Гельґа Шмід
| Гельґа Шмід | |
|---|---|
| нім. Helga Schmid | |
 | |
| Генеральний секретар Організації з безпеки і співробітництва в Європі | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 4 липня 2020 |
| Попередник | Томас Ґремінджер[en] |
| Народилася | 8 грудня 1960 (63 роки) Дахау, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина |
| Відома як | дипломат, політична діячка |
| Місце роботи | ОБСЄ |
| Країна | Німеччина |
| Alma mater | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана |
| Нагороди |  |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ге́льґа Марі́я Шмід (нім. Helga Maria Schmid, нар. 8 квітня 1960, Баварія, ФРН) — німецька політична діячка, дипломат, секретар у Європейській службі зовнішніх справ з 2016 до 2020 року.[1] Генеральний секретар Організації з безпеки і співробітництва в Європі з 2020 року[2].
Шмід має вчені ступені в галузі літератури, історії та політики з Університету Людвіга Максиміліана в Мюнхені. Вона також вивчала міжнародне і право ЄС, економіку та міжнародні відносини у Дипломатичній академії Відня.[3]
З 1988 року Шмід працювала на різних посадах у Федеральному міністерстві закордонних справ Німеччини, була помічницею приватного секретаря міністра з питань європейських справ у період з 1990 по 1991 рік. З 1991 по 1994 рік вона була відповідальною за зв'язки з пресою та зв'язками з громадськістю посольства Німеччини у Вашингтоні, округ Колумбія. З 1994 до 1998 року Шмід працювала політичною радницею міністра закордонних справ Клауса Кінкеля. Цю ж посаду вона обіймала з 1998 по 2000 рік із міністром закордонних справ Йошкою Фішером. У 2000—2005 роки працювала на керівних посадах у штаб-квартирі Міністерства закордонних справ у Берліні.[4] Серед них вона була керівницею політичного апарату та керівницею міністерського офісу з 2003 по 2005 рік.
2006 року Шмід стала директором відділу планування політики та раннього попередження Верховного представника з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки Хав'єра Солани в Генеральному секретаріаті Ради ЄС в Брюсселі.[5][6]
2010 року, після заснування Європейської служби зовнішньої дії Шмід стала заступницею генерального секретаря з політичних питань, брала участь у переговорах щодо ядерної програми Ірану.[7] На переговорах щодо ядерної угоди ЄС із з Іраном Шмід була автором 100-сторінкового договору, який був успішно укладений 2015 року з сучасним президентом Рухані, який на той час був головним перемовником від Ірану.[8]
У вересні 2020 року за рекомендацією Гайко Мааса німецький уряд канцлера Ангели Меркель запропонував Шміда кандидатом на пост генерального секретаря Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).[9]
У грудні 2020 року Шмід стала генеральним секретарем ОБСЄ, першою жінкою на цій посаді[10].
- Центр міжнародних мирних операцій (ZIF), член Міжнародної консультативної ради[11]
2009 — медаль за особливі заслуги перед Баварією в Об'єднаній Європі. У листопаді 2015 року міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр нагородив її Федеральним хрестом за заслуги I класу[12]
- «Жінки — найкращі учасники переговорів»[13]
- «Що стосується вирішення сирійської кризи, позиція ЄС чітка: тривале вирішення конфлікту може бути досягнуте лише за допомогою політичного процесу під проводом Сирії, що веде до переходу. Що очевидно означає, що ви також розмовляєте з представниками режиму Асада»[14]
- ↑ European Union External Action Service Federica Mogherini appoints Helga Schmid as Secretary General of the European External Action Service. Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 4 грудня 2020.
- ↑ Топ-дипломатка ЄС стала новим генсеком ОБСЄ. Європейська правда (українською) . 4 липня 2020. Процитовано 4 липня 2022.
- ↑ European Union External Action HELGA MARIA SCHMID (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 серпня 2017. Процитовано 4 грудня 2020.
- ↑ Republic of Austria: Helga Schmid Secretary General of the European External Action Service (EEAS). Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 4 грудня 2020.
- ↑ These Three Women: Ashton, Schmid, Sherman and the Nuclear Talks The trio that holds the key to negotiations with Iran. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 4 грудня 2020.
- ↑ Politico.eu: HELGA SCHMID SECRETARY GENERAL OF THE EUROPEAN EXTERNAL ACTION SERVICE. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 4 грудня 2020.
- ↑ Iran Review Iran, P5+1 Expert Level Talks in Istanbul. Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 4 грудня 2020.
- ↑ Ralph Sina: «Axis Tehran — Brussels: EU's most important Rouhani -Partner.» Deutschlandfunk Kultur, Studio 9, 3 January 2018, 6:10, 03:30 minutes [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Hans von der Burchard (September 16, 2020), EU deputy foreign policy chief Helga Schmid nominated for OSCE leadership [Архівовано 14 січня 2021 у Wayback Machine.] Politico Europe.
- ↑ Генсеком ОБСЄ вперше стала жінка. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 4 грудня 2020.
- ↑ International Advisory Board [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Center for International Peace Operations (ZIF).
- ↑ German Ministry of Foreign Affairs Speech by Foreign Minister Frank-Walter Steinmeier on the occasion of the awarding of the Federal Cross of Merit, First Class, to Helga Schmid and Dr. Ing. Hans-Dieter Lucas. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 4 грудня 2020.
- ↑ German Ministry of Foreign Affairs "Women are the better negotiators ". Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 4 грудня 2020.
- ↑ Women in Peace «Helga Schmid». Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 4 грудня 2020.
 Керівники ОБСЄ | ||
|---|---|---|
| Генеральні секретарі |  Вільгельм Хьоїнк (1993—1996) •  Джанкарло Арагона (1996—1999) •  Ян Кубіш (1999—2005) •  Марк Перрен де Бришамбо (2005—2011) • Ламберто Заньєр (2011—2017) •  Томас Гремінгер (2017—2020) • Гельґа Шмід (з 2020) | |
| Виконавчі голови | Ганс-Дітріх Геншер (1991) •  Іржі Дінстбір (01.01.1992-02.07.1992) • Йозеф Моравчик (03.07.1992-31.12.1992) •  Маргарета Угглас (1993) • Беньяміно Андреатта (01.01.1994-11.05.1994) • Антоніо Мартіно (12.05.1994-31.12.1994) •  Ласло Ковач (1995) • Флавіо Котті (1996) •  Нільс Хельвег Петерсен (1997) •  Броніслав Геремек (1998) •  Кнут Воллебек (1999) •  Вольфганг Шюссель (01.01.2000-04.02.2000) • Беніта Ферреро-Вальднер (05.02.2000-31.12.2000) •  Мірче Дан Джоане (2001) •  Жайме Гама (01.01.2002-06.04.2002) • Антоніо Мартінс да Круз (07.04.2002-31.12.2002) •  Яап де Гооп Схеффер (01.01.2003-03.12.2003) • Бен Бот (04.12.2003-31.12.2003) •  Соломон Пасі (2004) •  Димитрій Рупель (2005) •  Карел де Гюхт (2006) •  Мігель Анхель Моратінос (2007) •  Ілкка Канерва (01.01.2008-04.04.2008) • Олександр Стубб (05.04.2008-31.12.2008) •  Дора Бакоянні (01.01.2009-05.10.2009) • Йоргос Папандреу (06.10.2009-31.12.2009) •  Канат Саудабаєв (2010) •  Аудронюс Ажубаліс (2011) •  Еймон Гілмор (2012) •  Леонід Кожара (2013) • Дідьє Буркгальтер (2014) •  Івіца Дачич (2015) • Франк-Вальтер Штайнмаєр (2016) • Себастьян Курц (2017) • Анджеліно Альфано (2018) • Мирослав Лайчак (2019) •  Еді Рама (2020) • Анн Лінде (2021) • Збіґнєв Рау (2022) •  Буяр Османі (2023) | |
| Президенти Парламентської асамблеї ОБСЄ | Ілкка Суомінен (1992—1994) • Френк Свелен (1994—1996) • Хав'єр Руперес (1996—1998) • Гелле Дайн (1998—2000) • Адріан Северин (2000—2002) •  Брюс Джордж (2002—2004) •  Елсі Гастінґс (2004—2006) • Ґоран Ленмаркер (2006—2008) • Жоао Соареш (2008—2010) • Петрос Ефтіміу (2010—2012) • Рикардо Мільйорі (2012—2013) • Вольфґанґ Ґроссрук (в.о., 2013) • Ранко Кривокапич (2013—2014) • Іллка Канерва (2014—2016) • Крістін Муттонен (2016—2017) •  Гігі Церетелі (2017—2020) • Пітер Лорд Бовнесс (2020—2021) • Марґарета Седерфелт (з 2021) | |
| Представники ОБСЄ з питань свободи ЗМІ | Фраймут Дуве (1998—2004) • Міклош Гарасті (2004—2010) •  Дуня Міятович (2010—2017) • Арлем Дезір (2017—2020) • Тереза Рібейру (з 2020) | |
| Верховні комісари ОБСЄ у справах національних меншин | Макс ван дер Стул (1993—2001) • Рольф Ефекус (2001—2007) • Кнут Воллебек (2007—2013) • Астрід Турс (2013—2016) • Ламберто Заньєр (2017—2020) • Кайрат Абдрахманов (з 2020) | |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |