20th Century Boys

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
20th Century Boys
Обкладинка першого тому манґи
20世紀少年
Nijusseiki Shōnen
Хлопці 20-го століття
Жанрнаукова фантастика[1]
трилер[1]
містика[1]
Аудиторіясейнен
Манґа
20th Century Boys
АвторУрасава Наокі
ВидавецьShogakukan
Інші видавціViz Media
ЖурналBig Comic Spirits
Період випуску4 жовтня 1999 — 24 квітня 2006
Кількість томів22
Манґа
21st Century Boys
АвторУрасава Наокі
ВидавецьShogakukan
Інші видавціViz Media
ЖурналBig Comic Spirits
Період випуску25 грудня 2006 — 14 липня 2007
Кількість томів2
Ігровий фільм
20th Century Boys: Beginning of the End
РежисерЮкіхіко Цуцумі
Сценарист
  • Ясуші Фукуда
  • Такаші Нагасакі
  • Наокі Урасава
  • Юсуке Ватанабе[2]
КомпозиторРьомей Шірай
ЛіцензіатViz Pictures
Дата виходу30 серпня 2008
Тривалість142 хвилини
Ігровий фільм
20th Century Boys 2: The Last Hope
РежисерЮкіхіко Цуцумі
Сценарист
  • Такаші Нагасакі
  • Юсуке Ватанабе[3]
КомпозиторРьомей Шірай
ЛіцензіатViz Pictures
Дата виходу31 січня 2009
Тривалість139 хвилин
Ігровий фільм
20th Century Boys 3: Redemption
РежисерЮкіхіко Цуцумі
Сценарист
  • Такаші Нагасакі
  • Наокі Урасава[4]
КомпозиторРьомей Шірай
ЛіцензіатViz Pictures
Дата виходу29 серпня 2009
Тривалість155 хвилин

20th Century Boys (яп. 20世紀少年, Nijusseiki Shōnen, укр. Хлопці 20-го століття) — науково-фантастична манґа Наокі Урасави. Вона виходила в журналі Big Comic Spirits видавництва Shogakukan з 1999 по 2006 рік, 249 розділів були опубліковані у 22 томах-танкобонах. Два останні томи було випущено під назвою 21st Century Boys (яп. 21世紀少年, Nijūisseiki Shōnen, укр. Хлопці 21-го століття). Це історія Ендо Кендзі та його друзів, які помічають, що лідер культу, відомий лише як «Друг», прагне знищити світ, і що його символ має разючу схожість із символом, що був придуманий в їхньому дитинстві. У манзі часто зустрічаються відсилання до рок-н-ролу, а її назва схожа на назву пісні «20th Century Boy» британської рок-групи «T. Rex».

У 2008 і 2009 роках вийшла трилогія екранізованих фільмів, знятих Юкіхіко Цуцумі.

«Хлопці 20-го століття» отримали визнання критиків і вийшли тиражем у 36 мільйонів примірників, що робить мангу одною із найбільш продаваних серій манґи всіх часів. Вона отримала кілька нагород, зокрема Shogakukan Manga Award, Kodansha Manga Award і Seiun Award.

Сюжет

[ред. | ред. код]

У міру того, як 20-те століття наближається до кінця, люди в усьому світі стурбовані тим, що світ змінюється. Та, ймовірно, не в кращий бік. Ендо Кендзі — звичайний менеджер цілодобового магазину, який просто намагається вижити. Але коли він дізнається, що один з його найкращих друзів дитинства на прізвисько «Ослик» раптово наклав на себе руки, і що новий культ на чолі з людиною, відомою як «Друг», стає дедалі небезпечнішим, Кендзі починає відчувати, що щось не так. З кількома ключовими підказками, залишеними його покійним другом, Кендзі розуміє, що цей культ набагато більший, ніж він коли-небудь думав, що ця таємнича організація не тільки націлена безпосередньо на нього і його друзів дитинства, а й увесь світ також стоїть перед могилою. Просте життя Кендзі, який ледве зводить кінці з кінцями, перевертається з ніг на голову, коли він возз'єднується зі своїми друзями дитинства, і разом вони повинні з'ясувати правду про те, як їхнє минуле пов'язане з культом, оскільки рубіж століть може означати можливий кінець світу.

Персонажі

[ред. | ред. код]
Ендо Кендзі (яп. 遠藤 健児, Endō Kenji)
Головний герой першої половини історії, яка розгортається навколо його дитинства на початку 1970-х і до сьогодні. Він загалом розслаблений, з майже нерозважливою безтурботністю, і дуже цікавиться рок-н-ролом. Кендзі (яп. ケンヂ) працює в сімейній крамниці, яка колись була винним магазином, але відтоді перетворилася на дочірню крамницю[5]. Він, його родичі та друзі відіграють ключові ролі в розвитку сюжету.
Ендо Канна (яп. 遠藤 カンナ, Endō Kanna)
Племінниця Кендзі, вперше з'являється на початку манги як маленька дівчинка, яка перебуває під опікою Кендзі після того, як її мати зникла[6]. Є головною героїнею другої половини історії.
Ендо Кіріко (яп. 遠藤 貴理子, Endō Kiriko)
Старша сестра Кендзі та мати Канни. На початку історії зникає безвісти, залишаючи свою доньку Канну на опіку Кендзі. Її місцезнаходження невідомо та є однією з таємниць сюжету.
Ослик (яп. ドンキー, Donkī)
Член групи друзів дитинства Кендзі, якого вбивають на початку серіалу. Його справжнє ім'я Кідо Сабуро (яп. 木戸 三郎, Kido Saburō), і в дитинстві він ріс у бідній родині з багатьма братами та сестрами. Спочатку Кендзі та інші насміхалися з Ослика, але згодом подружилися з ним. Одержимий наукою і завжди думаючий логічно, він згодом став викладачем природничих наук у технічній середній школі. Дізнавшись, що один із його студентів приєднався до культу «Друга», він почав своє розслідування, але був зіштовхнутий з даху своєї школи. Смерть Ослика, яка спочатку була визнана самогубством, стає подією, що об'єднує членів групи Кендзі і починає основну історію.
Сетогуті Юкідзі (яп. 瀬戸口 ユキジ, Setoguchi Yukiji)
Подруга дитинства та колишня однокласниця Кендзі. У шкільні роки Юкідзі була хуліганкою, яка зуміла дати відсіч близнюкам Мабо та Янбо, що знущалися над нею. Кендзі та Юкідзі були закохані одне в одного в дитинстві, але жодному з них не вистачало сміливості зізнатися, а єдина спроба Кендзі була незрозумілою через свою розпливчастість. На початку манги Юкідзі — самотня неодружена жінка, яка працює митницею (друзі Кендзі та місцеві жителі часто жартома приймають її за офіцера з боротьби з наркотиками). Вона стикається з Кендзі та групою в аеропорту Токіо, коли її непокірний пес нападає на Кендзі[7]. Юкідзі допомагає Кендзі боротися з культом Друга.
Манекен в костюмі Друга
Отьо (яп. オッチョ, Otcho)
Друг дитинства Кендзі, справжнє ім'я якого — Отіай Тьодзі (яп. 落合 長治, Ochiai Chōji)[8]. Саме він придумав символ, який використовує культ Друга, тому спочатку був одним із головних підозрюваних. На початку сюжету перебуває в Таїланді під псевдонімом «Сьоґун» (ショーグン), де займається «порятунком» викрадених туристів. У чудовій фізичній формі він багато разів рятувався від неминучої смерті, але місцевий наркобарон, пов'язаний з Другом, полює на нього. Отримавши благання Кендзі про допомогу, Отьо повертається до Японії.
Друг (яп. ともだち, Tomodachi)
Головний антагоніст історії. Загадковий лідер, який використовує символ, створений Кендзі та його друзями у 1970-х роках. До 1997 року його послідовники заповнювали такі майданчики, як Будокан[9]. Одна з його таємних цілей — захопити світ[10]. Обличчя Друга приховане в тіні або під маскою протягом усієї манги[11]. Його справжня особистість є найголовнішою таємницею серіалу.

