Едуард VII

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едуард VII
англ. Edward VII
Едуард VII
Едуард VII
Едуард VII
Імператор Індії
9 серпня 1902 — 6 травня 1910
Попередник: Вікторія I
Наступник: Георг V
Король Великої Британії
9 серпня 1902 — 6 травня 1910
Попередник: Вікторія I
Наступник: Георг V
Король Ірландії
9 серпня 1902 — 6 травня 1910
Попередник: Вікторія I
Наступник: Георг V
 
Ім'я при народженні: англ. Albert Edward
Народження: 9 листопада 1841(1841-11-09)[1][2][…]
Букінгемський палац, Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Сполучене Королівство
Смерть: 6 травня 1910(1910-05-06)[2][3][…] (68 років)
Букінгемський палац, Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Сполучене Королівство[5][6]
Причина смерті: бронхіт і інфаркт міокарда
Поховання: каплиця Святого Георгія[7]
Релігія: протестантизм
Освіта: Единбурзький університет, Крайст Черч і Триніті-коледж (Кембридж)
Рід: Саксен-Кобург-Готська династія
Батько: Альберт Саксен-Кобург-Готський[8][9]
Мати: Вікторія[8][9]
Шлюб: Олександра Данська[8][9]
Діти: Альберт Віктор[8][9], Георг V[8][9], Луїза Великобританська[8][9], Вікторія, принцеса Великої Британії[8], Мод Уельська[8] і Prince Alexander John of Walesd[10][8]
Автограф:
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Едуард VII (англ. Edward VII, за англійською традицією Едвард VII; 9 листопада 1841(18411109), Букінгемський палац, Лондон — 6 травня 1910, там само) — король Великої Британії та Ірландії, імператор Індії з 22 січня 1901, австрійський фельдмаршал (1 травня 1904), перший з Саксен-Кобург-Готської (нині Віндзорської) династії.

Вступ на престол

[ред. | ред. код]
Принц Уельський у 22-річному віці

Старший син королеви Вікторії та принца-консорта Альберта Саксен-Кобург-Готського. Оскільки його мати жила довго, вступив на престол у 59-річному віці; до 2008 року (60-річчя принца Чарльза) був найстарішим принцом Уельським в історії Британії.

Правління Едуарда почалось у січні 1901 року після смерті матері. До сходження на престол принц Уельський був більше відомий під своїм першим ім'ям за хрещенням Альберт (Берті), а мати (на пам'ять про покійного чоловіка) бажала, щоб син царював під ім'ям Альберт-Едуард I. Однак, оскільки королів Британії з іменем Альберт не було (і, що важливіше, багато англійців вважали це ім'я німецьким), не було і прецедентів використання подвійних імен, тронним іменем наступника Вікторії стало друге ім'я — Едуард. Коронація нового монарха була призначена на 26 червня 1902 року, однак за кілька днів до цієї дати король зазнав сильного нападу апендициту, що вимагав негайної операції, тому єдиного разу за всю історію Великої Британії коронацію перенесли, й вона відбулась 9 серпня того самого року.

Політика

[ред. | ред. код]
Король у шотландському костюмі. 1904

Мав прізвисько дядько Європи (англ. the Uncle of Europe), оскільки був дядьком кількох європейських монархів, що царювали з ним в один і той самий час, включаючи Миколу II та Вільгельма II.

Король зробив великий особистий внесок до створення Антанти, відвідавши з офіційними візитами Францію (1903) та Росію (1908). Були укладені англо-французька угода, 1904 та англо-російська угода 1907. Хоча ці кроки в історичній перспективі виявились консолідацією сил перед Першою світовою війною, в очах сучасників Едуард VII був «Миротворцем» (the Peacemaker), і як ініціатор франко-російського союзу Олександр III. Саме за його правління почали стрімко погіршуватись стосунки з Німецькою імперією, кайзера Вільгельма II Едуард не любив. У «едвардіанську епоху» в країні стався спалах шпигуноманії, алармізму й германофобії.

