100-та окрема розвідувальна бригада (РФ)
100-та окрема розвідувальна бригада | |
---|---|
рос. 100-ая отдельная разведывательная бригада | |
На службі | 2009 — дотепер |
Країна | Росія |
Вид | Сухопутні війська РФ |
Чисельність | бригада |
У складі | 58-ма загальновійськова армія |
Дислокація | м. Моздок |
Війни/битви | Російсько-українська війна |
Нагороди |
100-та окрема нвардійська розвідувальна бригада (100 ОРБр, в/ч 23511) — військове формування спеціальних військ Збройних сил Російської Федерації, створене 2009 року. Бригада перебуває у складі Південного військового округу, і безпосередньо підпорядковується командуванню штабу Південного військового округу. Дислокується у місті Моздок, Північна Осетія-Аланія, біля військового аеропорту.[1] Бригада оснащена сучасними моделями безпілотної авіації, зокрема Searcher MK2.
Сформована влітку 2009 року, як експериментальне з'єднання з особового складу 56-ї десантно-штурмової бригади (Камишин, Волгоградщина), 10-ї окремої бригади спеціального призначення ГРУ (Молькине, Краснодарський край) й інших військових частин спеціального призначення.
Станом на серпень біля кордону з Україною у Кам'янському районі Ростовської області було розгорнуто радіотехнічний підрозділ й ескадрилья БПЛА 100-ї окремої розвідувальної бригади.[2]
Станом на 2014:[1]
- десантно-штурмовий батальйон,
- розвідувальний батальйон,
- ескадрилья БПЛА,
- підрозділ радіоелектронної розвідки й радіоелектронної боротьби,
- артилерійський підрозділ,
- зенітно-ракетний підрозділ,
- підрозділ забезпечення.
Також бригада оперативно керує змішаною вертолітною ескадрильєю.
На озброєнні різні БПЛА, такі як ізраїльські Bird Eye-400 й Searcher MK2.
З відкритих джерел відомо про щонайменш 7 вбитих бійців бригади під час вторгнення в Україну:
- ↑ а б 100-Я ОТДЕЛЬНАЯ РАЗВЕДЫВАТЕЛЬНАЯ БРИГАДА НА ГРАНИЦЕ С УКРАИНОЙ. InformNapalm. 26 вересня 2014. Архів оригіналу за 27 жовтня 2014. Процитовано 31 січня 2015.
- ↑ Идентификация сил вторжения ВС РФ. Подразделения и их потери на территории Украины. InformNapalm. 19 вересня 2014. Архів оригіналу за 1 грудня 2014. Процитовано 31 січня 2015.