Павлоград I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Павлоград I

Роз'їзд № 5 — Павлоград I
Павлоград I — Новомосковськ-Дніпровський
Павлоград I — Синельникове I
Лозова — Павлоград I
Придніпровська залізниця
Дніпровська дирекція
м. Павлоград

Вокзал станції Павлоград І
Вокзал станції Павлоград І
Вокзал станції Павлоград І
48°33′02″ пн. ш. 35°51′20″ сх. д. / 48.55056° пн. ш. 35.85556° сх. д. / 48.55056; 35.85556Координати: 48°33′02″ пн. ш. 35°51′20″ сх. д. / 48.55056° пн. ш. 35.85556° сх. д. / 48.55056; 35.85556
Рік відкриття 1873 (151 рік)
Тип вузлова
Колій 11
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Вулиця Шосейна, 23
Відстань до Києва, км 584
Відстань до Лозової, км 65
Відстань до Синельникового I, км 36
Відстань до Покровська, км 111
Код станції 454502 ?
Код «Експрес-3» 2210760 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу Камера схову
Супутні послуги Автобус Таксі Кафе Ресторан Аптека Таксофон
Мапа
Павлоград I. Карта розташування: Дніпропетровська область
Павлоград I
Павлоград I
Павлоград I на Вікісховищі

Павлоград I — вузлова залізнична станція Дніпровської дирекції Придніпровської залізниці на перетині електрифікованих ліній Роз'їзд № 5 — Павлоград I, Павлоград I — Новомосковськ-Дніпровський, Павлоград I — Синельникове I та Лозова — Павлоград I між станціями Мінеральна (26 км), Павлоград II (8 км), Ароматна (9 км) та Зайцеве (21 км). Розташована в місті Павлоград Дніпропетровської області.

Історія

[ред. | ред. код]

Місто Павлоград побудовано на дуже вдалому місті, на перетині важливих торговельних шляхів, з півночі на південь і зі сходу на захід. Наприкінці XVIII століття Павлоград не поступався чисельністю населення сучасному обласному центру. У ті роки у місті на річці Вовчій мешкали 1 214 особи, а у Катеринославі — 2 000 осіб. У другій половині XIX століття, після того, як була побудована до Катеринослава залізниця, він став розвиватися швидкими темпами. У Павлограді залізниця з'явилася на п'ять років раніше. Вже у 1873 році це місто мало залізничне сполучення з Харковом, Москвою, Санкт-Петербургом, Олександрівськом (нині — Запоріжжя) та Севастополем. Першою залізничною лінією, що прокладена через Павлоград, була Курськ — Харків — Севастополь. У цій магістралі було два призначення. По-перше, військове — доставка до Криму військового постачання й боєприпасів, по-друге — торговельне. Торгували тоді з країнами Середземноморського й Чорноморського басейнів.

До початку XIX століття Павлоград був відомим як центр торгівлі пшеницею. Причому, хліб тут купували не лише російські й українські купці, а й закордонні. Для того, щоб полегшити вивезення зерна за кордон, у той час була побудована ще одна залізнична лінія, яка сполучила Олександрівськ й Бердянськ з будівництвом найбільшого на Азовському морі морського порту[1].

У 1912 році розроблений проєкт приватної Рудниково-Лозівської залізниці, яка повинна була об'єднати лінії Рутченкове — Гришине — Лозова, Гришине — Павлоград — Полтава та лінію до Костянтинівки або Микитівки (ймовірно, від Гришиного). Проєкт об'єднав основні напрямки вуглевозних залізниць Західного Донбасу, а також очікував найбільший прибуток як підприємцям, так і казенним Катерининської та Курсько-Харківсько-Севастопольської залізницям. Проіснував цей проєкт нетривалий час, проте початок будівництва залізниць у Західному Донбасі було реаоізовано.

На початку 1913 року XXXVII з'їзд гірничопромисловців півдня Росії ухвалив одностайне рішення про початок будівництва залізниць Гришине — Рутченкове та Гришине — Рівне — Кєльці. За рахунок скарбниці було вирішено побудувати залізницю Гришине — Золотоноша — Рівне через Павлоград. На частину даного напрямку (Гришине — Павлоград — Полтава) у 1913 році претендувало товариство Рудничної залізниці, проте згодом воно швидко розпалося. У березні 1913 року на екстреному з'їзді гірнопромисловиків півдня Росії був розглянутий і схвалений законопроєкт про будівництво нової залізниці, який був схвалений Міністром шляхів сполучення, Радою міністрів і внесений до Державної думи на розгляд.

Термін закінчення будівництва був передбачений на початку 1917 року, але через початок Першої світової війни роботи велися неритмічно, виникали проблеми з фінансуванням. Завдяки тому, що основний обсяг робіт, що передував укладанню шляху, був закінчений до 1919 року, у 1921 році була введена в експлуатацію лінія Новомосковськ — Павлоград.

У 19351937 роках введена в експлуатацію дільниця від Постишево (колишня станція Гришине) до Павлограда, однак з початком Другої світової війни та відступі радянських військ у 1941 році, а згодом німецьких — у 1943 році, лінія була повністю виведена з ладу, і відновлена ​​лише у 19571959 роках[2].

27 травня 2012 року залізничний вокзал відкрито після капітальної реконструкції[3].

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

На станції Павлоград І зупиняються пасажирські, регіональні та приміські поїзди у Лозовському та Синельниківському напрямку[4].

З графіку руху на 2021/2022 роки, через станцію Павлоград І, з 12 грудня 2021 року призначався нічний швидкий поїзд № 111/112 сполученням Авдіївка — Київ[5][6][7], який тимчасово скасований з початку російського вторгнення в Україну (з 2022).

Довідкова інформація

[ред. | ред. код]

51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шосейна, 23.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Історія заснування та розвитку міста Павлоград. Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 7 січня 2018.
  2. Залізничне будівництво на Донбасі: 1858—1918. Частина 4. Донбас — Захід. [Архівовано 8 січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Пасажири павлоградського вокзалу скаржуться на коротку платформу. Популярные ведомости. 9 листопада 2012. [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Розклад руху поїздів по станції Павлоград І на сайті poizdato.net.
  5. Укрзалізниця призначить додаткові поїзди через Дніпропетровщину. dv-gazeta.info (рос.). Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
  6. З Павлограда до Києва можна буде доїхати одним потягом. Незалежний портал. 7 жовтня 2021.
  7. Розклад руху призначених пасажирських поїздів по станції Павлоград І. Офіційний вебсайт Укрзалізниці. Архів оригіналу за 16 вересня 2024. Процитовано 16 вересня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання

[ред. | ред. код]