Ґахський район
| Ґахський район | |||
|---|---|---|---|
|
| |||
| |||
| Адм. центр | Ґах | ||
| Країна |  Азербайджан
| ||
| Номерний знак | 34 | ||
| Населення | |||
| - повне | 57 400 осіб (2020)[1] | ||
| Площа | |||
| - повна | 603 км² | ||
| Висота | |||
| - максимальна | 206 м | ||
| - мінімальна | 206 м | ||
| Дата заснування | 8 серпня 1930 | ||
| Губернатор | Musa Shekilievd | ||
| Вебсайт | qax-ih.gov.az | ||
| Код ISO 3166-2 | AZ-QAX | ||
| |||
| |||
| |||
Ґахський район (азерб. Qax rayonu, цахур. Kax rayon) — адміністративна одиниця на півночі Азербайджану. Адміністративний центр місто Ґах.
Ґахський район Азербайджану має давню історію. Згідно з археологічними розкопками, район був заселеним в епоху енеоліту, бронзи і ранньої залізної доби. Те, що залишилося від діяльності цих ранніх жителів, вказує на те, що вони переважно займалися осілою культурою, тваринництвом і мистецтвом.
У минулому територія нинішнього Ґахського району входила до складу Кавказької Албанії.
З поширенням християнства по всьому регіону під час існування Кавказької Албанії побудовано деякі церкви. У VIII столітті н. е. Ґах потрапив під арабську окупацію. Регіон Ґах (Кахи) був частиною Кахеті-Херетинського царства, а потім частиною єдиного Грузинського царства. Зі вторгненням Хулагуїдів у Шекі та Ширван у XIII столітті регіон заселили монгольські кочові племена. 1562 року за наказом перського шаха Тахмаспа I в Ґасі створено султанат Ілісу.
1803 року султанат Ілісу приєднано до Російської імперії. 1844 року правитель султанату Даніял[ru], через розбіжності між ним і урядом Росії, надихнув народ на повстання проти російського правління. Султан Даніял зазнав поразки біля села Ілісу і продовжив боротьбу проти росіян разом з лідером руху за національну свободу шейхом Шамілем. Росіяни спалили Ілісу і поділили територію султанату на магали (райони) і приєднали їх до Джаро-Балакенському діару (територіальна одиниця), перетворивши його на колонію царської Росії.
Під час радянського правління, 1930 року в складі Азербайджанської РСР створено Ґахський район.
Район межує з Дагестанською Республікою на північному сході, Грузинською Республікою на заході, Заґатальським районом на півночі, Шекінським районом на сході і з Євлахським і Самухським районами на півдні.
На півдні району домінує сухий субтропічний клімат, у центрі — жаркий і вологий субтропічний, в горах — холодний. Річна кількість опадів на півдні — 300 мм, на півночі — 1600 мм.
Ґах є одним з важливих аграрно-промислових регіонів Азербайджану. Він здебільшого відомий горіхоплідними (фундук, каштан, горіх). Значна кількість водних ресурсів, баланс вологи, продуктивні ґрунти, ліси, альпійські та субальпійські луки, зимові пасовища забезпечують розвиток сільського господарства і тваринництва. Внаслідок сильних дощів у горах і танення снігів часто течуть ріки і відбуваються повені. Це завдає шкоди посівним площам, а інколи й житловим приміщенням. Регіон є одним з найважливіших природних ресурсів республіки. У лісах ростуть дуб, граб, горіх, каштан, різні фруктові дерева і живуть бурий ведмідь, гірський козел, кабан, різні птахи. Для захисту та збільшення цього багатства створено Державний заповідник Ілісу[2]. Більша частина земель заповідника припадає на село Агчай.[3]
Загальна статистика показує, що зростання населення коливається. Наприклад, 2000 року було 832 новонароджених, 2006 роу — 816, а 2009 року — 753.
| Етнічна група | 1999 | 2009 | ||
| Населення | % | Населення | % | |
| Всього | 51 161 | 100.00 | 53 259 | 100.00 |
| Азербайджанці | 39 355 | 76.92 | 43 946 | 82.51 |
| Грузини | 7 450 | 14.56 | 7 447 | 13.98 |
| Цахури | 2 612 | 5.11 | 1 008 | 1.89 |
| Лезгини | 609 | 1.19 | 253 | 0.48 |
| Росіяни | 91 | 0.18 | 67 | 0.13 |
| Турки | 96 | 0.19 | 64 | 0.12 |
| Аварці | 11 | 0.02 | 9 | 0.02 |
| Татари | 7 | 0.01 | 7 | 0.01 |
| Українці | 26 | 0.05 | 5 | 0.01 |
| Інші | 899 | 1.76 | 446 | 0.84 |
В районі виявлено кілька поселень і курганів (енеоліт-залізо, бронзова доба). Храм Альбана V—VI століть[джерело?], мечеть XVII століття в історико-культурному заповіднику Ілісу. В районі стоїть фортеця «Джинлі» IX—XIV століть; храмовий комплекс XII—XIII століть; «Замок Пярі» XV—XVI століть; храм XVI століття, замкові ворота і стіни; мечеть Хаджі Тапдик XVI—XVII ст.
