Книга Медіація Уцм Астерс 2021

Український Центр Медіації
Створений як спільний проект Києво-Могилянської Бізнес-Школи

і Міжнародної Фінансової Корпорації у 2007 році
ПРО МЕДІАЦІЮ,
АБО
ЯК ШВИДКО ВИРІШИТИ КОНФЛІКТ,
НЕ ЗВЕРТАЮЧИСЬ ДО СУДУ
Збірник виданий
за фінансової підтримки
юридичної фірми «Asters»
Київ– 2021
УДК 347.965.42(081»)
П78
Авторський колектив
Олена Білозор, Галина Єрьоменко, Владислава Каневська,
Тетяна Кисельова, Марина Омелінська (Вілсон), Юна Потьомкіна,
Діана Проценко, Ранк Гармут, Владислава Рябота, Ольга Тронько,
Олена Урусова, Ольга Хмарук, Дарина Хорошковська, Тетяна Худякова,
Ольга Шепель
Загальна редакція
Єрьоменко Галина, к.ю.н., Керівник Українського Центру Медіації,
ст. викладач НАУКМА, викладач Києво-Могилянської бізнес-Школи
Тронько Ольга, к.ю.н., радник директора Української школи урядування
Художник – Анна Карнаух
П78 Про медіацію, або як швидко вирішити конфлікт, не

звертаючись до суду. Український Центр М едіації при Києво-
Могилянській Бізнес Школі. 124 с.
Збірник статей підготовлений випускниками і партнерами

Українського Центру Медіації [kmbs]. Мета збірника – ознайомити з
медіацією, її видами, перевагами, істотними ознаками, відмінностями
від інших способів вирішення спорів, правовими підставами
застосування.
Збірник ілюстрований прикладами і цифрами, які підтверджують

ефективність медіації та інших методів альтернативного вирішення
спорів (АВС).
ISBN 978-617-7627-53-0
© Український Центр Медіації

Між тим, що я думаю,
Тим, що я хочу сказати,
Тим, що я, як мені здається, кажу,
Тим, що я говорю,
І тим, що Ви хочете почути,
Тим, що, як Вам здається, Ви чуєте,
Тим, що Ви хочете зрозуміти,
Тим, що Ви розумієте,
близько десяти варіантів виникнення нерозуміння...
Але, все-таки, давайте спробуємо…
Бернард Вебер
ЗМІСТ
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 Процедура, етапи
медіації, оформлення
Як усе починалося . . . . . . . . 9 договорів та угод . . . . . . . . 69
Історія зародження і З чого почати і як
розвитку медіації у світі 9 правильно завершити? 69
Про медіацію в Україні 18 Формалізація і
Сінгапурська конвенція – виконання досягнутих
інструмент міжнародної домовленостей 77
комерційної медіації? 23 Медіація в роботі юриста 80
Медіація та сучасний світ 26
Комерційна медіація –
Про медіацію, її види і медіація у сфері бізнесу . . . 87
особливості . . . . . . . . . . . . 29 Медіація та арбітраж:
Що таке медіація і чому можливі комбінації 87
вона дієва? 29 Особливості спорів
Чим медіація і процедур медіації у
відрізняється від інших сфері бізнесу 90
способів вирішення спорів? 34 Спори з договірних
Види і стилі медіації 38 відносин між суб’єктами
господарської діяльності
Особливості
(Business-to-business спори) 93
проведення медіацій
залежно від сфери конфлікту 41 Cистема вирішення
спорів на підприємствах:
переваги та елементи 96
Хто такий медіатор і що
він повинен уміти? . . . . . . . 45 Медіація у трудових
відносинах 103
Про медіатора: роль та
професійна компетенція 45 Медіація для партнерів у
бізнесі 106
Емоції в конфлікті та у
процесі медіації 56
Додатки . . . . . . . . . . . . . . 110
Ко-медіація і
багатостороння медіація
(медіація за участі Відомості про авторів . . . . 122
кількох сторін спору) 63
4
ВСТУП
ДАВАЙТЕ ПОЗНАЙОМИМОСЯ. Японське мистецтво золотого

шва – це мистецтво відновлювати зруйновані предмети, після чого
вони стають унікальними і ще більш цінними, ніж були до того. Чи іс-
нує мистецтво золотого шва для відновлення зруйнованих людських
стосунків і проєктів? Тарілка тріснута чи скріплена золотим швом,
після чого стала унікальною? Це питання з розряду: склянка напо-
ловину порожня чи наполовину повна… Відповідь на них допомагає
знайти медіація – поняття старе і нове, складне і просте водночас.
Чому «старо-нове»? Та тому, що вирішенням спорів за допомогою
посередника люди займалися ще в стародавні часи. І ось, як буває
зазвичай, ми повертаємося до витоків, відкриваючи нові істини в
старих поняттях.
Просте – тому, що нічого складного немає в тому, як правильно
чути, питати, спілкуватися мовою позитиву, ставити питання. Тому
часто здається, що ми і так все робимо правильно. Але, як зазвичай
виявляється, знати і вміти – не одне й те ж. Дотримання правил вима-
гає умінь, навичок, самоконтролю, а це дається часом нелегко. Тому
вміння і навички потрібно виробляти і постійно тренувати.
Цей збірник есе – результат творчості українських ентузіастів
медіації, мрія яких – зробити медіацію в Україні повсюдним явищем.
Тому що медіація – це вигідно. Медіація робить життя простішим,
суть речей зрозумілішою, відносини більш прозорими і здоровими.
Розмірковуючи над форматом матеріалу, ми вирішили не робити
ще один підручник з медіації, а зберегти в матеріалі наше ставлення до
процесу, сподіваючись, що почуття передадуться читачам і заохотять
їх повірити в те, що цей альтернативний метод вирішення конфліктів
працює. Як? Сподіваємося, що Ви дізнаєтеся про це, ознайомившись
із запропонованим матеріалом.
У процесі роботи з різними джерелами, присвяченими питанням
медіації, нам довелося зіткнутися з безліччю понять, які наразі ви-
явилися однаковими за своєю суттю: порівняно однакові поняття
визначені по-різному різними авторами. У зв‘язку з цим нижче ми
5
УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР МЕДІАЦІЇ (УЦМ)
пропонуємо порівняльну таблицю термінів, якими всі домовилися

оперувати під час підготовки матеріалу.
Хотілося б висловити величезну вдячність випускникам і парт-
нерам Українського центру медіації [kmbs], завдяки яким з’явився
цей збірник.
Усі автори мають спеціальну кваліфікацію як медіатори, що була
ними отримана в результаті участі у спеціалізованих тренінгах з
медіації. Деякі з авторів були акредитовані як медіатори Центром
ефективного вирішення спорів (CEDR, Великобританія), Академією
ТПП Мюнхена та Верхньої Баварії (Німеччина). Усі автори мають по-
зитивний досвід застосування навичок медіатора під час проведення
переговорів у цілому, так і в переговорах, пов’язаних із вирішенням
конфліктів зокрема.
Особливі слова подяки висловлюємо Asters, одній з найбільших
юридичних фірм України, за фінансову підтримку підготовки та
видання збірника, а також Міжнародній фінансовій корпорації
[IFC, Група Світового Банку], Німецько-українському партнер-
ському проєкту у сфері бізнесу за підтримку, Києво-Могилянській
Бізнес Школі, без яких були б неможливими перші два видання
цього збірника.
З повагою,
Єрьоменко Галина, к.ю.н.,
СЕО Українського Центру Медіації,
Акредитація (CEDR, UK),
бізнес-медіатор Академії Мюнхенської ТПП (Німеччина),
JAMS WIF (USA), Edwards Mediation Academy (USA),
Mediator of the Global Mediation Panel at
the Office of the Ombudsman for UN Funds and Programmes
6
Порівняльна таблиця термінів
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ ТЕРМІНІВ

Термін-фаворит Інші терміни
Альтернативні Альтернативний розгляд суперечок
способи вирішення і конфліктів / Альтернативне
спорів (АСВС, АВС) рішення конфліктів і суперечок
Медіація Медіаційна бесіда
Принципи медіації Засади медіації
Заключна фаза Підготовка угоди
Ко-медіатор Со-медіатор
Координація медіації Попередня зустріч / підготовча фаза
Координаційна зустріч Орієнтаційна сесія
Медіатор Посередник
Медіаційні Медіативні компетенції
компетенції
Процедура медіації Процес медіації
Спільні зустрічі Загальні зустрічі / Загальні засідання
Об’єднані зустрічі / Спільні сесії
Спосіб ефективного Альтернативне вирішення спорів
вирішення спорів
Сторони медіації Медіанти
Приватні зустрічі Кокуси / Індивідуальні зустрічі /
Закриті засідання / Сепаратні
зустрічі / Приватні сесії
Фази медіації Етапи / Стадії / Послідовність
кроків у медіації
Фаза відкриття Представлення / Вступ
Фаза дослідження З’ясування обставин / прояснення
конфлікту (занурення в конфлікт)
Фаза торгів Переговори / Розв’язання проблеми /
Складання проєктів рішень /
Вироблення альтернатив
7
ЯК УСЕ
ПОЧИНАЛОСЯ
ІСТОРІЯ ЗАРОДЖЕННЯ І
РОЗВИТКУ МЕДІАЦІЇ У СВІТІ1
Оскільки суперечки є невід’ємним складником людської природи,

то до медіації у тій чи іншій формі люди вдаються упродовж багатьох
століть. Намагаючись знайти згадку про перше застосування медіації
в історії людської цивілізації, багато авторів часто цитують Біблію.
Племінне врегулювання спорів в Африці, медіація в Китаї чи система
врегулювання спорів рабинами в єврейській культурі існували тисячі
років. У сучасному африканському, ісламському, китайському або
японському суспільстві, на відміну від західної культури, позасудові
методи примирення та врегулювання суперечок є первинними, тоді
як суди сприймаються як альтернатива їм.
У Китаї, наприклад, Народний комітет медіації щорічно вирішує
більш ніж 7,2 млн спорів як у містах, так і в сільській місцевості2.
У Пакистані досі існують збори племінних старійшин під назвою
«джирга», які приймають рішення на основі консенсусу. Спроби ви-
рішення спору сторонами зазвичай починаються з пошуку медіато-
ра, коли обирають релігійного лідера поважного віку, як правило,
з місцевих жителів або одного з фахівців у медіації (відомих як хани
або маліки). Медіатор вислуховує обидві сторони, а потім формує
джиргу з місцевих старійшин, у такому разі увага приділяється тому,
щоб до складу цього зібрання увійшли представники обох сторін3.

1
Кисельова Тетяна, LLM, к.ю.н., PhD, доцент кафедри суспільного врядування На-
ціонального університету «Києво-Могилянська академія»
2
Kimberlee K. Kovach, Mediation: Principles аnd Practice, 2d ed. West Group, 2000 397 c.
3
Джирга – визначення взято з www.wikipedia.org
9
Потім джирга вирішує, яким чином можливо урегулювати цей спір, і

рішення згодом оголошується медіатором. Рішення, винесене джир-
гою у справі, має бути прийняте сторонами.
В історії України можна виявити чимало традицій, пов’язаних із по-
засудовими способами вирішення спорів. Наприклад, на Запорізькій
Січі важливі зібрання, зокрема воєнні ради, проходили у формі Кола.
Обговорення питань у колі тривали доти, доки громада не досягала
консенсусу, прийнятного для всіх її членів4. У XV-XVI століттях на
території Руського воєводства були поширені процедури «полюбов-
ного примирення» за участю суперарбітра, що застосовувалися для
розв’язання конфліктів між шляхтичами5. Відмінною рисою медіації в
суспільствах з традиційним общинним способом життя є особлива
роль медіатора – чи то представника титулованої еліти, чи то сільсько-
го старійшини або релігійного лідера. Вибір медіатора насамперед
визначений його соціальним станом, походженням і авторитетом.
Соціальний стан медіатора майже завжди вищий, ніж у сторін спору.
Через тісні міжособистісні відносини і орієнтацію на громаду, в якій
він живе, медіатор не може бути повністю незалежним. Основна роль
медіатора полягає в тому, щоб бути носієм загальновизнаних норм
моралі та справедливості6. Верховенство суспільних цінностей ро-
бить сувору конфіденційність неприйнятною у традиційній медіації.
Тут медіація може мати публічний характер і зачіпати інтереси значно
ширшого кола зацікавлених сторін, зокрема членів сімей сторін спору7.
Виконання рішення, прийнятого під час медіації, залежить від рівня
впливу з боку медіатора та членів громади на сторони конфлікту8.
Феномен західної медіації характеризується насамперед органі-
зованими спробами її інституціоналізації, тобто «формування сфери
оплачуваної професії в цій стародавній практиці»9. Для надання послуг
медіації населенню та юридичним особам створюються державні,
4
Безпальча Р. Шляхи мирного розв’язання конфліктів у школі. Тернопіль: підручники
і посібники, 2001. 96 с.
5
Зазуляк Ю. Ремесло суперарбітра, шляхетські конфлікти та полюбовні замирення у
Руському воєводстві початку XVI ст., СОЦІУМ Альманах соціальної історії. 2007, №
7. С. 43–57.
6
Merry S.E. The Social Organization of Mediation in Nonindustrial Societies: Implications
for Informal Community Justice in America, The Politics of Informal Justice. 1982, Vol.2,
p.17-45 URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780120415021500061
7
Brigg M. Mediation, Power and Cultural Difference, Conflict Resolution Quarterly. 2003,
Vol.20(3), p.287-306. URL: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1002/crq.26
8
Nader, L., Metzger, D. Conflict Resolution in Two Mexican Communities, American
Anthropologist. 1963. Vol.65(3), p.584-592. doi:10.1525/aa.1963.65.3.02a00060
9
Silbey, S. S. Mediation Mythology, Negotiation Journal. 1993. Vol.9(4), p.349-353.
10
Як усе починалося
громадські та комерційні організації. Вони проводять навчання і під-

готовку медіаторів, організовують координацію справ, проведення
і моніторинг процедур медіації, підготовку і прийняття відповідних
нормативних актів.
Сучасна медіація – це достатньо структурований процес, що має
визначені правила. Згідно з Модельним законом США «Про медіацію»
від 2001 р., медіація означає «процес, у якому медіатор сприяє нала-
годженню спілкування та переговорів між сторонами, щоб допомогти
їм досягти добровільної домовленості щодо їх спору»10.
Директива 2008/52/EC Європейського Парламенту і Ради «Щодо
окремих аспектів медіації у цивільних і комерційних спорах» визначає
медіацію як «структурований процес», в якому дві або більше сторін
у стані спору намагаються самостійно і на добровільних засадах до-
сягти домовленості щодо врегулювання свого спору за допомогою
медіатора, і неважливо, як саме цей процес називається або згадуєть-
ся. Процес медіації може ініціюватися сторонами чи здійснюватися
за пропозицією або розпорядженням суду, або бути передбаченим
законодавством держави-члена11.
Фуллер у класичній праці про медіацію звертає увагу на її здат-
ність «переорієнтувати сторони одна на одну, не нав’язуючи правил,
але допомагаючи їм досягти нового та взаємного сприйняття їх вза-
ємовідносин, такого сприйняття, яке змінить напрям цих відносин і
прихильність один до одного»12.
Важливою особливістю сучасної медіації є те, що вона входить
у пакет інших методів позасудового врегулювання спорів, таких як
арбітраж, примирення, мінісуди, експертна оцінка, що мають назву
методи альтернативного вирішення спорів або АВС (в англомовних
джерелах – ADR). І все ж медіація є «серцем» напряму АВС, оскільки є
найбільш яскравою і широко розповсюдженою альтернативою судам.
Місце народження АВС. Напрям альтернативного розв’язання
спорів має конкретне місце народження – Сполучені Штати Америки
та, можливо, навіть і дату – Паундська конференція 1976 р.
10
The Uniform Mediation Act (Enacted by NCCUSL on August 16, 2001). URL: http://www.
uniformlaws.org/Act.
11
Directive 2008/25/EC of the European Parliament and of the Council (of 11 March 2008).
URL: https://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2008:081:0040:00
41:EN:PDF
12
Lon L. Fuller, Mediation--Its Forms and Functions, 44 S. CAL. L. REV. 305, 325 (1971).
11
Потрібно визнати, що позасудове вирішення спорів практикувалось

у США здавна13. Різноманітні процедури, подібні медіації, що ґрунту-
валися на суспільних цінностях і міжособистісних відносинах, можна
виявити за часів перших американських поселень. Коли традиційний
общинний уклад життя почав відходити у минуле, перевага почала
надаватися більш формальним методам вирішення спорів14. Двадцяте
століття було відзначене формалізацією арбітражу, прийняттям Фе-
дерального Арбітражного акту 1928 р. і розвитком системи трудового
арбітражу після створення федеральної Комісії з примирення у 1913 р.
У 20-х роках ХХ століття була заснована Американська арбітражна
асоціація як перша приватна організація, яка об’єднала професійних
медіаторів і арбітрів. У 1946 р. у США була створена Федеральна служба
медіації та примирення (FMCS), основним завданням якої було врегу-
лювання трудових спорів15. У 1960-х роках у США активно розвивалася
медіація у громадах, яка проводилася в місцевих громадських центрах
у справах нетяжких кримінальних правопорушень, для вирішення
цивільних спорів і міжособистісних конфліктів.
Справжній розквіт АВС у Сполучених Штатах настав у кінці 70-х.
«Поворотною подією стала Паундська конференція» 1976 р., присвя-
чена причинам «суспільного невдоволення» системою правосуддя.
Два документи з числа матеріалів Конференції склали політичну плат-
форму руху АВС у США та інших країнах світу. У своїй доповіді Верхо-
вний суддя Уоррен Е. Бергер попереджав про те, що американське
суспільство «досягло тієї точки, коли наша система правосуддя – як
на рівні штатів, так і на федеральному рівні – може буквально розва-
литися на частини ще до кінця цього століття, незважаючи на значне
збільшення кількості суддів та адміністраторів і величезні фінансові
вливання»16. Він виділив найбільші проблеми судової системи: зна-
чні судові витрати, затяжні процедури, зволікання та занадто велика
роль юридичної професії – і запропонував звернутися до позасудових
альтернатив. Другим основоположним документом була доповідь
13
Sanchez V.A. Towards a History of ADR: The Dispute Processing Continuum in Anglo-Saxon
England and Today, The Ohio State Journal on Dispute Resolution. 1996, Vol.11(1), p.1-39.
URL: https://kb.osu.edu/bitstream/handle/1811/79734/OSJDR_V11N1_001.pdf?sequence=1
14
Garth, B. Movement Toward Procedural Informalism in North America and Western Europe: A
Critical Survey. – In R. L. Abel, The Politics of informal justice. New York: Academic Press, 1982.
15
Див. Murray, J. S., et al. Mediation and other non-binding ADR processes. Foundation
Press, 1996 357 c.
16
National Conference on the Causes of Popular Dissatisfaction with the Administration of
Justice, The Pound Conference (A. Leo Levin & Russell R. Wheeler eds., 1976); The Causes
of Popular Dissatisfaction with the Administration of Justice, Addresses Delivered at the
National Conference, 70 F.R.D. 79-246 (1976).
12
професора Френка Сандера, який представив ідею «будинку право-

суддя з багатьма дверима». У такому суді спеціальний службовець
попередньо переглядав би позови, що надійшли, і пропонував би
сторонам вибрати з безлічі запропонованих варіантів такий метод
вирішення спорів, який найбільш повно задовольняв би їхні потреби
в конкретному випадку17.
Подальші тридцять років ознаменувалися стрімким зростанням
популярності медіації, арбітражу, міні-судів, експертної оцінки та інших
схем АВС практично у всіх сферах, у тому числі й у сфері суспільних
відносин. У 2003 р. був розроблений і прийнятий Модельний закон
США «Про медіацію»18. До початку XXI століття в США вже існувала
законодавча база для розвитку медіації, сотні організацій, що надава-
ли послуги АВС, і тисячі професійних медіаторів. У всіх, без винятку,
штатах були впроваджені програми судової медіації, що передбачали
цілий набір моделей – від добровільної до суворо обов’язкової.
З кінця минулого століття медіація та інші процедури АВС почали
активно поширюватися в усьому світі. Країни прецедентного права,
такі як Канада, Великобританія, Австралія і Нова Зеландія, швидко
підхопили рух АВС і створили у себе інститути АВС, подібні наявним
у США. Важливим кроком на міжнародному рівні стало прийняття
у 2002 р. Комісією ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ)
Типового закону «Про міжнародну комерційну медіацію і міжнародні
угоди, укладені за результатами медіації» та зміни до цього документа
у 2018 р. Цим документом регулюються основні принципи процедури
медіації у випадках, якщо сторони є резидентами різних країн (між-
народна медіація)19.
Становлення АВС в Європі. На європейському континенті піоне-
ром руху АВС стала Великобританія, хоча ця країна не обрала «шлях
США». Британці відмовилися від обов’язкової судової медіації та від
прийняття спеціального законодавства про медіацію, надавши пере-
вагу ринковим механізмам. У кінці 1980-х рр. була створена ініціативна
17
Menkel-Meadow, C. Mothers and Fathers of Invention: The Intellectual Founders of
ADR, Georgetown Law Faculty Publications and Other Works. 2000. URL: https://
www.researchgate.net/publication/48957631_Mothers_and_Fathers_of_Invention_The_
Intellectual_Founders_of_ADR
18
The Uniform Mediation Act (Enacted by NCCUSL on August 16, 2001). URL: https://www.
uniformlaws.org/committees/community-home?CommunityKey=45565a5f-0c57-4bba-
bbab-fc7de9a59110#:~:text=The%20Uniform%20Mediation%20Act%20(UMA,for%20
mediators%20and%20mediation%20participants.&text=Endorsed%20by%20the%20
Judicial%20Arbitration,CPR%20Institute%20for%20Dispute%20Resolution.
19
UNCITRAL “Model Mediation Law”. URL: https://uncitral.un.org/en/texts/mediation/
modellaw/commercial_conciliation
13
група юристів, яка вивчала питання доцільності впровадження медіації

в систему цивільного правосуддя в Англії та Уельсі. Інформаційно-
роз’яснювальна кампанія, яку провели після цього, призвела до того,
що в 1989 р. за підтримки Конфедерації британської промисловості,
а також промислових компаній і провідних юридичних фірм були
засновані Група АВС у Брістолі (ADR Group) і Центр ефективного
вирішення спорів у Лондоні (CEDR). У кінці 1990-х за рахунок уряду
були проведені дослідження досвіду АВС в інших країнах і соціологічні
дослідження щодо готовності англійської громадськості та бізнесу
сприйняти новий інститут. Результатом цих досліджень стали два
Звіти Вольфа і, врешті-решт, включення інституту медіації до Правил
цивільного процесу 1999 р. Згідно з цими правилами, суддя повинен
активно сприяти тому, щоб сторони вирішили свій спір альтернатив-
ними методами, включно з медіацією. Ці реформи стали каталізатором
розвитку медіації у Великобританії. До кінця 2009 р. список ради
цивільної медіації – органу самоврядування британських медіаторів –
нараховує більше 90 організацій, що надають послуги медіації та АВС
у Великобританії20. Наразі послуги медіації в Англії і Уельсі надаються
медіаторами через професійні організації або самостійно. Держава не
вводить ліцензування чи будь-якого іншого регулювання цієї діяльності.
Стандарти якості підготовки та надання послуг регулюються самими
організаціями медіаторів. Судова медіація у Великобританії існує у
добровільній формі: за наявності певних факторів судді рекомендують
сторонам звернутися до медіації або іншої процедури АВС. Але вони
не мають права нав’язувати медіацію сторонам, що беруть участь у
судовому розгляді. За безпідставну відмову від медіації судді можуть
накласти на сторону грошові санкції.
Мовою цифр. За оцінкою дослідження, проведеного Цен-

тром ефективного вирішення спорів у 2018 р., за винят-
ком найбільших справ, загальна вартість справ, виріше-
них шляхом медіації, у Великобританії зросла з 10,5 млрд
фунтів стерлінгів у 2016 р. до 11,5 млрд фунтів стерлінгів
у 2018 р. Починаючи з 1990 р., коли у Великобританії було
масово розпочато впровадження медіації в цивільних і ко-
мерційних спорах, загальна вартість справ, що пройшли
через медіацію, становить майже 110 млрд фунтів стер-
лінгів. Комерційна медіація заощаджує британському біз-
Civil Mediation Council – офіційний сайт. 2020. URL: https://civilmediation.org/

20
14
несу приблизно 3 млрд фунтів стерлінгів щороку (порівня-

но з витратами на час на управління, зіпсовані стосунки,
втрату продуктивності та судові витрати). Близько
74% спорів вирішуються протягом одного дня медіації і ще
15% – декількома днями пізніше. У цілому 89% усіх проведе-
них медіацій закінчуються згодою сторін21.
Континентальна Європа з набагато меншим ентузіазмом сприйняла

АВС і медіацію, можливо, тому що в цілому судова система країн Західної
Європи є достатньо ефективною порівняно із судовою системою США.
Разом з тим, медіація розвивається і тут. За традиціями цивільного
права, європейські країни роблять основний наголос на законо-
давство. Численні закони про медіацію в Європі регулюють як сам
процес медіації, так і професію медіаторів.
В Австрії, наприклад, регулювання основних принципів медіації,
професійної підготовки і акредитації медіаторів передбачено фе-
деральним Законом «Про медіацію у питаннях цивільного права»
(Zivilrechts-Мediations-Gesetz)22. Щоб бути акредитованим як «за-
реєстрований» медіатор, кандидати повинні перебувати у реєстрі
Міністерства юстиції. Медіатор має право претендувати на включення
до такого списку, якщо він відповідає таким критеріям: мінімальний
вік 28 років, не менше 220 академічних годин професійного навчання
в одній з акредитованих установ, серйозна репутація, страхування
професійної відповідальності. Медіатори мають право самостійно
надавати послуги з медіації або бути членами професійної організації.
У червні 2009 р. італійський Сенат схвалив важливу реформу ци-
вільного процесу, прийнявши Декрет № 6923, який регулює і стимулює
звернення до медіації у цивільних і комерційних спорах. Однак консти-
туційність цього акта була оскаржена в Конституційному суді Італії. І
тільки у серпні 2013 р. італійський парламент остаточно ухвалив закон,
який регулює медіацію. Згідно з цим законом, Міністерство юстиції
веде національний реєстр організацій медіаторів, які, у свою чергу,
акредитують медіаторів. Медіація вводиться як обов’язкова стадія в
суді за окремими категоріями справ (11 категорій, наприклад, спори
про страхування, фінансові, банківські спори, спори між партнерами
21
CEDR Mediation Audit (2018). URL: https://mediatelegal.co.uk/cedr-mediation-audit/
22
Austrian Mediation Act * (Law on Mediation in Civil Law Matters) Published 6 June 2003.
URL: https://www.viac.eu/images/law/Austrian_Mediation_Act.pdf
23
Law No. 69 (of 18 June 2009). URL: http://www.parlamento.it/parlam/leggi/09069l.htm
15
фірм та ін.). Провайдери послуг медіації повинні бути професійними

і незалежними організаціями. Асоціації адвокатів управі створювати
власні організації з надання послуг населенню. Організації медіа-
торів, внесені до Реєстру, мають право також пропонувати послуги
медіації в режимі онлайн. Адвокат зобов’язаний інформувати свого
клієнта про можливість звернутися до послуг медіатора. Для тих,
хто звертається до медіації, передбачені податкові пільги. Суддя має
право накладати штраф на сторону, що відмовилася від пропозиції
медіатора, яку суддя вважатиме доцільною, якщо вона збігатиметься
з рішенням суду. Процес медіації має тривати не більше 4 місяців.
Рішення щодо врегулювання спору, підписане в результаті медіації,
виконується в судовому порядку. У 2018-2019 рр. в Італії щорічно
проводилося понад 300 000 медіацій.
У країнах Східної Європи був також впроваджений цілий ряд про-
грам з розвитку АВС, більшість із них були засновані на судових мо-
делях, а закон про медіацію розглядався як перший і найважливіший
крок у розвитку АВС. Приклад Боснії і Герцеговини виявився одним з
найбільш успішних. Починаючи з 2003 р., Боснія зробила серйозний
прорив у розвитку медіації в цивільних спорах завдяки реалізації
проєкту за фінансової підтримки Міжнародної фінансової корпорації
(IFC) та Світового банку. У результаті проведених навчальних про-
грам була сформована Боснійська Асоціація Медіаторів, яка стала
основним регуляторним органом, що здійснює реєстрацію і контроль
медіаторів. З 2005 р. Федеральний уряд офіційно відніс реєстрацію
медіаторів до обов’язків Асоціації.
Мовою цифр. У Боснії за три роки впровадження про-

єкту IFC з розвитку медіації було вивільнено і реінвес-
товано в бізнес заблокованих активів на суму понад
13,5 млн дол. США.
У багатьох пострадянських країнах, таких як Грузія, Казахстан, Біло-

русь, Молдова, Киргизстан, було розроблено і прийнято законодавство
про медіацію. У 2011 р. вступив у силу федеральний Закон Російської
Федерації № 193-ФЗ «Про альтернативну процедуру врегулювання
спорів за участю посередника (процедуру медіації)»24.
Закон Російської Федерації «Про альтернативну процедуру врегулювання спорів

24
за участю посередника (процедуру медіації)» (від 27 липня 2010 р.) URL: http://base.

garant.ru/12177508/
16
На рівні Європейського Союзу важливою подією стало прийняття

в 2008 р. Директиви 2008/52/EC Європейського парламенту та Ради
«Щодо окремих аспектів медіації у цивільних і комерційних спорах»25.
Згідно з вимогами цієї директиви всі держави-члени ЄС зобов’язані
були до 2011 р. ввести в дію свої національні закони, підзаконні акти та
адміністративні положення, які сприятимуть розвитку медіації. Окрім
цього, в ЄС альтернативне вирішення спорів за участю споживачів
має окреме правове регулювання. У 2013 р. були прийняті Дирек-
тива Європейського парламенту та Ради «Щодо альтернативного
вирішення спорів у сфері проживання» (від 21 травня 2013 р.)»26 та
Регламент Європейського парламенту та Ради «Щодо врегулювання
спорів за участю споживачів онлайн» (від 21 травня 2013 р.)27. Від-
повідно до цих документів, до початку 2016 р. була запроваджена
загальноєвропейська платформа для розв’язання споживацьких
спорів онлайн, яка акумулює інформацію щодо провайдерів послуг
з альтернативного вирішення спорів у всіх країнах ЄС і є доступною
всіма робочими мовами ЄС28.
Нарешті, важливим кроком у розвитку міжнародної медіації стало
прийняття Сінгапурської Конвенції – Конвенції ООН «Про міжнародні
угоди за результатами медіації»29. від 7 серпня 2019 р., що із впев-
неністю можна назвати ключовою подією у становленні медіації як
ефективного позасудового методу вирішення спорів. Виконання угод
за результатами медіації з міжнародним елементом ускладнюється
знаходженням сторін та/чи об’єкта спору у різних юрисдикція, тому
Конвенція передбачає обов’язок держав-сторін Конвенції виконувати
міжнародні медіаційні угоди згідно з національним процесуальним
правом та відповідно до умов, передбачених Конвенцією. Напри-
кінці 2020 р. Конвенцію підписали 53 країни, у тому числі й Україна.
Однак ратифікація Конвенції Україною поки що (на грудень 2020 р.)
не відбулася.
25
Див. Directive 2008/52/EC of the European Parliament and of the Council. URL: https://
eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A32008L0052
26
Directive 2013/11/EU of the European Parliament and of the Council (of 21 May 2013). URL: https://
eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2013:165:0063:0079:EN:PDF
27
Regulation (EU) No 524/2013 of the European Parliament and of the Council (of 21 May 2013)
URL: https://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2013:165:0001:0012:EN:PDF
28
https://ec.europa.eu/consumers/odr/main/?event=main.home.show
29
Singapore Mediation Convention. 2019. URL: https://uncitral.un.org/sites/uncitral.un.org/
files/singapore_convention_eng.pdf
17
ПРО МЕДІАЦІЮ В УКРАЇНІ30
Поняття «примирення», «мирова» (угода), «мировий суддя», «по-

