Гаролд Вармус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гарольд Елліот Вармус
Harold Elliot Varmus
Народився18 грудня 1939(1939-12-18) (84 роки)
Фріпорт, Нью-Йорк, США
Місце проживанняНью-Йорк[1]
Країна США
Діяльністьвірусолог, викладач університету
Alma materЕмгерстський коледж, Колумбійський коледж лікарів і хірургів
Галузьвірусологія
ЗакладМеморіальний онкологічний центр Слоан-Кеттерінг
ПосадаPlan S Ambassadord, директор і директор
Науковий керівникДжон Майкл Бішоп
Аспіранти, докторантиJoshua M Kapland[2]
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Національна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Європейська організація молекулярної біології
Відомий завдяки:відкрив механізм вірусної неоплазматичної трансформації
Нагороди
Особ. сторінкаmskcc.org/mskcc/html/1780.cfm

Гарольд Елліот Вармус (англ. Harold E. Varmus; народився 18 грудня 1939 року, Фріпорт, Нью-Йорк) — американський вірусолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1989 року «за відкриття клітинної природи ретровірусних онкогенів», яку він розділив з Майклом Бішопом. Президент і керуючий Меморіального онкологічного центру імені Слоуна — Кеттерінга (Нью-Йорк).

Біографія

[ред. | ред. код]

Гарольд Вармус народився 18 грудня 1939 року у Фріпорті (Нью-Йорк). Закінчив Емгерстський коледж, потім вступив до Гарвардського університету, де провчився за спеціальністю література лише один рік, після чого перейшов в Колумбійський коледж лікарів і хірургів (Нью-Йорк). Після закінчення медичної школи пропрацював у Колумбійському пресвітеріанському госпіталі в 19681969 роках і пройшов коротке стажування в Національному інституті здоров'я, де почав вивчати як цАМФ регулює експресію бактеріальних генів. У 1970 році переїхав до Сан-Франциско в Університет Каліфорнії як постдокторант лабораторії Майкла Бішопа. З 1970 року — професор відділу мікробіології та імунології. З 1984 року — іменний професор молекулярної вірусології.

У 1989 році Бішоп та Вармус отримали за свої дослідження Нобелівську премію з фізіології і медицини.

Директор Національного інституту здоров'я (1993—1999). З 2000 року — президент і керуючий Меморіального онкологічного центру Слоан-Кеттерінг (Нью-Йорк).

Нагороди та визнання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://www.mskcc.org/mskcc/html/1780.cfm
  2. https://escholarship.org/uc/item/7dw8n36h
  3. The Lasker Foundation — 1982 Basic Medical Research Award. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 19 серпня 2019.
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Harold E. Varmus – Nobel Lecture: Retroviruses and Oncogenes I. nobelprize.org. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 19 серпня 2019.
  6. Professor Harold Varmus ForMemRS. London: Royal Society. Архів оригіналу за 13 жовтня 2015.
  7. Harold E. Varmus 2011 Honoree. Cold Spring Harbor Laboratory. Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 28 грудня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]