Виробництво

[ред. | ред. код]

Того дня, коли Наокі Урасава передав своєму редактору рукопис останнього розділу манги «Happy!», він розслаблявся у ванні, коли почув промову по телебаченню одного з представників Організації Об'єднаних Націй, який сказав: «Без них ми б не змогли досягти 21-го століття…». Урасава замислився: «Хто „вони“? Хто ці люди?»[12][13][14]. Уявивши, що «вони» з'являться перед радісним натовпом у своїй голові, він придумав назву «Хлопці 20-го століття», а потім у його голові почала грати пісня гурту Т.Rex «20th Century Boy»[12]. Плануючи зробити перерву в щотижневій серіалізації, Урасава сказав, що не чекає малювання, але «мусить» надіслати нову ідею факсом до редакційного відділу Big Comic Spirits, оскільки вона прийшла до нього[14]. Він також відчув потребу негайно почати роботу над мангою, оскільки це був приблизно 1998 рік і наближався кінець століття[14].

Медіа

[ред. | ред. код]

Манґа

[ред. | ред. код]

Написана та проілюстрована Наокі Урасавою, манґа «Хлопці 20-го століття» спочатку публікувалася в журналі сейнен-манґи Big Comic Spirits видавництва Shogakukan з 4 жовтня 1999 року до 24 квітня 2006 року. 249 окремих розділів були опубліковані в 22 томах-танкобонах видавництва Shogakukan з 29 січня 2000 року по 30 листопада 2006 року[15][16]. Продовження під назвою «Хлопці 21-го століття» виходило в цьому ж журналі з 25 грудня 2006 року до 14 липня 2007 року[17]; 16 розділів було видано у двох томах 30 травня та 28 вересня 2007 року[18][19].

Екранізація

[ред. | ред. код]
Білборди в Сібуї з рекламою першого фільму з символом персонажа Друга

Трилогія фільмів «Хлопці 20-го століття» режисера Юкіхіко Цуцумі була вперше оголошена в 2006 році[20]. У лютому 2008 року було оголошено головний акторський склад, а також бюджет трилогії в 6 мільярдів єн (приблизно 60 мільйонів доларів США). Урасава взяв участь у написанні сценарію[21].

Прем'єра першого фільму відбулася в Парижі 19 серпня 2008 року в кінотеатрі Publicis Champs-Elysées з прес-конференцією в музеї Лувр, на якій були присутні Тосіакі Карасава (Кендзі) і Такако Токіва (Юкідзі)[22]. Перший фільм вийшов 30 серпня 2008 року, другий — 31 січня 2009 року, третій — 29 серпня 2009 року. Перший фільм охоплює томи з 1 по 5, а другий охоплює томи з 6 по 15, але відрізняється від оригінальної історії в деяких ключових моментах. Останній фільм трилогії охоплює решту томів, але з кількома змінами в основній історії.

Сприйняття

[ред. | ред. код]

Манга

[ред. | ред. код]

20th Century Boys має тираж 36 мільйонів примірників[23]; це була третя найбільш продавана серія манги 2008 року в Японії[24]; і дев'ята з найбільших продажів 2009 року[25]. Серіал також отримав численні нагороди, включно з премією Коданся в 2001 році в загальній категорії[26], премію за відмінні досягнення на Японському фестивалі медіа-мистецтва 2002 року[27], премію «Shogakukan Manga» 2003 року в Загальній категорії[28] та перший в історії приз Ангулемського міжнародного фестивалю коміксів у 2004 році. Манґа також отримала головний приз на 37-й церемонії вручення нагород Японської асоціації карикатуристів[29] і нагороду Сейун у категорії коміксів на 46-й конвенції японської наукової фантастики, обидва в 2008 році[30]. У 2011 році серіал отримав нагороду Айснера за найкраще американське видання міжнародного матеріалу в категорії «Азія» і знову отримав ту ж нагороду в 2013 році[31][32]. Шанувальники у Сполученому Королівстві проголосували за улюблену нову манґу на Eagle Awards 2012[33]. «Хлопці 20-го століття» були двічі номіновані, у 2010 і 2013 роках, на премію «Харві» в категорії «Найкраще американське видання іноземних матеріалів» і три роки поспіль, у 2010—2012 роках, на премію Айснера за найкращий продовжений серіал[34][35].

Критик манґи Джейсон Томпсон назвав Хлопців 20-го століття «епічною сагою про ностальгію, середній вік, рок-н-рол і боротьбу зі злою змовою». Він порівняв цю історію з кількома романами Стівена Кінга, такими як «Воно», де «група друзів дитинства возз'єднується, ставши дорослими, щоб вирішити проблеми дитинства, що залишилися в жахливій формі». Томпсон писав, що, незважаючи на те, що серіал розрахований на чоловічу аудиторію, він завоював шанувальників різного віку завдяки своїй чудовій задумці, оповіді та таємниці Друга[36]. На додаток до «Воно» Кінга, Томпсон і Том Спілман з Polygon припустили, що культ Аум Сінрікьо також послужив натхненням для створення манги[36][37].

Представник Anime News Network Карло Сантос відчув, що манга має дуже добрий темп, і похвалив заплутаний і взаємопов'язаний сюжет і його повороти, а також добре розроблені персонажі[38][39][40]. Він також відзначив якість рисовки та діалоги Урасави, сказавши, що «потрібна справжня майстерність, щоб побудувати таку багатошарову історію, як ця, і все одно мати сенс, коли персонажі пояснюють речі»[38][39][40]. Включивши його до списку «10 важливих манґ, які мають бути в кожній колекції коміксів», Метью Мейліхов із Paste похвалив склад персонажів як один із «найбільших і різноманітних» у будь-якій манзі та те, як Урасава робить кожного персонажа впізнаваним незалежно від віку через десятиліття. «Хлопці 20-го століття стають досвідом, що включає в себе жахи, наукову фантастику, постапокаліптичне майбутнє, дикий гумор, епічні пейзажі та багато іншого, що є вершинним досягненням манґи»[41].

Фільми

[ред. | ред. код]

Перший фільм дебютував на другому місці в прокаті, зібравши 625,61 мільйона єн (приблизно 5,78 мільйона доларів США) і піднявшись на перше місце другого тижня[42]. Другий фільм дебютував на першому місці, зібравши приблизно 6 955 472 доларів США[43]. Третій фільм також дебютував на першому місці і заробив близько 22 893 123 доларів вже станом на другий тиждень[44].