любовні суди», «примирні суди» та інші подібні терміни в житті україн-
ського суспільства існували дуже давно і «формалізація» цих процедур
у тій чи іншій формі була відома ще з часів «Руської правди» Ярослава
Мудрого. У численних публікаціях і дослідженнях можна знайти багато
інформації щодо різноманітних «традицій» як для сільських громад,
так і для міст, а серед законів «Магдебурзького права» можна навіть
знайти поняття «медіатор», що, безсумнівно, «проявилося» завдяки
зближенню із німецькою системою права.
Якщо ж подивитися на новітню історію і становлення України як
незалежної держави, то побачимо, що вже з початку 90-х з’явилися
перші ініціативи і створювалися осередки, які будували «місточки» із
західними медіаторами. Як і багато де у світі, до медіації звертаються,
коли виникають «трудові конфлікти», тож, коли почалися масові про-
тести шахтарів Донеччини, туди приїздили ще у 1989 р. американські
арбітри і медіатори з Федеральної служби медіації та примирення
(Federal Mediation & Conciliation Service31) та Американської асоціації
арбітрів. Згодом, завдяки цій співпраці, було створено науково-прак-
тичне об’єднання «Донецький психологічний центр». У середині 90-х
виникли перші проєкти міжнародної технічної допомоги і різноманіт-
ної співпраці, метою яких було як підготовка українських медіаторів,
так і напрацювання можливих форматів використання медіації у різних
сферах. У 1994 – 1996 роках були організовані «обласні групи медіації»
(ОГМ) у Луганську, Донецьку, Одесі, Києві, Харкові, Ужгороді, Криму,
що деякий час спільно розвивалися як «Українська група медіації», але
згодом кожна ОГМ здійснювала власну діяльність. На початку, звісно,
українські медіатори вивчали теорію і те, яким чином медіацію можна
«інтегрувати» до системи права і «доступу до правосуддя». Навчання
здійснювалося переважно фахівцями з США, а також було організо-
вано кілька поїздок з метою вивчення досвіду та стажувань. Медіації
проводилися переважно у сфері трудового права, захисту прав спо-
живачів, в окремих випадках вирішення сімейних чи господарських
спорів, а згодом – у межах меморандумів про співпрацю із судами – у
цивільних та інших справах, які розглядалися у судовому порядку.
30
Каневська Владислава, почесний член НАМУ, у медіації – з 1999 року.
https://www.fmcs.gov/
31
18
Так, за результатами одного з проєктів і через необхідність системних

рішень у побудові домовленостей між профспілками і державою, було
утворено Національну службу посередництва і примирення (НСПП).
На жаль, попри всі намагання, медіація так і не набула «широкого ви-
знання» у НСПП – участь арбітрів як ведучих переговорів, які вплива-
ють на прийняття рішення, виявилася набагато більш запитуваною і
«прийнятною». Проводилися численні навчання з медіації, видавалися
сертифікати і «Посвідчення медіаторів», але до системного залучення
медіаторів до вирішення конфліктних ситуацій так і не дійшло...
Паралельно медіація почала розвиватися у соціальній сфері – на
базі кафедри соціології та соціальної роботи Національного універ-
ситету «Львівська політехніка» з’явилися перші фахівці і запрацю-
вали перші програми з надання послуг з медіації. Їхня підготовка
здійснювалася переважно завдяки співпраці з Канадою, хоча згодом
активна взаємодія склалася і з США, країнами ЄС тощо. Цей напрям
і досі активно розвивається в Україні як у науковому контексті, так і в
освітньому та практичному.
З кінця 90-их функціонувала Асоціація конфліктологів України, яка
періодично проводила курси для посередників, фахівців з вирішення
конфліктів, а згодом – і медіаторів. У 1999 р. була спроба утворити
спеціалізоване агентство з надання послуг медіації і фасилітації –
«ARKa», але попиту на такі послуги ще не було.
Особливу роль у розвитку медіації в Україні відіграли проєкти
Міжнародної організації «Search for Common Ground», яка, влас-
не, й організовувала більшість навчань та стажувань, конференцій
тощо, а також опікувалася «групами медіації». Завдяки їй були також
започатковані проєкти у сфері розбудови миру, медіації у школах та
громадах. У 2002 р. було зареєстровано локальну українську органі-
зацію – БО «Український центр порозуміння» (УЦП) як спадкоємицю
«Search for Common Ground in Ukraine». Організація впродовж 10
років виконувала велику кількість проєктів з відновного правосуд-
дя (медіація у кримінальній сфері), а також проєкти, які охоплюва-
ли сферу освіти, соціальну сферу, пенітенціарну систему, роботу з
суддями, прокурорами, адвокатами, поліцією, органами місцевого
самоврядування тощо. Проводилися і численні тренінги, видавалися
підручники, перекладалися книжки, знімалися фільми, організовува-
лися «навчальні тури» за кордон... Працювали спеціалізовані робочі
групи при різних міністерствах і відомствах (Мін’юсті, Верховному
суді, МВС, Генеральній прокуратурі тощо). Завдяки налагодженій
GR (Government relations), представники УЦП входили і до складу
19
Комісії з верховенства права при Президентові України, впливали

на формування державної політики і готували пропозиції на зако-
нодавчому рівні, мали тісні контакти із ключовими міністерствами і
відомствами. Курси з основ медіації були напрацьовані для викладання
за принципом «рівний рівному» і в Академії прокуратури, і в системі
вишів Міністерства внутрішніх справ, і в Академії (згодом – Школі)
суддів, і в Школі соціальної роботи, і в інших закладах. Окремо варто
зазначити підготовку і випуск спеціалізованого бюлетеня «Відновне
правосуддя в Україні» (видавався з 2004 р. по 2011 р.), який узагальню-
вав досвід впровадження «відновного правосуддя», зокрема моделі
«Центру відновного правосуддя у громаді», і поширювався серед усіх
органів кримінальної юстиції. Напрацювання УЦП були настільки
масштабними, що про це можна видати не одне дослідження. З 2012 р.
цю діяльність продовжує Інститут миру і порозуміння (ІМІП).32 33 34
У 2006 – 2009 рр. в Україні за ініціативи IFC (Міжнародної фінансової
корпорації, Світовий банк) було проведено дослідження щодо вирі-
шення конфліктів у господарській сфері, а також реалізовано проєкт
«Впровадження медіації у сферу корпоративного управління в Україні».
Саме тоді в рамках співпраці із Києво-Могилянською бізнес-школою
було підтримано розвиток «Українського центру медіації» (УЦМ) і
напрацьовано основи для медіації у комерційній сфері. Залучення
до навчання і створення курсів з медіації популярних спеціалістів із
Великобританії – Centre for Effective Dispute Resolution – стало зна-
ковим, адже сформувало кілька потужних груп: і тренерів з медіації, і
медіаторів-практиків, і «колаборативних юристів», і бізнеси, які стали
першими клієнтами і підтримали розвиток послуги. З 2014 р. у співпраці
з Академією ТПП Мюнхена і Верхньої Баварії здійснюється навчання
«бізнес-медіаторів» за Вестергамською програмою – унікальний
адаптований до умов України курс, що заклав основи для створення
Центрів медіації при кількох обласних Торгово-промислових палатах
в Україні. Окремо варто зазначити про розвиток «сімейної медіації» як
особливого напряму діяльності УЦМ – системне навчання і організація
практики як волонтерського проєкту створило цілу плеяду «сімейних
медіаторів» і суттєво підвищило попит на такі послуги. Ініціативи УЦМ
з розвитку медіації як послуги, законодавчого регулювання, популя-
ризації медіації і створення запиту на неї перетворили цей центр на
одного із найбільш потужних лідерів сфери медіації, а численні відзнаки
свідчать про визнання зокрема й на міжнародній арені. УЦМ має багато
http://ipcg.org.ua
32
https://rj.org.ua
33
http://safeschools.com.ua
34
20
спільних проєктів із партнерами з США, Німеччини, Великобританії,

а також Молдови, Білорусі, Киргизстану та ін.
Не можна не згадати великі системні проєкти Євросоюзу і Ради
Європи, завдяки яким пройшли навчання і стажування багато клю-
чових «лідерів думок» з різних сфер права і з різних інституцій (судді,
адвокати, юристи, представники Міністерства юстиції та багато інших),
які сприяли певному «публічному визнанню» і формуванню підтримки
медіації на державному рівні. Одним із проєктів навіть передбачалося
створення Інституту медіації, який би визначав політику щодо медіації
в Україні, але після численних консультацій було прийнято непро-
сте рішення «не поспішати» і відкласти створення такої інституції до
«кращих часів», коли вже буде достатня кількість медіаторів і більше
практики у різних сферах.
Загалом за часи незалежності в Україні провадилася дуже активна
діяльність у сфері розвитку медіації, і були реалізовані кілька сотень
проєктів різного масштабу – від невеликих, локальних, на кілька тисяч
доларів до багатомільйонних національного масштабу. Наскільки ці
проєкти можна назвати успішними й ефективними – складно сказати…
Вони точно були важливими і корисними для поширення інформації
про медіацію, її переваги, а головне – про те, що з конфліктами можна
працювати не лише в судах, але й за допомогою посередника.
Інформаційно-просвітницька складова для формування іншої
«культури вирішення суперечки» є дуже суттєвою і, за свідченням
учасників медіації, часто є «поворотною», адже змінює «якість життя»
і дає їм відчуття «залучення до процесу прийняття рішень щодо сво-
го життя». Практично кожен проєкт та організація видавали книги,
буклети, виготовляли рекламу і постери, знімали фільми, сюжети,
готували статті… Кількість наукових розвідок, досліджень, статей,
дисертацій – доволі велика і водночас все ще недостатня, щоб за-
безпечити сталий попит на послугу з медіації. Наприклад, для суддів-
ського корпусу роками проводилися численні конференції, навчання,
семінари, розроблялися і поширювалися і буклети, і спеціалізовані
підручники, але й досі можна почути про медіацію: «Що це? Вперше
чую…» І ми знову, й знову терпляче пояснюємо…
Що стосується регулювання медіації на державному рівні, то увесь
цей час йде суперечка щодо того, в якому обсязі варто здійснювати
таке регулювання, а де залишити простір для вільного розвитку ме-
діації як послуги. «Гойдалки» між різними позиціями доволі значні: від
повного підпорядкування державі до ринкового саморегулювання.
Понад десять варіантів «закону про медіацію» було напрацьовано
21
у різний час і з різними «акцентами»: хтось наполягав на єдиному

державному реєстрі медіаторів, а хтось – на саморегулюванні. Наразі
у Верховній Раді України на розгляді перебуває ще один законопро-
єкт, і якою може вийти «фінальна версія» – невідомо. Згадки ж про
медіацію є у кількох законах, інструкціях, також згадується медіація
і в Законі «Про безоплатну правову допомогу» тощо. У сфері ж «сі-
мейної медіації» навіть функціонує «Державний стандарт соціальної
послуги посередництва (медіації)»35, над змінами до якого працюють
медіатори, щоб наблизити його до реалій.
У 2010 – 2013 рр. кілька центрів медіації (УЦП, УЦМ і ООГМ – Одесь-
ка обласна група медіації) і медіаторів (Т. Худякова і В. Каневська)
об’єднали свої зусилля і утворили Коаліцію з розвитку медіації в Укра-
їні, а також окреслили спільні дії у відповідному Меморандумі. Згодом
ця діяльність стала основою для створення у 2013 р. Національної
асоціації медіаторів України (НАМУ)36. До мережі партнерів НАМУ
входять понад 35 різних організацій, які координують свою взаємодію
в адвокаційних ініціативах, у сфері популяризації медіації, формування
стандартів практики тощо. Так, у процесі спільних обговорень було
напрацьовано Етичний кодекс медіатора, «Основні засади навчання
базових навичок медіатора», до якого можуть приєднатися шляхом
підписання будь-які центри та тренери, які навчають медіації і по-
годжуються дотримуватися цих рекомендацій. На сайті НАМУ також
можна знайти «Реєстр медіаторів НАМУ», Довідник «Хто є хто у сфері
медіації і діалогу в Україні», перелік центрів та організацій, які навчають
медіації, рекомендації замовникам медіації, статті та відео.
Створення НАМУ посприяло певним чином і появі інших асоціа-
цій – ГО «Ліга медіаторів України»37, ГО «Асоціація сімейних медіаторів
України»38, Української Академії Медіації39 та інших. Зараз Асоціації
активно взаємодіють між собою і проводять спільні заходи.
Серед українських медіаторів немає загальновизнаної точної дати
«появи медіації» в незалежній Україні, водночас у 2019 р. відбулася
конференція, присвячена «25-річчю медіації в Україні», і за підтримки
Координатора проектів ОБСЄ в Україні навіть було видано великий
збірник спогадів і статей.40
35
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1243-16#Text
36
http://namu.com.ua
37
http://limu.org.ua/
38
http://afmu.org.ua/
39
http://mediation.ua
40
https://www.osce.org/files/f/documents/3/6/448168.pdf
22
СІНГАПУРСЬКА КОНВЕНЦІЯ –
ІНСТРУМЕНТ МІЖНАРОДНОЇ
КОМЕРЦІЙНОЇ МЕДІАЦІЇ?41
Конвенція створювалася на тлі відсутності міжнародного меха-

нізму з ефективного визнання і забезпечення дотримання угод, які
були укладені за результатами медіації в міжнародних комерційних
спорах. З огляду на те, що часто структура виконання таких угод є
складною (наприклад, якщо трансфер коштів або активів вимагає
залучення реєстраторів та банків у різних юрисдикціях), відсутність
вищезгаданого міжнародного механізму уніфікації фактично зводила
нанівець усі переваги медіації як швидкого та ефективного процесу
вирішення комерційних суперечок.
Задля усунення цієї перешкоди та створення сприятливих умов для
звернення до медіації у разі врегулювання міжнародних комерційних
спорів влітку 2018 р. ЮНСІТРАЛ затвердив фінальний проєкт тексту
Конвенції «United Nations Convention on International Settlement
Agreements Resulting from Mediation»42, відомої як «Сінгапурська
конвенція» (далі – Конвенція).
Хронологія подій Конвенції

Робочій групі Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІ-
ТРАЛ) знадобилося 3 роки (2015 – 2018 рр.), 6 сесій (62 – 68 сесії), 85
держав-членів і 35 неурядових організацій, щоб 20 грудня 2018 р.
Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію, узгодила церемо-
нію підписання, яка відбулася в Сінгапурі 7 серпня 2019 р. Конвенція
стала першою багатосторонньою угодою, яка полегшить визнання і
забезпечення дотримання угод за результатами медіації.
Поточний стан Сінгапурської конвенції

Підписання. 7 серпня 2019 р. в Сінгапурі була підписана Конвенція.
Україна стала однією з 46 країн, що долучилися до неї. Серед інших
Потьомкіна Юна, керівник практики альтернативного вирішення спорів Asters,

41
бізнес-медіатор Академії Мюнхенської ТПП (Німеччина), Ph.D.

42
Uncitral.2020. URL: https://uncitral.un.org/sites/uncitral.un.org/files/media-documents/
EN/Texts/UNCITRAL/Arbitration/mediation_convention_v1900316_eng.pd
23
підписантів – США, Китай, Південна Корея, Індія та інші. Станом на

січень 2021 р. Конвенцію вже підписали 53 країни .
Ратифікація. Першими ратифікували Конвенцію Сінгапур та Фіджі,
це сталося 25 вересня 2019 р. За ними 12 березня 2020 р. до ратифікації
приєднався Катар. Конвенція набуває чинності через 6 місяців після
третьої ратифікації – 12 вересня 2020 р. 4 лютого 2020 р. парламент
Сінгапуру прийняв законопроєкт, яким ратифікував Конвенцію. На-
брання чинності цим Законом є своєчасним та збігається зі світовим
економічним спадом, що виник внаслідок спалаху COVID-19.
Набрання чинності: Конвенція набрала чинності 12 вересня
2020 р., тобто через шість місяців після третьої ратифікації.
Особливості Конвенції
Щоб оцінити потенційний вплив Конвенції, важливо розглянути
сферу її застосування.
Відповідно до ст. 1 Конвенції, вона застосовується до міжнародної
«угоди, укладеної внаслідок медіації у письмовій формі сторонами
для вирішення комерційного спору». Конвенція не застосовується
до угод, укладених для вирішення спорів або спорів, пов’язаних із
сімейним, спадковим чи трудовим правом.
Згідно з п. 3 ст. 1 Конвенції, під її дію не підпадатимуть певні угоди,
а саме угоди, які:
1. були затверджені судом чи укладені в процесі судового роз-
гляду;
2. можуть бути приведені у виконання як судове рішення у
державі, де розташований суд;
3. мають статус арбітражного рішення.
Ст. 4 Конвенції передбачає певні вимоги до угоди за результатами
медіації, адже для приведення у виконання останньої сторона повинна
подати до суду: угоду за результатами медіації, підписану сторонами;
підтвердження того, що угода укладена в результаті медіації (підпис
медіатора на угоді; документ про факт проведення медіації, підпи-
саний медіатором; засвідчення установи, яка адмініструвала процес
медіації, чи інші докази проведення медіації).
У ст. 11 ідеться про те, що Конвенція відкрита для підписання всіма
державами в Сінгапурі 1 серпня 2019 р., а потім у штаб-квартирі ООН.
Сінгапурською конвенцією передбачено «побічні застереження» і
створення частково «фрагментованого» режиму. Приклад останнього
24
наведено у ст. 13, згідно з якою сторона Конвенції з «двома або біль-
ше територіальними одиницями, у яких застосовують різні системи
права з питань, що є предметом регулювання цієї Конвенції, може в
момент підписання, ратифікації, прийняття, затвердження або при-
єднання заявити про те, що дія цієї Конвенції поширюється на всі її
територіальні одиниці або лише на одну чи декілька з них, а також
може змінити свою заяву, у будь-який час подавши іншу заяву». Ви-
кликає занепокоєння те, що зазначені положення можуть призвести
до неабиякої мінливості в зобов’язаннях держав і створити певну
правову невизначеність.
Водночас мета такої гнучкості процесу приєднання до Конвенції
полягає в заохоченні широкого кола потенційних членів, дозволяючи
нерішучим підписантам долучитися до Конвенції через подання за-
стереження, а не прийняття Конвенції в цілому.
Ключовою особливістю Конвенції є те, що тепер угоди про вре-
гулювання можуть виконуватись у будь-якій з держав-підписантів
швидко та ефективно. З цієї точки зору Сінгапурська конвенція – це
всього лише ще одна частина «головоломки глобальних конвенцій»,
які працюють у цьому напрямі. І оскільки Нью-Йоркська Конвенція
1958 р. про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень
вважається одним із найуспішніших інструментів, прийнятих ЮНСІ-
ТРАЛ, і є одним із ключових факторів успіху міжнародного арбітражу,
тепер, через 60 років, з’явився новий інструмент – медіація. І маємо
сподівання, що не менш успішний.
Наша країна також за цей час встигла зробити кроки в напрямі
ратифікації та імплементації Сінгапурської конвенції. Так, 22 квітня
2020 р. Кабінет Міністрів України схвалив проєкт Закону України
«Про медіацію» № 3504, а 15 липня 2020 р. Верховна Рада України
прийняла його за основу. Законопроєктом закріплюються базові
принципи медіації та основні процедурні моменти, які пояснюють
специфіку медіації.
25
МЕДІАЦІЯ ТА СУЧАСНИЙ СВІТ43
«Ми зустріли ворога, і цей ворог – ми!»

Уолтер Келлі
Горять гуртожитки для біженців, іноземців вбивають на вулицях,
представники народностей, які століттями жили разом, будинок до бу-
динку, пліч-о-пліч, сьогодні винищують один одного на очах враженої
світової громадськості. Європа та й увесь світ з початку дев’яностих
років минулого століття являють собою жахливу картину – картину
нездатності по-людськи поводитися з конфліктами. Ця нездатність
проявляється вже в нашому найближчому оточенні: малі війни в ро-
динах, ворожнеча з сусідами, жорстокість у поводженні з людьми, яка
опановує душі вже зі шкільного віку. Люди, які здаються абсолютно
«нормальними», стають чудовиськами, коли їм надається можливість
безкарно випустити свою агресивність на тих, на кого їм вкаже громад-
ськість, як на їх ворогів. Які б обґрунтовані і необґрунтовані причини
не підштовхували їх до цього – люди, що діють так, стають винними
в тому, що вони підтримують, пропагують і виправдовують агресію і
насильство як «природні» засоби вирішення конфлікту! Але постає
питання: де люди можуть навчитися конструктивно поводитися з
агресією і конфліктами, якщо цього ніде не навчають! Водночас існує
вже досить багато випробуваних, у тому числі і в гарячих точках, не-
насильницьких способів вирішення конфліктів, які можна з користю
застосовувати у всіх сферах суспільного життя людей, і особливо в
соціальній. Одним із них є «медіація» – посередництво в конфліктах
«безпартійних» третіх осіб. Залучення медіаторів може сприяти тому,
що навіть емоційно розгойдані конфлікти можна вирішити розумно і
для всіх учасників задовільно. У політичних зіткненнях теж за допомо-
гою медіації можна уникнути непотрібної конфронтації і жорстокості44.
Медіація – це особливий механізм вирішення конфліктів, який за
правильного використання може допомогти ефективно і назавжди
врегулювати той чи інший конфлікт. Медіація – це метод примирення,
Тронько Ольга, к.ю.н., радник директора Української школи урядування, випускниця
43
програм Українського Центру Медіації [kmbs]

Бесемер, Христоф. Медиация: Посредничество в конфликтах / Перевод с нем. Н. В.
44
Маловой. Калуга: Духовное познание, 2004. 176 c. С. 10-11
26
заснований на тому, що незалежна і нейтральна третя сторона – ме-

діатор – допомагає сторонам конфлікту в стислі терміни спільними
зусиллями і з урахуванням взаємних інтересів прийти до рішення,
бажаного або, щонайменше, прийнятного для кожної зі сторін45.
Медіація – не новина. Вона має довгу історію в багатьох культу-
рах і цивілізаціях. Медіація давно використовується в різних сферах
людської діяльності для стимулювання ефективного спілкування між
сторонами та надання допомоги в пошуку взаємоприйнятних рішень.
Ще в Давньому Китаї Конфуцій рекомендував сторонам зустрітися у
присутності нейтрального миротворця, який допоможе їм досягти
згоди. У стародавніх культурах Північної Америки одним із зобов’язань
вождів індіанських племен було виступати в ролі миротворця і ме-
діатора в разі виникнення будь-яких конфліктів у племені. У кінці
60-х років XVIII століття в Англії були створені перші спеціальні ради
примирення, завданням яких було надання допомоги у вирішенні
конфлікту в галузях промисловості. Медіація має глибоке коріння в
єврейській історії. Через Єврейську раду примирення врегулювання
суперечок відбувалося за допомогою консенсусу46.
На міжнародному рівні до допомоги медіаторів вдаються в разі
необхідності врегулювати конфлікти між різними країнами і соціума-
ми. Зокрема, за участю медіаторів було досягнуто згоди між Ізраїлем
і Палестиною про виведення ізраїльських військ з міста Хеврон на
березі річки Йордан (січень, 1997 р.). Навички медіатора допомогли
Нельсону Манделі об’єднати зусилля вчених і політиків у боротьбі
зі СНІДом у вирішенні конфлікту, що виник в ПАР через поширення
цього захворювання. Президент Південної Кореї Кім Де Чжун у жовтні
2000 р. отримав Нобелівську премію миру за участь у врегулюванні
конфлікту між Північною і Південною Кореєю. Завдяки навичкам
медіатора йому вдалося реалізувати програму возз’єднання 70 млн
корейців47.
Таким чином, медіація є сучасним способом вирішення спорів,
який все більше завойовує інтерес і прихильність у використанні
серед населення, представників бізнесу і діячів на політичних аренах.
45
Махтельд Пель Приглашение к медиации: практическое руководство о том,
как эффективно предложить разрешение конфликта посредством медиации.
М.: Межрегиональный центр управленческого и политического консультирования.
2009. 400 с., С. 14
46
Юна Потьомкіна. Секрети медіації. Юридична газета. №38-39 (692-693). URL: https://
yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/sekreti-mediaciyi.html
47
Юна Потьомкіна. Секрети медіації. Юридична газета. №38-39 (692-693). URL: https://
yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/sekreti-mediaciyi.html
27
Медіація – це вихід із конфліктної ситуації з позиції: «Чого ви хоче-

те?», «Що для вас важливо?», «Чому для вас це важливо?». Цей підхід
орієнтований на вирішення спору з точки зору справедливості з
обов’язковим урахуванням розуміння справедливості кожної зі сторін.
Важливо зауважити, що під час проведення медіації нейтральний
посередник (медіатор) створює емоційно комфортні умови для обох
сторін, а основною метою процесу медіації є досягнення взаємови-
гідного вирішення конфлікту, одночасно зберігши або відновивши
відносини між суб’єктами соціальної взаємодії, які знаходяться у стані
конфлікту.
Якщо говорити зрозумілими звичайними словами, то медіація – це
бесіда між сторонами конфлікту за участю третьої незалежної сторо-
ни –медіатора, людини, яка поводиться нейтрально по відношенню
до обох сторін і відповідає за якість цієї бесіди. Медіатор ставить
питання, відповідаючи на які сторони конфлікту спочатку визначають
свої інтереси, а потім, виходячи з того, чого вони хочуть, самостійно
знаходять рішення. Якість бесіди визначає обов’язкова у виконанні
структура, побудована на основних принципах з урахуванням цінних
життєвих правил.
З огляду на реалії нинішнього суспільства, можна зробити висно-
вок, що в сучасному світі навички медіатора:
• необхідні під час взаємодії людей для конструктивного спіл-
кування, за якого співрозмовники вміють почути і зрозуміти
думку один одного, а також здатні отримати від спілкування
щось для себе корисне, а іноді навіть цінне;
• надають допомогу в пошуку взаємовигідного прийнятного
рішення в повсякденному житті, в бізнесі, управлінні та навіть
при врегулюванні конфліктних ситуацій між різними країнами
і соціумами.
28
ЇЇ ВИДИ І
ОСОБЛИВОСТІ
ЩО ТАКЕ МЕДІАЦІЯ І ЧОМУ

ВОНА ДІЄВА?48
Медіація – це процес, під час якого зустрічаються разом дві або

більше сторін у присутності третьої нейтральної сторони (медіато-
ра), який сприяє досягненню сторонами взаємної згоди у вирішенні
спору. Таким чином фокус зосереджується на інтересах сторін, а не
на правових позиціях і обґрунтованості вимог. У разі застосування
процесу медіації сторони конфлікту самі знаходять рішення.
Важливо пам’ятати. Медіатор відповідає за ефективне

проведення процесу медіації, водночас делегуючи сторо-
нам конфлікту відповідальність за результативність ви-
роблення взаємоприйнятного рішення.
Принципи, правила, переваги

Конфіденційність. Усе, що відбувається під час медіації, є конфі-
денційним. Будь-яка інформація, записи, звіти або інші документи,
надані медіатору під час підготовки до медіації або розроблені в про-
Єрьоменко Галина, к.ю.н. СЕО Українського Центру Медіації [kmbs], акредитація

48
(CEDR, UK), бізнес-медіатор Академії Мюнхенської ТПП (Німеччина), JAMS WIF

(USA), Edwards Mediation Academy (USA), Mediator of the Global Mediation Panel at
the Office of the Ombudsman for UN Funds and Programmes
29
цесі медіації, є конфіденційними. Медіатор не має права розкривати

іншій стороні або іншій особі інформацію, отриману від сторони в
ході приватної зустрічі, без згоди на те сторони, яка надала таку ін-
формацію. Особливо можливість збереження конфіденційності є
важливою для сторін, які хотіли б досягти угоди і одночасно зберегти
репутацію або уникнути публічного розголосу навіть самого факту
знаходження в конфлікті.
Економія часу і грошей. Порівняно із судовою процедурою, вирі-
шення спору шляхом медіації не є тривалим і може суттєво заощадити
ресурси (гроші і час) учасників. Процес медіації чітко контролюється
медіатором. Таким чином, кількість робочого часу, витраченого на
вирішення спору, і вартість послуг, пов’язаних з «обслуговуванням»
процесу вирішення спору, значно нижчі, ніж у разі використання
судової процедури.
Цікаво, що, особливо в комерційних спорах, фактор часу часто
виявляється важливішим аргументом на користь медіації, ніж сума
грошових витрат на супровід процесу розгляду спору.
Мовою цифр. У Великобританії у 80% випадків комерційні

медіації тривають один день. У майже 90% випадках сто-
рони знаходять рішення, яке усіх задовольняє.
Виграшне рішення для обох сторін. У процесі медіації не існує

переможця і переможеного. Мета медіації – знайти рішення, яке за-
довольнить обидві сторони. Тільки в цьому випадку медіація вважа-
ється успішною. Одне з основних завдань медіатора – переключити
сторони з обміну позиціями на формулювання істинних інтересів,
їх пріоритизації і пошук взаємовигідного виробленого сторонами
власного рішення в суперечці, що сприяє підвищенню рівня добро-
вільного виконання досягнутих у ході медіації домовленостей без
проходження процедур примусового виконання.
Мовою цифр. У Нідерландах 70% усіх угод виконуються

протягом двох місяців. У 20% випадків виникають певні
труднощі виконання, які вдається вирішити. Для порів-
няння: судові рішення виконуються на рівні 30%. У Велико-
британії у 2005-2006 рр. за допомогою медіаторів служби
медіації Графства Манчестер було досягнуто домовле-
ностей щодо «малих позовів» у 85% звернень. 100% угод
30
Про медіацію, її види і особливості
було виконано сторонами добровільно. В Україні рівень ви-

конання судових рішень не перевищував 20%.
Добровільність. Сторони беруть участь у медіації добровільно:

під час прийняття рішення про участь у медіації, процесу її прове-
дення, пошуку рішень і їх виконання. Це загальний принцип, з якого
можуть бути певні винятки щодо добровільної участі у процесі у разі
проведення медіації в організації або присудової медіації.
Самовизначення. Це фундаментальний принцип медіації. Він
вимагає, щоб процес медіації спирався на здатність сторін досягти
добровільного, взаємоприйнятного рішення. Існує певна полеміка з
приводу можливості залучення сторін у медіацію на обов’язковій або
примусовій основі. На наш погляд, якщо у сторін зберігається право
вийти з процесу в будь-який момент, сторони можуть на першому
етапі пройти обов’язкову процедуру залучення до процесу медіації.
Як показує практика, дуже часто сумніви пов’язані з неправильним
розумінням суті медіації як певної психологічної процедури або як
процесу обов’язкових взаємних поступок. Після більш ретельного
ознайомлення з правилами сторони охоче залучаються до процесу
й іноді беруть у ньому участь навіть із більшим ентузіазмом, ніж ті, хто
бере участь у процесі добровільно.
Мовою цифр. За даними Об’єднання незалежних медіато-

рів, у випадках, коли медіацію проводили примусово за рі-
шенням суду, вдавалося досягти домовленості на тому ж
рівні, що й за добровільної участі сторін у медіації.
Незалежність медіатора. Кожній зі сторін надається право само-

стійно вибрати медіатора з наданого організацією медіаторів пере-
ліку незалежних медіаторів. Медіатор, який вибирається сторонами
і призначається Центром, зобов’язаний повідомити про існування
особистої або фінансової зацікавленості в результаті медіації або про
наявність будь-яких інших відомих йому/їй обставин, які можуть при-
звести до конфлікту інтересів у медіації, звичайно, якщо такі взагалі є.
Неупередженість медіатора. Думка кожної зі сторін є однаково
важливою для медіатора. Медіатор не має права висловлювати власну
оціночну думку про сутність конфлікту. Концепція неупередженості
медіатора – ключова в процесі медіації. Неупередженість означає
31
свободу від фаворитизму та власних суджень. Медіатор не має права

приймати подарунки, послуги або інші блага, отримання яких може
викликати сумніви в тому, що медіатор неупереджений.
Гнучкість процедури. Медіація може бути перервана в будь-який
час з ініціативи будь-якого з учасників медіації. Склад учасників (юрис-
ти, родичі, уповноважені представники тощо) визнається самостійно
кожною зі сторін. Нарешті, сторони самі вирішують, за яких умов вони
будуть укладати угоду або припиняти медіацію.
Формат проведення. Медіація може відбуватися у форматі як за-
гальних, так і окремих (медіатор – учасник) зустрічей (кокусів). Кожній
стороні повинні бути забезпечені рівні та достатні можливості брати
участь у кокусах.
Повноваження медіатора. Медіатор може проводити медіацію
способом, який він вважатиме доцільним, враховуючи обставини
справи, побажання сторін і необхідність якнайшвидшого та найефек-
тивнішого вирішення спору. Медіатор не уповноважений приймати
рішення замість сторони.
Розрізняють медіацію як повну процедуру і використання ме-
діаційних компетенцій як застосування окремих технік і навичок
медіатора. Медіаційні компетенції можуть підвищити результатив-
ність будь-якого переговорного процесу, спрямованого на пошук
рішення, заснованого на врахуванні інтересів усіх сторін переговорів
як при вирішенні спору, так і за його відсутності. Зокрема, наявність
медіаційних компетенцій важлива для всіх юристів у цілому і, зокрема,
для «юристів-спільників» (collaborative lawyers), які спеціалізуються
на досудовому врегулюванні спорів без подальшої участі в судовому
процесі. Таким чином, досягнуті домовленості, як правило, є більш
стабільними, носять довгостроковий характер і підвищують ступінь
їх виконання.
Медіаційні компетенції можуть також ефективно застосовуватися
менеджерами, готовими делегувати відповідальність за розгляд спо-
ру своїм підлеглим, а також застосовувати навички медіатора під час
проведення складних переговорів усередині компанії, проведення
виробничих нарад, пошуку будь-яких управлінських рішень, що зна-
чно підвищує мотивацію підлеглих щодо їх виконання. Водночас
ефективною і більш прозорою стає комбінація різних ролей, які при-
ймає на себе менеджер вирішення складних конфліктних ситуацій:
менеджер-арбітр, менеджер-медіатор, менеджер-експерт і тощо.
32
З практики випускників УЦМ. У спорі про поділ спадщини,

судове рішення по якому було скасовано в порядку апеляції,
суд надав сторонам термін на укладення мирової угоди.
Адвокати сторін, один з яких володів навичками медіа-
тора, вирішили провести спільну зустріч сторін за пра-
вилами медіації. Після чотирьох годин бесіди, коли матері
померлого була надана можливість у повній мірі дати ви-
хід своїм емоціям, одна зі сторін висловилася за можли-
ву відмову від права на отримання спадщини, тому що
майно в цій суперечці було тільки засобом для з’ясування
стосунків. Спадщина, а саме квартира померлого, була
переоформлена на дитину – онучку і дочку дискутантів, а
за матір’ю померлого було збережено прописку, щоб вона
могла отримувати пенсію.
33
ЧИМ МЕДІАЦІЯ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ

ВІД ІНШИХ СПОСОБІВ
ВИРІШЕННЯ СПОРІВ?49
Розрізняють чотири основні способи вирішення спору: суд, ар-

бітраж, переговори та медіація. Під час вирішення спору можливе
застосування різних гібридних форм (медіація – арбітраж, суд – ме-
діація та ін.).
Усі зазначені способи мають свої відмінності, переваги та недоліки.
Якщо як критерії оцінювання взяти такі параметри:
(1) гнучкість процесу
(2) конфіденційність
(3) роль третьої особи
(4) ступінь участі сторін у прийнятті рішення,
то в порівнянні зазначені способи вирішення спору будуть мати
такий вигляд:
1. Суд. Судовий процес є суворо формальним і чітко дотримується
встановленої процедури. Хід процесу, терміни кожного з етапів та
правила його проведення повинні суворо виконуватися сторонами
і суддею. Таким чином, гнучкість судового способу вирішення спору
є мінімальною.
Мінімальною є і конфіденційність судового процесу, оскільки за
законодавчо закріпленим принципом публічності (окрім певних ви-
падків), суперечка і спроби її вирішення в судовому порядку стають
надбанням громадськості. Це часто негативно впливає на імідж сторін,
особливо якщо мова йде про бізнес-суперечки.
Роль сторін у судовому процесі мінімальна: як правило, в такому
судовому засіданні беруть участь не сторони, а їхні представники. Це
значно обмежує можливість досягнення консенсусу.
2. Арбітраж. Під арбітражем ми розуміємо процес розв’язання
спору, коли третя сторона приймає на себе роль, схожу на роль судді,
тобто заслуховує аргументи сторін і приймає за них рішення. Роль
арбітра може виконувати третейський суддя, керівник підприємства
Рябота Владислава, к.ю.н., юридичний радник Міжнародної фінансової корпорації

49
34
або структурного підрозділу, батьки у суперечках з дітьми. Процес

арбітражу, порівняно з судовим, більш гнучкий. Процес третейського
розгляду найбільш врегульований, оскільки передбачений чинним
законодавством. Два інших приклади (керівник і батьки) є ситуатив-
ними, тобто виникають спонтанно і не мають ніякої чітко окресленої
структури.
Не є високою і конфіденційність процесу арбітражу, оскільки ар-
бітраж подібний до судового розгляду, роль третьої сторони залиша-
ється домінуючою. Третейський суддя приймає рішення на підставі
поданих сторонами фактів, аргументів та доказів. Керівник видає наказ
(якщо того вимагає ситуація) або дає вказівки про те, як необхідно
діяти в подальшому. Подібне відбувається і у разі вирішення супер-
ечки з батьками – вони дають чіткі вказівки, як необхідно вчинити.
Роль сторін спору у разі арбітражу, як і раніше, мінімальна (хоча
й більш активна, ніж у разі судового розгляду, оскільки сторони не
обмежені лише обговоренням предмета позову).
3. Переговори. Процес переговорів максимально гнучкий: сторо-
ни можуть зустрітися в будь-який зручний для них час, у будь-якому
місці і обговорювати будь-які питання. Водночас процес переговорів
є дещо хаотичним і непередбачуваним. Не можна очікувати від сторін
у переговорах ідеальної підготовки. Навіть якщо одна зі сторін має
навички ведення переговорів, друга може бути не готова.
Конфіденційність процесу переговорів є також максимальною,
якщо сторони про це домовилися. Розголошення інформації може
бути здійснене лише однією з них.
У переговорах відсутня третя сторона – дві сторони спілкуються
самі. Нерідко це спричинює порушення балансу сил – одна сторона
може змусити іншу прийняти будь-яке рішення. Роль сторін у пере-
говорах максимально активна. Процес і результат переговорів цілком
знаходяться в їхніх руках. З огляду на це необхідна хороша підготовка
і володіння необхідними навичками переговорів.
4. Медіація. Процес медіації є максимально гнучким: сторони
можуть провести медіацію в будь-який час і в будь-якому зручному
для них (і придатному для проведення медіації) місці. Однак, на відміну
від переговорів, процес медіації підпорядковується певним правилам
і має свою структуру. В основному структура процесу медіації спря-
мована на сприяння усвідомленню позицій, інтересів і бажань сторін.
35
Конфіденційність процесу медіації є максимальною. По-перше,

конфіденційність чітко обумовлюється і приймається сторонами та
медіатором на самому початку процесу. По-друге, всі записи медіа-
тора знищуються відразу після закінчення процесу.
Роль третьої сторони – медіатора – полягає лише у контролюванні
процесу переговорів сторін, направляючи їх у конструктивне русло.
Однак медіатор не приймає рішення замість сторін, а лише забез-
печує такі умови, за яких сторони генерують рішення, обговорюють
їх і обирають найбільш прийнятні.
Роль сторін у процесі медіації є найбільш активною. Процес ме-
діації побудований таким чином, що сторони беруть на себе від-
повідальність за результат своїх переговорів (що контролюються
медіатором). Саме від відкритості й бажання вирішити суперечку
залежить результат медіації.
Кожна людина, яка побувала у стані конфлікту і успішно вирішила
його, залишається повністю задоволеною результатом за наявності
трьох факторів: (1) вона сама брала участь у процесі вирішення супер-
ечки, (2) отримала можливість дати вихід емоціям і (3) все те, що вона
отримала в процесі вирішення спору, відповідає її інтересам. Це так
званий «трикутник задоволеності»: емоція-зміст-процес.
Якщо проаналізувати чотири розглянуті вище способи вирішення
суперечки з точки зору «трикутника задоволеності», результат буде
таким:
1. Суд. Сторони не беруть участі у формуванні рішення. Вони не
отримують можливості дати вихід своїм емоціям – обговорення справи
обмежене запитаннями, що стосуються виключно предмета позову.
Рішення суду (навіть прийняте на користь сторони) не завжди відпо-
відає її інтересам. Саме відсутність усіх трьох складових і є причиною
низького виконання судових рішень.
2. Арбітраж. Сторони не беруть участі у формуванні рішення. Їм
зазвичай надається можливість дати вихід своїм емоціям, проте це
здебільшого має деструктивний характер. Рішення (окрім третей-
ського) є спонтанним і найчастіше не відповідає інтересам сторін.
3. Переговори. Сторони безпосередньо беруть участь у пошуку
рішення. Вони вільні у своїх емоціях, але це також може негативно
вплинути на процес переговорів, особливо якщо інша сторона не
вміє розпізнавати або оцінювати емоції. Рішення зазвичай відпо-
36
відає інтересам сторін, хоча можливі випадки прийняття рішення,

нав’язаного іншою стороною.
4. Медіація. Сторони самі виробляють рішення. Вони мають мож-
ливість дати вихід своїм емоціям, причому у конструктивному руслі –
медіатор «працює з емоціями» і допомагає стороні з ними впоратися.
Рішення повністю задовольняє інтереси сторін, оскільки у процесі
медіації інтереси чітко озвучуються медіатору, а він, у свою чергу,
перевіряє прийняті сторонами рішення на відповідність інтересам
сторін. Саме завдяки тому, що до процесу медіації залучені усі сто-
рони такого трикутника, і забезпечується високий рівень виконання
рішень (домовленостей), прийнятих під час медіації.
37
ВИДИ І СТИЛІ МЕДІАЦІЇ50
На практиці досить важко розмежувати види або стилі медіації,

тому що один медіатор може застосовувати і комбінувати декілька
різних стилів в одному кейсі. Однак у спрощеному вигляді їх можна
представити таким чином.
1. Фасилітаційна медіація. Історично склалося так, що основним
видом медіації була саме фасилітаційна медіація (від слова «фасиліта-
ція» – допомога). У фасилітаційній медіації медіатор структурує про-
цес так, щоб допомогти сторонам спору самостійно оцінити їх власні
ситуації та інтереси і знайти можливі варіанти розв’язання проблем.
Медіатор ставить питання, перефразовує точки зору, нормалізує
емоційний стан сторін, з’ясовує інтереси, що лежать в основі позицій.
Однак він не дає юридичних або будь-яких інших консультацій по суті
спору, рекомендацій сторонам щодо варіантів вирішення суперечки,
не пропонує своїх порад або міркувань щодо суті спору; не озвучує
своїх припущень щодо можливого результату розгляду справи в суді.
Медіатор бере на себе відповідальність виключно за процес медіації,
тоді як сторони самі приймають на себе відповідальність за результат
спору.
Фасилітаційна медіація будується на презумпції, що «сторони є
освіченими і розумними людьми, здатними працювати з опонентами
і розуміти свої ситуації краще за медіатора і, можливо, навіть краще
за адвокатів» і «що сторони можуть виробити більш результативні
рішення, ніж будь-який медіатор може це собі уявити».51
2. Оціночна медіація. Не так давно саме в секторі комерційної
медіації проявився інший стиль медіації, який отримав назву «оціноч-
ний». Оціночний медіатор може пропонувати рекомендації сторонам
щодо суті їхньої суперечки. Оціночні медіатори турбуються про по-
треби та інтереси сторін, а також про їхні законні права. Вони допо-
магають сторонам та їхнім адвокатам оцінити свої правові позиції і
можливі судові витрати та порівняти їх з вигодами медіації. Найчастіше
оціночну медіацію проводять юристи, які можуть надати сторонам
також і кваліфіковані юридичні консультації в ході процедури медіації.
50
Тетяна Кисельова, к.ю.н., PhD, доцент кафедри суспільного врядування, Національний
університет «Києво-Могилянська академія»
Leonard L. Riskin, “Understanding Mediators’ Orientations, Strategies, and Techniques:
51
A Grid for the Perplexed”, 1 Harv. Negot. L. Rev. 7 (1996), at 24
38
Оціночна медіація ґрунтується на презумпції, що «учасники від-

чувають потребу в медіаторі, який би запропонував їм деякі керівні
принципи для вирішення спору – на основі закону або традицій – і
що він має право давати такі настанови в силу своєї освіти, досвіду
та об’єктивності».52 Оціночні медіатори націлені на досягнення ре-
зультату – підписання угоди про врегулювання спору.
3. Трансформаційна медіація. Модель трансформаційної медіації
була вперше описана Бушем і Фолджером в 1994 р. Ця модель перед-
бачає «більш альтруїстичне й етичне сприйняття сторін. Сторони
не є відокремленими егоїстами. Вони є окремими один від одного
і разом з тим пов’язані між собою відносинами. Їх основний інтерес
полягає у власній актуалізації, розширенні своїх можливостей, але
для того, щоб визнати і прийняти потреби, інтереси, цінності й точки
зору один одного і таким чином відчути своє моральне зростання».53
Потенціал цього підходу полягає в тому, що через процес медіації
взаємини сторін можуть бути «трансформовані» у вдосконалену нову
площину – новий договір або нові взаємовідносини.54 Трансформа-
ційна модель не вимагає участі юристів на будь-якій стадії медіації
і не має на меті укладення угоди, хоча дуже часто угода все ж таки
укладається, однак головний наголос в цій моделі робиться на зміни
всередині людей і їх відносин.
СУДОВА МЕДІАЦІЯ І МЕДІАЦІЯ ЯК ПРИВАТНА ПРАКТИКА

1. Судова медіація. У багатьох країнах судді стали активними при-
хильниками медіації; на законодавчому рівні почали розвиватися
різні схеми інтеграції медіації в судову систему.
За ступенем зв’язку з судовою системою «Посібник з комерційної
медіації МФК» виділяє судову і пов’язану з судом моделі медіації. Су-
довий підхід може бути визначений таким чином: «програми АВС або
практики затверджені і застосовуються всередині судової системи
і контролюються судом. Справи надсилаються на медіацію тільки
суддями. Часто медіаторами виступають самі судді або інші посадові
особи суду. Домовленість, досягнута сторонами в рамках судової
52
Там само
53
Folger and Bush: «The Promise of Mediation», 1994. Переклад книги зроблено за про-
єктом Українського Центру Порозуміння. Буш Роберт А. Бэрок, Фолджер Джозеф
П. Что может медиация. Трансформативный подход к конфликту. Пер. с англ. К.:
Издатель Захаренко В.А. 2007. 264 c.
54
Alberstein, «Forms of Mediation and Law: Cultures of Dispute Resolution» 2007, Ohio
State Journal on Dispute Resolution, at 4.
39
програми, автоматично має силу судового рішення.55

Модель пов’язаної з судом медіації також передбачає участь суду,
але ступінь його залучення набагато менший, ніж в попередньому
випадку. Визначення цієї моделі звучить так: «центри/провайдери
медіації пов’язані з судовою системою, але не є її складовою части-
ною. Справи надсилаються на медіацію судами або в позасудовому
порядку».56 Медіатори в таких схемах не є працівниками судового
апарату, а залучаються на договірній основі під кожен кейс.
Судова медіація може бути обов’язковою і добровільною. За
обов’язкового режиму суддя своєю постановою зупиняє слухання
у справі і дає сторонам час на звернення до медіатора. Хоча в моделі
обов’язкової медіації сторони не зобов’язані досягати мирової угоди і
можуть повернутися до судді для подальшого судового розгляду, вони
повинні хоча б з’явитися на першу сесію з медіації і взяти в ній участь.
За добровільного режиму суддя може тільки рекомендувати сто-
ронам звернутися до медіатора і запропонувати деяку інформацію про
наявних медіаторів та процес медіації. Але сторони самі вирішують,
чи скористатися послугами медіатора, чи ні.
Мовою цифр. У 2004-2005 рр. у Великобританії уряд виді-

лив 18 млн євро на державну підтримку медіації сімейних
спорів. У 74% випадків сторони вирішували суперечку без
звернення до суду. 70% звернень до медіації було ініційова-
но адвокатами.
2. Медіація як приватна практика. Послуги приватної медіації

надаються незалежно від судової системи. Такі послуги можуть на-
даватися центрами медіації при галузевих бізнес-асоціаціях (асоці-
ації банків, підприємців тощо), торгово-промислових палатах, інших
громадських організаціях підприємців. Установчими документами
цих організацій передбачена спеціальна процедура, коли послуги
медіації надаються виключно членам цих організацій.
Послуги медіації також можуть надаватися і спеціально створеною
для цього організацією медіаторів. Така модель передбачає відсут-
ність будь-якої прив’язки до судів або асоціацій підприємців. Окрім
послуг медіації, професійні організації медіаторів можуть проводити
навчання і сертифікацію медіаторів.
IFC Commercial Mediation Manual
55

56
40
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ МЕДІАЦІЙ

ЗАЛЕЖНО ВІД СФЕРИ КОНФЛІКТУ57
Активний розвиток медіації за останні 30 років відобразився та-

кож і на її спеціалізації. Крім комерційної медіації (медіації у сфері
бізнесу), якій присвячений увесь наступний розділ, найактивніше
розвиваються:
• трудова медіація, або так звана медіація на робочому місці;
• сімейна медіація;
• шкільна медіація, особливо у роботі з важкими підлітками;
• медіація між потерпілим та правопорушником у кримінальному
провадженні (відновне правосуддя).
Окремо можна виділити соціальну медіацію – вирішення кому-
нальних та побутових конфліктів, яку зазвичай проводять медіатори
у спеціальних установах на волонтерських засадах.
Маючи однакові базові принципи та правила, проте будучи різ-
ними за видами, медіації вимагають різного підходу під час реалізації.
Ми зупинимося на сімейній медіації та її особливостях на практиці.
Сімейна медіація (розірвання шлюбу, виховання дітей, розподіл
власності, фінансова підтримка, суперечки через спадщину; піклу-
вання про літніх батьків та ін.) на сьогоднішній день розвивається в
Україні найактивніше. Подружжя або пари, які живуть у цивільному
шлюбі і прийняли рішення про можливе розлучення, готові про це
говорити у присутності посередника.
Особливістю роботи з подружніми парами є те, що саме тут глибше,
ніж у будь-якій іншій медіації, порушені особистісні цінності і почуття
кожного. Адже тривалий проміжок часу вони вели спільний побут,
бізнес, спільно виховували дітей, вирішували побутові проблеми,
спілкувалися з ріднею і тощо. Навіть якщо шлюб розірвано, зберіга-
ються сімейні стосунки, і від виконання батьківських обов’язків все
одно нікуди не сховатися.
Обов’язковим елементом сімейної медіації є орієнтаційна сесія –
бесіда, у процесі якої медіатор повинен розповісти про основні ідеї
та правила проведення медіації, може зорієнтуватися у ситуації своїх
Урусова Олена, HR-менеджер

57
41
клієнтів, обговорити питання гонорару тощо. Орієнтаційна сесія за-

звичай триває у межах 1,5 години у випадку, якщо у шлюбі є діти, та
близько 1 години, якщо дітей немає або вони досить дорослі.
Досвід проведення сімейних медіацій досить різноманітний. Примі-
ром, процедура може проходити у форматі двогодинних сесій спільної
роботи не рідше одного разу на тиждень. Це означає, що пара пого-
джується зустрічатися у медіатора впродовж двох годин для спільного
опрацювання певної теми і йти додому для виконання домашнього
завдання. Саме тому тривалість медіаційних сесій коротка, а у процесі
домашньої роботи зростає значущість питань, що вирішуються. Адже
дуже багато питань треба обговорити, обміркувати до найдрібніших
подробиць і не просто опрацювати, а закріпити документально (у
письмовій формі).
Наступна особливість – це висока зацікавленість сторін у вирі-
шенні усіх питань.
Тут присутній один, але найважливіший аргумент, перед яким усі
непорозуміння стають недоречними та абсурдними – забезпечення
гідного майбутнього дітей.
Особливо важливими є саме спільні зустрічі. Інколи сторони з
подивом зазначають, що за всі роки конфлікту вони вперше спокійно
обговорюють важливі питання. Водночас слід пам’ятати, що у процесі
сімейної медіації пари схильні перекручувати факти, обмовляти один
одного, перебільшувати, адже дуже часто це просто звичний спосіб
життя у родині. Тому медіатор працює з обома клієнтами одночас-
но і лише за умови значного напруження, негативу або за підозри у
домашньому насильстві переходить до проведення приватних (за-
критих) зустрічей.
Сімейні медіації найчастіше зустрічаються у практиці Українського
Центру Медіації та його випускників. Нижче пропонуємо два приклади
медіацій сімейних конфліктів, які завершилися успішно.
Із практики випускників УЦМ. До УЦМ звернулася мати і

попросила розділити квартиру в іншому місті. Вона про-
понувала продати квартиру і розділити гроші, але син за-
перечував. Основне бажання матері – залишити про себе
пам’ять онукам, а не дітям. Рішення знайшли: син сплатив
частину вартості квартири в іншому місті і залишив її
собі. Дочка передала однокімнатну квартиру у Києві ма-
42
тері і отримала гроші. Онукам було сказано, що бабусині

квартири в майбутньому будуть передані їм як пам’ять58.
Із практики УЦМ. Батько не хоче бачитися зі своєю
12-річною донькою. Мати наполягає на зустрічах. Спра-
ва перебуває у суді. Результат: у ході медіації з’ясувалося,
що батько не бажає зустрічатися з донькою у себе вдома,
оскільки мати зверталася до ворожок, і після відвідувань
доньки у чоловіка починалися проблеми з бізнесом. Мати
не заперечувала той факт, що зверталася до ворожки.
Домовилися, що батько і донька будуть зустрічатися на
нейтральній території59.
Український Центр Медіації. 2020. URL: http://ukrmediation.com.ua/ua/success/

58
Український Центр Медіації. 2020. URL: http://ukrmediation.com.ua/ua/success/

59
43
ХТО ТАКИЙ
МЕДІАТОР
І ЩО ВІН
ПОВИНЕН УМІТИ?
ПРО МЕДІАТОРА: РОЛЬ ТА
ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНЦІЯ60
Теоретики і практики медіації називають медіатора «королем про-

цесу» або «процедурним маршалом». Медіатор відповідає не за зміст
переговорів, у яких він бере участь як нейтральний посередник, а
за хід процесу, за його організацію та допомогу сторонам у пошуку
консенсусу. Така робота, на перший погляд, може здатися досить лег-
кою: адже медіатор нібито не заглиблюється у суть суперечки. Проте
насправді налагодити конструктивний діалог, допомогти сторонам
знайти напрями руху у конфлікті, розібратися у стосунках і відновити
їх хоча б до того рівня, коли сторони можуть ефективно брати участь
у процесі медіації, є досить складним завданням.
Є чимало визначень ролі медіатора. Для прикладу досить навести
принаймні одне з них, яке прописане у Правилах альтернативного
вирішення спорів ІСС (ICC ADR Rules): «Медіатор (нейтральна особа)
діє як посередник з метою сприяння сторонам у їхніх спробах досяг-
ти вирішення спору шляхом переговорів. Медіатор не покликаний
давати будь-які оцінки спору. Проводячи спільні та приватні зустрічі,
Проценко Діана, викладачка Національного університету «Києво-Могилянська
60
академія», медіаторка та тренерка консенсуальних практик вирішення спорів (CEDR,

UK), правник, президент Національної асоціації медіаторів України, експертка про-
ектів ОБСЄ у сфері діалогів.
45
медіатор створює атмосферу, сприятливу для переговорів, отри-

мання корисної інформації, ідентифікації інтересів кожної сторони
спору, щоб, зрештою, допомогти сторонам знайти взаємоприйнятне
вирішення суперечки для кожної.»
Завдання медіатора – віртуозно використовувати ефективний
розроблений і перевірений практикою інструментарій, а також опти-
мально сконструйований, але гнучкий процес медіації, який сам по
собі забезпечує високу ймовірність того, що сторони вироблять вза-
ємовигідне рішення.
Важливо пам’ятати. Дуже часто доводиться стикати-

ся з помилковим твердженням, що медіація – це не ноу-хау і
«ми і так робимо ЦЕ».
Насправді ж професіоналізм медіатора ґрунтується на від-
мінному знанні процесу, на гнучкому використанні основних
правил його ведення, а також на комплексному застосуванні
нео‑бхідних технік проведення переговорів (на рівнях змісту
спору та роботи з емоціями). Саме тому у законодавстві
країн, де широко застосовують медіацію, існують досить
суворі вимоги щодо професійної підготовки медіаторів.
Безсумнівно, віртуозно використовувати інструмент можна лише

тоді, коли добре знаєш усі його нюанси. І тут починається найцікавіше,
тому що далі йтиметься про те, що конкретно повинен знати та вміти
медіатор, тобто про «медіаційні компетенції».
Для того, щоб повністю сконцентруватися на медіаційних компе-
тенціях, спочатку необхідно визначитися з тією роллю, яку відіграє
медіатор. У літературі немає єдності точок зору з цього приводу. Після
низки досліджень було виділено кілька найбільш важливих ролей,
виконуючи які медіатор:
• допомагає сторонам визнати право інших бути залученими до
процесу переговорів;
• сприяє учасникам у формуванні взаємоприйнятної угоди;
• вміє проаналізувати неадекватність тих цілей сторін, які є не-
реалістичними;
• організовує і структурує зустріч;
• стимулює обговорення і допомагає учасникам побачити наявні
проблеми з різних точок зору;
46
Хто такий медіатор і що він повинен уміти?
• навчає учасників особливостей посередницького процесу;

• збільшує ресурсні можливості сторін, допомагає їм виявити нові
ресурси і, у разі потреби, спрямовує до відповідного фахівця;
• припиняє такі прояви поведінки сторін, які можуть «заблоку-
вати» конструктивне обговорення.
Окремо варто звернути увагу на роль медіатора як вчителя/трене-
ра у процесі медіації. Медіатор навчає сторони не лише особливостей
посередницького процесу, але й вчить їх визначати власні потреби,
виявляти інтереси, розробляти рішення і представляти ці рішення
іншим учасникам, тобто у процесі переговорів навчає ведення пере-
говорів для задоволення власних потреб сторін.
Медіатор повинен вміти оцінювати динаміку середовища кон-
флікту, а також:
• бути розумним та активним слухачем;
• бути терплячим та неупередженим, гнучким, вольовим і пере-
конливим;
• займати нейтральну позицію стосовно оцінки результату ви-
рішення спору;
• мати багату уяву, бути креативним.
Важливо пам’ятати. Твердження про те, що для медіа-

тора важливо бути або юристом, або психологом, є хиб-
ним. Належність до будь-якої професії не має значення.
Медіація, як вид посередництва, відрізняється міждисциплінарним

характером, тому медіатор повинен мати широкий спектр знань, умінь
та навичок, на яких далі зупинимося докладніше. Зокрема, Європей-
ською комісією з ефективності юстиції (CEPEJ) на 9-му засіданні
(13-14 червня 2007 року) були розроблені й прийняті положення про
поліпшення чинних рекомендацій щодо кримінальної, сімейної та
комерційної медіацій. Відповідно до зазначеного документа, медіатори
під час навчання повинні обов’язково отримувати знання про таке:
• принципи і цілі медіації;
• поведінка і етика медіатора;
• фази процесу медіації;
• традиційне врегулювання суперечок і медіація;
• ознаки, структура та ресурси медіації;
• правові основи медіації;
• навички, техніка спілкування і ведення переговорів;
47
• навички та техніки медіації;

• специфіка різних видів медіації.
Крім зазначеного вище, медіатор повинен знати і розуміти:
• концепцію альтернативного вирішення спорів (АВС), види, суть;
• походження конфлікту як природньої та невід’ємної частини
життя;
• динаміку розгортання конструктивного і деструктивного кон-
фліктів, а також складові елементи цього процесу;
• модель аналізу конфлікту;
• розподіл влади і сили на різних рівнях формування конфлікту;
• роль соціальних і культурних чинників у конфлікті;
• види та значення підходів, спрямованих на збереження миру;
• важливість емоційних чинників у медіаційному процесі.
Крім того, майстерного та досвідченого медіатора характеризують:
• всебічна підготовка;
• посвячення себе медіаційному процесу, відданість йому; від-
даність сторонам, доступність в обумовлений час і поза ним;
• терпіння, непохитність навіть перед обличчям серйозних пе-
решкод, незмінний оптимізм всупереч очевидному песимізму;
• незвичайні здібності слухати емпатично;
• вміння майстерно ставити корисні питання;
• вміння синтезувати розрізнені часточки інформації;
• вміння давати вихід емоціям сторін (злість, невдоволеність,
страх, антипатія, недовіра, культурна нетерпимість), транс-
формуючи їх у позитивні;
• вміння говорити так, щоб його розуміли, а слухати так, щоб
розуміти і підтверджувати зрозуміле;
• неабияка гнучкість і креативність в процесі і по відношенню
до сторін;
• вміння як в словах, так і в діях викликати довіру і впевненість
сторін і юристів-консультантів у процесі медіації;
• відкрита готовність і здатність медіатора розуміти свої власні
недоліки.
Для того, щоб загальна характеристика медіатора відповідала ви-
щезазначеному, медіатор повинен не лише мати теоретичні знання
про медіацію, конфлікти, інтереси та потреби, але й опанувати цілий
комплекс практичних методик та навичок, про які далі піде мова.
48
Встановлюємо довіру. Оскільки медіатор працює з людьми, з

інформацією, яку вони повідомляють, з їхніми стосунками, то насампе-
ред потрібно пам’ятати, що сторони конфлікту почнуть контактувати,
давати інформацію, створювати і обговорювати варіанти вирішення
спору лише тоді, коли вони довірятимуть медіатору. Для встановлення
довірчих стосунків медіатор повинен вміти будувати «рапорт». Крім
цього, на встановлення довіри працюють щирість медіатора, від-
сутність пресингу і підштовхування у вирішенні спору, демонстрація
(вербальна і невербальна) нейтральності, встановлення власного
авторитету, впевненість у своїх діях та голосі, відмінне знання процесу.
Запитуємо. Тільки після встановлення довіри медіатор може пе-
рейти до змістовної частини – отримання інформації. Для того, щоб
робити це ефективно, необхідно освоїти техніку правильних запитань
у правильний момент. Розглянемо, які бувають запитання і коли їх
варто використовувати.
Закриті запитання – це запитання, що мають однозначну від-
повідь, найчастіше – «так» чи «ні». Використовуються для перевірки
отриманої інформації, уточнення деталей, конкретизації інтересів;
для підтвердження розуміння озвучених фактів; для підтвердження
згоди або домовленості; для прийняття рішення у випадку існування
лише двох можливих альтернатив, отримання однозначних відпо-
відей на запитання.
Наприклад: Чи правильно я зрозумів/ла, що йдеться про …?

Яка точна цифра…?
Відкриті запитання протилежні закритим. Саме відкритими запи-

таннями оперує медіатор, починаючи медіацію, адже йому необхідно
отримати якомога більше інформації, не обмежуючи співрозмовника.
Саме такі запитання відкривають простір для формулювання сторо-
нами конфлікту власних інтересів. Найчастіше застосовуються на
стадії відкриття і дослідження.
Наприклад: Розкажіть, як Ви бачите цю ситуацію ...? Що

ви відчуваєте..? Які Ваші інтереси ..?
Циркулярні (гіпотетичні) запитання відкривають власне сприй-

няття сторони. Ставлячи такі запитання, медіатор допомагає співроз-
мовнику зрозуміти позицію іншої сторони.
49
Наприклад: Як би Ви відреагували, якби зламана сигналіза-

ція вже не вперше розбудила Вашу дитину?
Розрізняють також прості і складні запитання. На відміну від

складних, прості запитання не охоплюють інших запитань. Складні
запитання можуть поставити медіатора у скрутне становище, тому що,
з одного боку, вони перевантажують, заплутують співрозмовника, а з
іншого – співрозмовник може вибирати, на які питання відповісти, а
яку інформацію приховати, так формально медіатор отримує відповідь,
але частково! Також слід пам’ятати, що саме прихована інформація
може бути найважливішою для вирішення конфлікту.
Наприклад: Як і коли ви познайомилися і про що домовилися?
Навідні запитання – улюблені запитання юристів. Вони є повністю

неприйнятними у медіації, оскільки мовби перекривають вільний по-
тік інформації від сторони. Адже саме сторона повинна розповідати,
що її турбує, які у неї інтереси, які варіанти вирішення спору взагалі
можливі й найпріоритетніші для неї. Важливо пам’ятати, відповідаючи
на навідні запитання, що сторона мимоволі буде сприймати моделі та
ідеї медіатора по суті спору, які можуть не відповідати істинним інтер-
есам та потребам самої сторони. І як наслідок – медіація не спрацює!
Наприклад: Чи означає сказане, що Ви розцінили дії парт-

нерів як неприйнятні для подальшої співпраці?
Запитали – слухаємо. Наступний блок навичок пов’язаний з тим, як

слухати, коли сторона готова ділитися інформацією. Медіатор повинен
вміти слухати так, щоб чути, а також слухати так, щоб сторона хотіла
розкривати далі важливу для неї інформацію. Йдеться про так зване
активне слухання. Основними елементами активного слухання є:
• підбадьорювання: проявляйте свій інтерес до того, що гово-
рить співрозмовник, запитуйте додаткову інформацію;
• обґрунтування: підтверджуйте цінність мовця, обґрунтова-
ність його ідей та почуттів;
• відображення: саме тоді, коли парафраз працює зі змістом
сказаного, відображення працює з почуттями мовця, що іноді
важливіше, ніж зміст. Відображення почуттів дуже важливе,
50
але водночас потрібно бути уважним до припущень і проєкції

почуттів;
• уточнення: короткі запитання за змістом почутого допомо-
жуть упевнитися у правильності розуміння сказаного, а також
отримати додаткову інформацію;
• центрування: центрувальні запитання, що допомагають по-
вернути мовця до найважливішого, фокусують його на розмові,
а не відводять убік, коли мовець захопився розповіддю;
• увага: звертайте увагу на мовця, адже це мало не найважли-
віший аспект відмінного слухання. Уважне слухання забез-
печується зоровим контактом, позицією тіла або іншими не-
вербальними ознаками цілковитої уваги до того, що говорить
мовець. Важливо більше фокусуватися на тому, що говорять,
а не на власних думках;
• повторення (парафраз): коротко переказуйте основні мо-
менти почутого. Це дасть змогу мовцю переконатися у тому,
що ви все почули і зрозуміли. Зі свого боку, це дуже простий,
але потужний інструмент для побудови довіри, зниження рівня
стресу та злості, фрустрації людини.
Використовуючи «парафраз» (повторення почутого коротко сво-
їми словами), необхідно дотримуватися таких простих правил:
• фокусуйтеся на досвіді мовця (Ви вірите в те, що ...? Ви вва-
жаєте це дратівливим, коли ...?);
• наголошуйте на почуттях, а не лише на фактах (Ви думаєте,
що ймовірність отримання другого шансу невелика? Це
засмучує Вас?);
• підбивайте підсумки емпатично, не засуджуйте та не оцінюйте,
лише підтверджуйте почуте;
• для того щоб «парафраз» не виглядав, як незграбне переби-
вання, починайте, наприклад, так: «Я хочу впевнитися, що
правильно Вас розумію ... / Давайте подивимося, чи зможу я
своїми словами висловити почуте перед тим, як ми будемо
рухатися далі ...»
• будьте більш стислими, ніж той, хто говорить;
• намагайтеся в певній мірі відображати інтенсивність емоцій
мовця (механічне повторення буде мати вигляд штучності).
Медіатор повинен пам’ятати і про те, чого робити не можна та
що може заважати активному слуханню зокрема та ефективній ко-
мунікації загалом:
51
• поради;
• командування (скажіть / зробіть таке ...);
• діагностування (я знаю, в чому ваша проблема ... / напевно,
почуваєтеся винним ...);
• поблажливість і неувага (не турбуйтеся, все налагодиться
... / не все так погано ...);
• судження (Ви не вмієте поводитися / це дурна ідея ..);
• читання лекцій, настанов (хіба ви не знаєте ... / скільки разів
я вже повторював вам ...);
• проповідування (от якби ви були чесні ... / вам варто давати
більше, ніж брати ...);
• залякування, погрози (я в останній раз ...).
У ході процесу медіатору вкрай необхідно дотримуватися деяких
додаткових правил, а саме:
• приймати прозорі рішення стосовно процесу, які, у разі потреби,
можна легко пояснити (Пропоную першим почати А., так як
у Вас була аналогічна можливість для цього);
• використовувати «необвинувальні» висловлювання;
• при нагоді використовувати «погоджувальні» висловлювання,
для того щоб викликати довіру і показати, що ви рухаєтеся в
одному напрямі (напевно, я б відчував те ж саме в аналогіч-
ній ситуації. / Я поділяю ваші побоювання з цього приводу
...), водночас не забувати, що медіатор не повинен викликати
у мовця припущення, що перейшов на його бік.
Робота з емоціями. Медіатору варто приділити окрему увагу
технікам роботи з емоціями, тому що вони відіграють значну роль у
процесі медіації. Послідовність дій під час роботи з емоціями така:
• дізнатися і визнати емоцію, яка керує стороною;
• приділити увагу і визнати право сторони мати і проявляти такі
емоції;
• відреагувати на емоцію (вербально, невербально, процедурно);
Працюючи з емоціями, необхідно також:
• дослідити причини, які лежать в основі емоцій;
• налаштовувати сторону на позитив, переводячи фокус з ми-
нулого на майбутнє;
• демонструвати розуміння (емпатія);
• використовувати парафраз, рефреймінг, центрування;
• використовувати позитивно-нейтральну лексику;
52
• перевіряти готовність сторони обговорювати емоційне пи-

тання;
• бути обережним і стежити за тим, щоб «сліпо» не довіряти мов-
цеві, який намагається перетягнути медіатора на свій бік, не
перейти від емпатії до симпатії.
Працюючи з емоціями, корисно використовувати фліпчарт для
відокремлення емоції, що полегшує мовцю процес обговорення,
одночасно:
• перевіряйте згоду на те, щоб фіксувати емоції на фліп-чарті, а
також влучність самого формулювання;
• слідкуйте, аби не було розголошено конфіденційну інформацію
щодо емоційного стану однієї сторони, якщо робота з емоціями
відбулася в окремих сесіях.
Інші навички та компетенції. Крім зазначених вище навичок та
умінь, перерахуємо ще деякі загальні навички, вкрай необхідні для
медіатора:
• вміле використання фліпчарту для того, щоб збирати теми/
запитання для обговорення сторонами, фіксувати проблемні
питання сторін на папері для візуалізації обговорюваного і
для того, щоб зробити сторони союзниками у роботі над про-
блемою;
• вміле ведення власних записів і здатність орієнтуватися у них;
• орієнтування в часі і ефективне використання часу, особливо
проводячи приватні зустрічі;
• вміння розпізнавати «глухі кути» в обговореннях, не боятися
їх і знати, як допомогти сторонам вийти з них, пам’ятаючи про
трикутник інтересів «особисте-комерційне-правове», спря-
мувати вектор з минулого на майбутнє.
• вміння працювати в ко-медіації.
Важливо пам’ятати. У деяких випадках доцільно, а іноді й

обов’язково, проводити медіацію декількома медіаторами
одночасно (кризові переговори, багатосторонні, багато-
рівневі медіації, виклики з ґендерною рівністю та подібне).
Так звана ко-медіація також використовується для ста-
жування медіаторів-початківців.
Підбиваючи підсумки стосовно вимог до компетенцій медіатора,

варто звернутися до систематизації, яку запропонував Центр ефектив-
53
ного вирішення спорів (CEDR, Великобританія). Зокрема, британські

колеги пропонують усі компетенції медіатора розбивати на три групи:
1. Навички налагодження відносин: 1) медіатор створює ком-
фортне середовище для медіації (готує ґрунт, задає тон, випромінює
енергію та ентузіазм, будує довіру: встановлює авторитет медіатора,
демонструє нейтральність, виглядає підготовленим, доречно вико-
ристовує гумор, стежить за рівновагою сил); 2) розвиває спілкування
і взаємодію між сторонами.
2. Навички ведення процесу: 1) медіатор налагоджує і підтримує
ефективну робочу структуру (несе відповідальність за процес, керує
процесом, не заглиблюючись у зміст, стежить за появою етичних
дилем, вміло і тактовно їх вирішує; 2) керує процесом та етапами
медіації (підбиває підсумки, підбирає відповідний темп ведення про-
цесу, керує переходами від сесії до сесії, дає завдання сторонам на
час своєї відсутності).
3. Навички роботи зі змістом: 1) заохочує сторони до вироблення
рішень та просування врегулювання (стимулює сторони брати від-
повідальність за вирішення спору, допомагає їм розробляти теми
для обговорення та варіанти вирішення, а також винести із ситуації
урок, перевіряє реалістичність виконання запропонованих рішень);
2) сприяє виникненню імпульсу до прогресу і всіляко демонструє
прогрес під час переговорів (визначає наявність і серйозність про-
блеми, ставить під сумнів та перевіряє реалістичність виконання
запропонованих рішень з метою стимулювання руху вперед у до-
мовленостях щодо вирішення спору, переключає увагу з позицій на
інтереси, допомагає проаналізувати ризик та користь від наслідків
прийнятих рішень, вміло працює з цифрами, допомагає зберегти
імідж та репутацію, керує очікуваннями сторін).
Відповідальність медіатора. Оскільки єдиного кодексу поведінки
медіаторів не існує, а в різних країнах є свої особливості навчання,
підвищення кваліфікації, акредитації медіаторів, які не завжди за-
кріплені законодавчо, можна сформувати лише загальні вимоги до
медіаторів та їхньої відповідальності.
Медіатор повинен бути компетентним, піклуватися про свою по-
стійну практику і підвищення кваліфікації.
Медіатор повинен призначатися сторонами за взаємною згодою
або ж у порядку, передбаченому регламентом тієї організації, котра
надає послуги медіації. Медіатор повинен рекламувати себе профе-
54
сійно, чесно, з гідністю, пам’ятаючи про конфіденційність проведених

медіацій і про неможливість гарантування 100% позитивного результату.
Медіатор повинен завжди пам’ятати і піклуватися про свою неза-
лежність, безпристрасність та нейтральність. Для цього він повинен
завжди передбачати обставини, які можуть викликати конфлікт інтер-
есів або сумнів у нейтральності, як наприклад: будь-які особисті або
ділові стосунки медіатора зі сторонами; пряма або опосередкована
зацікавленість у результаті медіації; трудові відносини з тією чи іншою
стороною у минулому або сьогоденні. У цьому разі медіатор може
погодитися на проведення процесу медіації тільки у разі, якщо впев-
нений, що йому вдасться зберегти нейтральність, а сторонам відомо
про таку обставину, і вони дали згоду на участь такого медіатора.
Важливо пам’ятати. Медіатор завжди повинен пам’ятати

про особисту безпеку. Тому, якщо у ході переговорів сторо-
ни починають обговорення умов, виконання яких, на думку
медіатора, загрожує порушенням чинного законодавства,
найбезпечніше непрямим чином отримати відповідну юри-
дичну консультацію (наприклад, у центрі медіації) або іні-
ціювати власний вихід з процедури медіації.
Юридична відповідальність медіатора буде залежати від кон-

кретних положень законодавства у конкретній країні, втім можна
виділити ряд обставин або випадків, коли медіатор буде нести від-
повідальність, а саме: несвоєчасне виявлення конфлікту інтересів
(халатність); порушення специфічних умов договору про проведення
медіації; порушення принципу конфіденційності; некоректна реклама
послуг медіації; спричинення моральної шкоди стороні/сторонам;
шахрайство і маніпуляції під час проведення медіації61.
Проценко Д. При підготовці були використані матеріали: Альтернативні підходи до

61
розв’язання конфліктів: теорія і практика застосування/ уклад.: Н. Гайдук, І. Сенюта,

О.Бік, Х. Терешко. Львів: ПАІС, 2007. 296 c.;
Базовий курс з медіації у господарських судах України: Спільна програма ЄК та РЄ
для України «Порядок відбору і призначення суддів, підготовка, дисциплінарна відпо-
відальність, організація роботи судів і альтернативне розв’язання спорів», К. 2007, 81 c.
David W. Plant «We must talk because we can: mediating international intellectual property
disputes», ICC, 2008, 188 p.
55
ЕМОЦІЇ В КОНФЛІКТІ ТА У
ПРОЦЕСІ МЕДІАЦІЇ 62
Цю тему побудовано навколо таких питань:

1. Емоції людей у конфлікті.
2. Медіація як метод, який дозволяє емоціям бути, і чому саме це
робить процес переговорів ефективним.
3. З якими емоціями стикається медіатор у процесі своєї роботи.
4. Перехід від негативу до позитиву у процесі медіації.
Перше, про що потрібно знати, – це те, що конфлікт – це завжди

про емоції.
Емоції для кожної людини мають позитивне або негативне забарв-
лення. Якщо ж говорити професійно, то таке розуміння є неправильним,
тому що будь-які емоції в житті людини для неї важливі. Вони викону-
ють певні функції, зокрема сигналізують про щось для людини цінне.
Але часто на практиці ми відчуваємо це, як щось добре або, навпаки,
щось погане для нас. І це має відношення безпосередньо до питання
реалізації наших потреб. Саме тому, якщо ми розуміємо конфлікт як
незадоволення потреб людини, то очевидно, що вона буде відчувати
дуже неприємні емоції. І оскільки це відбувається у стосунках з іншою
людиною, то автоматично причину свого незадоволеного стану вона
покладає на неї та налаштовується на відповідну протидію. Але інша
людина відчуває те ж саме і, у свою чергу, звинувачує першу. Через це їхні
емоції нібито підживлюють одна одну, що дуже швидко ескалує конфлікт.
Також, як фахівці, ми знаємо, що міжособистісна конфронтація
нерідко виникає внаслідок того, що один (або обидва) з партнерів
по спілкуванню накопичили за деякий час роздратування один до
одного, і тоді якийсь інцидент може стати останньою краплею, після
якої відбудеться емоційний вибух – і конфлікт стане очевидним.
По-друге, медіація – саме той метод, де фахівець, який керує
процесом переговорів, дозволяє емоціям сторін бути, тобто він не
перешкоджає їх вільному та природному розвитку. Можливо, це не
Шепель Ольга, магістр міжнародного менеджменту, психоаналітик, директор
62
Українського Центру Медіації, акредитований медіатор CEDR та ТПП Мюнхена та

Верхньої Баварії.
56
дуже зрозуміло спочатку, але саме це насправді і працює. Те, що людям

не доводиться придушувати, проживається і зникає. Ми зможемо це
зрозуміти, якщо роздивимося цикл життя емоції.
Перша стадія – це народження емоції у відповідь на подразник.
Після цього емоція набирає сили, нібито піднімається зсередини
нас на поверхню. Вона вже стає помітною, хоча поки що здалеку.
Третя стадія – це прояв. Емоція проживається у повну силу, зо-
крема, з фізичними відчуттями у тілі.
Непогано було б, якби людина дійшла до четвертої стадії – ро-
зуміння. Коли сенс емоції, її повідомлення, те, що вона насправді
сигналізує, розшифровується свідомістю людини.
Трансформація – через усвідомлення емоція змінює свою якість,
це четверта стадія. Наприклад, людина може зрозуміти, що сердиться
на якісь певні дії партнера тому, що хвилюється за безпеку свого май-
бутнього. Тобто людина усвідомлює свою потребу і свою первинну
емоцію, яку відчуває у разі загрози порушення цієї потреби. Тепер
вона може зосередити свою увагу на тому, що їй дійсно потрібно, а
не на своїй злості. Причиново-наслідкові зв’язки у мисленні людини
відновлюються.
На п’ятій стадії трансформована у своїй якості емоція вивільняєть-
ся. У людини з’являється новий сенс, який вона інтегрує у своє життя.
Нарешті емоція поступово затухає.
Отже, тепер зрозуміло, що, якщо в медіації не звертати уваги на
емоції сторін, забороняти або зупиняти сторони в їх проявах, це при-
зведе щонайменше до того, що емоції застрягнуть. А це означає, що
емоція «не проживе» свій цикл, і людина не буде мати шансу від неї
звільнитися. А для нас у медіації – це як порохова бочка з підпаленим
гнотом, яка вибухне в будь-який момент, руйнуючи весь напрацьо-
ваний до цього під час переговорів результат. На практиці ми приді-
ляємо увагу роботі з емоціями в процесі медіації кожного разу, коли
цього потребує момент, зокрема аж до фази «Угоди».
Третє, на що варто звернути увагу, це те, з якими емоціями

стикається медіатор у процесі медіації.
Це будуть:
• емоції інших, тобто сторін конфлікту – один до одного,
• емоції інших, тобто сторін конфлікту – до самого медіатора
• і його власні емоції.
57
Якщо відтворити в пам’яті процес медіації, то ми можемо умовно

розділити емоції сторін на:
1) негативні. Це емоції:
бурхливі – гнів, роздратування, злість, презирство, обурення, не-
вдоволення, образа, ворожість, лють;
ті, що пригнічують людину зсередини, нібито забирають у неї
сили, – сум, апатія, страх, безсилля, тривога, розчарування, відчай,
страждання;
приховані навіть від себе – заздрість, відчуття провини, жадібність,
зловтіха, сором, ревнощі, паніка;
2) позитивні. Це ті емоції, що сприяють співпраці сторін у меді-
ації та виникненню домовленостей між ними: натхнення, радість,
інтерес, полегшення, надія, вдячність, наснага.
Якщо ми подивимося на питання під іншим кутом, то зрозуміємо,
що в процесі медіації ми можемо зіткнутися з:
а) демонстративними емоціями, якими людина хоче впливати
на іншу і навіть на медіатора (свідомо або несвідомо).
Наприклад, демонстрація гніву, щоби налякати, або підкреслена
байдужість, щоб вивести людину з себе і виставити її в невигідному
ракурсі: «Ось, подивіться, який він. Чи можна з такою людиною до-
мовлятися?», або перебільшений страх, щоб подати себе жертвою
перед тираном і виправдати свої вимоги.
У такому випадку медіатор не може дозволити цьому тривати довго.
Йому треба вміти зупинити маніпуляцію, але водночас не зіпсувати
довіру сторони до себе. Для цього потрібно виключити умови, за
яких для когось із сторін можлива «гра на емоціях», але водночас бути
уважним до того, щоб зберегти репутацію «порушника».
Медіатору допоможе:
• толерантність до чужих емоцій;
• збереження нейтральності всередині себе, а також
• демонстрування цієї нейтральності стороні, незважаючи на її
поведінку в цей момент;
• незламна емоційна стійкість медіатора щодо наполегливої
«вимоги» сторони включитися в її маніпулятивну гру.
Замість цього медіатор дає емпатійну відповідь на емоції тієї сто-
рони, демонструючи розуміння, які потреби та інтереси провокують
її вдаватися до такої стратегії поведінки в цей момент.
58
Отже, медіатор у відповідь на подібні прояви може сказати щось

на кшталт:
«Я розумію Вашу стурбованість тим, чи зможе Ваш парт-

нер стримати свої емоції, почути Вас та прийняти до
уваги те, що для Вас є важливим… Звичайно, всім людям, які
засмучені конфліктом, потрібен час, щоб повернути собі
контроль над своїми емоціями… Тому, як Ви ставитесь до
того, щоб поки що я спробував зрозуміти Вас краще? Роз-
кажіть мені детальніше, що Вас турбує у цій справі най-
більше?..»;
б) також ми можемо побачити в медіації природні емоції, які лю-

дина відчуває у стані конфлікту. Адже вона не може їх не відчувати,
коли порушуються її потреби.
У цьому випадку медіатору потрібно:
• не поспішати виносити оціночне судження щодо людини, яка
гнівається або, наприклад, поводиться зверхньо. Цьому сприяє
розуміння, що це нормальна реакція будь-якої людини, яка
опинилася у стані конфлікту;
• бути терпеливим, вміти дочекатися, поки людина впорається
зі своїми емоціями і буде здатна мислити конструктивно;
• активно допомагати їй у цьому. А це означає емпатичне (відпо-
відне моменту) реагування: не перебиваючи уважно слухати;
професійно використовувати техніку відображення, а також
докладати зусиль, щоб зрозуміти, що саме для людини важливо
в цій ситуації, зокрема за допомогою технік перефразування
та резюмування.
Також медіатор не може уникнути своїх власних емоції. І якщо ми
розглянемо більш детально, то побачимо, що ці емоції можуть бути
спрямовані проти себе та/або проти сторін.
• емоції «проти себе» – це безпорадність, відчай, страх, без-
силля, хвилювання, відчуття провини за те, що «я не зможу їм
допомогти, я не достатньо хороший фахівець», або злість
на себе, якщо медіація не проходить «ідеально» і «у мене не
виходить одразу все, як я собі уявляв».
У цьому випадку медіатор може застрягнути в думках про свою
безпорадність замість того, щоб сфокусувати увагу на сторонах та
59
їхніх інтересах. Він може зациклитися на своєму безсиллі, вагатися,

чи варто продовжувати. І здається, нібито він піклується про сторони,
але насправді ці його переживання можуть спровокувати емоційні
напади на нього з боку учасників медіації, бо вони будуть зчитувати
його невпевненість у собі й у своїх діях.
• емоції «проти сторін» – це агресія стосовно когось із сторін
за те, що вона:
• «заважає» вести процес;
• «не хоче» мислити конструктивно;
• «не налаштована» домовлятися;
• відчуває «погані» емоції.
Якщо медіатор у цьому випадку не усвідомить, що він втратив
нейтральність і не відновить її, то він обов’язково «відтранслює» свої
емоції стороні невербально або «проявить» своє ставлення словом
чи інтонацією. У цьому випадку зайвим буде казати про те, що це від-
разу вплине на довіру сторони й, відповідно, на весь процес медіації.
Важливо зауважити, що бути нейтральним – це для медіатора
не означає нічого не відчувати. Медіатор – жива людина, медіація –
складна робота. Немає нічого страшного в тому, що ми відчуваємо
різні емоції протягом усього процесу. Важливим для медіатора стає
розвиток власної емоційної компетентності, яка складається з:
1. Розуміння себе. Це означає усвідомлення власних емоцій,
можливість сказати самому собі в будь-який момент, що я
відчуваю.
2. Самовідновлення, яке напрацьовується через саморозумін-
ня. Це можливість регулювати власний емоційний стан.
3. Розвиток емпатії, а саме вміння розуміти почуття інших лю-
дей.
4. Уміння трансформувати емоційно напружені діалоги у кон-
структивні завдяки розвитку перших трьох якостей.
Отже, ми розглянули, умовно кажучи, «негативні» емоції. Ми ска-
зали, що не можемо залишити їх без уваги у процесі медіації.
Нам потрібно відреагувати, показати стороні, що ми побачили її
стан, приймаємо її людську природу та не засуджуємо її. Ми також не
намагаємося заперечити присутність так званих «поганих» почуттів
або ставити під сумнів їх доречність. Далі ми відновлюємо зв’язок
цих емоцій людини з її потребами та інтересами, які порушені через
конфлікт або знаходяться під загрозою порушення.
60
Коли ми це робимо, медіатору потрібно бути обережним, щоб не

налаштувати одну сторону проти іншої ще сильніше. Помилковими
будуть, наприклад, такі фрази медіатора:
«Ви розсерджені тим, що ВІН ВАС ОБМАНУВ».

«Ви розчаровані і кажете, що не можете далі співпрацюва-
ти із цією БЕЗПРИНЦИПНОЮ людиною».
«НАХАБСТВО Вашого партнера лякає Вас».
Навіть якщо дослівно саме так звучало висловлювання сторони,

медіатор розуміє, що повторення цих оціночних суджень призведе
до того, що:
• сторони «закріплюються» у своїй впевненості, що інша сто-
рона винна;
• це розширить прірву між ними;
• це закріпить негативні емоції і підозри щодо іншої сторони;
• це не буде сприяти переоцінці сторонами своїх упереджень
та розширенню їхньої перспективи.
Тому у цьому пункті медіатор діє дуже обережно, не зачіпає осо-
бистості іншої сторони, не підкріплює впевненості щодо оцінки її
поведінки, у тому числі гіпотез щодо її намірів.
Але ще одним важливим кроком у роботі з емоціями в медіації
буде трансформування їх у позитивні. І це відкриває нові перспек-
тиви в урегулюванні конфлікту.
Після того, як ми дали сторонам у першій частині медіації можли-
вість висловити те, що, «безперечно, мало бути сказано», далі ми ви-
користовуємо будь-який шанс, щоб зосередити фокус їхньої уваги на
позитивних цілях з їх потенціалом до позитивних наслідків та емоцій.
Для цього ми формулюємо наші питання так:
«Який розвиток ситуації ви хотіли б мати замість конфлікту?»