Король відіграв значну роль у реформі британського флоту і військово-медичної служби після англо-бурської війни.

«Едвардіанська епоха» ознаменована посиленням політичної активності населення, зростанням соціалізму та фемінізму в Британії, промислово-технічним розвитком.

Приватне життя

[ред. | ред. код]

Принц Уельський одружився 10 березня 1863 року з Олександрою, принцесою Данською (1 грудня 1844 — 20 листопада 1925), сестрою російської імператриці Марії Федорівни (Дагмари). Від цього шлюбу народилось шестеро дітей:

  • Альберт Віктор (8 січня 1864 — 14 січня 1892), герцог Кларенс;
  • Георг (3 червня 1865 — 20 січня 1936), король Великої Британії Георг V;
  • Луїза (20 лютого 1867 — 4 січня 1931), одружена з Олександром, герцогом Файф;
  • Вікторія (6 липня 1868 — 3 грудня 1935), одружена не була;
  • Мод (26 листопада 1869 — 20 листопада 1938), одружена з королем Норвегії Гоконом VII.
  • Олександр Джон (6 квітня 1871 — 7 квітня 1871).
Аліса Кеппел

Будучи принцом Уельським, коли мати практично не допускала його до державних справ, був відомий своїм життєлюбним характером, пристрастю до перегонів, полювання; великий прихильник жінок (серед його фавориток була акторка Сара Бернар), що не шкодило його репутації й не приховувалось від Олександри, яка підтримувала із цими жінками рівні стосунки. Правнучка його останньої коханки, Аліси Кеппел, також стала коханкою (й потім дружиною) принца Уельського — Каміла Паркер Боулз, нинішня дружина короля Чарльза III. Офіційно вважається, що її бабуся народилась від чоловіка Аліси; немає даних про те, щоб Едуард визнавав своїми будь-яких дітей, окрім законних.

Дев'ять монархів, що були присутні на похороні короля, фото у Віндзорському замку 20 травня 1910. Зліва направо: Гокон VII, король Норвегії, цар Болгарії Фердинанд I Кобург, король Португалії Мануель II, кайзер Вільгельм II(племінник короля Едуарда), король Греції Георг I(брат дружини Едуарда) і король Бельгії Альберт I. Сидять зліва направо: король Іспанії Альфонс XIII, наступник Едуарда Георг V та король Данії Фредерік VIII(брат дружини Едуарда).
Церемоніальна похоронна процесія короля Едуарда VII (1901—1910) Лондон, 20 травня, 1910.

Едуард був активним діячем масонства і брав участь у зборах багатьох лож у Британії й на континенті; як і інші британські масони того часу, він не робив таємниці зі своєї участі у цих ложах, та деякі його виступи на масонську тематику були публічними.

У 1908 році Едуард VII відкрив літні Олімпійські ігри в Лондоні.

Мав велику популярність як принц та як король в Англії й за кордоном.

Родинні зв'язки

[ред. | ред. код]

Едуарда через сімейні зв'язки з правлячими династіями інших країн називали «дядьком Європи»:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Edward VII
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ RKDartists
  5. ↑ http://www.globalsecurity.org/military/world/europe/uk-saxe-coburg-gotha.htm
  6. ↑ http://24carat.co.uk/edwardviibio.html
  7. ↑ https://web.archive.org/web/20080210110244/http://www.stgeorges-windsor.org/history/hist_burials_date.asp
  8. ↑ а б в г д е ж и к Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  9. ↑ а б в г д е Kindred Britain
  10. ↑ Lundy D. R. The Peerage

Література

[ред. | ред. код]
  • Г. С. Остапенко. «Спадкоємці королеви Вікторії й перші британські монархи XX століття: Едуард VII і Георг V». — «Нова й новітня історії», № 6, 1999

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едуард_VII&oldid=42902003