Написавши для Empire, Джастін Бойєр дав першому фільму оцінку три з п'яти. Він похвалив дію та вірність оригінальній манзі, але заявив, що ті, хто не знайомий з вихідним матеріалом, можуть вважати великий склад персонажів і складну історію заплутаними. Боуєр також запропонував дочекатися виходу всіх трьох фільмів[45]. Шанувальник манги, Джеймі С. Річ з DVD Talk, вважав, що занадто багато потрібно було скоротити, щоб помістити сюжет в три фільми, внаслідок чого страждає розвиток персонажів. Він прокоментував, наскільки актори схожі на своїх колег за коміксами, і врешті порекомендував фільм[46]. На протилежну думку, і Кет Кларк із The Guardian, і Тревор Джонстон із Time Out London дали першому фільму дві зірки з п'яти і назвали вірність манзі негативною, вважаючи, що частину матеріалу можна було вирізати[47][48]. Чарльз Вебб з Twitch Film висловив подібну критику в огляді другого фільму. Однак він високо оцінив персонажа Друга та гру Ецуші Тойокава в ролі Отьо, а також кінцівку, яка змушує глядача чекати останньої частини трилогії[49]. Джеймі С. Річ також вважає, що другий фільм «більш ніж виконує свою основну директиву спонукати мене залишитися» для останнього фільму[50]. Про третій фільм Берл Берлінгейм із Honolulu Star-Bulletin написав: «Здається, що під час цієї третьої частини франшиза вичерпала себе, і вона є просто нормальним завершенням серії», але похвалив спецефекти[51]. Рассел Едвардс із Variety також назвав спецефекти в останній частині найкращими в трилогії[52].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Official Website for Naoki Urasawa's 20th Century Boys. Viz Media. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 30 січня 2024.
  2. ↑ 20世紀少年. Toho (яп.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
  3. ↑ 20世紀少年＜第2章＞ 最後の希望. Toho (яп.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
  4. ↑ 20世紀少年 ＜最終章＞ぼくらの旗. Toho (яп.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
  5. ↑ 20th Century Boys manga, Volume 19, Chapter 11
  6. ↑ 20th Century Boys manga, Volume 2.
  7. ↑ 20th Century Boys manga, Volume 2, chapter 1
  8. ↑ 20th Century Boys manga, Volume 4
  9. ↑ 20th Century Boys manga, Volume 1
  10. ↑ 20th Century Boys manga, Volume 2, Chapter 5
  11. ↑ 20th Century Boys manga, Volume 3
  12. ↑ а б 浦沢直樹に聞く〈前編〉　やっと子供の頃の漫画の描き方に戻れた. xTREND (яп.). Nikkei Business. 30 квітня 2021. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 15 лютого 2023.
  13. ↑ Cirone, David (15 січня 2019). Naoki Urasawa – Interview with creator of Monster, 20th Century Boys at JAPAN HOUSE Los Angeles (2019). J-Generation. Архів оригіналу за 21 серпня 2020. Процитовано 15 лютого 2023.
  14. ↑ а б в 浦沢直樹×糸井重里 マンガがぼくにくれたもの。 - ほぼ日刊イトイ新聞 (яп.). Hobo Nikkan Itoi Shinbun. 5 серпня 2016. Архів оригіналу за 17 червня 2023. Процитовано 15 лютого 2023.
  15. ↑ 20世紀少年 1 (яп.). Shogakukan. Архів оригіналу за 20 вересня 2022. Процитовано 17 вересня 2022.
  16. ↑ 20世紀少年 22 (яп.). Shogakukan. Архів оригіналу за 20 вересня 2022. Процитовано 17 вересня 2022.
  17. ↑ 【ビッグコミックスピリッツ】ビッグコミックスピリッツ33号 発売！. manganohi.jp (яп.). 14 липня 2007. Архів оригіналу за 20 жовтня 2007. Процитовано 25 червня 2023.
  18. ↑ 21世紀少年 上 (яп.). Shogakukan. Архів оригіналу за 20 вересня 2022. Процитовано 17 вересня 2022.
  19. ↑ 21世紀少年 下 (яп.). Shogakukan. Архів оригіналу за 20 вересня 2022. Процитовано 17 вересня 2022.
  20. ↑ Macdonald, Christopher (3 грудня 2006). 20th Century Boys Live Action Movie. Anime News Network. Архів оригіналу за 17 лютого 2023. Процитовано 15 лютого 2023.
  21. ↑ Loo, Egan (3 лютого 2008). 20th Century Boys Movies' Main Cast Confirmed in Japan. Anime News Network. Архів оригіналу за 5 березня 2023. Процитовано 15 лютого 2023.
  22. ↑ Loo, Egan (22 серпня 2008). 20th Century Boys Film's World Premiere Held in Paris. Anime News Network. Архів оригіналу за 8 грудня 2022. Процитовано 15 лютого 2023.
  23. ↑ 歴代発行部数ランキング. Mangazenkan (яп.). Архів оригіналу за 29 листопада 2017. Процитовано 15 лютого 2022.
  24. ↑ Loo, Egan (2 січня 2008). 2008's Top-Selling Manga in Japan, by Series. Anime News Network. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 15 лютого 2022.
  25. ↑ Loo, Egan (4 грудня 2009). 2009's Top-Selling Manga in Japan, by Series. Anime News Network. Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 15 лютого 2022.