«Чого ви сподіваєтеся досягти з того, що для вас буде най-
кращим?»
«Що відбулося б для вас позитивного, якби ви сьогодні домо-
вилися?
Як зміняться ваші почуття в такому разі?»
61
Щоб могли виникнути позитивні емоції, ми також можемо по-

хвалити сторони за їхній намір вирішити спір шляхом переговорів:
«Я вдячний/вдячна вам за вашу спробу вирішити питання

мирним шляхом».
Ми можемо також демонструвати будь-яку позитивну динаміку в

переговорах або спрямовувати увагу сторін на таке:
«Як ви відчуваєте, що вже позитивного для вас відбува-

ється у медіації?»
«Що буде для вас наступним добрим знаком прогресу в пе-
реговорах?»
«Яким буде ваш наступний крок до зміни ситуації на кра-
ще?»
Ми надаємо сторонам всіляку допомогу у підтримці формування

надії та оптимізму щодо вирішення суперечок задля того, щоб ство-
рити атмосферу, в якій конфлікт може бути перетворений на щось
позитивне: бажане майбутнє наших сторін.
Почуття задоволеності, коли люди розв’язують конфлікт та зна-
ходять рішення, які відповідають їхнім інтересам, і тому кладуть край
ворожнечі, автоматично призводить до виконання домовленостей
після завершення процесу медіації. Саме це і є справжньою метою
професійного медіатора.
62
КО-МЕДІАЦІЯ І БАГАТОСТОРОННЯ
МЕДІАЦІЯ 63
(МЕДІАЦІЯ ЗА УЧАСТІ КІЛЬКОХ
СТОРІН СПОРУ)
Часто конфліктні ситуації потребують настільки комплексного,

фахового і обережного втручання, що виникає необхідність у залученні
помічника-асистента медіатора, ко-медіатора чи цілої групи медіаторів.
І, звісно, для такої роботи потрібні додаткові навички, зокрема розу-
міння особливостей групової взаємодії, навички роботи в команді в
умовах тиску часу, емоцій, великої кількості узгоджень і постійних змін.
Як асистентів зазвичай запрошують медіаторів-початківців, тож їм
доручають координацію адміністративних питань, технічний супровід
та організаційну допомогу медіатору, що дозволяє їм спостерігати за
процесом і «навчатися на практиці». Водночас на них поширюється
всі вимоги щодо збереження конфіденційності процесу, тож це за-
вжди додатковий ризик. Зазвичай ці питання додатково узгоджуються
із замовником медіації та з її учасниками.
У певних ситуаціях доречним є залучення кількох медіаторів із
рівнозначними задачами – це може бути два чи кілька медіаторів,
і вони будуть діяти як «ко-медіатори». Наприклад, це може бути у
випадках, коли:
• у комплексній конфліктній ситуації є кілька сторін і організація
процесу медіації потребує одночасної координації багатьох
учасників;
• у одного медіатора немає можливості оперативно провести
всі необхідні зустрічі зі сторонами конфлікту чи спору;
• для дотримання балансу сил, налагодження комунікації та вза-
ємодії між сторонами потрібно враховувати різні ґендерні, ві-
кові, расові, політичні, релігійні, культурні та інші особливості
сторін та/чи медіаторів, що особливо актуально для конфліктів
із крос-культурними аспектами, транскордонних, для деяких
сімейних та сусідських спорів, для трудових і організаційних
конфліктів, де є представники з різних країн та культур, або ж
Каневська Владислава, медіаторка, фасилітатор, ведуча діалогових форматів, супер-
63
візор
63
навіть у випадках «внутрішньої міграції» між регіонами в меж-

ах країни;
• для ефективного процесу медіації потрібна комбінація різно-
манітних навичок, яку можна отримати лише завдяки залученню
медіаторів з різних сфер чи з різним досвідом;
• медіатору потрібна фахова підтримка в процесі медіації, на-
приклад, якщо він/вона раніше не працювали з подібною сфе-
рою або якщо конфлікт потребує великих емоційних зусиль
і потрібно «опиратися» в процесі на когось, кому довіряєш і
можеш порадитися;
• конфлікт є високоемоційним і є імовірність, що необхідно буде
приділяти окрему увагу кільком учасникам (наприклад, вийти
з ними до іншого приміщення);
• сторони конфлікту мають спільно обрати медіаторів для своєї
ситуації і обрати когось одного – неможливо.
Цей перелік можна продовжити, адже кожна конфліктна ситуація –
особлива і потребує делікатного вибудовування процесу інтервенції
і налагодження порозуміння.
Найчастіше багатосторонні медіації проводяться у спорах, де
учасники представляють різноманітні організації чи групи:
• між органами влади і громадськістю;
• між великими корпораціями, громадськістю і владою;
• між жителями однієї адміністративної території (село, ОТГ,
район, місто, район у місті), яким потрібно вирішити якусь ак-
туальну проблему (зазвичай соціальну чи екологічну, але най-
частіше – комплексну, яка включає різні складові);
• між профспілками, власниками, командою управлінців підпри-
ємства і представниками влади;
• між групами акціонерів одного підприємства (часто – корпо-
ративні чи інвестиційні спори);
• між інвесторами, підрядниками, представниками влади та ін.;
• між різними ініціативними групами, рухами та групами всере-
дині об’єднань (коаліцій, асоціацій);
• у родинних бізнесах;
• у деяких сімейних спорах (наприклад, це може бути у форматі
«сімейних групових нарад»);
• сусідські суперечки (може бути також у форматі «кола турбо-
ти» чи «кола пошуку справедливості»);
64
• програми відновного правосуддя (формати медіації у кримі-

нальних справах)
тощо.
Під час багатосторонньої медіації медіатори часто використовують
і навички фасилітації – процесу полегшення взаємодії і підвищення
ефективності роботи у групі, що має свої правила і принципи, які
подібні до правил медіації, але підсилюють можливості саме для гру-
пової роботи. Це передбачає і підготовку кожної групи до участі,
і, можливо, формування мінігруп для відпрацювання окремих за-
вдань і варіантів рішень та ведення особливих «баз обміну знання-
ми», адже «накопичення» документів, які допомагають аналізувати
ситуацію і фіксувати якісь проміжні та фінальні домовленості, може
потребувати додаткових ресурсів (людських, технічних, фінансо-
вих тощо). Також у процесі багатосторонньої медіації зручно вести
записи на фліп-чарті та/чи на комп’ютері із демонстрацією на ве-
ликий екран чи в онлайн-форматі – це також потребує і особливих
навичок, і ретельного розподілу задач, а також великої довіри між
ко-медіаторами, які спільно налагоджують комунікацію з учасниками
й приймають рішення щодо перебігу процесу медіації.
Особливістю останнього часу стало проведення групових онлайн-
медіацій чи «гібридних» зустрічей, коли частина учасників збирається
в одному приміщенні, а інші – беруть участь онлайн. Такий формат
потребує додаткового часу на підготовку, технічного забезпечення
і вимагає певної «діджитальної обізнаності» (вміння не просто корис-
туватися комп’ютером, а й розумітися на встановленні та використанні
різних програм) в учасників, та й у медіаторів. Уміння паралельно
слідкувати за кількома екранами, чатами, телеграм-каналами, за учас-
никами в одному з вами приміщенні, та ще й слідкувати за часом,
контентом і дотриманням принципів медіації – стає необхідними
компетенціями «медіатора XXI століття».
Звісно, ко-медіатори та/чи «команда медіаторів» завчасно ви-
значають і формат своєї взаємодії, і «внутрішні правила» та певну
«сигнальну систему», адже часто потрібно домовлятися між собою
«без слів», лише поглядом чи ледь помітним рухом. У деяких випадках
група домовляється про «старшого медіатора» чи «керівника групи
медіаторів», а буває – залишають «рівнозначні» статуси і спільно при-
ймають всі рішення. Важливо також правильно вибудувати комуні-
кацію із замовником та з усіма групами учасників і дуже ретельно
обмінюватися інформацією всередині «команди медіаторів», чітко
65
погоджувати межі конфіденційності і координувати всі дії. Ризик

помилок у такому багатосторонньому процесі – дуже великий, тож
певні перестороги і перевірки домовленостей, додаткові наради
і погодження – обов’язкові складові загального дизайну процесу.
Важливо пам’ятати. Участь у ко-медіації – важливий

етап професійного становлення для медіаторів, які лише
розпочинають практику, адже це дозволяє набувати цін-
ного досвіду під керівництвом більш досвідченого колеги.
У таких ситуаціях ключова роль «ведучого процесу» все ж
покладається на медіатора з досвідом, адже важливо за-
безпечити якість усього процесу медіації.
У процесі групової медіації особливо складно «тримати у фокусі

уваги» всіх учасників – така «широта погляду» напрацьовується три-
валою практикою і навіть здатність до такої масштабної «мультифо-
кусності» є не у всіх медіаторів. Також додаткових навичок вимагає
вміння працюв ати з емоціями учасників, – зазвичай багатосторонні
медіації – це тривалі конфліктні ситуації, які всіх вже втомили, де багато
недовіри один до одного, а часто – ще й якісь драматичні обставини…
Коли такий «потік болю» ллється з кількох учасників одночасно – вмін-
ня і вислухати, і проявити емпатію, та ще й керувати процесом – це
особлива майстерність…
Під час групових медіацій можуть використовуватися додаткові
«інструменти»: мовники (символічний предмет, який передається
учасниками по колу і «дає право говорити» – допомагає говорити
учасникам по черзі), брейн-шторми, голосування (зокрема й онлайн,
наприклад, за допомогою Mentimeter), а також, наприклад, якісь
«картки» – метафоричні картки чи просто перелік потреб (за мето-
дом Nonviolent communication). Це все дає можливість вербалізувати
або почуття, або переживання, або страхи і перестороги учасників,
щоб зрозуміти, які питання їм ставити, як допомогти їм переусвідомити
ситуацію і почати шукати варіанти.
Якщо рівень ескалації групового конфлікту високий – може бути
організована «човникова медіація» (Shuttle Mediation) – коли меді-
атори зустрічаються зі сторонами по черзі, і таких зустрічей може
бути дуже багато, аж поки не буде знайдене те рішення і таке його
формулювання, яке б влаштувало всі сторони.
66
Також варто звернути увагу на методи «фасилітації діалогу» – в Укра-

їні з цим працюють кілька груп медіаторів-фасилітаторів і є доступні
онлайн курси.
Комплексність багатосторонньої медіації потребує особливої
уваги до кожного з базових принципів медіації (добровільність, конфі-
денційність, гнучкість, нейтральність і неупередженість посередника),
перевірки правомочності всіх учасників і розуміння їхнього впливу
на ситуацію, готовності кожного з них до участі у процесі, щирості
щодо пошуку варіантів прийнятних рішень і розуміння власної від-
повідальності за результат.
Наприклад, питання щодо «добровільності участі» та «можливості
приймати рішення» зазвичай виникають у представників державних
органів та/чи великих корпорацій, адже часто ті, кого «призначили
до участі в медіації», навіть можуть не знати передісторії конфлікту
або не мати повноважень для того, щоб «висловити власну думку» чи
«вносити якісь пропозиції без погодження». Це унеможливлює про-
цес пошуку рішень і весь процес втрачає сенс…
Також для великих процесів медіації, які стосуються публічних
конфліктів за участі державних органів, великих підприємств, пред-
ставників громадськості та мас-медіа, є обмеження щодо принципу
конфіденційності – часто це вимагає або додаткових і дуже ретельно
прописаних договорів, або дуже тривалої підготовки, або визначення
чітких меж щодо питань для обговорення та для всього процесу.
Для команди медіаторів багатостороння медіація буде успішною,
якщо:
1. медіатори чітко визначать між собою, як будуть розподілені
ролі і задачі, хто за що несе відповідальність, а також як бу-
дуть прийматися рішення, і водночас будуть готові підмінити
один одного;
2. ситуація буде ретельно проаналізована і будуть напрацьова-
ні відповідні стратегії роботи з кожною зі сторін конфлікту;
3. бази даних учасників медіації, принципи комунікації і взає-
модії, організація оперативного обміну документами, коор-
динація і затвердження рішень – чітко визначені, погоджені
між усіма (медіаторами і учасниками) і їх дотримуються;
4. медіатори будуть чітко дотримуватися принципів і правил
медіації, діяти в межах етичних норм та партнерства;
5. у процесі медіації буде можливість для гнучких рішень, адап-
тації під потреби учасників та якісь нові обставини, а також
67
винахідливості та творчих рішень;
6. будуть проводитися регулярні наради для координації, буде
затверджено графік, перебіг спільних дій, а у разі потреби –
запрошуватимуть супервізора із відповідною кваліфікацією,
щоб відрефлексувати якісь виклики, внутрішні суперечки
та набутий досвід;
7. усі ко-медіатори і асистенти працюватимуть як єдина ко-
манда, що йде до спільної мети, коли вони будуть довіряти
один одному і взаємодоповнювати один одного, сприяючи
процесу вирішення конфлікту чи спору.
Важливо пам’ятати. Навичок багатосторонньої медіації

потрібно додатково навчатися, бо йдеться про особливос-
ті роботи з різними групами, про певне «масштабування»
звичайних процесів медіації і необхідність синхронізувати
велику кількість людей і
ПРОЦЕДУРА,
ЕТАПИ МЕДІАЦІЇ,
ОФОРМЛЕННЯ
ДОГОВОРІВ
ТА УГОД
З ЧОГО ПОЧАТИ І ЯК ПРАВИЛЬНО
ЗАВЕРШИТИ?64
Ключовим моментом у розумінні сутності медіації є той факт, що
сторони конфлікту, звертаючись до посередника, який не бере участі
і не має власного (особистого) інтересу у конфлікті, розраховують
насамперед на встановлення відповідного психологічного контакту
між сторонами, на можливість зняття емоційного напруження під час
переговорів і сподіваються, діючи спокійно і виважено, знайти таке вза-
ємоприйнятне рішення, яке дозволить їм вирішити конфлікт, що виник.
Оцінка спору на медіабельність. Є відомий жарт, у якому на за-
питання того, хто залишився у програші: «У чому була моя головна
помилка?», – йому відповідають: «У тому, що ти почав грати ...». Звичай-
но, оцінити свої шанси на успіх важливо у будь-якій справі, і в медіації
також – визначення медіабельності конфлікту (тобто чи можна цей тип
конфлікту залагодити за допомогою медіації) є важливою складовою
загального успіху всього процесу. Саме тому слід особливо уважно
підходити до питання вибору типу конфлікту для медіації.
На жаль, досвід і дослідження зарубіжних центрів медіації свідчать,
що не існує об’єктивних і досить чітких критеріїв, які б допомогли ви-
Худякова Тетяна, бізнес-консультант

64
69
значити – варто пропонувати медіацію чи ні, без жодних консультацій

з учасниками конфлікту.
Однак є певні індикатори, які допомагають прийняти правильне
рішення:
1. Рівень ескалації конфлікту. Конфлікти мають різні ступені на-
пруженості і мають властивість загострюватися або ж так чи інакше
вирішуватися.
Відомий вчений Ф. Глазл, вивчивши моделі поведінки людей на
різних стадіях конфлікту, представив динаміку ескалації конфлікту у
вигляді сходів з дев’ятьма сходинками. Він наочно показав, як сторони
конфлікту спускаються вниз сходами до останньої і падають у безодню...
Спуск відбувається у три етапи, кожен з яких складається з трьох кроків.
Ретельне ознайомлення з характеристиками кожної сходинки,
їх використання для оцінювання поведінки сторін дають змогу ви-
рішити, чи є процес медіації доцільним.
Досвід показує, що медіація може бути використана на всіх стаді-
ях (сходинках) конфлікту, крім двох останніх. І навіть якщо конфлікт
зайшов досить далеко, то медіація має величезну кількість переваг
порівняно з іншими методами врегулювання і є на цих щаблях опти-
мальним методом.
На початкових стадіях існує багато інших способів врегулюван-
ня конфлікту, які також можуть виявитися успішними. Наприклад,
сторони все ще можуть дійти згоди самостійно або за допомогою
консультантів і т. ін. Перевага медіації на цих етапах – вона може стати
засобом запобігання ескалації конфлікту.
Якщо ж конфлікт знаходиться на фінальній стадії розвитку, малоймо-
вірно, що сторони будуть у змозі повернути його в протилежний бік, а
це значить, що медіація не підходить їм як метод вирішення конфлікту.
Вчасно зроблена пропозиція провести медіацію відіграє значну
роль. Чим раніше розпочнеться процес деескалації конфлікту, тим
швидше будуть досягнуті позитивні результати.
2. Мотивація і зацікавленість сторін конфлікту у його при-
пиненні. Мотивація учасників визначає ймовірність сприятливого
результату медіації та безпосередньо залежить від характеристик
різних ступенів конфлікту, про що говорилося вище.
Коли приймається усвідомлене рішення про участь у медіації,
суть конфлікту відіграє менш важливу роль, ніж мотивація сторін та
70
Процедура, етапи медіації, оформлення договорів та угод
їх зацікавленість у швидкому, економічному й остаточному врегу-

люванні конфлікту. Ймовірність успіху залежить від усвідомленого і
мотивованого вибору сторін конфлікту.
Отже, важливою частиною бесіди з учасниками конфлікту є ви-
вчення та зміцнення їхніх мотивацій. У таблиці, наведеній нижче,
перераховані фактори, що зустрічаються найчастіше, саме вони і
визначають вибір сторін конфлікту на користь медіації чи проти.
«ЗА» «ПРОТИ»
• Бажання сторін і їхніх адвокатів • Повна відсутність простору для
вести переговори переговорів (іноді формується
• Швидкість перебігу процесу хибна думка з цього приводу)
• Контроль над процесом і ухва- • Конфлікт зайшов надто далеко
ленням рішення • Попередні спроби провести
• Скорочення витрат медіацію виявилися невдалими
• Медіація пропонує рішення, яке • Необхідний прецедент
ідеально відповідатиме конкрет- • Необхідне винесення офіцій-
ній ситуації ного рішення
• Офіційний юридичний розгляд • Високий ступінь дисбалансу
не зможе остаточно врегулюва- сил (медіатор володіє навичка-
ти конфлікт ми, які необхідні для усунення
• Вигідне рішення з погляду фі- дисбалансу сил у розумних
нансових витрат межах)
• Процес спрямований у майбут- • Хоча б одна зі сторін не може
нє – не у минуле захищати власні інтереси
• Можливість спільних інтересів у • Культура учасників конфлікту
майбутньому не дозволяє їм брати участь у
• Втома через участь у конфлікті медіації
• Збереження відносин • Конфлікти, вирішити які здатне
• Зацікавленість у збереженні лише винесене на загальних
конфіденційності підставах судове рішення
• Можливість проведення індиві- • Сторони зацікавлені у продо-
дуальних бесід зі сторонами вженні конфлікту або у відстро-
• Стале рішення і готовність сто- ченні його вирішення
рін дотримуватися його • Конфлікт являє собою пошук
«смажених фактів» у чистому
вигляді
• Сторони погоджуються на
медіацію, аби не засмутити
медіатора (ініціатора)
• Медіація видається сторонам
проявом слабкості
• Емоційна потреба однієї зі сто-
рін заподіяти шкоду іншій
71
Зазначені фактори є прямими індикаторами успіху або провалу

медіації, інші чинники і їх поєднання визначають ймовірність успіху
лише опосередковано.
Для успішної медіації завжди потрібна реалістичність інформації,
і в тому числі, звичайно ж, оцінювання її на предмет медіабельності.
Водночас не варто забувати, що, з одного боку, безнадійні випадки
проведення медіації призводять лише до розчарування у медіації,
втрати часу, енергії та грошей. Але, з іншого боку, занадто суворий
відбір не дозволить сторонам конфлікту скористатися можливістю
взяти участь у медіації, яка має всі шанси на успіх. Тож так важливо
все ретельно зважити перед прийняттям рішення «чи грати».
Фази (етапи) медіації. Медіація має певну послідовність кроків
проведення процесу. Не обов’язково суворо дотримуватися цієї по-
слідовності: залежно від типу конфлікту і перебігу зустрічі, окремі
етапи можна пропустити або ж виконати іншим разом і в іншому місці.
Запропонована нижче послідовність етапів, які випливають один
з одного, має рекомендаційний характер стосовно того, як варто діяти
у процедурі медіації, щоб зробити її результативною.
I. КООРДИНАЦІЯ МЕДІАЦІЇ
(ПОПЕРЕДНЯ АБО ПІДГОТОВЧА ФАЗА)
Зазвичай проводиться представником організації, яка й надавати-
ме послуги з незалежної медіації. Основна мета – залучити сторони
до участі у медіації та вирішити всі організаційні питання, пов’язані з
проведенням медіації.
Фаза включає в себе:
• оцінку спору на медіабельність;
• перший контакт учасників конфлікту з координатором (мож-
ливо, за допомогою третіх осіб);
• запрошення до медіації: звернення до всіх сторін конфлікту,
їх мотивування взяти участь у медіації; пояснення сторонам
принципів і правил медіації;
• перевірку готовності сторін довіритися процесу медіації (шля-
хом опитування сторін);
• роботу зі сторонами у разі заперечення участі у процедурі: вра-
хування можливості та серйозності процедури; з’ясування по-
чаткового предмета та суті конфлікту (оскільки згодом, протягом
самого процесу медіації, вони можуть зазнавати значних змін);
72
• організаційні питання: укладення договору, вибір медіатора,

узгодження часу та місця проведення процедури;
• підготовку медіатора(-ів): збір інформації, звернення до екс-
пертів у разі потреби, планування процедури.
Проведення перших зустрічей координатора зі сторонами має без-
ліч варіантів, і в кожному конкретному випадку порядок проведення
визначається індивідуально. Так, наприклад, координатор може спо-
чатку поговорити з однією зі сторін конфлікту і завоювати її довіру. У
цьому разі після закінчення бесіди вони вирішують, як краще зв’язатися
з іншою стороною: це буде робити перший учасник конфлікту або ж
(у разі повного чи часткового порушення комунікації між ними) це
завдання для координатора. Координатор може зустрітися відразу
з обома сторонами. Також це може бути зустріч ініціатора медіації
(наприклад, судді) і координатора, після чого останній зв’язується
з обома сторонами конфлікту. І так далі. Координатор також може
спілкуватися зі сторонами по телефону або надсилати письмове за-
прошення на бесіду, хоча варто зазначити, що найпродуктивнішими
є особисті зустрічі координатора та сторін.
Координаторами медіації можуть виступати різні особи: як і без-
посередньо сам медіатор, який буде вести процес, так й інша упо-
вноважена особа (представник організації медіаторів). Виходячи з
накопиченого досвіду проведення координацій та медіацій, функції
координатора і медіатора, який надалі буде проводити процедуру,
все ж рекомендується розділяти.
Найсприятливіша для медіації ситуація виникає тоді, коли сторони
конфлікту самі звертаються з проханням про посередництво. У тако-
му випадку медіація має високі шанси на успіх, тому що є відповідна
мотивація сторін. Однак таке трапляється вкрай рідко. У стандартних
ситуаціях ініціатива виходить від однієї сторони. Відтак завдання ко-
ординатора полягає в тому, щоб запросити до участі у медіації інших
учасників конфлікту так, щоб у них виникло бажання також взяти
участь у процедурі.
Нині, коли медіація ще маловідома, популярним є метод ініціювання
медіації третьою стороною. Професіонали, що сприяють прийняттю
рішення про проведення медіації, називаються її ініціаторами. До них
можна віднести професійних юридичних, ділових, медичних радників
та консультантів, співробітників громадських та приватних організацій
і структур, суддів, арбітрів тощо.
73
Практика показує, що деякі із суперечок знаходять своє вирішен-

ня ще на етапі координації медіації. У процесі координації або після
нього сторони конфлікту, усвідомивши переваги підходу вирішення
спору з урахуванням інтересів сторін, розуміють, що ще можуть до-
мовитися самі, і необхідність проведення медіації зникає. Кількість
таких випадків може становити від 10% до 25%. Координатор повинен
бути готовий і до такого розвитку подій.
II. МЕДІАЦІЙНА БЕСІДА (ПРОВЕДЕННЯ

МЕДІАЦІЇ) СКЛАДАЄТЬСЯ З ТАКИХ ФАЗ65:
1. Вступ передбачає:
• представлення медіатора(-ів) та сторін конфлікту у комфорт-
ному для медіації середовищі: воно має бути приємним, по-
збавленим почуття страху та довірчим;
• пояснення процесу медіації: технологія, роль медіатора, осно-
вні правила.
2. Виклад точок зору окремих сторін конфлікту (викладає кожна
сторона по черзі) включає:
• розповідь сторін про факти спору і їхні почуття стосовно си-
туації;
• підбиття медіатором підсумку почутого;
• відповіді протилежної сторони.
За змогою, бесіда відбувається у вигляді прямого спілкування між
сторонами конфлікту і з відображенням почутого іншою стороною (у
присутності медіатора). Якщо ж комунікація між сторонами є неефек-
тивною, спілкування між ними проводиться через медіатора. Загальні
пункти і відмінності у позиціях та інтересах фіксуються медіатором.
3. Прояснення конфлікту (заглиблення у конфлікт). Відбувається
у вигляді опитування медіатором сторін з окремих питань (відпові-
65
Опис запропоновано з практики проведення медіацій у Нідерландах. У різних моделях
медіації назви фаз (етапів), а також деталі їх проведення можуть відрізнятися один від
одного. Сутність схеми медіації, однак, не змінюється, а вибір моделі здійснюється
медіатором, що несе відповідальність за ефективність процедури. Для порівняння:
схема проведення медіацій в CEDR (Великобританія) складається з таких фаз: 1)
відкриття медіації (ознайомлення з правилами та процедурами; уявлення сторін і
обмін позиціями); 2) дослідження (встановлення довірчих відносин між медіатором
і сторонами; збір первинної інформації про інтереси сторін, пріоритетів інтересів);
3) торги (суміщення інтересів сторін; пошук і вироблення можливих рішень); 4) за-
ключна фаза (формалізація результатів медіації). Сутність схеми медіації у такому разі
не змінюється, а вибір моделі здійснюється медіатором, що несе відповідальність за
ефективність процедури.
74
дають обидві сторони по черзі) з метою з’ясування не названих досі

інтересів, почуттів та прихованих причин конфлікту. Медіатор надає
можливість висловити побажання і уявлення сторін стосовно ідеаль-
ного вирішення спору, з’ясовуючи одночасно реакцію іншої сторони.
4. Розв’язання проблеми / складання проєкту рішень проводиться
шляхом:
• збору ідей і можливих рішень;
• оцінювання та вибору цікавих і реалістичних пропозицій;
• вироблення спільного рішення.
5. Підготовка угоди містить:
• формулювання згоди сторін на прийняття кращого рішення і
складання самої угоди;
• узгодження кроків з реалізації угоди; обговорення питань
контролю та поведінки з майбутніми проблемами;
• підписання угоди;
• завершення медіації: можливо, жестом примирення, вислов-
люванням подяки учасникам.
III. ФАЗА ЗДІЙСНЕННЯ (ПОСТМЕДІАЦІЯ)

Після завершення медіації, у разі потреби, організовується на-
ступна зустріч усіх учасників для оцінки та обговорення проблем,
що виникають під час виконання досягнутої угоди.
Договір про проведення медіації укладається у простій пись-
мовій формі, підписується всіма сторонами конфлікту, медіатором,
а також представником центру медіації. У практиці окремих центрів
медіації передбачається укладання двох договорів: між центром
медіації та сторонами конфлікту про проведення медіації, а також
договору між центром і медіатором, який буде проводити медіацію.
Договір про проведення медіації повинен містити такі дані:
• дата і місце укладання договору;
• найменування (для юридичних осіб, включаючи центр меді-
ації) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові, за його наявності,
для фізичних осіб) сторін конфлікту і медіатора, їхнє місцез-
находження (для юридичних осіб) або місця проживання (для
фізичних осіб), ідентифікаційні коди для суб’єктів господарської
діяльності, за наявності, (для юридичних осіб) або індивідуальні
ідентифікаційні номери, за наявності, (для фізичних осіб);
• назва предмета конфлікту;
75
• заява про прийняття сторонами конфлікту принципів медіації

та зобов’язань щодо конфіденційності;
• зазначення місця та часу проведення медіації; іноді вказують
імовірну тривалість;
• порядок оплати сторонами конфлікту витрат на проведення
медіації, розмір і порядок оплати гонорару медіатора.
Сторони конфлікту та медіатор мають право вказати у договорі
про проведення медіації інші умови її проведення, які не суперечать
чинним законодавчим актам.
Як правило, після підписання договору обговорюються й інші
організаційні питання – тривалість, кількість і час засідань, порядок
організації перерв, питання, пов’язані з кавою-брейк, чи передбаче-
ний аудіо-, відеозапис тощо. Залагодивши всі формальності, медіатор
та учасники конфлікту можуть переходити безпосередньо до про-
цедури медіації66.
Худякова Т. Під час підготовки були використані матеріали: Махтельд Пель «При-
66
глашение к медиации», М., ООО «Межрегиональный центр управленческого и

политического консультирования», 2009. Христоф Бесемер, «Медиация», «Духовное
познание», Калуга, 2004.
Ракитина Л.Н., Львова О.А. «Медиация (посредничество)». М., Эксмо, 2008. Орлян-
ский В.С. «Конфликтология», К., Центр учебной литературы, 2007.
76
ФОРМАЛІЗАЦІЯ І ВИКОНАННЯ
ДОСЯГНУТИХ ДОМОВЛЕНОСТЕЙ67
Процес медіації закінчується узагальненням і закріпленням до-

сягнутих домовленостей. Оскільки процес медіації максимально
гнучкий, то способи закріплення домовленостей можуть бути різ-
ними – все залежить від бажання сторін. Нижче перераховані деякі
з можливих варіантів:
1. Усно. У цьому випадку медіатор проговорює основні пункти і
переконується у тому, що сторони розуміють значення термінів од-
наково і погоджуються зі сказаним. Усні домовленості зустрічаються
зрідка, особливо в бізнес-суперечках. Така форма більше притаманна
побутовим суперечкам і деяким видам сімейних спорів.
2. Оформлення письмового документа, який скріплений підписа-
ми сторін. Цей документ може називатися «Протокол засідання» або
«Угода про результати медіації». Дійсність підписів сторін на такому
документі може бути засвідчена нотаріально (за бажанням сторін).
3. Оформлення договору, передбаченого чинним законодавством.
Це може бути договір дарування, поставки або договір новації (за-
міна старого договору новим). Зазвичай, якщо зміст домовленостей
можна оформити передбаченим чинним законодавством договором,
сторони надають перевагу цій формі закріплення домовленостей.
4. Мирова угода. Цей спосіб обирають тоді, коли медіація була про-
ведена як частина судового процесу. Сторони оформлюють мирову
угоду, яка затверджується судом. Єдиним обмеженням такого способу
є те, що зміст такої угоди не може виходити за межі позовних вимог.
Гнучкість способів закріплення домовленостей не говорить про
їхню хаотичність. Завдання медіатора – простежити за тим, щоб за-
кріплені домовленості відповідали певній структурі викладення і
певним принципам.
Структура будь-якої угоди повинна мати такі складові:

1. Преамбула. У цій частині вказуються імена (назви) сторін та їхніх
представників. Незважаючи на те, що сторони відомі, їх склад може
змінитися в процесі медіації, тому важливо знати, хто саме приймав
Рябота Владислава, к.ю.н., юридичний радник Міжнародної фінансової корпорації
67
77
рішення. У цій же частині вказується коротка суть суперечки (тема)

і закріплюється волевиявлення сторін вирішити її.
2. Сутність домовленостей. На початку вказуються домовленості
«в принципі» – будь-які узгоджені сторонами принципи спілкування
або ж висновки, до яких вони дійшли в процесі медіації. Далі йде
перелік конкретних домовленостей – перелік дій, шляхи їх вико-
нання, терміни і так далі. До того ж, тут вказуються різні умови та інші
моменти, які знаходяться поза контролем сторін та можуть вплинути
на виконання домовленостей.
3. Прикінцеві положення. У кінці угоди сторони здебільшого фор-
мулюють так звану заключну фразу, яка підтверджує, що все зазначене
вище є повним та остаточним, і яка відображає готовність сторін
вважати себе зв’язаними цією угодою та виконати її.
4. Підписи сторін. Угода скріплюється підписами сторін – медіатор
зазвичай не ставить свій підпис на угоді. У деяких випадках сторони
звертаються з проханням завірити підписи печаткою Центру медіації.
Часом дійсність підписів засвідчується нотаріально – все залежить
від бажання сторін.
Основні принципи досягнутих домовленостей. Завдання ме-
діатора – упевнитися у відповідності угоди зазначеним принципам:
Конкретність (чіткість) і стислість. Загальні фрази можливі,
але важливо, щоб пункти угоди були досить конкретними, щоб сто-
рони могли зрозуміти, що від них вимагається. Формулюючи угоду,
використовують простуа мову: необхідно уникати фраз, які перед-
бачають неоднозначне тлумачення.
Вимірність. Якщо необхідна оцінка будь-яких дій, угода повинна
містити об’єктивні критерії для такого виміру.
Активність. Угода повинна містити перелік дій сторін. Чим кон-
кретнішим буде перелік, тим менше проблем виникне під час ви-
конання домовленостей.
Реалістичність (здійсненність). Завдання медіатора – пере-
вірити, чи здатна сторона виконати зобов’язання, які взяла на себе
(наприклад, за рахунок яких коштів сторона буде покривати збитки).
До того ж, якщо виконання будь-якого пункту угоди залежить від волі
третіх осіб, важливо чітко описати очікування і визначити дії сторін у
разі несприятливого рішення третьої сторони.
Позитивність. В угоді використовується нейтральна мова. За-
звичай вся угода має відображати позитивний підхід до вирішення
78
ситуації і намір сторін виконати таку угоду. Для цього, формулюючи

пункти, необхідно уникати фраз обвинувального характеру.
Збалансованість. Угода повинна відображати баланс сил, тобто
містити права і обов’язки кожної сторони.
Часовий проміжок. Встановлення термінів для виконання того чи
іншого пункту угоди або вчинення певних дій дисциплінує сторони і
допомагає їм виконати угоду.
79
МЕДІАЦІЯ В РОБОТІ ЮРИСТА68
Поєднання зусиль та навичок юриста та медіатора при-

носить суттєво більший результат щодо успішного ви-
рішення спорів.
Історично склалося, що саме юристи є тими спеціалістами, до

яких в першу чергу звертається клієнт, який має спір. Клієнт зазвичай
шукає пораду щодо оптимального шляху розв’язання спору, а також
має потребу в розумінні того, якого результату йому очікувати та коли.
Наразі основним способом вирішення спорів та конфліктів в Україні
є звернення до суду. Однак такий спосіб має певні особливості –
він займає багато часу і його важко спрогнозувати за результатом,
строками та коштами.
У результаті, почавши судовий спір і клієнт, і юрист можуть зіткну-
тися з деякими ризиками. Наприклад, якщо судовий розгляд триває
довго, його результат з часом може перестати бути актуальним для
клієнта – і клієнт може втратити мотивацію підтримувати розгляд
психологічно чи економічно. Також, враховуючи, що судовий роз-
гляд – це боротьба між сторонами, його результат завжди невідомий.
Якщо він завершиться негативно для клієнта, клієнт може асоціювати
невдачу з роботою юриста. Це може негативно впливати на відносини
юрист-клієнт, не допомагаючи вирішити саму проблему. Крім того,
навіть якщо в судовому процесі отриманий позитивний результат,
але рішення важко чи неможливо виконати, клієнт може вважати,
що юридичні процедури – це марне витрачання часу та коштів. І це
в цілому погіршує сприйняття юридичної професії як такої.
Медіація – вплив на відносини юрист-клієнт

У Сполучених Штатах Америки більшість справ приходять в ме-
діацію через адвокатів. За статистикою, більше 80% справ направ-
ляються до медіаторів.
Хмарук Ольга та Білозор Олена, медіаторки, співзасновниці Агентства медіації

68
DecisionLab, медіаторки Центру абрітражу та медіації ВОІВ та Центру бізнес-медіації

АНК Ukraine
80
Зважаючи, що медіація загалом має достатньо високий рейтинг

успішності, вона є обґрунтовано доцільною альтернативою судовому
розгляду. Також її запровадження дає змогу розвантажити суди та
підвищити повагу до суддів та юристів. Медіація має інші особливості
та часто дозволяє розв’язати спір швидше та конфіденційно. Крім
того, рішення в процесі приймаються сторонами, не лише виходячи
з юридичних прав, але й враховуючи інші інтереси, такі як репутація,
майбутні відносини, наявність чи відсутність необхідних ресурсів тощо.
У контексті відносин юрист – клієнт застосування медіації дозволяє
клієнту відчувати, що юрист піклується про клієнта та здатний про-
понувати оптимальні шляхи виходу із ситуацій. Водночас медіатор
допомагає юристу і сторонам опрацювати складні емоційні моменти,
питання вибачення та відносин. Навіть якщо на певному етапі меді-
ація не призвела до домовленості, медіатор допомагає сторонам
усвідомити причини такого результату, щоб сторони не пояснювали
це слабкістю своєї позиції чи невдалою роботою юриста.
Як юристу визначити доцільність медіації

Пропонування та застосування медіації потребує розуміння того,
що це за процес, чим він відрізняється від інших способів розв’язання
спору, як він відбувається, як розмежовується роль медіатора і роль
юриста. Також юристу доцільно вміти розпізнати те, який спір є пер-
спективним для медіації.
Загалом, майже всі спори можуть бути вирішені в медіації. Якихось
обмежень для медіації не існує. Але для орієнтиру можна взяти такі
критерії визначення медіабельності спорів:
• Зацікавленість у відносинах з іншою стороною
Спори зазвичай виникають там, де між людьми існували відносини.
Коли виникає спір, клієнт може постати перед непростим вибором –
опустити руки, зважаючи на його негативний вплив на відносини з
іншою стороною, або ж іти до суду з ризиком ці відносини втратити.
Медіація доцільна в таких спорах, бо вона націлена на пошук рішень,
прийнятних для всіх сторін, а не тих, де рішення досягається лише
за рахунок поступок іншої сторони. Прикладами, де доцільно засто-
совувати медіацію, є спори, у яких для сторін відносини є важливим
елементом успіху, коли вони разом працюють над проєктом (напри-
клад, проєктом з розробки програмного забезпечення, будівельним
проєктом тощо) і застосування судових процедур ставить під ризик
досягнення спільної мети.
81
• Невизначеність результату через недоліки в оформленні

документів чи суперечливу практику
У деяких ситуаціях, починаючи відносини, сторони підписують
формальні юридичні документи. У той час вони покладаються на
порозуміння з іншою стороною. Згодом сторони можуть неоднаково
трактувати підписані умови. Крім того, не є рідкістю, коли формальні
документи мають суперечливі та неоднозначні формулювання. Так,
якщо конфлікт виникає в такій ситуації, клієнт може не мати достатньо-
го переконання, що судовий розгляд буде для нього результативним.
Водночас він може мати доволі вагоме моральне право на вирішення
ситуації через наявні домовленості, відносини між сторонами або
інші причини. Іншим прикладом, коли варто розглянути медіацію, є
неоднозначність судової практики. У такому випадку навіть більш-
менш передбачити результат неможливо.
Медіація вдало працює із такими ситуаціями, оскільки медіатор
опрацьовує не лише юридичні аргументи, але й історію відносин та
її моральний бік, а також допомагає сторонам збалансувати сили в
переговорному процесі.
• Недостатність часу чи коштів на судове вирішення спору
Інколи судове вирішення спору з точки зору часу та коштів може
бути недоцільним для однієї чи всіх сторін. Наприклад, коли мова йде
про спори у сфері інтелектуальної власності, де часто-густо економічно
прибуткове життя об’єкта інтелектуальної розробки є коротшим за
судовий розгляд. Або ж коли сторона не має в розпорядженні достатніх
коштів, щоб обслуговувати довготривалий судовий процес. Тривалість
та вартість медіації, звісно, залежить від конкретних обставин спору,
але в будь-якому випадку мова йде про менші строки та вартість.
• Необхідність враховувати інші інтереси, які не можуть бути
враховані в судовому процесі
У разі судового вирішення спору коло варіантів для розв’язання
конкретної ситуації звужується, оскільки суддя враховує лише ті об-
ставини, які мають юридичне значення для його вирішення. Тобто,
суддя може задовольнити лише те, на що сторона має право.
Медіатор та юрист, працюючи із сторонами в медіації, якомога більш
повно досліджують інтереси сторін для напрацювання різних варіантів
розв’язання проблеми. Ці варіанти можуть бути іншими, ніж варіанти
вирішення за законом, і можуть враховувати економічні та інші реалії
82
сторін. Це також потрібно і для того, щоб рішення не «зламалися» з

часом та виконувалися сторонами добровільно.
• Потреба в конфіденційності
Спори як такі не є негативним явищем. Однак, коли сторони ведуть
боротьбу одна з одною, виникають небажані репутаційні ризики. Бо-
ротьба зазвичай не обмежується лише судовими провадженнями, а й
охоплює поширення негативної інформації, яка послаблює сторони.
Крім того, якщо сторони ведуть судове протистояння, вони навряд
чи будуть обґрунтовувати свої вимоги чи захист чутливою до роз-
криття інформацією. У результаті можливість сторони обґрунтовано
вимагати чи захищатися може бути обмежена.
Медіація доцільна в тих випадках, коли спір може нанести репу-
таційну шкоду стороні або коли доведення юридичної позиції в суді
пов’язане із необхідністю розкриття секретної інформації.
Ключові відмінності роботи юриста у медіації від суду

Якщо спір відповідає наведеним вище критеріям медіабельності,
які ключові аспекти треба розуміти про співпрацю юриста, клієнта
та медіатора, коли спір направляють на медіацію?
• Юридичний радник, а не захисник
Модель роботи адвоката в суді та медіації суттєво відрізняється,
що потребує відповідного налаштування і зміни поведінки. Суд – про-
цес, орієнтований на змагання з опонентом через позиції, де адвокат
виконує роль захисника клієнта. Медіація – процес, орієнтований на
спільну роботу для розв’язання проблеми, де адвокат є професійним
радником клієнта. Так, зміщуючи фокус зі змагальності з опонентом,
адвокат допомагає клієнту зорієнтувати і спрямувати свої ресурси –
час, увагу та гроші на розв’язання проблеми, допомагає ідентифікувати
важливе для подолання конфлікту.
• Клієнт – учасник, що приймає рішення, а не підзахисний
У медіації змінюється не тільки модель поведінки адвоката, але й
клієнта, який з підопічного свого захисника стає учасником розв’язання
проблеми. Отже, уповноважені особи компаній або фізичні особи –
учасники конфлікту беруть участь у розв’язання проблеми і є від-
повідальними за це. Звісно, в цьому процесі їм може знадобитися
професійна думка юридичного радника або іншого консультанта,
але чим закінчиться спір визначає саме сторона, а не її консультанти.
83
• Увага не на змагальність, а на вивчення мотивації клієнта

Часто в процесі медіації сторони, дублюючи судову стратегію,
намагаються переконати медіатора у своїй правоті або навести до-
кази неправоти іншої сторони. Така модель не працює у медіації, і
медіатор не обирає одну сторону, а працює на всіх учасників конфлік-
тної ситуації, які звернулися по медіацію. Цінність медіатора, який не
представляє жодну зі сторін конфлікту, саме в неупередженості та
віддаленості від проблеми. Таке дистанціювання від учасників і від
проблеми дає можливість ставити питання, які допоможуть сторонам
розширити бачення ситуації і знайти креативні варіанти її вирішення.
Основна мета у медіації – зрозуміти. Тож увага юриста і клієнта спря-
мовується на дослідження інтересів як власних, так й іншої сторони,
що зумовили вимоги, та на знаходження шляхів отримання потрібного.
Крок за кроком: взаємодія медіатора та юриста

Як судовий процес має певні стадії та завдання на кожній із них, так
і процес медіації має свої етапи, кожний з яких має відповідну мету.
Для успішного результату у медіації адвокат має бути обізнаний із
тим, як рухається процес медіації, і розумітися на завданнях кожного
з етапів. Це дозволить максимально скористатися перевагами цього
процесу і суттєво підвищити вірогідність досягнення згоди сторонами.
Зазвичай медіація складається з підготовчого і переговорного
етапів, що закінчуються фіксацією домовленостей. Участь юриста
можлива на кожному зазначеному етапі, а також і після закінчення
медіації, якщо сторони погодилися інтегрувати домовленості в угоди,
що матимуть юридичну силу.
Припустімо, медіатора вже обрано, угоду про послугу медіації під-
писано, та правила конфіденційності почали діяти. Як же відбувається
представництво юристом інтересів клієнта у медіації?
• Допомога в обрахунку можливих судових витрат
Механізм обрахунку судового розгляду використовується для
розуміння витрат, які має понести сторона конфлікту. Обрахунок є
сумою всіх витрат, які виникають у зв’язку зі зверненням до суду, про-
грашом або виграшом у суді, виконанням рішення, та інших витрат, які
обумовлені обслуговуванням вирішення спору, включаючи витрати на
необхідних фахівців. По-перше, це визначає ціну вирішення конфліктної
ситуації в судовому порядку. По-друге, встановлює межі максимальних
і мінімальних фінансових вимог для вирішення конфлікту у медіації, без
судової рутини та психологічних втрат.
84
Додатково, на етапі попередніх зустрічей, юрист може розповісти

про механіку судового процесу і про його вплив на життя людини чи
компанії. Будь-який конфлікт, коли вирішується через конкуренцію
вимог, як у суді, тягне певні агресивні дії – створення негативного
інформаційного фону у ЗМІ та серед учасників ринку, заборону на
використання майна, що є об’єктом розбіжностей, гальмування про-
єктів та співпраці взагалі. Отже, така інформація формує у клієнта
цілісне сприйняття проблеми.
Якщо отримані результати щодо вартості та впливу не задоволь-
няють, це мотивує учасника конфлікту побачити інші альтернативні
варіанти його вирішення і сформувати бачення результату у медіації,
а юристу – відкрито працювати з очікуваннями свого клієнта, як у
випадку обрання судового варіанта, так і медіації.
• Робота з інформацією в медіації
Робота з інформацією відбувається на всіх етапах медіації – від
підготовки та до моменту укладення угоди за результатами медіації.
Інформація потрібна всім учасникам процесу: медіатору – для розу-
міння спірної ситуації й ефективної співпраці зі сторонами у процесі,
сторонам – для розв’язання проблеми. Конфіденційність медіації дає
можливість оперувати необхідними відомостями, що розкривають
сутність проблеми, які ризиковано використовувати у судовому чи
звичайному переговорному процесах. Юрист як фахівець, який усві-
домлює ризики розголошення чутливої інформації, може допомогти
у розробці стратегії обміну інформацією в медіації в обсязі, достат-
ньому для вирішення спору, та, головне, з огляду на готовність до
спільного розв’язання проблеми іншою стороною. Медіатор надає
професійну підтримку юристу та клієнту для визначення доречності
моменту використання тих чи інших даних.
Також медіатор у процесі реконструює контекст, в якому виник
спір, для того, щоб привести сторони до «спільного знаменника» і
надати реальну інформацію для розв’язання проблеми. Юрист фа-
хово обробляє інформацію та працює з документами, супроводжує
надання необхідної інформації у переговорах.
• Консультування в медіації
Юрист, що працює з клієнтом у медіації, відіграє важливу роль у
вивченні фактів, дослідженні інтересів, визначенні об’єктивних кри-
теріїв для перевірки справедливості рішень.
85
Багато конфліктів виникає через різну обізнаність щодо ситуації,

певних дій чи подій, а тому клієнт може потребувати консультування для
подолання цих розбіжностей і отримання повного бачення проблеми.
Крім того, юрист у ході медіації допомагає клієнту визначитися з ін-
тересами, які дають змогу згенерувати ідеї для їх реалізації. Приміром,
у спорі щодо невиконання умов контракту постачальник погодився
на відтермінування виплат в обмін на додаткові замовлення товару
на погоджених обома сторонами цінових умовах. Так, постачальник
задовольнив потребу у стабільних замовленнях, а покупець – у без-
печних фінансових умовах, що враховують умови сезонності його
бізнесу. Юрист допомагає клієнту краще зрозуміти питання медіатора
щодо визначення цих потреб та сформулювати їх.
Важливою частиною процесу медіації є перевірка прийнятих рі-
шень на їх справедливість та виконуваність. Як правило, для такої
перевірки використовуються релевантні норми закону, ділові зви-
чаї та правила або інші критерії, які напрацюють сторони. Юристи
є носіями знань у цій сфері, а тому на запит клієнта або медіатора
надають цю інформацію.
• Інтеграція домовленостей у юридичні документи
Зазвичай процес медіації закінчується усною чи письмовою угодою
за результатами медіації. Але дуже часто домовленості у медіації мо-
жуть стимулювати необхідність укладення юридичних угод, внесення
змін у документи, які існували до виникнення спору. Тоді юристи,
на запит клієнта, надають послуги щодо їх укладення. Цей етап не є
частиною процесу медіації, а відноситься до варіантів впровадження
домовленостей, досягнутих у медіації.
Якщо медіація використовувалася паралельно із судовим розгля-
дом, юрист може допомогти з інтеграцією домовленостей у мирову
угоду або із відмовою від позову чи його визнанням, якщо про це
домовилися сторони у ході медіації.
І на завершення, успішна співпраця медіаторів та юридичних рад-
ників зможе розширити професійні інструменти, які використовуються
ними для своїх клієнтів, та розпочати нову історію менш формалізо-
ваного вирішення спорів, де передусім є важливим результат, його
своєчасність та адаптованість під індивідуальний запит.
86
КОМЕРЦІЙНА
МЕДІАЦІЯ –
МЕДІАЦІЯ У
СФЕРІ БІЗНЕСУ
МЕДІАЦІЯ ТА АРБІТРАЖ:
МОЖЛИВІ КОМБІНАЦІЇ69
Останнім часом гібридна форма альтернативного вирішення спо-

рів (АВС), яка поєднує дві процедури – медіацію та арбітраж – привер-
тає до себе все більше уваги, особливо у сфері розгляду міжнародних
комерційних спорів. Дослідження практики АВС у найбільших кор-
пораціях США журналом Fortune ще у 1997 р. виявило, що близько
40% респондентів – представників 600 компаній, які брали участь в
опитуванні, мали певний досвід застосування об’єднаних процедур
медіації та арбітражу.
Сторони та їхні юристи виявляли надзвичайну винахідливість у
розробці можливих комбінацій. Основна гібридна форма отримала
назву Мед-Арб і поєднує в собі можливості досягнення консенсусу
(характерні медіації) з гарантованою можливістю отримання оста-
точного затвердженого рішення (характерне арбітражу). Типова
процедура Мед-Арб розпочинається як медіація. У випадку, якщо
сторони виявляються не здатними домовитися з одного або всіх
питань, винесених на обговорення, медіатор бере на себе функції
69
87
арбітра і виносить остаточне рішення, яке є обов’язковим для вико-

нання сторонами. Залежно від домовленості сторін, медіатор-арбітр
може винести рішення на основі інформації, яка стала відомою під
час процедури медіації. Або ж медіатор-арбітр може вимагати про-
ведення слухань зі справи, надання додаткової інформації у формі
показів свідків, документальних доказів, короткого письмового ви-
кладу суті справи тощо.
Комбіновані процедури Мед-Арб можуть надати суттєві переваги
сторонам спору. Рішення може бути винесене швидко і з наймен-
шими витратами. Комбінована процедура дозволяє суттєво звузити
предмет спору, оскільки на арбітраж виносяться тільки ті питання,
які залишилися невирішеними в процесі медіації. За згоди на арбі-
траж сторони можуть зберегти плоди частково укладеної угоди. Крім
того, сторони інформують медіатора-арбітра щодо суті справи лише
один раз і отримують більший контроль над процесом урегулювання
спору. Інколи медіатори зазначають, що шанси на успішну медіацію
значно зростають, якщо сторони усвідомлюють неминучість вине-
сення остаточного обов’язкового для виконання рішення у випадку
недосягнення згоди шляхом медіації. Найціннішою є можливість за-
безпечення примусового виконання рішення, винесеного арбітром
і затвердженого судом згідно з міжнародно-правовими договорами,
зокрема Нью-Йоркською конвенцією про визнання та виконання
іноземних арбітражних рішень 1958 р.
Попри незаперечні переваги Мед-Арба, існують і певні пробле-
ми, пов’язані з довірою до медіатора. Оскільки сторони розуміють
можливість того, що медіатор «змінить» роль на арбітра, це зменшує
їх готовність ділитися інформацією з медіатором-арбітром у повному
обсязі. Тому успішність цього гібридного процесу багато в чому за-
лежить від майстерності медіатора-арбітра та його здатності швидко
і кардинально змінювати ролі. У зв’язку з цим було виявлено багато
інших можливих варіантів об’єднання двох процедур.
Мед-Арб-2 передбачає, що сторони, у разі переходу до арбітра-
жу, можуть обрати іншу особу як незалежного арбітра, якщо одна зі
сторін була незадоволена діями медіатора.
Спільний Мед-Арб використовує двох нейтральних посередників:
одного як медіатора, іншого як арбітра. Але арбітр розглядає тільки
ті питання, які залишилися невирішеними під час медіації, після чого
сторони знову можуть повернутися до процесу медіації. Водночас
арбітр може не брати участі у процесі медіації.
88
Комерційна медіація – медіація у сфері бізнесу
Ще один різновид – «Мед-Арб остаточних пропозицій» – полягає

в тому, що проводиться медіація і, якщо вона виявляється малоре-
зультативною, сторони роблять свої остаточні пропозиції з короткою
аргументацією. Після цього медіатор перетворюється на арбітра і
обирає одну з остаточних пропозицій сторін (іноді обирається та
пропозиція, яка є найближчою до рішення арбітра, винесеного за-
здалегідь і запечатаного в конверт до початку медіації). Арбітражне
рішення оголошується лише у випадку, якщо вирішення питання
шляхом медіації є неможливим.
89
ОСОБЛИВОСТІ СПОРІВ І ПРОЦЕДУР

МЕДІАЦІЇ У СФЕРІ БІЗНЕСУ70
Будь-який бізнес, як і все наше життя, нерозривно пов’язаний із

конфліктами. Однак деструктивні наслідки конфліктів у бізнесі про-
являються найбільш яскраво. Конфлікти у сфері бізнесу можуть викли-
кати справжню війну між його учасниками, яка нерідко триває роками,
відволікає значну частину сил і засобів від нормального ведення
бізнесу, руйнує ділові та людські зв’язки, підриває ділову репутацію,
призводить до витоку конфіденційної інформації, викликає недовіру
до компанії, веде до втрат прибутків і дестабілізації бізнесу. Водночас
саме сфера конфліктів розглядається зараз як одна з небагатьох, де
все ще можлива оптимізація наявних бізнес-процесів. Потреба в
ефективному управлінні комерційними конфліктами призвела до
формування в західній бізнес-культурі нового напряму організації
підприємницької діяльності – конфлікт-менеджменту. Як показу-
ють перші практичні результати, отримані в цій сфері, розробка та
впровадження систем управління конфліктами на підприємствах дає
змогу значно оптимізувати бізнес-процеси і за рахунок цього суттєво
знизити невиправдані витрати ресурсів. Застосування медіації як
методу вирішення різноманітних видів спорів у сфері бізнесу є одним
із найбільш перспективних напрямів такої оптимізації.
Сфера застосування медіації у бізнес-діяльності досить широка. У
надії на те, що український законодавець не буде штучно звужувати
цю сферу, і базуючись на іноземному досвіді, до комерційних спорів
(у широкому розумінні цього слова, не обмежуючись визначенням
«господарського спору», згідно з чинним законодавством України)
можна віднести:
• спори з договірних відносин між суб’єктами господарювання
(business-to-business спори);
• корпоративні спори – спори, що виникають між суб’єктами
всередині компаній: акціонерами, членами наглядових рад та
менеджерами компаній тощо;
• індивідуальні трудові спори між робітником і роботодавцем;
• колективні трудові спори;
Кисельова Тетяна, LLM, к.ю.н., PhD, доцент кафедри галузевих правових дисциплін,
70
Національний університет «Києво-Могилянська академія»
90
• спори у банківській сфері, зокрема з кредитних договорів;

• податкові спори – спори між платником податків та уповно-
важеним органом держави стосовно нарахування та сплати
податків;
• спори, що виникають під час здійснення електронної торгівлі,
та інші спори, вирішені за допомогою онлайн-методів врегу-
лювання спорів в інтернеті (ОВС).
Цей перелік спорів, у яких медіація застосовується впродовж де-
сятиліть як в Україні, так і за кордоном, складений на основі традицій
медіаційної практики. Безумовно, існує безліч інших спорів у сфері
бізнесу, до яких можна застосувати медіацію.
Перш ніж ми перейдемо до розгляду особливостей медіації в
конкретних категоріях комерційних спорів, необхідно розуміти, що всі
основні характеристики медіації, представлені в попередніх розділах
цієї книги, застосовуються і до комерційної медіації з урахуванням
певних особливостей, що обумовлено низкою причин.
По-перше, хотілося б виокремити аспект емоційності в комер-
ційній медіації. Як правило, у бізнес-конфліктах емоції вважаються
вторинними чинниками, і сторони орієнтуються на раціональний
підхід. Основною метою учасників процедури медіації стає прийняття
оптимального рішення у наявній проблемній ситуації в максималь-
но короткий термін. Тому цінність медіатора в комерційних спорах
полягає в його здатності найбільш раціонально та ефективно ор-
ганізувати переговорний процес, стимулювати пошук нових ідей
з урегулювання спору. Це відбивається і на технології проведення
процедури медіації, яка стає більш послідовною та структурованою.
Такий підхід дозволяє учасникам медіації розглянути та оцінити всі
можливі варіанти і прийняти виважене раціональне рішення, яке
часто є єдино вірним. Разом з тим, навіть у комерційних спорах не-
пропрацьовані емоції і претензії сторін щодо відносин блокують
раціональне прийняття рішень. Тому емоційний аспект залишається
важливим у комерційній медіації.
Другою важливою особливістю медіації комерційних спорів є те,
що в межах процедури медіації у багатьох випадках інтереси безпо-
середніх учасників спірних правовідносин представлені юристами
або адвокатами. Варто зазначити, що медіація ефективна лише в
тих випадках, коли в ній беруть участь безпосередньо носії інтер-
есу (власники бізнесу, керівники). Однак їх присутність не завжди
можлива. У таких ситуаціях медіатору необхідно звертати особливу
91
увагу на повноваження представників, процес затвердження та при-

йняття рішення. А юристам у комерційних спорах слід виконувати
роль помічника сторін і не перебирати на себе ініціативу, адже спір –
власність сторін.
По-третє, комерційна медіація часто проводиться здебільшого,
або навіть виключно, через серію приватних (закритих) зустрічей
окремо з кожною стороною. Це обумовлено тим, що в комерційних
спорах велике значення має конфіденційна інформація, що стосується
фінансових питань, загроз і ризиків, репутації бізнесу. Однак це не
означає, що спільні зустрічі неможливі або непродуктивні, вирішення
цього питання залежить від конкретних обставин і сторін.
По-четверте, визначальною рисою комерційної медіації є порядок
вибору медіатора. Як правило, рішення вдатися до медіації у бізнесі
багато в чому залежить саме від особистості медіатора. Власники під-
приємств перш за все враховують не стільки кваліфікацію медіатора
і його колишні заслуги, а ступінь довіри до нього, попередні реко-
мендації, отримані від членів їх соціального кола. Сама можливість
медіації стає більш реалістичною, якщо хтось із соціального оточення
сторін представить потенційного медіатора сторонам.
Існують різноманітні варіанти застосування медіації у сфері бізне-
су в складі юридичних осіб. Можливе створення на підприємствах
спеціальних внутрішніх підрозділів або відділів/служб медіації, які
займаються врегулюванням спорів, що виникають як всередині ком-
панії, так і з її клієнтами та іншими контрагентами до того, як спір буде
переданий до суду. У таких службах обов’язково повинні працювати
професійно навчені медіатори. Використання in-house (тобто вну-
трішніх) медіаторів може бути надзвичайно ефективним за рахунок
економії ресурсів на традиційних судових процесах. Однак тут ви-
никає проблема незалежності медіатора, а також необхідність збе-
реження рівності сторін і балансу сил, що в цій схемі досить складно
витримувати. Певною мірою цієї ситуації можна уникнути, якщо на-
рівні з in-house медіаторами на підприємствах будуть створюватися
служби медіації при поважних і широко визнаних бізнес-асоціаціях
та об’єднаннях медіаторів. Залучення зовнішніх медіаторів або про-
вайдерів послуг медіації також буває надзвичайно ефективним, адже
в такому випадку більше не постає питання незалежності медіаторів.
Водночас для підвищення ефективності цього інституту бажано на-
вчати основам медіації, медіаційному підходу співробітників правової
служби компанії – зробити їх поінформованими користувачами.
92
СПОРИ З ДОГОВІРНИХ
ВІДНОСИН МІЖ СУБ’ЄКТАМИ
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
(BUSINESS-TO-BUSINESS СПОРИ)71
Договірні спори є найбільш поширеними у сфері бізнесу. Медіація
може знайти найширше застосування в тих із них, де сторони орієн-
товані на довгострокові відносини. Це, наприклад, спори з договорів
постачання у промисловості, з будівельного підряду, оренди, надання
послуг на довгостроковій основі, зокрема у сферах комунікації та
електроенергетики. Сучасні українські бізнесмени, на жаль, вимушені
працювати в умовах постійної невизначеності як у політичній, так і в
законодавчій сферах. І попри те, що більшість ділових відносин стабі-
лізується шляхом розвитку ділових мереж, часто вплив зовнішнього
середовища неможливо передбачити і вчасно попередити. Тому в таких
ситуаціях використання медіації є найбільш доцільним та ефективним.
Стосовно цього показовим є приклад медіації щодо виконання дого-
вірних зобов’язань та сплати штрафних санкцій у сфері зернотрейдерства,
що була проведена Українським Центром Медіації спільно з Київською
торгово-промисловою палатою у рамках проєкту «Центр медіації».
З практики УЦМ. У медіації брали участь сторони, одна з

яких – представник іноземної фірми, їх юристи та провідна
юридична компанія. Витрачений час (включно з часом на
залучення до процесу) – 5 годин. Невиконання домовленос-
тей було зумовлено форс-мажорними обставинами (кінець
2013 - початок 2014 року). Одна зі сторін відмовлялася від
зобов’язань на майбутнє у зв’язку з побоюваннями ризику
неврожаю. Сторони відмовилися від звернення до міжнарод-
ного арбітражу. У результаті медіації частина зобов’язань
була виконана у грошовій формі, частина – у натуральній
формі за рахунок застосування дисконту на продукцію.
Частково були зменшені нараховані штрафні санкції. По-
боювання ризиків було знято завдяки застосуванню технік
перевірки зобов’язання на реалістичність. Сторони домо-
вилися про майбутні партнерські відносини72.
71

72
URL http://ukrmediation.com.ua/ua
93
Типовими в практиці випускників Українського центру медіації

є і спори між орендодавцями та орендарями. І, як це часто буває,
ключем до вирішення спору стає важлива інформація, яку можливо
передати лише через медіатора.
З практики випускників УЦМ. Орендар вимагав достро-

кового розірвання договору оренди. Орендодавець не по-
годжувався на розірвання, однак був готовий поступитися
за умови сплати штрафів, передбачених договором, і за до-
тримання ряду інших умов (збереження окремих покращень
приміщення тощо). Такі умови розірвання договору були не-
прийнятними для Орендаря, оскільки він вбачав порушення
умов договору у деяких діях Орендодавця, що надавало «мо-
ральне» право на його дострокове розірвання. Спір тривав
більше двох місяців. Обидві сторони розуміли неефектив-
ність звернення до суду. У ході бесіди з медіатором Орендар
повідомив, що має намір переїхати у більш респектабельний
і дорогий офіс. Орендар також повідомив адресу свого май-
бутнього офісу. Цю інформацію було дозволено розголосити
Орендодавцю. Виявилося, що власником майбутнього офісу
є Орендодавець, тільки в особі іншої компанії, що належить
йому ж. Результатом медіації стало: підписання сторона-
ми додаткової угоди про дострокове розірвання договору
оренди за згодою сторін (без застосування санкцій до Орен-
даря); підписання сторонами договору оренди нового офісу.
Водночас початкові умови договору стосовно підстав для
одностороннього розірвання були переглянуті та викладені
в редакції, більш прийнятній для Орендодавця73.
Нарешті, важливим кроком для розвитку комерційної медіації в гло-
бальному вимірі стало прийняття Сінгапурської Конвенції – Конвенції
ООН «Про міжнародні угоди за результатами медіації»74 7 серпня 2019 р.,
що із впевненістю можна назвати ключовою подією у становленні
міжнародної медіації як ефективного позасудового методу вирішення
спорів. Як відомо, юридична сила угоди, яка укладається в результаті
медіації, є одним із визначальних чинників у прийнятті рішення сторонами
спору щодо звернення до процедури медіації чи до судового розгляду.
Угода за результатами медіації може залишитися невиконаною через
http://ukrmediation.com.ua/ua
73
Singapore Mediation Convention 2019 URL https://uncitral.un.org/sites/uncitral.un.org/