- Джинлі гала — фортеця на лівому березі річки Курмухчай у селі Ілісу. Фортецю побудовано в VII-ІХ ст. В ній обладнано спеціальні бійниці для ураження ворога стрілецькою зброєю.
- Сумуг-кала — побудована в селі Ілісу з оборонною метою в VII– ІХ ст. Вежа має 4 поверхи. Стіни побудовані з каменю. Вежа чотирикутної форми, звужена вгорі.
- Міст Улу — побудований в місці звуження річки Кюмрюк. Міст зберігся до наших днів і використовується.
- Фортеця Гасан хана — належить до ХІХ ст. Розташована біля села Ґахбаш, на правому березі річки Кюмрюк. Для будівництва вежі використано річковий камінь і вапняний розчин. Фортеця складається з веж і мурів, мала оборонний характер.
- Галача (фортеця Шаміля) — замок входить до числа пам'яток, що охороняються державою. Розташований на горі Язлідаг, поруч із селом Ілісу. Має округлу форму.
- Мавзолей Гаджі Тапдига і Шейха Юніс Імре — побудовані в лісах села Онджанли на могилах видатних діячів Гаджі Тапдига і Шейха Юніс Імре. Це місце місцеві жителі називають «Огуз».
Адміністративний район багатий корисними копалинами, будівельними матеріалами, кліматичними ресурсами і джерелами. Гравій, пісок і глина широко використовуються в будівництві. Ці матеріали поширені в річкових долинах, особливо в долинах річки Курмукчай та її відгалужень. Основні ресурси подрібненої суміші піску зосереджені на конвергенції річок. На основі цих ресурсів можливе створення підприємств з виробництва гравію й піску. В цьому районі є родовища глини, придатні для виробництва цегли та кераміки. Існує також мінеральна сировина для виробництва тирси, вапна та цементу. Один із запасів глини становить 35 000 кубометрів, а інший — 116 тисяч кубометрів.
Водні ресурси Ґахського району складають 13 % водних ресурсів Великого Кавказу (3873 км3). Для забезпечення водопостачання району з різних джерел за секунду добувається 100000 м3 води, з яких 99000 м3 припадає на річкову воду і 1000 кубічних метрів — на підземні води. 63000 м3 використовуються для поливу, 0,40 тис. м3 — для внутрішнього споживання, 0,28 тис. м3 — на виробництві, 2 тис. м3 — в сільському господарстві.
На відміну від інших видів сировини, велике значення в районі мають мінеральні джерела. Серед них Огланбулаг, Гизбулаг і Хамамбулаг. Широко використовується джерело біля села Сусканд. На його базі діє санаторій і виробляється питна вода «Ґах».[4]
Основою економіки регіону, є виробництво продукції тваринництва, рослинництва (особливо тютюну і зерна).
Харчова промисловість заснована на садівництві, переробці тютюну і продукції тваринництва. Ґахські плодоовочеві консервні заводи є основними підприємствами харчової промисловості. Більша частина виробленої тут продукції вирушає в інші регіони. Працюють також невеликі підприємства з виробництва олієжирової продукції, хлібобулочних виробів, алкогольних напоїв та східних солодощів. Їх продукція переважно задовольняє внутрішній попит.
Економічний район багатий різними корисними копалинами: сірка, поліметалічна руда. В гірських і опорних районах, переважно в річках, багато щебеню, піску, глини та інших будівельних матеріалів.
- Муратов Анатолій Олегович[ru] (1900—1964) — радянський воєначальник, гвардії генерал-майор.
- Мустафаєв Імам Дашдемир огли — радянський партійний і державний діяч. 1-й секретар ЦК КП Азербайджанської РСР (1954—1959).
- Мосе Джанашвілі[ru] (1855—1934) — автор робіт з історії, етнографії та лінгвістики, більшість з яких присвячені російсько-грузинським відносинам.
- Ісмаїл Дагестанли[ru] (1907—1980) — актор театру і кіно, народний артист Азербайджанської РСР (1949), народний артист СРСР (1974)
- Софієва Айнур Мамедійя-кизи — азербайджанська шахістка, міжнародна гросмейстерка, депутатка Міллі Меджлісу Азербайджану другого скликання, заступник голови Державного комітету з проблем сім'ї, жінок і дітей, президент федерації шахів Азербайджану в 2002—2007 роках.
- ↑ https://web.archive.org/web/20200607194104/https://www.stat.gov.az/source/demoqraphy/ap/az/population_2019.zip
- ↑ Илису - рай на Земле. 20 серпня 2007. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 14 червня 2020.
- ↑ Гах, Азербайджан. gomap.az. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 10 лютого 2019.
- ↑ İqtisadiyyat - QAX RAYON Icra Hakimiyyəti. www.qax-ih.gov.az. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 10 лютого 2019.
- www.azstat.org. Архів оригіналу за 13 листопада 2010.
- На сайте Azerbaijan. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018.
- Заповідник Ілісу [Архівовано 14 червня 2020 у Wayback Machine.]
| Географія та географічні карти | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
