Pseudantechinus bilarni
| Pseudantechinus bilarni | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Pseudantechinus bilarni (Johnson, 1954) | ||||||||||||||||||||||
 Мапа поширення виду Pseudantechinus bilarni | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Pseudantechinus bilarni — вид хижих сумчастих ссавців з родини кволових (Dasyuridae). Етимологія: вид названо на честь Біла Гарні (англ. Bill Harney), відомого серед аборигенів Арнемленду як «біларні». Він був провідником у американо-австралійська експедиція, яка отримала голотип.
Цей вид є ендеміком північної Австралії. Найпоширеніший на західному укосі Землі Арнема, але проживає також на острові Мірчінбар. Живе на грубих чи кам'янистих площах пісковику, вкритого відкритим евкаліптовим рідколіссям і багаторічними травами. Може переходити в листяно-лозові зарості під час сухого сезону.
Морфометрія. Довжина голови й тіла: 57–100 мм, хвоста: 82–115 см, вага: 12–44 г.
Опис. Верхні частини тіла сиво-коричневі, нижні —блідо-сірі, позаду великих вух є корицевого кольору клапті. Хвіст довгий і ніколи не набирає жиру. Молочних залоз шість. Раціон складається переважно з комах. Сезон розмноження: в кінці червня — на початку липня. Самиці народжують до 4-5 дитинчат раз на рік.
Діапазон поширення виду схильний до частих пожеж, що є головною загрозою. Вид присутній на кількох охоронних територіях.
- [[https://web.archive.org/web/20190616103615/https://www.iucnredlist.org/species/40636/21945319 Архівовано 16 червня 2019 у Wayback Machine.] вебсайт МСОП]
- Ronald Strahan, Pamela Conder. Dictionary of Australian and New Guinean mammals. — Csiro Publishing, 2007. — С. 122. — ISBN 064309167X.
- Ronald M. Nowak. Walker's marsupials of the world. — JHU Press, 2005. — С. 106. — ISBN 0801882222.
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
