Die Welt

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Die Welt»

Країна  Німеччина
Тип щоденна (6 раз на тиждень)
Мова німецька
Політична належність консерватизм
Видавець WeltN24d
Axel Springer SE
Формат «broadsheet» і «compact»
Періодичність 1 доба
Засновано 1946
Власник видавничий дім Axel Springer AG («Аксель Шпрінгер СЕ»)
Редактор Стефан Ауст
Головний редактор Jennifer Wiltond
Ціна понеділок-п’ятниця–2.30 євро; у суботу–2.60 євро
Головний офіс Берлін
Наклад 193 000 екземплярів (на 2015 рік)
ISSN 0173-8437
welt.de
CMNS: Die Welt у Вікісховищі

«Die Welt» (пер. з нім. – «Світ», «Земля», «Всесвіт») – німецька щоденна громадсько-політична газета, що належить видавництву Axel Springer Verlag. Варіант газети, що виходить у неділю, зветься «Welt am Sonntag», таблоїдний варіант газети має назву «Die Welt kompakt».

Заснована в 1946 році у Гамбурзі, в наш час видається у Берліні.[2] На 2015 рік поширюється у 130 країнах, має аудиторію понад 670 тисяч читачів, що робить її однією з найвпливовіших ЗМІ країни.[3]

Історія

[ред. | ред. код]

1946-1953

[ред. | ред. код]

«ДіВельт» було засновано у 1946 році в Гамбурзі британською окупаційною владою як надпартійну й національно-орієнтовану газету. Коштувала газета 2 пфеніга. Концепцією газети було відокремлення факту від коментаря, а на редакційних зборах обговорювали різні, іноді діаметрально протилежні точки зору. Перші сім років ця газета належала британцям, але видавалася німецькою редакцією. У ті роки вона була взірцем ліберальності, а її популярності сприяло підключення до інформаційної мережі лондонської газети «The Times».[4] Так, у 1952 році наклад газети тримався на рівні 1 мільйона примірників, що було величезним успіхом видання у порівнянні з іншими німецькими газетами того часу. Однак після відміни ліцензій і створення на території Західної Німеччини регіональних газет, її наклад суттєво впав, і в 1953 році газету викупив видавничий концерн Акселя-Шпрінгера.[5]

1953-2002

[ред. | ред. код]

З приходом Шпрінгера газета вийшла на новий рівень. У її штабі з’явилися Вінфрідт Мартіні і Фрідріх Ціммерман, а також Матіас Уолден та багато інших відомих німецьких журналістів того часу.[6] Завдяки успіхам нових журналістів та розумному підходу власника у 1965 році газету "ДіВельт" назвали "великою національною газетою". Однак наприкінці 1960-х років на діяльність концерну Акселя-Шпрінгера було спрямовано чимало критики, а також прокотилася хвиля студентських протестів. Тому в 1975 році редакція газети "ДіВельт" переїхала з Гамбургу в Бонн, а в 1993 році – в Берлін, після чого «ДіВельт» закріпився на німецькому ринку друку як якісне надрегіональне видання.[7]

2001-2015

[ред. | ред. код]

Економічна криза 2001-2003 років у Німеччині спонукала великі видання підписати домовленості щодо співпраці або об’єднання. Так, газета «ДіВельт» об’єдналася із місцевою «Berliner Morgenpost». Як наслідок обидві газети робить одна команда журналістів, однак саме «ДіВельт» зуміла зберегти за собою лідерську позицію всередині концерну. Пізніше "ДіВельт" поглинула ще й видання "Hamburger Abendblattes". На даний час "ДіВельт" є членом-засновником Європейського Газетного Альянсу, до якого також входять такі провідні європейські видання як "El País"(Іспанія), "La Repubblica" (Італія), "Le Figaro" (Франція), "Le Soir" (Бельгія) та декотрі інші. Всі ці видання співпрацюють між собою в інформаційному просторі та мають міжнародну звітність.[8]

Усі головні редактори газети "ДіВельт":

Зміст і структура

[ред. | ред. код]

Структура і формат газети

[ред. | ред. код]

З 2006 року одна редакція видає чотири газети – «Die Welt», «Welt Kompakt», «Weltam Sonntag» , «Berliner Morgenpost» на чотирьох платформах (друк, он-лайн, мобільна версія та WebTV). Фактично, три інші видання є дочірніми від «ДіВельт». При цьому сама газета «ДіВельт» має два формати –«broadsheet» і «compact».

Згідно із новою стратегією видання "ДіВельт", редакція газети має в першу чергу викладати всю інформацію та матеріали на он-лайн ресурси, і тільки потім переходити до друкованих варіантів газети. Задля цього журналісти та редактори мають працювати із самого ранку до пізньої ночі.[9] При цьому із 2015 року он-лайн версія видання містить лише 20 безкоштовних статей на місяць. За інший контент читачу варто сплатити додаткові кошти.[10] Усі ці заходи видання мусило здійснити через невпинне падіння накладу, що відбувся внаслідок зменшення потягу читачів саме до друкованих версій. Так, кількість розпроданих примірників газети знизився з 2007 року по 2014 рік із 275 тисяч до 200 тисяч примірників.[11] Варто відзначити, що така тенденція падіння накладу зберігається і зараз.

В цей же час друкований варіант видання «ДіВельт» має стандартну рубрикацію якісної інформаційної газети, в якій центральне місце відводиться рубрикам «Політика», «Фінанси», «Німеччина», «За кордоном». В цей же час газета має специфічні доповнення, що вирізняють її на ринку німецької преси.

«Літературний додаток», що виходить с 1998 року, зробив «ДіВельт» знаменитим на весь світ. Цей додаток пов’язаний з ім’ям журналіста газети Віллі Хааса, на честь котрого з 1999 року видання ще й нагороджує «Літературною премією» найкращого німецького літератора та грошовою винагородою у розмірі 10 000 євро.[12]

Лауреати «Літературної премії» газети «ДіВельт» останніх років:

Інтернет-варіант газети "ДіВельт" наразі займає лідерську позицію за кількістю статей та інформації, у порівнянні із друкованим виданням. Окрім цього сайт газети містить безкоштовний електронний архів усіх випусків газети, починаючи із травня 1995 року. Архів доступний у форматі PDF. Також можливе завантаження не всього номера, а лише вибраної статті або розділу, приміром, "Німеччина", "За кордоном" і т.д.[29] Платіжна система, яка існує в онлайн-версії "ДіВельт", дозволяє отримувати повний контент видання, сплативши 4.49 євро на місяць.[30] Таку суму станом на 30 червня 2013 року сплачувало 47 тисяч підписників електронної версії газети "ДіВельт".[31]

Зміст і політика газети

[ред. | ред. код]

Газета тримається консервативного напрямку,[32] однак один з її колишніх головних редакторів Герберт Кремп відмічав, що «газета лояльна до влади та законослухняна». З точки зору економічної політики її позицію характеризують як «явно ліберальну».[33]

Контент газети орієнтований на інформаційні та аналітичні матеріали. До найпопулярніших тем, що розглядаються у «ДіВельт», належать: політика, фінанси та спорт. Особливістю матеріалів є змістовна ємність фотографій та влучні коментарі експертів. Реклама складає не більше 15% від наповнення газети. Аудиторію газети складають 668 000 читачів,а саме: представники німецької бізнес-еліти, у своїй більшості чоловіки 30-55 років.

Важливою рисою політики газети "ДіВельт" є винагородження своїх працівників. Так, у виданні існує номінація, у якій відзначають найкращого художника - автора обкладинки газети. Усього було відзначено шістьох авторів:


  • Сучасний логотип газети "ДіВельт.
    Сучасний логотип газети "ДіВельт.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0173-8437
  2. ↑ "European News Resources". NYU Libraries. Retrieved 24 January2015.
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 січня 2016. Процитовано 5 травня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Peter Humphreys (1996). Mass Media and Media Policy in Western Europe. Manchester University Press. p. 82. Retrieved 29 October2014.
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 січня 2016. Процитовано 16 січня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Christian Plöger: Von Ribbentrop zu Springer. Zu Leben und Wirken von Paul Karl Schmidt alias Paul Carell. Marburg 2009 (zugl.: Münster, Univ. Diss. 2009), S. 466 f.
  7. ↑ Marcus Schuster: Eine Frage des Standorts.
  8. ↑ DWDL.de: "Die Welt" ist Mitgründer der Zeitungs-Allianz LENA
  9. ↑ Jürn Kruse: Lesen im 21. Jahrhundert. In: Die Tageszeitung, 20. November 2012. Abgerufen am 20. Oktober 2015.
  10. ↑ Jan-Eric Peters: Digital: In eigener Sache - Die neuen Abo-Modelle der „Welt“. In: Die Welt, Januar 2015.
  11. ↑ laut IVW, jeweils viertes Quartal (Details auf ivw.eu)
  12. ↑ Presserat.info: Chronik der Rügen, abgerufen am 10. August 2010.
  13. ↑ "WELT-Literaturpreis an Imre Kertész in Berlin verliehen". Buch Markt (in German). November 10, 2000. Retrieved November 11, 2012.
  14. ↑ "WELT-Literaturpreis 2001 an Pat Barker". Buch Markt (in German). October 23, 2010. Retrieved November 11, 2012.
  15. ↑ "Leon de Winter erhält WELT-Literaturpreis". Buch Markt (in German). November 8, 2002. Retrieved November 11, 2012.
  16. ↑ "Jeffrey Eugenides erhält WELT-Literaturpreis". Buch Markt (in German). October 14, 2003. Retrieved November 11, 2012.
  17. ↑ "WELT-Literaturpreis an Amos Oz verliehen". Berliner Morgenpost (in German). November 13, 2004. Retrieved November 11, 2012.
  18. ↑ "Yasmina Reza erhält WELT-Literaturpreis 2005 für ihr Lebenswerk". Buch Markt (in German). October 7, 2005. Retrieved November 11, 2012.
  19. ↑ "Rüdiger Safranski erhält WELT-Literaturpreis 2006". Buch Markt (in German). September 29, 2006. Retrieved November 11, 2012.
  20. ↑ "Welt-Literaturpreis für Daniel Kehlmann". Berliner Morgenpost (in German). October 6, 2007. Retrieved November 11, 2012.
  21. ↑ "WELT-Literaturpreis 2008 für Hans Keilson". Berliner Morgenpost (in German). October 17, 2008. Retrieved November 11, 2012.
  22. ↑ "Philip Roth erhält WELT-Literaturpreis 2009". Berliner Morgenpost (in German). October 1, 2009. Retrieved November 11, 2012.
  23. ↑ "Auszeichnung: Claude Lanzmann erhält den "Welt"-Literaturpreis". Berliner Morgenpost (in German). October 2, 2010. Retrieved November 11, 2012.
  24. ↑ Von Dominique Horwitz (November 4, 2012). "Albert Ostermaier beherrscht Kunst der Literatur". Berliner Morgenpost (in German). Retrieved November 11, 2012.
  25. ↑ Benjamin Weinthal (November 11, 2012). "German paper awards J'lem author literary prize". Jerusalem Post. Retrieved November 11, 2012.
  26. ↑ Richard Kämmerlings (October 4, 2013). "Jonathan Franzen erhält den "Welt"-Literaturpreis". Die Welt (in German). Retrieved October 6, 2013.
  27. ↑ Richard Kämmerlings (3 October 2014). "Haruki Murakami erhält "Welt"-Literaturpreis 2014". Die Welt (in German). Retrieved October 13, 2014.
  28. ↑ ""Welt"-Literaturpreis 2015 an Karl Ove Knausgård". Die Welt (in German). 18 September 2015. Retrieved 24 September 2015.
  29. ↑ axelspringer-mediapilot.de: WELT ONLINE
  30. ↑ Welt Online: In eigener Sache: Die neuen Abo-Modelle der „Welt“. Abgerufen am 11. März 2013.
  31. ↑ DIE WELT zieht positive Zwischenbilanz für ihr Bezahlmodell. Presseinformation vom 7. August 2013, abgerufen am 9. August 2013
  32. ↑ Nicola Pointner: In den Fängen der Ökonomie? Ein kritischer Blick auf die Berichterstattung über Medienunternehmen in der deutschen Tagespresse. VS Verlag für Sozialwissenschaften, Wiesbaden 2010, ISBN 978-3-531-17198-2, S. 153 (zugl. Dissertation, Ludwig-Maximilians-Universität, München 2009). (benannte Quellen: Pürer, 1996, S. 168–169; Hachmeister & Rager, 2000, S. 284).
  33. ↑ Білоус О. М. Типологія газетної періодики сучасної Німеччини // Наукові записки Інституту журналістики: науковий збірник — К., 2007. — Т. 29. — Жовт.-груд. — 176 с.
  34. ↑ spiegel.de: Kunstaktion: Baselitz bekleckert die "Welt" (abgerufen am 31. März 2015)
  35. ↑ art-magazin.de: 252.334 Originale von Ellsworth Kelly (abgerufen am 31. März 2010)
  36. ↑ abendblatt.de: Künstlerausgabe: Gerhard Richter gestaltet "Die Welt" (abgerufen am 31. März 2015)
  37. ↑ bild.de: Leipziger Maler Neo Rauch erobert „Die Welt“ (abgerufen am 31. März 2015)
  38. ↑ welt.de: Sie will verstören. Cindy Sherman in der "Welt" (abgerufen am 31. März 2010)
  39. ↑ Welt.de: Das ist die "Welt" des Julian Schnabel (abgerufen am 14. Januar 2016)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Die_Welt&oldid=41908736