Invictus

Invictus
Out of the night that covers me, Black as the pit from pole to pole, I thank whatever gods may be For my unconquerable soul. In the fell clutch of circumstance I have not winced nor cried aloud. Under the bludgeonings of chance My head is bloody, but unbowed. Beyond this place of wrath and tears Looms but the Horror of the shade, And yet the menace of the years Finds, and shall find me, unafraid. It matters not how strait the gate, How charged with punishments the scroll, I am the master of my fate: I am the captain of my soul.

Invictus
Із темної ночі, що вкрила цей світ Проваллям від краю до краю Богів, що створили мене і мій рід, Нескореним духом вітаю. Хай прикрих обставин стискає тягар — Я сліз та образ не збираю. До крові гамселить недолі лихвар, Та я голови не схиляю. Хоч в світі, що зітканий з гніву та сліз, Не бачу нічого, крім болю — В тенетах років, без надії на зміст, Згубитись собі не дозволю. Хай двері вузькі та високий паркан — Гріхами не спутати волі: Я — вільний, я — духу свого капітан. Володар своєї я долі.

Invictus
В ночі, де морок світ покрив, Скував пітьмою зір та слух, Я вдячний кожному з Богів За мій непереможний дух. В підступних пазурах інтриг Я не скривився, не завив. І хоч до крові бив батіг, Та голови я не схилив. Там, де панують гнів та плач, Серед тіней, що сіють жах, В часи знегоди та невдач Не підкорив мене мій страх. Нехай закриті стулки брам Й блистять відплатою ножі, Я – вказівник своїм шляхам, Я – капітан своїй душі.

«Invictus» (укр. Непідкорений, нескорений) — вірш англійського поета, видавця і критика Вільяма Ернеста Генлі. Написаний 1875 року, опублікований в 1888 році — без назви — у його першій збірці «Книга віршів» (англ. Book of Verses) у розділі «Життя та смерть (Відлуння)» (англ. Life and Death (Echoes)).

У ранніх передруках зустрічалася присвята «До Р. Т. Г. Б.» (англ. To R. T. H. B.) — Роберту Томасу Гамільтону Брюсу (англ. Robert Thomas Hamilton Bruce) (1846—1899), успішному шотландському торговцю борошном, пекарю та меценату. Назву «Invictus» (лат. непідкорений, нескорений) додав редактор Артур Квіллер-Куч (англ. Arthur Quiller-Couch), коли вірш увійшов до антології Oxford Book of English Verse. Літературне визнання Вільяма Ернеста Генлі майже цілком базується на цьому вірші.

Історія створення

В 1875 році, через ускладнення після туберкульозу, потрібно було ампутувати одну ногу Генлі. Одразу ж після операції йому повідомили, що необхідно ампутувати й другу ногу. Однак, Генлі вирішив довіритися хірургу Джозефу Лістеру, якому вдалося врятувати кінцівку.

Перебуваючи у лікарні, він написав поему, яка стала відома як «Invictus». Цей період його життя, а також важке дитинство, були основними джерелами натхнення для твору і відіграють основну роль для його розуміння.

Вплив

• Вінстон Черчилль перефразував останні два рядки у своїй промові перед Палатою громад 9 вересня 1941 року:

Ми все ще володарі нашої долі. Ми все ще є капітанами наших душ. Оригінальний текст (англ.) We are still masters of our fate. We still are captain of our souls.

• Цей вірш цитував іншим ув'язненим на Роббенайланд південноафриканський правозахисник Нельсон Мандела.

• Рядок «скривавлений, але нескорений» (англ. bloody, but unbowed) був використаний у заголовку статті «Дейлі міррор» про серію терористичних атак у громадському транспорті Лондона 7 липня 2005 року. Цей рядок також використав Лорд Пітер Вімзі у романі Дороті Лі Сейєрс «Хмари свідків» (англ. Clouds of Witness), коли говорив про свою невдалу спробу зняти з брата звинувачення у вбивстві.

• Аун Сан Су Чжі, політична діячка М'янми, лідерка опозиції, лауреатка Нобелівської премії миру (1991), стверджувала, що цей вірш надихнув її батька, Аун Сана, та його сучасників, боротися за незалежність, а також «надихнув інших борців в інших країнах в різний час».

• Джеймс Бонд Стокдейл (англ. James Stockdale), який був військовополоненим у Північній Кореї, згадував, що у в'язниці йому передав останній стовпчик вірша, написаний за допомогою екскрементів щурів на туалетному папері, Девід Гетчер (англ. David Hatcher)..

Вірш також звучить у фільмі «Нескорений» (2000) та в грі Mass Effect 3. Масовий вбивця Тімоті Маквей, незадовго до страти, назвав цей вірш своєю передсмертною заявою.

Вірш перекладено українською мовою Маріанною Малиною (2008) та Іваном Блиндюком (2024).

Див. також

Зовнішні відеофайли
	Morgan Freeman recites 'Invictus' from memory on Charlie Rose

• «Якщо…» Редьярда Кіплінга
• «Людина на арені» Теодора Рузвельта