  26. ↑ Joel Hahn. Kodansha Manga Awards. Comic Book Awards Almanac. Архів оригіналу за 16 серпня 2007. Процитовано 21 серпня 2007.
  27. ↑ Manga Division 2002 (6th) Japan Media Arts Festival Archive (яп.). Agency for Cultural Affairs. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 15 лютого 2022.
  28. ↑ ★の作品はオンラインで購入することができます。 (яп.). Shōgakukan. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 19 серпня 2007.
  29. ↑ Loo, Egan (10 травня 2008). 37th Japan Cartoonist Awards Announced. Anime News Network. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
  30. ↑ Loo, Egan (24 серпня 2008). Library War, Dennō Coil, 20th Century Boys Win Seiun Awards. Anime News Network. Архів оригіналу за 27 серпня 2008. Процитовано 15 лютого 2022.
  31. ↑ Loveridge, Lyenzee (20 вересня 2013). Urasawa's 20th Century Boys Wins 2nd Eisner Award. Anime News Network. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 15 лютого 2022.
  32. ↑ Green, Scott (22 липня 2013). "20th Century Boys" Manga Wins Eisner Award. Crunchyroll. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
  33. ↑ Melrose, Kevin (29 травня 2012). Winners announced for 2012 Eagle Awards. Comic Book Resources. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 15 лютого 2022.
  34. ↑ Hodgkins, Crystalyn (15 липня 2013). Naoki Urasawa's 20th Century Boys Manga Gets Harvey Nod. Anime News Network. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 15 лютого 2022.
  35. ↑ Hodgkins, Crystalyn (4 квітня 2012). Onward Towards Our Noble Deaths, 20th Century Boys Get Eisner Nods. Anime News Network. Архів оригіналу за 6 вересня 2023. Процитовано 15 лютого 2022.
  36. ↑ а б Thompson, Jason (18 березня 2013). Jason Thompson's House of 1000 Manga - 20th Century Boys. Anime News Network. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
  37. ↑ Speelman, Tom (23 жовтня 2018). The apocalyptic masterpiece 20th Century Boys is the It of horror manga. Polygon. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
  38. ↑ а б Santos, Carlo (23 квітня 2012). 20th Century Boys GN 2. Anime News Network. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
  39. ↑ а б Santos, Carlo (28 січня 2011). 20th Century Boys GN 13. Anime News Network. Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
  40. ↑ а б Santos, Carlo (5 вересня 2011). 20th Century Boys GN 16. Anime News Network. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
  41. ↑ Meylikhov, Matthew (5 червня 2015). 10 Essential Manga That Should Belong in Every Comic Collection. Paste. Архів оригіналу за 1 травня 2016. Процитовано 15 лютого 2022.
  42. ↑ Loo, Egan (15 вересня 2008). Japanese Box Office, September 6–7: 20th C. Boys at #1. Anime News Network. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
  43. ↑ Loo, Egan (11 лютого 2009). Japanese Box Office, January 31-February 1. Anime News Network. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
  44. ↑ Loo, Egan (4 жовтня 2009). Japanese Box Office, September 5–6. Anime News Network. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
  45. ↑ Justin, Bowyer. 20th Century Boys. Empire. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 15 лютого 2022.
  46. ↑ Jamie S, Rich (26 грудня 2009). 20th Century Boys 1: Beginning of the End. DVD Talk. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
  47. ↑ Cath, Clarke (19 лютого 2009). 20th Century Boys. The Guardian. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
  48. ↑ Trevor, Johnston (17 лютого 2009). Twentieth Century Boys. Time Out London. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 15 лютого 2022.
  49. ↑ Charles, Webb (8 березня 2010). 20th Century Boys vol. 2 - The Last Hope Review. Twitch Film. Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 15 лютого 2022.
  50. ↑ Jamie S, Rich (13 лютого 2010). 20th Century Boys 2: The Last Hope. DVD Talk. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
  51. ↑ Burl, Burlingame (16 жовтня 2009). '20th Century Boys 3: Redemption'. Honolulu Star-Bulletin. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 15 лютого 2022.
  52. ↑ Russell, Edwards (12 грудня 2009). Review: '20th Century Boys: Chapter 3'. The Variety. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 15 лютого 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=20th_Century_Boys&oldid=43617473