74
files/singapore_convention_eng.pdf
94
об’єктивні (істотні зміни у матеріальному становищі, інші економічні чин-

ники, зміни у законодавстві, зміни керівництва чи власників юридичної
особи, неякісне визначення умов та порядку виконання зобов’язань в
угоді, укладеній за результатами медіації, тощо) та суб’єктивні чинники
(зміна стороною своєї позиції щодо вирішення спору). Виконання угод
за результатами медіації з міжнародним елементом ускладнюється
знаходженням сторін та/чи об’єкта спору у різних юрисдикціях. Тому
Конвенція передбачає обов’язок держав-сторін Конвенції приводити
у виконання міжнародні медіаційні угоди згідно з національним про-
цесуальним правом та відповідно до умов, передбачених Конвенцією.
Окремо хотіли б звернути увагу на такі аспекти Сінгапурської

Конвенції:
1. Конвенція стосується угод, які є результатом медіації та укладені в
письмовій формі сторонами для вирішення комерційного спору, який
на момент його укладення є міжнародним (Конвенція дає визначення
поняття «міжнародний»).
2. Конвенція не застосовуватиметься до угод за результатами ме-
діації, укладених у спорах щодо приватних, сімейних та домашніх від-
носин, чи у спорах у сфері сімейного, спадкового та трудового права.
3. Згідно з п. 3 ст. 1 під дію Конвенції не підпадатимуть (а) угоди, які
(і) були затверджені судом чи укладені в процесі судового розгляду;
(іі) можуть бути приведені у виконання як судове рішення в державі,
де суд розташований; (b) які мають статус арбітражного рішення.
4. Ст. 4 Конвенції передбачено певні вимоги до угоди за результа-
тами медіації, адже для приведення у виконання останньої сторона
повинна подати до суду: угоду за результатами медіації, підписану сто-
ронами; підтвердження того, що угода укладена в результаті медіації
(підпис медіатора на угоді; документ про факт проведення медіації,
підписаний медіатором; засвідчення установи, яка адмініструвала
процес медіації, чи інші докази проведення медіації).
5. Необхідно відрізняти угоди за результатами медіації і мирові
угоди. З урахуванням того, що мирові угоди можуть бути укладені
не виключно в процесі медіації, а й у процесі інших мирних методів
вирішення спорів (переговорів, примирення), автори тексту наго-
лосили на тому, що дія Конвенції буде поширюватися виключно на
угоди, укладені в результаті медіації.
95
CИСТЕМА ВИРІШЕННЯ
СПОРІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ:
ПЕРЕВАГИ ТА ЕЛЕМЕНТИ75
У 2015 р. на Всесвітньому економічному форумі в Давосі були на-

звані десять основних навичок, які будуть актуальні для роботодавців
через п’ять років. Тоді експерти з подивом зазначали, що половина
цих компетенцій стосувалася не когнітивних здібностей працівників,
а вміння співробітників спілкуватися з людьми, домовлятися з ними,
розуміти їх. Зокрема, це управління персоналом, переговори, орієн-
тованість на клієнта, емоційний інтелект тощо. І сьогодні, у 2021 р.,
ми можемо підтвердити, що цей напрям, заданий п’ять років тому,
залишається досі актуальним. І неважливо, ми говоримо про бізнес у
сегменті товарів народного вжитку чи консалтингу або про надання
адміністративних послуг. Для досягнення успіху в будь-якому виді
діяльності в центрі уваги ресурсів організації повинна стояти люди-
на – клієнт, партнер, співробітник.
Водночас люди – це вічні генератори суперечок і конфліктів.
Будь-яка щільна взаємодія людини з людиною розкриває різницю
їх інтересів і потреб. А частота спілкування співробітників у колективі,
з клієнтами і партнерами протягом робочого тижня досить висока,
що провокує появу великої кількості спірних ситуацій. Ефективне
вирішення спорів і конфліктів як на рівні особистісних компетен-
цій, так і в розрізі корпоративних правил і процедур стає важливим
інструментом для підтримки ефективності організації в цілому. Не-
керовані, затяжні конфлікти для організації – це розкіш. Не завжди
компанія в змозі оцінити витік ресурсів під час конфлікту, це часто
залишається непомітним. На верхівці айсберга очевидні приблизні
фінансові втрати: вартість послуг адвокатів, експертної допомоги, до-
говірні санкції. Але під площиною води знаходяться приховані збитки
у вигляді втрати лояльності співробітників, саботажі, опір змінам у
компанії, погана репутація на ринку роботодавців тощо.
Відповідь на потребу організації в розумінні, як і де впливають
конфлікти на її ефективність і що з цим робити, може дати побудова
внутрішньої системи підприємства з вирішення спорів. Важлива мета,
Хорошковська Дарина, к.ю.н., партнер Commercial Mediation Group

75
96
якої досягає організація, впроваджуючи таку систему, – це перш за все

сигнал співробітникам про те, що конфлікти в робочому середовищі
є, але це нормально, і організації важливо допомогти співробітникам,
а значить і самій собі, вирішувати їх ефективно. Внутрішня система
вирішення спорів надає колективу системний набір інструментів
і можливостей для цього. Вони можуть включати в себе широкий
спектр: починаючи від підготовки співробітників до вирішення їх
власних суперечок на взаємовигідній основі шляхом навчання і до
надання персоналу зовнішніх можливостей (медіації, індивідуального
конфлікт-коучингу тощо).
Застосування цієї системи багатогранне. «Багато великих ор-
ганізації вважають, що система вирішення спорів розглядає тільки
пред’явлені позовні вимоги, як-от: сексуальні домагання, дискри-
мінація, компенсація працівникам або порушення в оплаті праці та
годинах. Проте система вирішення спорів може вирішити будь-які
конфлікти на робочому місці, незалежно від того, чи є вони позовними
вимогами, іншими спорами на робочому місці або навіть особистими
скаргами співробітників. Для співробітника, якому доводиться ви-
слуховувати претензії токсичного колеги, робоче середовище може
бути нестерпним. Наявність багатьох особистих проблем негативно
впливає на роботу ... Особисті скарги або суперечки на робочому місці,
як правило, передують позову, який потім підлягає обов’язковому
виконанню»76. Слід додати – виконанню з боку організації.
Одними з піонерів дизайну систем вирішення спорів на підпри-
ємствах як методу для вирішення частих конфліктів у складних орга-
нізаціях або навіть цілих індустріях були вчені Урі, Бретт і Голдберг у
80-х рр.77 . Величезна робота була ними проведена на шахті «Caney
Creek», що була охоплена постійними страйками. На прикладі цієї
організації вони продемонстрували три основних способи вирішення
спорів на підприємствах та їх взаємозв’язок, який впливає в кінце-
вому результаті на ефективність як виходу із ситуації, що склалася,
так і на ефективність підприємства в цілому. Ці три основні способи
вирішення спорів:
(1) шляхом узгодження інтересів (interests);
(2) через винесення рішення, що засноване на правах і обов’язках
сторін (rights);
Elizabeth Moreno. A Workplace Dispute Resolution System Creates A Winning Team.
76
URL: https://www.mediate.com/articles/morenoe2.cfm
William Ury, Jeanne Bret, and Stephen Goldberg. Getting Disputes Resolved: Designing
77
Systems to Cut the Costs of Conflict. London: Jossey-Bass Publishers, 1988.
97
(3) шляхом вибору владних жорстких варіантів, таких як страйки

або локаути (power).
В ідеалі суперечки повинні вирішуватися на найнижчому рівні –
шляхом переговорів за інтересами. Замість того, щоб зосередити-
ся на тому, що людина може зробити на основі своїх прав і даної їй
влади, Урі, Бретт і Гольдберг стверджують, що учасники конфлікту
повинні зосередитися на тому, що вони хотіли б зробити, виходячи
зі своїх власних інтересів. Інтереси, на відміну від претензій, розши-
рюють поле для переговорів і, отже, з меншою ймовірністю стануть
нерозв’язними. На цьому етапі організація може досягти результату
з меншими втратами часу, фінансів і в змозі зберегти відносини з ко-
лективом для подальшої продуктивної діяльності. Тільки якщо пере-
говори за інтересами не працюють, сторони повинні використовувати
правові методи. А підходи, засновані на владі, такі як страйки, повинні
триматися в запасі для тих дуже небагатьох конфліктів, які не змогли
бути вирішені ні на основі інтересів, ні на основі права. На практиці
ж часто вирішення затяжних трудових конфліктів починається з точ-
ністю до навпаки: із жорстких владних методів. Автори ілюструють
деструктивний шлях вирішення спорів пірамідою зліва, а справа – її
трансформація в ефективну і стійку систему.
Перехід від проблемної до ефективної

системи вирішення спорів
Сила
Сила
Право Право
Інтереси Інтереси
Проблемна система Ефективна система
Сучасні внутрішні системи вирішення спорів, які були з тих пір

впроваджені багатьма провідними світовими корпораціями світу,
такими як AT & T, Coca-Cola, Chevron, Phillip Morris, Amway, General
98
Electric etc., базуються на цих та інших принципах, розроблених Урі,

Бретт і Голдберг. У кожній з моделей ми можемо побачити, як багато
зусиль і ресурсу компанії вкладають в ті превентивні методи або про-
цеси вирішення спорів, які фокусуються саме на інтересах. Як правило,
викладені нижче інструменти присутні практично в усіх прикладах
систем таких компаній, трохи змінюючи форми і комбінаторність. Але
всім їм властивий загальний принцип: процес обов’язковий, а резуль-
тат залежить від учасників. Завжди в учасника є право винести свій
спір з рівня інтересів на рівень права (арбітраж, суд) і влади (страйк).
Навчання персоналу і карта компетенцій

Інвестиція в розвиток власного персоналу часто буває найбільш
економічно ефективним способом вирішення конфліктів або, як міні-
мум, їх превенції. На цьому етапі співробітники проходять навчання
з вирішення спорів на робочому місці і розвитку відповідних ком-
петенцій: емоційний інтелект, переговори за інтересами, співпраця
тощо. Важливу роль відіграє і корпоративна система компетенцій, в
яку необхідно впровадити або пріоритезувати вже включені відповід-
ні навички. Регулярна оцінка і зворотний зв’язок з боку менеджерів
стосовно цих компетенцій допоможуть персоналу правильно три-
мати фокус у внутрішньому спілкуванні і конфліктах із зовнішніми
стейкхолдерами.
«Політика відкритих дверей»

Декларуючи таку політику, організація мовби заявляє, що можна
і потрібно говорити про те, що важливо, і вся внутрішня структура
компанії спрямована на допомогу персоналу. Компанії заохочують
залучення співробітниками своїх менеджерів і лідерів до обговорення
спірних моментів. Тут важливо оцінити вже наявні системи підтримки
персоналу (HR, Compliance, анонімна гаряча лінія etc.) і налаштувати
їх фокус для ефективного вирішення спорів у тому числі. З такими
службами у співробітників уже сформувався досвід взаємодії і є базова
довіра, яка відсутня у судовому засіданні.
Персонал таких служб важливо навчити не тільки вищезгаданих
компетенцій, але й базових медіаційних навичок для внутрішнього
врегулювання конфліктів і, можливо, проведення гібридних медіа-
цій. Як показує практика, наприклад, компанії General Electrics, такі
напівформальні ресурси можуть допомогти розв’язати проблему
швидко й ефективно, не даючи маленькій ситуації вирости у величезну
99
проблему. І в кожного учасника тут може бути своя роль: від просто
вислухати і підтримати до проведення структурованого процесу
вирішення спору. Наприклад, у компанії FedEx прописаний чіткий
алгоритм, за яким співробітнику можна і потрібно йти для вирішення
своєї ситуації внутрішніми ресурсами. Крок 1 – обговорити проблему
зі своїм менеджером. Якщо результат не задовольняє, протягом 7 днів
можна перейти до кроку 2 – описати свою проблематику і направити
її менеджеру вищої ланки, який вже обговорить цю ситуацію і зі спів-
робітником, і з менеджером з кроку 1. І так далі по ієрархічних сходах78.
Часто в компаніях безпосередньо організовують офіс «омбуд-
смена». Такий внутрішній, але незалежний інститут виконує функції
штатного медіатора для врегулювання внутрішніх суперечок. В ідеалі
це нейтральна посадова особа, яка працює незалежно від звичайних
штатних структур, щоб допомогти компанії та її членам у продуктив-
ному вирішенні внутрішніх суперечок і конфліктів, із дотриманням
основних принципів, властивих медіації: конфіденційність, нейтраль-
ність, робота з інтересами тощо.
Медіація
Медіація – це конфіденційний процес, в якому сторони конфлікту
в процесі переговорів за допомогою зовнішньої нейтральної осо-
би (медіатора) знаходять взаємовигідні варіанти вирішення свого
спору. Медіатор у цьому випадку працює з інтересами і потребами
сторін і не має права приймати рішення по суті спору. Медіація може
використовуватися для багатьох типів суперечок: від простих непо-
розумінь до складних питань працевлаштування, а також пропону-
ватися як інструмент і для зовнішніх конфліктів (із постачальниками,
клієнтами тощо).
На відміну від омбудсмена, медіатор не є співробітником компанії,
він абсолютно незалежний і незацікавлений експерт. Досвід компаній,
які використовують медіацію у своїй системі вирішення спорів і супер-
ечок, свідчить про те, що медіація – найпряміший і найефективніший
шлях вирішення спору79.
Медіатор цінний тим, що може привнести свіжий погляд на ситу-
ацію і допомогти сторонам знайти більш креативні шляхи вирішення
78
Alternative Dispute Resolution in the Employment Arena. Proceedings of the New York
University, 53rd Conference on Labor. Kluwer Law International, 2004. P. 209.
79
E. Patrick McDermott, Arthur Elliot Berkeley. Alternative Dispute Resolution in the
Workplace: Concepts and Techniques for Human Resource Executives and Their Counsel.
London, 1996. p. 60
100
ситуації, а також допомогти зрозуміти марність їхніх претензій чи

неможливість реалізації їхніх вимог80.
Питання оплати послуг медіатора вирішується компаніями по-
різному, але завжди присутня інвестиція з боку роботодавця. Напри-
клад, у компанії Philip Morris, якщо сторони дійдуть згоди про необхід-
ність залучити медіатора, співробітник має право використовувати
додаткові вигоди, передбачені корпоративною системою вирішення
спорів, щоб покрити витрати на послуги медіатора. Обидві сторони
повинні погодитися у такому випадку з кандидатурою медіатора81. У
компанії General Electric співробітник оплачує номінальну невелику
суму за ініціацію процесу медіації, компанія ж бере на себе всі витра-
ти і навіть покриває до певного рівня послуги особистого адвоката
співробітника в процесі медіації82.
Деякі корпорації передбачають такі системи вирішення спорів не
тільки всередині компанії, але й для зовнішніх стейкхолдерів, напри-
клад, із мережею власних агентів чи ексклюзивних дистриб’юторів.
Наприклад, у дистриб’юторському договорі американської корпорації
Amway міститься не просто застереження з ADR (alternative dispute
resolution), яке часто зустрічається в договорах, а дійсно представ-
лена83 ціла система вирішення спорів за участю як внутрішніх, так і
зовнішніх суб’єктів.
В одному з документів, що становлять невід’ємну частину договору,
у так званих «Правилах ведення бізнесу» (Rules of Conduct) наявна
стаття 11, у якій визначено детальний алгоритм багаторівневої системи:
переговори, примирення (conciliation), внутрішня медіація, зовнішня
медіація, комісія з розгляду (hearing panel), арбітраж84.
У внутрішніх системах вирішення спорів немає поганих або хо-
роших елементів. Кожен з них має свої переваги і недоліки і, мабуть,
лише в поєднанні і послідовному алгоритмі вони можуть дати комп-
лексну відповідь на різні запити і потреби як колективу, так і зовнішніх
80
University, 53rd Conference on Labor. Kluwer Law International, 2004. p. 213
81
E. Patrick McDermott, Arthur Elliot Berkeley. Alternative Dispute Resolution in the
Workplace: Concepts and Techniques for Human Resource Executives and Their Counsel.
London, 1996. p. 63
82
83
84
Amway. 2020. URL: http://www.amway.com/support/ordering-product-support/rules-
of-conduct
101
стейкхолдерів, поступово рухаючись із зони інтересів до зони права

і влади, якщо в таких залишиться необхідність.
Ключовими факторами успіху для впровадження таких внутрішніх
систем вирішення спорів є:
• схвальне ставлення власників і всього керівництва компанії
до обраного шляху вирішення спорів і особиста демонстрація
ними відповідних компетенцій;
• широка комунікаційна кампанія для співробітників і зовнішніх
стейкхолдерів;
• необхідні локальні нормативні акти, застереження в трудових
чи цивільно-правових договорах;
• постійне навчання персоналу як відповідних навичок, так й
елементів функціонування самої системи;
• запит на зворотний зв’язок суб’єктів системи і постійний роз-
виток та удосконалення.
Найголовніше, що дає комплексна внутрішня система вирішення
спорів на підприємстві, – це лояльність співробітників. Мрія працювати
в місці, де є шанс бути почутим і зрозумілим, властива нам усім. Реалі-
зація ж цієї потреби створює довірчий клімат у колективі і приносить
дивіденди організації у вигляді продуктивності й репутації на ринку.
102
МЕДІАЦІЯ У ТРУДОВИХ ВІДНОСИНАХ85
Розвиток медіації у світі почався саме з вирішення конфліктів і

суперечок у трудовій сфері. Так, у США медіацію почали застосо-
вувати для вирішення конфліктів між створеними профспілками та
роботодавцями, коли уряд США запропонував залучати Міністерство
праці як нейтрального посередника для врегулювання суперечок
між сторонами. У 1947 р. був створений спеціальний федеральний
орган – Федеральна служба США з медіації та примирних процедур
(Federal Mediation Conciliation Service, FMCS).
Вирішення трудових спорів шляхом медіації, перед зверненням
сторін до суду, є обов’язковим у Канаді.
У Великобританії діє консультативна служба примирення та ар-
бітражу (Asac Codes of Practice), яка сприяє розвитку виробничих
відносин та вирішенню конфліктів. Після впровадження «Реформи
Вульфа» суди почали призначати процедуру медіації, якщо вважали
що це сприятиме вирішенню конфлікту між сторонами. Сторона, яка
відмовляється від проведення процедури медіації, повинна надати
суду пояснення такої відмови. Якщо суд визнає причини відмови
неповажними, він покладе на сторону (що ухиляється від процеду-
ри медіації) всі судові витрати, незалежно від результату вирішення
спору судом.
Німеччина використовує Федеральний союз медіації в економіці
і галузі права (Bundesverband Mediation in Wirtschaft und Arbeitswelt)
для вирішення суперечок у трудовій сфері.
Більшість компаній в Австралії використовує переваги досудового
порядку вирішення спорів та активно включає медіаційні застере-
ження у зміст договорів.
Щодо яких ситуацій (перелік не є вичерпним) у трудовій сфері
медіація є найприйнятнішим варіантом вирішення конфлікту між
сторонами?
1. Cитуації, що чітко не врегульовані у чинному законодавстві. Укра-
їнське трудове законодавство не регулює суперечки, які пов’язані з:
Омелінська (Вілсон) Марина. Юридичний радник, медіатор. «QUEST International

85
Services» LLC (USA)
103
• «угодою про неконкуренцію» (NCA) щодо обмеження роботи

працівника в аналогічному бізнесі протягом певного часу;
• ситуацією, коли працівник «передає» («продає») інформацію
про клієнтів компанії конкурентам, та інші.
2. Ситуації, коли між працівником та роботодавцем будуть про-
довжуватися відносини у майбутньому.
Наприклад, коли мова йде про спільне володіння організацією-
роботодавцем та працівником інтелектуальною власністю, і рішення
щодо користуванням цією власністю сторонам конфлікту необхідно
буде приймати спільно, незалежно від продовження чи припинення
трудових відносин.
3. Бажання зберегти конфіденційність.
Розгляд спору у суді завжди спричиняє репутаційні ризики для
компанії та впливає на відносини з клієнтами і партнерами.
Сюди можна віднести всі суперечки про дискримінацію, випадки
отримання працівником каліцтва або шкоди здоров’ю, інше.
4. Складні, непередбачувані та прецедентні справи.
Усім відома ситуація, коли до суду звертається один із праців-
ників, але рішення суду у його справі може стати прецедентним та
спровокувати аналогічні позови від інших працівників компанії. Це
спори, пов’язані з порядком нарахування виплат за роботу у вихідні та
святкові дні; надання компенсацій і додаткових відпусток за шкідливі
умови праці, інше.
Переваги застосування медіації у трудових відносинах є суттєвими:
• конфіденційність;
• економія часу та коштів;
• врахування інтересів сторін;
• взаємовигідне рішення для сторін конфлікту, що часом виходить
за межі початкового спору;
• реальність та добровільність виконання домовленостей;
• подальше збереження ділових стосунків між сторонами.
Зараз медіація активно застосовується як при вирішенні індиві-
дуальних трудових конфліктів («медіаційне застереження» в індиві-
дуальному трудовому договорі, угоди про проведення процедури
медіації), так і під час вирішення колективних трудових спорів («ме-
діаційне застереження» у колективному трудовому договорі, угода
104
про застосування медіації у разі недосягнення згоди сторонами ко-

лективного договору ).
Сьогодні трудові договори великих та інтернаціональних компаній
містять «медіаційні застереження», що дає змогу, у разі виникнення
спору між сторонами, врегулювати його шляхом процедури медіації.
Деякі компанії практикують локальні акти про застосування проце-
дури медіації, у разі виникнення спору.
Таким чином, ми можемо спостерігати поступовий процес вклю-
чення медіації у корпоративну культуру компаній.
Працівники компаній ще не зовсім усвідомлюють суть процедури
медіації.
Отже, завданням компанії є роз‘яснення переваг процедури меді-
ації для обох сторін. Обізнаність працівників з можливістю вирішення
конфлікту шляхом медіації і без звернення до суду сприяє усвідом-
ленню ними своїх прав та позитивному іміджу компанії.
Розвиток технологій та перехід до більш інтелектуального ринку
праці, що дозволяє працювати багатьом працівникам дистанційно,
сприяє застосуванню сторонами медіаційних інструментів та техно-
логій, які передбачають гнучкість сторін та пошук швидких, дієвих і
взаємовигідних варіантів врегулювання суперечок між сторонами.
І саме медіація стає найбільш прийнятним способом вирішення
конфлікту у мінливому світі.
105
МЕДІАЦІЯ ДЛЯ ПАРТНЕРІВ У БІЗНЕСІ86
Медіацію часто сприймають як спосіб врегулювання конфліктних

ситуацій. Але, за іншим визначенням, медіація – це переговори за
участю незалежного посередника (медіатора). І в такому разі поле
для застосування медіації стає значно ширшим: не лише спори та
конфлікти, а будь-які переговори. Так, у переговорах конфлікту як
такого може ще не бути, а ось конфлікт інтересів (реальний або потен-
ційний), швидше за все, вже є, і медіатор може допомогти учасникам
знаходити спільне рішення з урахуванням цих інтересів.
Однією з таких сфер є медіація між партнерами у бізнесі.
Медіація на старті партнерства

Досить часто запит на медіацію виникає на початку бізнес-парт-
нерства. Це може бути:
• створення нового бізнесу;
• залучення нового партнера у бізнес, що вже працює;
• об’єднання бізнесів, що вже працюють.
На цьому етапі зазвичай конфлікту між партнерами немає. Навпаки,
вони зацікавлені один в одному та налаштовані на співпрацю. Тому є
дуже високі шанси домовитися з усіх ключових питань.
Водночас шансів на те, що партнери самі (без медіатора) зможуть
обговорити всі ключові питання, значно менше. На це є кілька причин:
• уникання «емоційно важких» розмов – у стані натхнення спіль-
ною ідеєю важко обговорювати «негативні сценарії»;
• уникання чутливих тем – цінність відносин іноді заважає по-
ставити на обговорення певні теми;
• оманлива ясність – певні речі здаються настільки очевидними,
що ніби не потребують обговорення, й тільки згодом партнери
з’ясовують, що їх бачення кардинально відрізнялося;
• неповний перелік питань для обговорення – зазвичай він скла-
дається з попереднього досвіду партнерів, який (звичайно) не
може охопити все.
Робота медіатора полягає в тому, щоб усунути ці причини і ство-
рити партнерам всі можливості для обговорення.
Ткаченко Олена, бізнес-медіатор, адвокат, партнер Юридичної фірми «Кайрен»

86
106
Чи може конфлікт виникнути в процесі такого обговорення?

Так, може – навіть якщо спочатку його не було. Але чи треба на-
магатися цього уникнути? Напевно, що – ні, оскільки:
• якщо він виник у ході медіації, – майже точно він би виник піз-
ніше, в процесі діяльності;
• у медіації його легше вирішити: ситуація змодельована, мен-
ше емоцій приділено конфлікту, а партнери налаштовані на
співпрацю;
• якщо конфлікт (або суттєві розбіжності) не вдається вирішити
навіть у медіації, і при цьому питання принципове, то партнери
можуть не продовжувати партнерство – і це бути краще, ніж
потім його припиняти, коли бізнес уже працює.
На початку партнерства в більшості випадків партнери дуже кон-
структивні та відкриті, що (частіше за все) дозволяє їм знаходити спільні
рішення та вирішувати конфлікти (якщо такі виникають).
Медіація в процесі партнерства

Запит на медіацію може виникати в процесі партнерства. Тобто
партнери вже певний час працюють разом у бізнесі (може рік, а може
й десять) і вирішили врегулювати питання, як вони управляють біз-
несом, розвивають його та ділять прибутки (чи збитки).
Можуть бути обставини, які підштовхнули партнерів у медіацію,
наприклад:
• трансформація бізнесу;
• перехід на новий рівень;
• криза внутрішня чи зовнішня;
• розбіжності між партнерами, що накопичились і досягли певної
критичної маси.
На цій стадії явних конфліктів також може ще не бути (хоча буває
по-різному). Але приховані конфлікти, швидше за все, вже матимуть
місце (дивно, якщо ні).
Причини, які заважають партнерам обговорити всі питання са-
мостійно, майже ті самі, що й на старті. Додати можна принаймні ще
одну: корпоративна (або комунікативна) культура – якщо в компанії
не прийнято відкрито обговорювати проблемні питання.
У процесі медіації приховані конфлікти можуть проявитися (швид-
ше за все, так і буде) – і це позитивно для бізнесу, оскільки тоді парт-
нери зможуть їх обговорити та врегулювати.
107
Особливістю медіації на цьому етапі є також проявлення старих

конфліктів між партнерами. Якщо такий конфлікт не був якісно прожи-
тий та вирішений (не було часу, ситуація потребувала швидких рішень,
були причини не заглиблюватися тощо), то він, по суті, залишився. У
медіації він буде «шукати можливість вийти з тіні». Коли під час обго-
ворення зовсім іншої теми партнери тричі згадали «тендер, який був
два роки тому», то стало ясно, що треба зупинятися і з’ясовувати, що
то був за тендер і що там сталося. І виявляється, що певна конфліктна
ситуація з минулого заважає конструктивно взаємодіяти сьогодні.
Тож її треба вирішити, щоб йти далі. Медіація таку можливість дає.
Медіація дозволяє партнерам побачити, що їм заважає, і при-
йняти рішення, як це змінити. Якось у медіації учасники виявили,
що в компанії склалася закрита корпоративна культура. Це не те,
що сприяло їх бізнесу. Тому вони домовилися свідомо змінювати її
на відкриту (коли прийнято одразу й прямо обговорювати будь-які,
навіть проблемні питання).
Медіація в конфлікті
Ну і, звичайно, партнери можуть звертатися до медіатора, коли
конфлікт між ними вже виник.
Запит може бути таким:
• нам треба врегулювати певні спірні питання – щоб працювати
далі або
• наші розбіжності не дозволяють працювати разом – нам треба
правильно розійтися.
Насправді ці два запити можуть мінятися місцями в процесі кон-
кретної медіації: партнери вдалися до медіації з бажанням розірвати
стосунки і з подивом дізналися, що їх розбіжності не принципові, їх
можна врегулювати і працювати далі. Буває також і навпаки.
Але ж навіть «нам треба правильно розійтися» може бути цілком
прийнятним рішенням для бізнесу та для кожного з партнерів. Це
точно краще, ніж «корпоративні війни», після яких у бізнесі може не
залишитися навіть що ділити. Коли питання припинення партнерства
вирішується в медіації, то учасники не лише можуть отримати кра-
щий результат із можливих, але й зберегти відносини. Це дає змогу у
майбутньому співпрацювати в незалежному статусі і навіть дружити.
На цій стадії – найбільше емоцій (порівняно з медіацією на старті
та в процесі партнерства). І це ще одна причина, чому медіатор буде
108
корисний: він працює з емоціями учасників таким чином, щоб вони

мали можливість (пропрацювавши їх) перейти до конструктивного
обговорення питань по суті.
Насправді, емоції можуть бути на будь-якій стадії і незалежно від
гендерного складу учасників. Це цілком нормально, і кожна емоція
«права» (тобто має право на існування, якщо виникла). Водночас
медіація – це саме ті час і простір, де емоціям можна дати раду.
Якщо вже стоїть питання припинення партнерства (перевірили
та переконалися, що це буде найкращим рішенням), то воно може
відбуватися в різний спосіб:
• вихід партнера;
• викуп долі іншим партнером / партнерами або компанією;
• продаж долі третій особі;
• поділ бізнесу;
• припинення бізнесу.
Який би спосіб не обрали учасники, кожен варіант потребує пев-
ної деталізації – прийняття цілого ряду організаційних, фінансових та
інших рішень (і знов медіатор стане у нагоді).
Існує ще одне спостереження, яке властиве для партнерських
медіацій на будь-якій стадії. У ході медіації учасники розуміють, ба-
чать та перевіряють на собі, як працює медіація. І далі (часто) стають
прихильниками цього методу. Тому «забирають його з собою»: засто-
совують медіаційні принципи та підходи у своїй подальшій взаємодії.
Наприклад, домовляються про нові правила комунікації: одразу прямо
говорити, якщо щось не влаштовує або неясно. Або говорити про
свої інтереси, розглядати альтернативні варіанти рішень, застосову-
вати об’єктивні критерії. Очевидно, що це покращує відносини між
партнерами та в цілому в компанії, і, крім того, позитивно впливає на
бізнес-результати.
Чудовим відгуком про цінність проведеної медіації є, наприклад,
запит на повторну медіацію через рік, в якому учасники проведеної
медіації зазначили, що на основі укладеної партнерської угоди вони
працюють цілий рік і наразі мають бажання знову пройти процедуру
медіації з метою укладення нової партнерської угоди на наступний рік.
109
ДОДАТКИ
МЕДІАЦІЙНІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
УКРАЇНСЬКОГО ЦЕНТРУ МЕДІАЦІЇ87
Текст застережень є рекомендаційним і може змінювати-
ся за взаємною згодою сторін*
На етапі укладення договору сторони можуть вибрати медіацію

як попередній перед судовим розглядом спосіб вирішення спору.
Для цього в договір повинні бути внесені відповідні застереження,
зміст яких може бути сформульовано таким чином.
Загальні застереження
Варіант 1. У разі будь-якого спору, який виникає з цього контракту
або у зв’язку з ним, сторони погоджуються на першому етапі обго-
ворити і розглянути можливість передачі спору для урегулювання
відповідно до правил Українського Центру Медіації.
Варіант 2. Застереження про медіацію є факультативним способом
розгляду спору. Сторони мають право у будь-який час, без обмеження
інших способів вирішення спору, передати спір, що випливає з цього
контракту або у зв’язку з ним, для врегулювання відповідно до правил
Українського Центру Медіації.
Застереження про медіацію, обмежені певним терміном

У разі виникнення будь-якого спору, який виникає з цього контр-
акту або у зв’язку з ним, сторони погоджуються на першому етапі
врегулювання спору вдатися до врегулювання спору згідно з пра-
вилами Українського Центру Медіації.
Якщо спір не буде врегульовано відповідно до зазначених правил
протягом 30 днів з моменту підписання договору про проведення
медіації або протягом іншого терміну, встановленого в письмовій
угоді сторін, сторони не будуть мати будь-яких зобов’язань щодо
цього застереження.
Український Центр Медіації. 2020. URL: http://ukrmediation.com.ua/ru/mediation_
87
services/mediation_clause?
110
Додатки
ДОГОВІР
Про надання інформаційно-консультаційних послуг
(проведення медіації)
№_________ м. Київ_____________« » 20 _р.
З метою проведення процедури медіації Замовники:
_______________________________________________________________________________________________,
(посада, прізвище, ім’я та по батькові),
_______________________________________________________________________________________________
(посада, прізвище, ім’я та по батькові),
з одного боку, та Виконавець

_______________________________________________________________________________________________
(найменування установи чи організації)
в особі _____________________________________________________________________________________,
(посада, прізвище, ім’я та по- батькові),
що діє на підставі______________________, з іншого боку, уклали цей Договір

про таке:
(назва документа)
Загальні положення
Медіація – це метод вирішення конфліктів із залученням посеред-
ника (медіатора), який допомагає сторонам налагодити процес ко-
мунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб
вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв
інтереси і потреби всіх учасників конфлікту.
Процедура медіації проводиться на принципах добровільності,
конфіденційності, незалежності медіатора та з обов’язковим ураху-
ванням інтересів усіх сторін конфлікту.
1.3. Медіатором за цим Договором сторонами обрано –
_______________________________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________
2. Умови проведення медіації

2.1. Медіатор не приймає жодного рішення за наслідками проце-
дури медіації, а лише допомагає сторонам у їх прагненні з’ясувати
спірні питання, розробити можливі варіанти їхнього розв’язання
та прийняти рішення, яке б задовольнило усіх учасників конфлікту.
Медіатор керує процесом медіації. Медіатор не надає ніяких пра-
вових та інших порад, консультацій та пропозицій.
111
2.2. Медіатор зобов’язаний бути нейтральним та неупередженим.

