4-та танкова дивізія (Третій Рейх)
4-та танкова дивізія (Третій Рейх) 4. Panzer-Division | |
---|---|
На службі | 10 листопада 1938 — 8 травня 1945 |
Країна | Третій Рейх |
Вид | Heer |
Тип | Вермахт |
Роль | танкові війська |
Чисельність | танкова дивізія |
У складі | 16-й армійський корпус 16-й моторизований корпус 4-й армійський корпус 28-й армійський корпус 15-й армійський корпус 39-й моторизований корпус 47-й моторизований корпус 24-й моторизований корпус 53-й армійський корпус 35-й армійський корпус 13-й армійський корпус 20-й армійський корпус 47-й танковий корпус 56-й танковий корпус 41-й танковий корпус 39-й танковий корпус 10-й армійський корпус 6-й корпус СС 7-й армійський корпус 23-й армійський корпус |
Гарнізон/Штаб | Вюрцбург |
Війни/битви | Друга світова війна |
Командування | |
Визначні командувачі | генерал-лейтенант Георг-Ганс Райнхардт генерал-лейтенант Дітріх фон Заукен генерал-лейтенант Клеменс Бецель |
Знаки розрізнення | |
Знак розрізнення | (1940 та 1943–1944) (1942) Операція «Цитадель» |
Медіафайли на Вікісховищі |
4-та танкова дивізія (Третій Рейх) (нім. 4. Panzer-Division) — танкова дивізія Вермахту в роки Другої світової війни. 4-та танкова дивізія — з'єднання Вермахту, військовослужбовці якого отримали найбільшу кількість нагород за часів війни. 73 представника особового складу були удостоєні Лицарського хреста, 10 отримали «Дубове листя» і один — «Схрещені мечі» (командир дивізії, генерал-лейтенант Дітріх фон Заукен нагороджений 31 січня 1944 року за № 46). Це абсолютний рекорд для всіх танкових дивізій Вермахту, тільки одна дивізія СС «Дас Рейх», змогла повторити рекорд (73 Лицарських Хреста). Показники перевищують кількість нагород, отриманих особовим складом добірної частини армії, танко-гренадерської дивізії «Гроссдойчланд» (70 Лицарських Хрестів, 10 «Дубових листя»).
4-та танкова дивізія була сформована 10 листопада 1938 на базі у Вюрцбурзі в 13-му військовому окрузі (нім. Wehrkreis XIII).
- Польща (вересень — листопад 1939);
- Німеччина (листопад 1939 — травень 1940);
- Франція (травень — листопад 1940);
- Німеччина (листопад 1940 — лютий 1941);
- Франція (лютий — квітень 1941);
- Німеччина (Східна Пруссія) (квітень — червень 1941);
- Східний фронт (центральний напрямок) (червень 1941 — червень 1944);
- Латвія (червень 1944 — січень 1945);
- Німеччина (Східна Пруссія) (січень — травень 1945).
- генерал-лейтенант Георг-Ганс Райнгардт (нім. Georg-Hans Reinhardt) (10 листопада 1938 — 5 лютого 1940);
- генерал-майор Людвіг фон Радльмаєр (нім. Ludwig Ritter von Radlmeier) (5 лютого — 3 квітня 1940);
- генерал-майор Йоганн Йоахім Штефер (нім. Johann Joachim Stever) (4 квітня — 14 травня 1940);
- оберст барон Ганс фон Бойнебург-Ленгсфельд (нім. Hans Freiherr von Boineburg-Lengsfeld) (15 — 18 травня 1940), ТВО;
- генерал-майор Йоганн Йоахім Штефер (19 травня — 23 липня 1940);
- оберст барон Ганс фон Бойнебург-Ленгсфельд (24 липня — 6 вересня 1940), ТВО;
- генерал-майор барон Вілібальд фон Лангерманн (нім. Willibald Freiherr von Langermann und Erlencamp) (8 вересня 1940 — 27 грудня 1941);
- генерал-майор Дітріх фон Заукен (нім. Dietrich von Saucken) (28 грудня 1941 — 2 січня 1942), поранений у бою;
- оберст Генріх Ебербах (нім. Heinrich Eberbach) (6 січня — 1 березня 1942), ТВО;
- генерал-лейтенант Отто Гайдкемпер (нім. Otto Heidkämper) (2 — 31 березня 1942);
- генерал-майор Генріх Ебербах (1 квітня — 22 червня 1942);
- генерал-лейтенант Пауль Гільшер (нім. Paul Hielscher) (23 червня — 3 липня 1942), ТВО;
- генерал-майор Генріх Ебербах (4 липня — 23 листопада 1942);
- оберст, доктор Карл Маус (нім. Karl Mauss) (24 — 27 листопада 1942), ТВО;
- оберст, з 31 грудня 1942 генерал-майор Еріх Шнайдер (нім. Erich Schneider) (28 листопада 1942 — 6 січня 1943);
- оберст, доктор Карл Маус (7 — 28 січня 1943), ТВО;
- генерал-майор Еріх Шнайдер (28 січня — 30 травня 1943);
- генерал-лейтенант Дітріх фон Заукен (31 травня — 22 жовтня 1943);
- оберст, доктор Карл Маус (23 жовтня 1943 — 20 січня 1944), ТВО;
- генерал-майор Ганс Юнк (нім. Hans Junck) (21 січня — 6 лютого 1944), ТВО;
- оберст Клеменс Бецель (нім. Clemens Betzel) (7 лютого — 3 березня 1944), ТВО;
- генерал-лейтенант Дітріх фон Заукен (4 березня — 30 квітня 1944);
- оберст, з 1 липня 1944 генерал-майор Клеменс Бецель (1 травня — 20 грудня 1944);
- оберст Ганс Крістерн (нім. Hans Christern) (21 — 28 грудня 1944), ТВО;
- генерал-лейтенант Клеменс Бецель (28 грудня 1944 — 27 березня 1945), Загиблий у бою;
- оберст Ернст Гоффманн (нім. Ernst Hoffmann) (27 — 31 березня 1945), ТВО;
- генерал-майор Ганс Геккер (нім. Hans Hecker) (1 квітня — 8 травня 1945).
