Лутугинський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лутугинський район
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті Луганська область
Основні дані
Країна: СРСР СРСР ( УРСР),
Україна Україна
Область: Луганська область
Код КОАТУУ: 4422200000
Утворений: 1965 р.
Населення: ▼ 65 401
(на 1.01.2019)
Площа: 1057 км²
Густота: 61.9 осіб/км²
Тел. код: +380-6436
Поштові індекси: 92000—92044
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Лутугине
Міські ради: 1
Селищні ради: 7
Сільські ради: 8
Міста: 1
Смт: 8
Селища: 11
Села: 26
Районна влада
Голова ради: Бордаєв Віктор Миколайович
Голова РДА: Сафронов Вадим Петрович[1]
Вебсторінка: Лутугинська РДА
Адреса: 92000, Луганська область, м. Лутугине, вул. Леніна, 83
Мапа
Мапа

Лутугинський район у Вікісховищі

Луту́гинський райо́н — колишній район України на півдні Луганської області. З північної сторони район межує з Луганськом. Районний центр — Лутугине. Населення становить 65 401 особи (на 1 січня 2019). Площа району 1057 км². Утворено 1965 року. Розташований на тимчасово окупованих територіях Луганської області. Зараз є частиною Луганського району.

Географія

[ред. | ред. код]

Розташування

[ред. | ред. код]

Площа району — 1,057 тис. км², 4,0 % від території Луганської області, 15 місце серед районів області. Загальна земельна площа — 105,7 тис.га, у тому числі: сільськогосподарські угіддя — 70,3 тис.га, із них: рілля — 71,5 тис.га. Ліси й інші лісовкриті площі — 9,1 тис.га.

Слов'яносербський район Луганськ
Перевальський район Сорокинський район
Антрацитівський район Антрацитівський район Довжанський район

Відстань від Лутугиного до Луганська:

  • залізницею 22 км
  • шосейними дорогами 22 км.

Геологія

[ред. | ред. код]

Район багатий на поклади енергетичного та коксуючого вугілля, видобуток якого ведеться трьома шахтами ВП "Шахта «Лутугинська», ДВАТ "Шахта «Білоріченська», ВП «Шахта ім. XIX з'їзду КПРС». На території району широко розповсюджені поклади пісковиків, вапняків, мергелів, суглинків, пісків, які використовуються як природні будівельні матеріали та як сировина для їх виготовлення (ВАТ «Успенський кар'єр» та ВАТ «Георгіївський завод» будівельних матеріалів).

Рельєф

[ред. | ред. код]

Поверхня північної частини — хвиляста рівнина (висота 50-100 м), центральної і південної — підвищена хвиляста, хвилясто-пасмова лісова рівнина (висота 250—300 м), дуже розчленована.

Клімат

[ред. | ред. код]

Середньорічні температури: (+) 9,4 °C, літня — (+)22 °C, зимова — (-)6,8 °C. Кількість опадів — 464 мм на рік.

Гідрологія

[ред. | ред. код]

Територією району протікають річки Лугань (на північній межі району) та її притоки Біла та Вільхова, Луганчик, Велика Кам'янка (притока Сіверського Дінця).

Ґрунти

[ред. | ред. код]

Основні типи ґрунтів — чорноземи звичайні середньогумусні (30,7 % площі району).

Флора

[ред. | ред. код]

Район розташований в Донецькій південно-степовій фізико-географічній провінції. Природна рослинність (різнотравно-типчаково-ковилова) збереглась лише на схилах балок, пасом. Ліси (дуб, ясен, берест, липа, груша дика) байрачного типу, розташовані в основному в балках. Площа лісів і лісових насаджень 6,9 тис. га.

На території району трапляються рослини, занесені до Червоної книги України[2]:

Охорона природи

[ред. | ред. код]
Докладніше: Природно-заповідний фонд Луганської області

У районі — 5 пам'яток природи місцевого значення. На території району розташовані такі об'єкти і території природно-заповідного фонду України:

Історія

[ред. | ред. код]

Початок нинішньому місту поклало будівництво першого в Росії чавуноливарного заводу з виробництва валків, розпочате в 1896 році бельгійським акціонерним товариством. Дешеву робочу силу будівництву постачали ближні села Успенка і Коноплянівка. У 1897 році були споруджені дерев'яні бараки для селян, що приїхали на роботу з Орловської та Курської губерній. Декілька кам'яних будинків склали Адміністративну колону, де мешкали спеціалісти-іноземці та керівники заводу. Так утворилося невелике, спочатку безіменне селище. В 1914 році, коли була збудована залізнична станція, селище на правому березі річки Вільхівка одержало назву Шмідтівка. Селище входило до складу Успенської волості Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії. Проживало в ньому 1200 чоловік.

У 1925 році Шмідтівка була перейменована на честь видатного дослідника Донбасу геолога Леоніда Івановича Лутугіна.

У 1945 році до Успенського району[3] (а також до Новоайдарського і Міловського районів) із земель, що після Другої світової війни відійшли до Польщі, «добровільно-примусово» переселили лемків. Найбільше на Луганщині їх мешкає в селі Переможне.[4].

12 листопада 1965 року селище Лутугине одержало статус міста. Тоді ж воно стало центром адміністративного району.

Адміністративний устрій

[ред. | ред. код]
Докладніше: Адміністративний устрій Лутугинського району

Адміністративно-територіально район поділяється на 8 селищних рад та 8 сільських рад, які об'єднують 45 населених пунктів і підпорядковані Лутугинській районній раді. Адміністративний центр — місто Лутугине[5].

Зняті з обліку: Азарівка.

Економіка

[ред. | ред. код]

Структура промислового виробництва (у % до обсягу виробництва району): Добувна промисловість 47,8

  • видобування енергетичних матеріалів 47,3
  • видобування неенергетичних матеріалів 0,5

Обробна промисловість 51,4 з неї:

  • Харчова промисловість та перероблення 0,7
  • Хімічна і нафтохімічна промисловість — 0,8
  • Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів — 1,1
  • Металургія та оброблення металу — 48,8
  • Виробництво та розподілення електроенергії, газу, тепла, води — 0,8

У 2004 році прийнято до експлуатації 52.5 км газових мереж при запланованих 28,6 км. Газифіковано 902 будинки та квартири у м. Лутугине та с. Георгіївка, Успенка.

Всього в районі експлуатується 250 км газових мереж. Газифіковано 12 населених пунктів, 10,5 тис. будинків та квартир.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Районом проходить автошлях E40М04.

Населення

[ред. | ред. код]
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[6]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 34 087 5903 5339 10 149 8446 4129 121
Жінки 40 017 5542 4829 10 609 10 937 7467 633


Етнічний склад населення району на 2001 рік був представлений наступним чином:

Етномовний склад сільських та міських рад району (рідна мова населення) за переписом 2001 року, %[8]

російська українська вірменська циганська білоруська
ЛУТУГИНСЬКИЙ РАЙОН 49,8 49,3 0,2 0,2 0,1
м. ЛУТУГИНЕ 56,9 42,4 0,3 0,0 0,1
смт БІЛЕ 55,1 44,6 0,1 0,2
смт БІЛОРІЧЕНСЬКИЙ 74,7 24,8 0,0 0,2
смт ВРУБІВСЬКИЙ 73,3 26,2 0,2
смт ГЕОРГІЇВКА 29,2 69,0 0,1 1,4 0,1
смт ЛЕНІНА 68,7 30,8 0,4
смт УСПЕНКА 29,7 69,4 0,4 0,2 0,1
смт ЧЕЛЮСКІНЕЦЬ 65,6 33,2 0,3 0,1
смт ЮР'ЇВКА 60,8 39,0 0,1
ВЕСЕЛОТАРАСІВСЬКА сільрада 37,2 61,2 0,2
ВОЛНУХИНСЬКА сільрада 29,2 69,5 0,8 0,1
ІЛЛІРІЙСЬКА сільрада 15,3 84,2 0,1 0,1
КАМ'ЯНСЬКА сільрада 12,6 82,7
ОРІХІВСЬКА сільрада 83,1 15,8 0,1
ПЕРШОЗВАНІВСЬКА сільрада 16,9 82,1 0,7 0,1
РОЗКІШНЕНСЬКА сільрада 57,1 42,4 0,2 0,1
ФАБРИЧНЕНСЬКА сільрада 65,8 34,2

Станом на 01.01.2005 р. наявне населення — 71,6 тис. осіб, або 2,9 % від населення Луганської області, 2 місце серед районів області.

у тому числі:

  • міського — 52,1 тис.осіб;
  • сільського — 19,5 тис.осіб.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Розпорядження Президента України від 29 вересня 2014 року № 1048/2014-рп «Про звільнення В.Сафронова з посади голови Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області»
  2. ↑ (рос.) Организация охраны растений Луганской области, занесенных в Красную книгу Украины. Методические указания. — Луганск, 1992.
  3. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 103.
  4. ↑ Лемки Луганщини. Архів оригіналу за 18 січня 2019. Процитовано 22 жовтня 2013.
  5. ↑ Адміністративно-територіальний устрій Лутугинського району [Архівовано 19 червня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
  6. ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Луганська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 23 листопада 2020.
  7. ↑ Дністрянський М. С. Етнополітична географія України. Львів: Літопис, 2006. С.465.
  8. ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Луганська область. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 26 червня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лутугинський район
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лутугинський_район&oldid=42160451