Медіатор допомагає сторонам (без винятку) належним чином та в
достатньому обсязі озвучити свої інтереси та сформувати остаточ-
не рішення щодо того чи іншого спірного питання і оформити його
окремою угодою за бажанням сторін.
2.3. У свою чергу сторони погоджуються з тим, що на процес меді-
ації вони погодилися добровільно, без стороннього примусу. Сто-
рони приймають принципи, правила та умови проведення медіації.
2.4. У випадку, коли сторони забажають припинити процес медіації
до її завершення, вони зобов ’язуються повідомити про це медіа-
тора та іншу сторону на особистій зустрічі за участю всіх учасників
спору.
2.5. Медіація – це конфіденційна процедура. Треті особи залуча-
ються до процесу медіації лише за згодою сторін. Уся інформація,
отримана медіатором та учасниками медіації під час проведення
процедури медіації, є конфіденційною, окрім випадків виникнення
загрози психічному або фізичному стану дитини або однієї сторони
з боку іншої сторони.
2.6. Медіатор та сторони беруть на себе зобов’язання не розголо-
шувати її, про що разом з іншими учасниками процесу підписують
окрему Угоду про конфіденційність.
3. Порядок проведення медіації

3.1. Медіатор розпочинає медіаційну процедуру із ознайомлення
сторін з правилами та принципами медіації.
3.2. Медіація проводиться лише у присутності сторін конфлікту.
3.3. За згодою сторін під час спільного засідання або поза його
межами медіатор може проводити окремі зустрічі з тією чи іншою
стороною (індивідуальні медіаційні сесії). Зміст індивідуальних се-
сій обговорюється з іншою стороною лише за згодою сторони, яка
була присутня на індивідуальній медіаційній сесії.
3.4. У разі необхідності, сторони та медіатор домовляються про
дату, час та місце проведення наступної медіаційної сесії. Кількість
зустрічей, необхідних для остаточного вирішення спору, сторони
визначають самостійно.
3.5. Своїм підписом під цим Договором сторони засвідчують те, що
вони мають достатньо повноважень для прийняття остаточного рі-
шення.
3.6. До процесу медіації за згодою сторін можуть бути залучені інші
зацікавлені особи з дотриманням усіх умов участі, передбачених
112
Додатки
цим договором, включаючи угоду про конфіденційність (додаток 1

до цього Договору).
4. Вартість послуг і умови оплати

4.1. Оплата за медіаційні сесії здійснюється готівкою згідно з Актами
виконаних робіт або шляхом перерахуванням коштів за реквізита-
ми Виконавця, вказаними в договорі.
4.2. Вартість послуг складає:
4.2.1. Координаційна зустріч (тривалістю 1.5 години) з кожною сто-
роною окремо – грн за кожну координаційну зустріч.
4.2.2. Медіаційна сесія (спільна – присутні дві сторони, індивідуаль-
на, тривалістю 3 години) – грн за годину.
4.2.3. У випадку, якщо медіаційна сесія триває понад _ _ _ _ _ _ _ _ _ г о -
дини, вартість кожної наступної години складає грн.
4.2.4. Вартість медіаційних сесій сплачується сторонами у рівних
частинах, якщо сторони не домовилися про інше.
4.2.5. Вартість медіаційних сесій сплачується до початку медіацій-
ної сесії, тобто на умовах попередньої оплати.
5. Інше
5.1. Аудіо- та відеозапис процесу медіації без попередньої домов-
леності з усіма учасниками забороняється. У разі виявлення фактів
несанкціонованого запису процес медіації може бути зупинений
або завершений.
5.2. Сторони зобов’язуються не телефонувати медіаторам між меді-
аційними сесіями, окрім випадків зміни дати або часу зустрічі.
5.3. Сторони зобов’язуються не залучати медіатора як свідка у судо-
ве провадження.
5.4. Перед початком проведення медіації медіатор з’ясовує у сторін,
чи зрозумілі умови цього Договору і чи вони на них погоджуються.
5.5. Цей Договір складається у трьох примірниках.
5.6. Строк дії цього Договору становить один місяць з моменту під-
писання. У разі необхідності, може бути складений додатковий До-
говір за згодою сторін.
Замовник(и): Виконавець:
________________________________ ________________________________
М.П. М.П.
113
АКТ № ______
про надання послуг
«___________» ____________________ 20___року
_______________________________________________________________________________________________
(посада, прізвище, ім’я та по батькові)
(далі – Виконавець), з одного боку та____________________________________________

_______________________________________________________________________________________________
в особі _(далі – Замовник)

_______________________________________________________________________________________________
що діє на підставі_______________________________________________________________________,
з іншого боку, (далі – Сторони), склали цей Акт про те, що на під-
ставі Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг
(проведення медіації) №___ від «_____»_______________ 20___р.
Виконавцем були надані такі послуги:

№ Найменування робіт, Кіл- Од. Ціна, Сума,
послуг сть грн грн
1 Інформаційно- год. ,00 ,00

консультаційні послуги
(проведення медіації)
Загальна вартість консультаційних послуг складає (за проведену

медіаційну сесію) ,00( гривень) 00 коп.
Замовник претензій щодо обсягу, якості та строків надання послуг

не має.
Замовник(и): Виконавець:
________________________________ ________________________________
М.П. М.П.
114
Додатки
УГОДА
про конфіденційність
№_________ м. Київ_____________« » 20 _р.
Замовник (и)_____________________________________________________________________________
та Виконавець в особі________________________________________________________________,
_______________________________________________________________________________________________
що діє на підставі_______________________________________________________________________,
сторона процесу (якщо Замовник і сторона не є однією і тією са-

мою особою)_ ___________________________________________________________________________,
Експерт(и)________________________________________________________________________________
Перекладач _ ____________________________________________________________________________
(прізвище, ім’я та по батькові)
Домовилися про таке:

1. Ставитися до будь-якої інформації (факти, інтереси, варіанти рі-
шень тощо), що стане відомою у процесі медіації, як до конфіденцій-
ної і не допускати її розголошення поза колом осіб, що брали участь
у медіації, а також використання цієї інформації в будь-якому вигляді
у медіа, адміністративному, кримінальному чи інших процесах.
2. Винятком є випадки:
2.1. Коли учасники зустрічі добровільно домовляться про можли-
вість розголошення інформації;
2.2. Коли отримана інформація, відповідно до чинного законодав-
ства, свідчить про реальну загрозу завдавання шкоди людині або
вчинення іншого злочину. У такому випадку медіатор повинен по-
інформувати відповідні органи.
3. Домовленість про те, яка інформація є конфіденційною, може
бути зафіксована в усному чи письмовому вигляді на вимогу медіа-
тора або сторін. Медіатор повинен ретельно перевіряти однакове
розуміння всіма сторонами процесу меж конфіденційності.
Зобов’язання, що виникають:
4. З підписанням цієї угоди учасники процесу зобов’язуються збе-
рігати у таємниці зміст всього процесу медіації і всю пов’язану з цим
115
інформацію щодо третіх осіб. Це зобов’язання чинне і після завер-

шення процесу медіації.
5. Сторони зобов’язуються не називати медіатора свідком тих фак-
тів, які стали відомі сторонам лише в ході процесу медіації. Медіатор
може скористатися чинним правом про відмову від дачі показань.
6. Роз’яснення, документація та інформація, яка надається письмо-
во чи усно під час медіації, може використовуватися сторонами ви-
ключно для медіації. У всіх випадках пряме чи непряме використан-
ня цієї інформації недопустиме в судовому розгляді справи, хіба що
ця інформація була відома сторонам поза процесом медіації або ця
інформація не була конфіденційною.
7. Ці зобов’язання розповсюджуються також на інших учасників
медіації, експертів, свідків чи інших третіх осіб, залучених до про-
цесу медіації. Перед проведенням медіації, тобто до початку того
засідання, до якого ці особи запрошені, залучені фахівці підписують
відповідні заяви про конфіденційність.
Наслідки розголошення:
8. У разі розголошення конфіденційної інформації особа, яка пору-
шила зобов’язання, може бути притягнута до цивільно-правової від-
повідальності про відшкодування збитків, завданих розголошенням.
9. Порушення умови про конфіденційність хоча б однією зі сторін
процесу автоматично знімає зобов’язання щодо конфіденційності з
інших сторін процесу.
10. Зобов’язання, які виникають у зв’язку з цією угодою, виникають
від моменту підписання і діють до тих пір, поки сторонами не буде
досягнуто домовленості про інше.
Замовник(и):________________________________________ _________________________________
(Прізвище, ім’я, по батькові) (підпис)
Виконавець_________________________________________ _________________________________
Сторона процесу
(якщо Замовник і сторона не є однією і тією самою особою)
__________________________________________________________ _________________________________
Експерт(и)___________________________________________ _________________________________
Перекладач_________________________________________ _________________________________
116
Додатки
CRC (CUSTOMER RELATED CARD – КАРТКА КЛІЄНТА)
СТОРОНИ
1. хто сторони . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2. кількість сторін . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3. гіпотези щодо груп і коаліцій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
4. історія стосунків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
5. необхідність збереження стосунків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
6. особливості клієнта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
7. що об’єднує сторони і що роз’єднує . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
8. чим підтверджені повноваження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
9. участь адвокатів і їхній вплив . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
10. контактні дані сторін . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
ПРОЦЕС МЕДІАЦІЇ
1. дати звернення в процесі: звернення (одна чи дві сторони) . . . .
2. поінформованість про процес медіації (так/ні) . . . . . . . . . . . . .
3. рішення про участь у процесі (добровільно/примусово) . . . . . .
4. місце проведення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
5. ініціатор медіації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
6. спеціальні вимоги до місця проведення . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
7. хто і коли проводив координаційну бесіду . . . . . . . . . . . . . . . . .
8. медіатор/ко-медіатор . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
9. наявність договору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
10. дати участі в процесі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
11. предмет медіації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
12. результат медіації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
СУД
1. справа перебуває в суді. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2. сторони мають намір звернутися до судових органів . . . . . . . . .
3. сторони не мають наміру звертатися до судових органів. . . . . . .
КАРТКА ОПЛАТИ: ВАРТІСТЬ ПОСЛУГИ / СТАН ОПЛАТИ:
СУМА І ДАТИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
ДАТИ ПРОВЕДЕННЯ ЗУСТРІЧЕЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
НАСТУПНІ КРОКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
117
АНКЕТА ПІДГОТОВКИ КЛІЄНТА ДО МЕДІАЦІЇ

Відповіді на ці питання допоможуть Вам особисто підготуватися
до процесу переговорів за участю посередника. Намагайтеся бути
об’єктивними. Ці відповіді будете бачити тільки Ви. Попередня під-
готовка допоможе Вам почувати себе впевнено в процесі медіації,
а також заздалегідь зібрати інформацію, якої може бракувати після
початку переговорів.
1. Предмет розмови_________________________________________________________________
2. Чи важливі для Вас стосунки?_ _______________________________________________
3. Який ідеальний результат для Вас? Чи є ще інші люди, чиї інтер-
еси зачіпає ситуація? Як їхні інтереси впливають на ідеальний для
Вас результат медіації?_______________________________________________________________
4. Для кого ще важливі ці переговори і як інтереси цих учасників
можуть бути або повинні бути враховані під час пошуку варіантів
рішень?____________________________________________________________________________________
5.____Яка Ваша «червона лінія», тобто мінімальний результат, на який
Ви готові погодитися у разі необхідності (це інформація суто Ваша,
її ніхто не бачить). Перетин «червоної лінії» може бути сигналом,
що переговори вичерпали себе або треба зробити паузу і пошу-
кати інші варіанти. Якою може бути «червона лінія» іншої сторони?
_______________________________________________________________________________________________
6. Що буде, якщо Ви не домовитеся (подальші кроки). Скільки вони
Вам будуть коштувати у грошах і часі? Чи є впевненість у перемозі й
на чому вона базується?_____________________________________________________________
7. Подумайте, які об’єктивні факти Вам зможуть знадобитися в пе-
реговорах для пояснення свої точки зору (наприклад, цифри, дум-
ки незалежних експертів тощо).__________________________________________________
8. Кого слід запросити в медіацію (експерти, перекладачі, соціаль-
ні працівники тощо)?_________________________________________________________________
9. До кого Ви можете звернутися в разі необхідності отримати по-
раду? Що про це знають ті, до кого Ви хочете звернутися?_____________
10. Спробуйте уявити, як на ці питання могла б відповісти інша сто-
рона. Якщо треба, поверніться до своїх відповідей у пунктах 1–9 і
скорегуйте їх зміст_____________________________________________________________________
118
Додатки
ПАМ’ЯТКА КЛІЄНТУ
Як витратити свої гроші і час таким чином, щоб отримати якісну
послугу
Ми любимо медіацію, а тому для нас важливо, щоб у медіації
була гарна репутація.
На репутацію послуги впливає якість її надання. Для нас важли-
во, щоб послуги, якими ви користуєтеся, були якісними. Обирайте
справжнє за допомогою наших рекомендацій.
Зазвичай важливими критеріями для вибору відповідної послуги
є час і гроші.
Дешева рибка – погана юшка. Не все те золото, що блищить.
Прислів’я придумані не нами, а тому занадто висока або занадто низь-
ка ціна на послугу (навчання або послуга з медіації) є додатковими
причинами звернути увагу на спеціальні фактори, які впливають на
якість послуги, а саме:
Навчання:
• Якщо Ви обрали певне навчання, де хочете отримати квалі-
фікацію медіатора, буде не зайвим впевнитися у кваліфікації
тренерів. Для цього ви можете запитати, де вони отримували
кваліфікацію медіатора, попросити показати відповідні доку-
менти. Не зайвим буде звернути увагу на наявність реєстрацій-
ного номера документа, що допоможе за необхідності переві-
рити його легітимність в організації, яка цей документ видала.
• Ви можете поцікавитися кваліфікацією тренерів щодо знань та
досвіду навчання дорослих, а також щодо наявності відповідних
документів, які підтверджують цю кваліфікацію.
• У програмі тренінгу важливо звернути увагу на наявність прак-
тичних вправ та симуляцій. Відпрацювання навичок може від-
буватися тільки під час практичних вправ, які повинні займати
не менше ніж 60% від загальної програми. Навчитися медіації
із книжок неможливо!
• Важливо поцікавитися кваліфікацією тренерів як медіаторів: Ви
можете запитати про реальний досвід застосування навичок, яких
вони навчають, звернувши при цьому увагу на сферу спеціалізації
(комерційна, сімейна, організаційна, корпоративні спори).
• Найкраще про якість програм Вам розкажуть їх випускники.
Тому можете запитати рекомендації у випускників програм,
119
наприклад, скориставшись соціальними мережами в інтернеті

або у безпосередній розмові під час відкритих клубних заходів
навчальних організацій.
• Надавайте перевагу тим провайдерам тренерських послуг,
які створюють можливість відпрацювання навичок медіатора
у реальних кейсах (стажери, спостерігачі тощо).
• Зверніть увагу на тривалість програми, а також на те, що тре-
нер або компанія-організатор обіцяє вам надати наприкінці
програми. Європейські стандарти навчання медіації перед-
бачають тривалість програми не менш як 40 астрономічних
годин. Саме тому, що програма передбачає формування нових
навичок, за менший час можливо отримати лише знання щодо
того, що таке медіація, а також потрапити на рівень свідомої
некомпетентності: тобто усвідомлювати різницю між бажаними
навичками медіатора і наявними (реальними).
Послуги з медіації
• Один із способів упевнитися в кваліфікації медіатора – запи-
тати про документи, які підтверджують, що медіатор пройшов
відповідне навчання (не менш ніж 40 астрономічних годин).
• Важливим є звернути увагу на організацію, яка видала документ
про навчання медіатора. Тренери цієї організації повинні мати
відповідну кваліфікацію навчати медіаторів (як мінімум самі
мати сертифікати, які підтверджують наявність у них відповід-
ної підготовки як медіаторів. Бажано, щоб тренери, які навчали
обраного вами медіатора, були б медіаторами-практиками).
• По можливості, запитайте рекомендації клієнтів, а також про
сферу і кількість медіацій, у яких Ваш медіатор брав участь.
• Запитуйте, що може бути підтвердженням того, що Ваш медіатор
має відповідний досвід (наприклад, участь у волонтерських і пі-
лотних проєктах), а також, хто і яким чином може це підтвердити.
• Якщо у медіатора немає підготовки, засвідченої відповідним
чином, його кваліфікація буде під великим питанням.
• Наявність професійної підготовки – лише один із факторів,
який може впливати на успішність медіації. Інші важливі фак-
тори – особиста довіра, неупередженість медіатора, вміння
проводити фасилітативну медіацію.
• Фасилітативна модель медіації є такою, що найбільшою
мірою враховує інтереси сторін за рахунок того, що в основі
угод лежать не поради медіатора, а власні рішення учасників
120
Додатки
ситуації. Медіатор лише допомагає запитаннями усвідомити

інтереси, знайти взаємоприйнятні варіанти рішень та оцінити
їх на відповідність інтересам і реалістичність.
• Для остаточного вибору медіатора бажано зустрітися з цією
людиною для того, щоб відчути, чи довіряєте Ви йому (їй), чи
хочете ви обговорювати з цим фахівцем свої інтереси.
• Бажано також, щоб у вас була можливість обирати собі меді-
атора із списку фахівців. Можливість вибору медіатора може
стати запорукою його неупередженості і початку побудови
довірливих стосунків між Вами і медіатором.
• Будьте насторожі, якщо вам обіцяють стовідсоткове вирішення
питання. Медіація – це шлях, на якому всі співпрацюють разом
і рухаються до спільної мети – знайти рішення. Успіх залежить
і від майстерності медіатора, і від щирості Ваших намірів по-
ставити крапку у складній ситуації.
Водночас пам’ятайте, що статистика свідчить про те, що залежно

від сфери і виду конфлікту, консенсусні або компромісні рішення зна-
ходяться в діапазоні від 60 до 90%. Сторони самостійно виконують
досягнуті домовленості у 80-100% випадків.
Правильний вибір провайдера послуг з медіації –

це ваша відповідальність.
Кожна медіація – це посередництво,
але не кожне посередництво є медіацією!
121
ВІДОМОСТІ
ПРО АВТОРІВ
Білозор Олена Співзасновниця Агентства медіації
DecisionLab, адвокат, бізнес-медіатор
Академії ТПП Мюнхена та Верхньої Бава-
рії (Німеччина)
Єрьоменко Галина К.ю.н., СЕО Українського Центру Медіації
[kmbs], акредитація (CEDR, UK),
бізнес-медіатор Академії ТПП Мюнхена
та Верхньої Баварії (Німеччина),
JAMS WIF (USA), Edwards Mediation
Academy (USA),
Mediator of the Global Mediation Panel at
the Office of the Ombudsman for UN Funds
and Programmes
Каневська Владислава Почесний член Національної асоціації
медіаторів України, фасилітатор стратегіч-
них і трансформаційних діалогів, тренер,
супервізор, експерт у міжнародних проек-
тах бізнес-медіатор Академії ТПП Мюнхена
та Верхньої Баварії (Німеччина)
Кисельова Тетяна LLM, к.ю.н., PhD, доцент кафедри суспіль-
ного врядування Національного універ-
ситету «Києво-Могилянська академія»,
бізнес-медіатор Академії ТПП Мюнхена та
Верхньої Баварії (Німеччина)
Омелінська (Вілсон) Юридичний радник, медіаторка.
Марина «QUEST International Services» LLC (USA)
Потьомкіна Юна PhD, керівниця практики альтернатив-
ного вирішення спорів юридичної фірми
«Asters», бізнес-медіатор Академії ТПП
Мюнхена та Верхньої Баварії (Німеччина)
122
Відомості про авторів
Проценко Діана Медіаторка та тренерка консенсуальних

практик вирішення спорів, правник, ви-
кладачка НаУКМА, Президент Національ-
ної асоціації медіаторів України, експертка
проектів ОБСЄ у сфері діалогів
Ранк Гармут Адвокат Палати адвокатів м. Штутґарт,
ФРН, MBA in Business Management
(Liverpool John Moores University, Лівер-
пуль); Академії ТПП Мюнхена та Верхньої
Баварії (Німеччина)
Рябота Владислава К.ю.н., Регіональний координатор з кор-
поративного управління у Східній Азії, IFC
(WB)
Ткаченко Олена, Бізнес-медіатор Академії ТПП Мюнхена
та Верхньої Баварії (Німеччина), адвокат,
партнер Юридичної фірми «Кайрен»
Тронько Ольга К.ю.н., радниця директора Української
школи урядування, бізнес-медіатор Ака-
демії ТПП Мюнхена та Верхньої Баварії,
випускниця програм Українського Центру
Медіації [kmbs]
Урусова Олена HR-менеджер, Медіатор
Хмарук Ольга співзасновниця Агентства медіації
DecisionLab, адвокат, бізнес-медіатор
Академії ТПП Мюнхена та Верхньої Бава-
рії
Хорошковська Дарина К.ю.н., партнер Commercial Mediation Group,
бізнес-медіатор Академії ТПП Мюнхена та
Верхньої Баварії (Німеччина)
Худякова Тетяна бізнес-консультант
Шепель Ольга магістр міжнародного менеджменту,
психоаналітик, директорка Українського
Центру Медіації, акредитований медіа-
тор CEDR, бізнес-медіатор Академії ТПП
Мюнхена та Верхньої Баварії (Німеччина)
123
Український Центр Медіації
або
Як швидко вирішити конфлікт,
не звертаючись до суду
Видання третє, доповнене
Видання призначене для медіаторів, підприємців, представників

бізнес-організацій, державних службовців, представників недер-
жавних організацій
Підписано до друку 14.06.2021. Формат 60х90 1/16

Папір офсетний. Друк офсетний.
Обл.-вид. арк. 3,78. Тираж 1000 прим. Зам. 101.
Видавництво ТОВ «Компанія ВАІТЕ»

01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 26, к. 27.
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру
суб’єктів видавничої справи серія ДК № 2570 від 27.07.2006 р.
УКЛАДАЧЕМ ЗБІРНИКА Є ЗБІРНИК ВИДАНИЙ
УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЗА ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ
МЕДІАЦІЇ (УЦМ), ЮРИДИЧНОЇ ФІРМИ «ASTERS»
який започаткований як спільний проект
Києво-Могилянської Бізнес Школи та IFC Asters є однією з найбільших
(Світовий Банк) у 2007 році і є рушійною юридичних фірм України з офісами
силою для розвитку альтернативних у Києві, Вашингтоні (США),
способів вирішення спорів в Україні Брюсселі (Бельгія) та Лондоні
шляхом проведення навчання і надання (Великобританія). Фірму було
послуг дійсно незалежних медіаторів. засновано у 1995 році, і впродовж
усієї історії свого існування вона
Тренери і медіатори УЦМ є практиками, утримує за собою статус одного
які мають міжнародну кваліфікацію, з ключових гравців українського
визнану в країнах Західної і Східної Європи, юридичного ринку.
США та Центральної Азії.
Asters стала однією з перших
Партнерами УЦМ є Академія українських юридичних фірм,
Мюнхенської ТПП (Німеччина), Edwards яка створила окрему практику
Mediation Academy (США). альтернативного вирішення спорів.
СЕО УЦМ Галина Єрьоменко Команда Asters брала участь

є медіаторкою Global Mediation Panel at у формуванні правового поля
the Office of the Ombudsman for UN Funds альтернативного вирішення спорів,
and Programmes. зокрема в розробці Закону України
«Про медіацію» та в підписанні
Наша місія – запровадження культури Україною Сінгапурської конвенції.
альтернативного вирішення спорів
в Україні на рівні кращих світових Спільно з найбільшими
стандартів. Випускники УЦМ, яких міжнародними компаніями Asters
вже більш ніж 3000, успішно працюють входить в число засновників-
народними депутатами у Верховній Раді підписантів ініціативи ADR
України, міністерствах, на керівних посадах pledge 21st century – зобов’язання
у Національній Асоціації Медіаторів про застосування альтернативних
України, Лізі медіаторів України, Асоціації способів вирішення спорів
Сімейних Медіаторів України, очолюють при Міжнародному інституті
велику кількість освітніх установ та центрів попередження та вирішення
медіації по всій країні. конфліктів. Практику
альтернативного вирішення спорів
Напрямки роботи: проведення тренінгів, Asters очолює Юна Потьомкіна, яка
консультацій з медіації і переговорів. виступила одним із співавторів цього
Проведення медіацій. збірника.

Книга Медіація Уцм Астерс 2021

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Книга Медіація Уцм Астерс 2021

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Книга Медіація Уцм Астерс 2021

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Український Центр Медіації

Створений як спільний проект Києво-Могилянської Бізнес-Школи

Художник – Анна Карнаух

П78 Про медіацію, або як швидко вирішити конфлікт, не

Збірник статей підготовлений випускниками і партнерами

Збірник ілюстрований прикладами і цифрами, які підтверджують

© Український Центр Медіації

ДАВАЙТЕ ПОЗНАЙОМИМОСЯ. Японське мистецтво золотого

пропонуємо порівняльну таблицю термінів, якими всі домовилися

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ ТЕРМІНІВ

Оскільки суперечки є невід’ємним складником людської природи,

Потім джирга вирішує, яким чином можливо урегулювати цей спір, і

громадські та комерційні організації. Вони проводять навчання і під-

Потрібно визнати, що позасудове вирішення спорів практикувалось

професора Френка Сандера, який представив ідею «будинку право-

група юристів, яка вивчала питання доцільності впровадження медіації

Мовою цифр. За оцінкою дослідження, проведеного Цен-

Civil Mediation Council – офіційний сайт. 2020. URL: https://civilmediation.org/

несу приблизно 3 млрд фунтів стерлінгів щороку (порівня-

Континентальна Європа з набагато меншим ентузіазмом сприйняла

фірм та ін.). Провайдери послуг медіації повинні бути професійними

Мовою цифр. У Боснії за три роки впровадження про-

У багатьох пострадянських країнах, таких як Грузія, Казахстан, Біло-

Закон Російської Федерації «Про альтернативну процедуру врегулювання спорів

за участю посередника (процедуру медіації)» (від 27 липня 2010 р.) URL: http://base.

На рівні Європейського Союзу важливою подією стало прийняття

ПРО МЕДІАЦІЮ В УКРАЇНІ30

Поняття «примирення», «мирова» (угода), «мировий суддя», «по-

Так, за результатами одного з проєктів і через необхідність системних

Комісії з верховенства права при Президентові України, впливали

спільних проєктів із партнерами з США, Німеччини, Великобританії,

у різний час і з різними «акцентами»: хтось наполягав на єдиному

Конвенція створювалася на тлі відсутності міжнародного меха-

Хронологія подій Конвенції

Поточний стан Сінгапурської конвенції

Потьомкіна Юна, керівник практики альтернативного вирішення спорів Asters,

бізнес-медіатор Академії Мюнхенської ТПП (Німеччина), Ph.D.

підписантів – США, Китай, Південна Корея, Індія та інші. Станом на

МЕДІАЦІЯ ТА СУЧАСНИЙ СВІТ43

«Ми зустріли ворога, і цей ворог – ми!»

програм Українського Центру Медіації [kmbs]

Маловой. Калуга: Духовное познание, 2004. 176 c. С. 10-11

заснований на тому, що незалежна і нейтральна третя сторона – ме-

Медіація – це вихід із конфліктної ситуації з позиції: «Чого ви хоче-

ЩО ТАКЕ МЕДІАЦІЯ І ЧОМУ

Медіація – це процес, під час якого зустрічаються разом дві або

Важливо пам’ятати. Медіатор відповідає за ефективне

Принципи, правила, переваги

Єрьоменко Галина, к.ю.н. СЕО Українського Центру Медіації [kmbs], акредитація

(CEDR, UK), бізнес-медіатор Академії Мюнхенської ТПП (Німеччина), JAMS WIF

цесі медіації, є конфіденційними. Медіатор не має права розкривати

Мовою цифр. У Великобританії у 80% випадків комерційні

Виграшне рішення для обох сторін. У процесі медіації не існує

Мовою цифр. У Нідерландах 70% усіх угод виконуються

було виконано сторонами добровільно. В Україні рівень ви-

Добровільність. Сторони беруть участь у медіації добровільно:

Мовою цифр. За даними Об’єднання незалежних медіато-

Незалежність медіатора. Кожній зі сторін надається право само-

свободу від фаворитизму та власних суджень. Медіатор не має права

З практики випускників УЦМ. У спорі про поділ спадщини,