- Нагороджені дивізії[1]
- Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ для військових формувань Вермахту за збитий літак противника
- 10 грудня 1941 — 3-тя рота 12-го моторизованого полку за дії 4 жовтня 1941 (54);
- 1 травня 1944 — 9-та рота 103-го танко-артилерійського полку за дії 13 січня 1944 (488);
- Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ (14)
- Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ за збитий літак противника (2)
- штаб дивізії
- 4-та мотопіхотна бригада:
- 12-й мотопіхотний полк
- 33-й мотопіхотний полк (з 1940)
- 4-та танкова бригада:
- 35-й танковий полк
- 36-й танковий полк
- 103-й моторизований артилерійський полк
- 9-й полк самохідної артилерії
- 79-й інженерно-саперний батальйон
- 7-й моторизований розвідувальний батальйон
- 79-й танковий батальйон зв'язку
- 84-й загін постачання
- 84-й навчальний батальйон
- штаб дивізії
- 4-та мотопіхотна бригада:
- 12-й мотопіхотний полк
- 33-й мотопіхотний полк (з 1940)
- 5-та танкова бригада:
- 35-й танковий полк
- 36-й танковий полк
- 4-й моторизований розвідувальний батальйон
- 34-й мотоциклетний батальйон
- 103-й артилерійський полк
- 7-й розвідувальний батальйон
- 49-й протитанковий батальйон
- 79-й саперний батальйон
- 79-й батальйон зв'язку
- 84-й загін постачання
- штаб дивізії
- 35-й танковий полк
- 12-й танково-гренадерський полк
- 33-й танково-гренадерський полк
- 103-й артилерійський полк
- 4-й розвідувальний батальйон
- 290-й зенітний дивізіон
- 49-й протитанковий батальйон
- 79-й саперний батальйон
- 79-й батальйон зв'язку
- 84-й загін постачання
- 34-й мотоциклетний батальйон
- 103-й польовий батальйон
- Сумсько-Прилуцька операція
- Чернігівсько-Полтавська операція
- Духовщинська операція
- Бобруйський бій
- Бєлгородсько-Харківська операція
- 4. Panzer Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 3 квітня 2012. Процитовано 7 квітня 2012.(нім.)
- 4. Panzer-Division. на axishistory.com. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 22 травня 2013.(англ.)
- 4. Panzer-Division. на feldgrau.com. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 7 квітня 2012.(англ.)
- 4. Panzer-Division. на okh.it. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 7 квітня 2012. (італ.)
- 4-я танковая дивизия. на tankfront.ru. Архів оригіналу за 3 квітня 2012. Процитовано 7 квітня 2012.(рос.)
- 4-я танковая дивизия (російською) . на velikvoy.ru. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 24 червня 2012.
- 4-я танковая дивизия (4.Panzer-Division)(рос.)
- Танковые дивизии Вермахта 1940-45г.г.
- Mariusz & Sawicki, Robert Skotnicki. 4 Panzer Division 1941 - 1945. — Wydawnictwo Militaria, 2004. — 68 с. — ISBN 8372190992. (англ.)(пол.)
- Szymon Datner (1974). Zbrodnie Wehrmachtu (Crimes of the Wehrmacht). Institute of National Remembrance. с. 289.
- Rossino, Alexander (2003). Hitler Strikes Poland: Blitzkrieg, Ideology, and Atrocity. University Press of Kansas. с. 343. ISBN 0-7006-1234-3.
- ↑ Holders of high awards [Архівовано 2014-01-21 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Knight's Cross Holders of 4. Panzer-Division. Архів оригіналу за 20 вересня 2012. Процитовано 7 квітня 2012.
- ↑ 4. Panzer Division. Архів оригіналу за 3 квітня 2012. Процитовано 7 квітня 2012.
- ↑ 4-я танковая дивизия. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 7 квітня 2012.
Це незавершена стаття про Збройні сили Німеччини у Другій світовій війні. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |