Іван Денікін
Професор Іван Генріхович Денікін (рос. Иван Генрихович Деникин) — віртуальний персонаж українського та російськомовного інтернету. Невідомий автор, який пише під цим псевдонімом вважає себе доктором історичних наук, видатним вченим та письменником, професором та внучатим племінником російського генерала Денікіна, а також — великим патріотом Росії[1]
Історія Івана Денікіна
Денікін вперше з'явився у 2002 році на кількох російськомовних форумах під псевдонімом Птоломей, розважаючи публіку параноїдальними дописами щодо «конфлікту між гуманітаріями та технарями».[2]
У 2006 році Денікін з'являється у Живому Журналі під псевдонімом za_nashe_delo («За нашу справу!») [3] Журнал Денікіна фактично є пародією на творчість російських імперіалістів, шовіністів, расистів, антисемітів, але головним чином — українофобів. Головна ідея Денікіна — як і ідея спільноти «Фофуддя» — «квасний» патріотизм на зразок російських чорносотенців.[4]
Восени 2006 року Іван Денікін розпочав співпрацю з білоруським Інтернет-проектом «Третій Шлях» (Трэці Шлях)
Джерела натхнення
Іван Денікін просто переказує своїми словами дописи тих, кого вважає своїми «вчителями». Наприклад, роман «Місто Львів» є квінтесенцією публікацій у російській пресі щодо примусової українізації та утисків російськомовного населення. Думки про те, що червоний радянський прапор є не тільки «споконвічно російським», але й «православним» повністю взяті зі статей Аркадія Малєра (прихильника «російського православного імперіалізму»)[5] Ідея, що поразка Наполеона у війні з Росією стала «поразкою білої арійської раси і всього російського народу» була запозичена у російських неонацистів.[6] Легендарна фраза, що «слова росіянин та людина є тавтологією» без жодної зміни взята в російського інтелектуала Дмитра Крилова [8]. Заяви про те, що українська та білоруська мови були вигадані австрійськими офіцерами, фактично копіюють деякі статті «Комсомольської правди» та інших видань [9].
Творчість
Одним з найвідоміших сучасних сатиричних творів на теренах інтернету, що приписують авторству Івана Денікіна є роман «Місто Львів» (Львов).[7] Цей роман описує подорожі росіян теренами сучасної України і відверто висміює великодержавні та шовіністичні стереотипи головних героїв. Це оповідяння поширювалося винятково через інтернет і набуло неабиякої популярності серед прихильників Живого Журналу, а також загальної аудиторії і передусім, молоді.
Авторству Івана Денікіна також належать такі твори: Топор Олексы Довбуша [10], Протоколы Карпатских мудрецов [11], Путь Лумумбы или НАШИ в Конго [12] та декілька інших.
«Лжеденікіни»
Останнім часом на деяких Інтернет-форумах та сайтах з'явилися тексти, що приписуються І. Денікінові, хоч і не мають жодного відношення до «справднього» професора. Зазвичай, «лжеденікінські» дописи представляються як «невідомий роман (повість, стаття) Івана Денікіна» [8]
Бібліографія «професора Денікіна»
«За наше дєло. Архів професора Денікіна». Київ : Буква і Цифра, 2007. 352 стор. ISBN: 978-966-96583-3-3
Примітки
- ↑ «Третий Путь». Інтернет сообщество. Колонка професора Денікіна. [1]
- ↑ Иоан Деникин. Ptolomey. У края незримой черты. Роман. [2]
- ↑ Журнал народного интеллектуала. За НАШЕ ВЕЛИКОЕ дело! [3]
- ↑ Інтернет Репортер. Фофудья — відповідь українчегів московському «прєведу». [4]
- ↑ Аркадий Малер: Мы в очередной раз торжествуем и пьем шампанское. [5]
- ↑ 1912 год — ПОРАЖЕНИЕ АРИЙСКОЙ РАСЫ! [6]
- ↑ * Город Львов. Роман. [7]
- ↑ http://community.livejournal.com/fofudja/25579.html