у Wayback Machine.] // Status quo, 2011-08-20 (рос.)
  20. ↑ Дизель-поезд ДР1А на участке Власовка — Красноград [Архівовано 24 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Харьков транспортный, 2012-04-06 (рос.)
  21. ↑ а б Южная железная дорога открыла после реконструкции вокзал в г. Краснограде [Архівовано 3 липня 2015 у Wayback Machine.] // ГП «Южная железная дорога», 2012-02-16 (рос.)
  22. ↑ Ярослав Караченцев. Станции приобретают новый вид [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.] // ГП «Южная железная дорога», 2012-03-23 (рос.)
  23. ↑ Южная железная дорога открыла после реконструкции вокзал в г. Краснограде [Архівовано 3 липня 2015 у Wayback Machine.] // ГП «Южная железная дорога», 2012-02-16 (рос.)
  24. ↑ а б в Валентин Бердута. Цивилизация пришла в глубинку [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Магістраль. — 2012. — № 33 (1715). — 10—15 травня. (09.05.2012) — С. 1, 6 (рос.)
  25. ↑ Ярослав Караченцев (23.03.2012). Близится час электрификации (рос.). ГП «Южная железная дорога». Архів оригіналу за 06.07.2015.
  26. ↑ Возобновлено прямое сообщение Харьков — Красноград [Архівовано 3 липня 2015 у Wayback Machine.] // Вечірній Харків, 2012-05-05 (рос.)
  27. ↑ Алексей Грищенко, Ольга Пересада. Южная железная дорога возобновила прямое сообщение Харьков — Красноград и открыла после реконструкции местный вокзал [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Status quo, 2012-05-05 (рос.)
  28. ↑ Між станціями Харків-Пасажирський та Красноград відновлено пряме сполучення на електричній тязі [Архівовано 19 червня 2015 у Wayback Machine.] // Офіційний вебсайт Укрзалізниці, 2012-05-07
  29. ↑ Відкриття електрифікованої ділянки Полтава-Південна - Красноград - Лозова. Архів оригіналу за 23 грудня 2015.
  30. ↑ На участке Полтава — Красноград введена в экспулатацию микропроцессрная система управления движения поездов [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.] // ГП «Южная железная дорога», 2012-05-07 (рос.)
  31. ↑ Олег Столбецов. ЮЖД организовала новый транспортный коридор [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Вечерний Харьков, 2013-04-08 (рос.)
  32. ↑ Алексей Грищенко. Теперь «Hyundai» останавливается в Краснограде [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Status quo, 2013-06-10 (рос.)
  33. ↑ Південна залізниця впроваджує новітні автоматизовані системи управління процесом перевезення [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.] // ДП «Південна залізниця», 2013-07-05
  34. ↑ Анна Сердюк. На Южной железной дороге автоматизируют управление [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Медиа группа «Объектив», 2013-12-28 (рос.)
  35. ↑ На Південній залізниці модернізують прилади СЦБ і засоби безпеки [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.] // ДП «Південна залізниця», 2013-08-22
  36. ↑ а б На Південній залізниці триває модернізація мережі зв'язку [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.] // ДП «Південна залізниця», 2013-09-24
  37. ↑ Лилия Ангорская. Из Краснограда в Харьков пустят скоростную электричку [Архівовано 12 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Городской дозор, 2015-05-15 (рос.)
  38. ↑ рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1900. Составлен Д. А. Иваненко, Секретарем Полтавского Губернскаго Статистического Комитета. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1900
  39. ↑ рос. дореф. Адресъ-календарь и Справочная книжка Полтавской губерніи на 1903 годъ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1903
  40. ↑ рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1904. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1904
  41. ↑ рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1913 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Электрическая Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1913
  42. ↑ рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1914 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1914
  43. ↑ рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1915 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1915
  44. ↑ рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1916 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1916
  45. ↑ Офіційний вебсайт Укрзалізниці. Розклад руху пасажирських поїздів по станції Красноград. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
  46. ↑ Южная железная дорога. Расписание пригородных поездов по станции Красноград. [Архівовано 8 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  47. ↑ ДП Придніпровська залізниця. Розклад руху приміських поїздів по станції Красноград. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 16 жовтня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. I. — М. : Транспорт, 1981. — С. 254. — 100 000 прим.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Красноград_(станція)&oldid=43582582