Юлія Сак
| Юлія Сак | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | Юлія Юріївна Тичина | |||
| Народилася | 14 січня 1979 (45 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | акторка, кінорежисерка, поетеса, художниця, танцюристка, композиторка, телеведуча | |||
| Вчителі | Огнєвий Костянтин Дмитрович | |||
| Заклад | Будинок актора (Київ), Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я» і Будинок кіно | |||
| Членство | Асоціація діячів естрадного мистецтва України і Українська асоціація письменників художньо-соціальної літератури | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
 Юлія Сак у Вікісховищі | ||||
Юлія Юріївна Тичина (у шлюбі Шевченко) (псевдонім — Юлія Сак, нар. 14 січня 1979, м. Київ, Українська РСР) — заслужена артистка естрадних мистецтв України, актриса, режисер, поетеса, художниця, танцівниця, композитор, ведуча, модель.
Батько — офіцер, мати — режисер, педагог та художник Ольга Тичина. Рід походить від князів Остенів-Закенів та поета Павла Тичини. З дитинства хотіла бути співачкою та актрисою, п'ятирічною почала займатися в музичній школі педагога Ірини Ерман, в 10 років зіграла в першій виставі — Снігова королева. Серед педагогів були композитор Валентин Кучеров, народний артист України, професор консерваторії — Костянтин Огнєвий[1][2].
Разом з матір'ю заснувала громадську організацію "Київський союз талановитої молоді та інвалідів «Ексклюзив». Працює в театрі «Сузір'я», спектаклі та концертні програми відбуваються на сценах Будинку актора, театру — кафе «Театріон». Гастролює по Україні та близькому зарубіжжі, виступає на радіо, телебаченні[1]. З 2013 року почала зніматися в фільмах, 14 квітня 2021 року заснувала канал «Зірка Фенікса TV»[3]. Займається науковою діяльністю пов'язаною з феноменом геніальності[1].
У 2022 році увійшла до книги рекордів України:[4] "НАЙДОВШИЙ ХРОНОМЕТРАЖ МУЛЬТІ-МОНО ФІЛЬМІВ, знятих без зовнішнього фінансування. Тривалість – 222 хв. – авторка Юлія Сак (Шевченко)".
Член спілки Асоціація діячів естрадного мистецтва України та Українська асоціація письменників художньо-соціальної літератури[3], Міжнародної Гільдії Письменників.
- «Анна Ахматова. Самотність»[5];
- «Без надії сподіваюся» (2006);
- «Загадка Віри Холодної»;
- «Мелодія любові»;
- «Мить і вічність»[6];
- «Жіночі образи»;
- «Кохання крізь віки»;
- «Мелодія любові»;
- «Політ. Присвята Ніці Турбіній»;
- «В. Шекспір, В. Гете. Світло і пітьма»[7].
- «Хвилина усвідомлення» («Минута осознания», 2014)[8].
- «Анна Ахматова. Касандра срібного віку» («Анна Ахматова. Кассандра серебряного века», 2015).
- «Відвертість» («Откровение», 2015)[1].
- «Лялька у примірочній».
- «Провидець» (2019)[9].
- «Світ ловив мене і не впіймав»[10].
- «Почуття»;
- «Як розпізнати генія»[11].
- "Я - Фенікс"
- "Біле і чорне"
Лавреат всеукраїнських міжнародних композиторських, вокальних і театральних конкурсів[2]. У 2015 році відзначена Призом за кращу жіночу роль у фільмі «Хвилина усвідомлення»[1].
- Ордени Святої Анни 1-го ступеня;
- Орден Святого Миколая;
- «Золота зірка мецената»;
- Орден Святої Варвари;
- Орден Королеви Анни[12];
- Медаль від Верховної Ради України за розвиток мистецтва і духовності в Україні;
- Відзнака Народної Пошани, медаль "ЗА СЛУЖІННЯ МИСТЕЦТВУ" (за номером 1324).[4][13]
- Лауреат Українсько-Казахстанської премії в галузі літератури і мистецтва[11].
- Лауреат премії Нечуя-Левицького за збірку "Біле і чорне"
- Лауреат премії Григорія Сковороди від УФК у номінації "авторське кіно"[14]
- Головний Гран-прі України у номінації "Людина, яка зробила світ кращим" - Золота пектораль"[15]
- ↑ а б в г д Киевский календарь. calendar.interesniy.kiev.ua. Процитовано 6 серпня 2022.
- ↑ а б Коскін В. (28 травня 2010). Юлія Сак: «На сцені зазвичай я одна в полі воїн». Демократична Україна (українська) : 17.
{{cite journal}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ а б Юлія САК: «Головне — не зупинятися на досягнутому!». i-ua.tv (укр.). 22 листопада 2021. Процитовано 7 серпня 2022.
- ↑ а б ВОЛЯ НАРОДУ: громадсько-політичний портал - У Києві відбувся творчий вечір відомої актриси Юлії Сак з нагоди 15-річчя її сценічної діяльності. volianarodu.org.ua. Процитовано 8 вересня 2022.
- ↑ Новини Хмельницького «Є». ye.ua (укр.). 7 жовтня 2011. Процитовано 7 серпня 2022.
- ↑ Кіно про Лесю Українку. Слово Просвіти (укр.). Архів оригіналу за 26 вересня 2022. Процитовано 7 серпня 2022.
- ↑ Висока поезія про високі почуття. Демократична Україна. Процитовано 7 серпня 2022.
- ↑ Національна бібліотека України ім. Ярослава Мудрого. nlu.org.ua. Процитовано 7 серпня 2022.
- ↑ Пророцтва Миколи Гоголя. Слово Просвіти (укр.). Архів оригіналу за 7 серпня 2022. Процитовано 7 серпня 2022.
- ↑ Режисерка Юлія Сак випустила історично-музичний фільм про Григорія Сковороду. Телегід. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 7 серпня 2022.
- ↑ а б Мистецькі світи Юлії Сак. Телегід. Архів оригіналу за 7 серпня 2022. Процитовано 9 серпня 2022.
- ↑ Юлія Сак. https://ukrpeople.com/. Процитовано 9 серпня 2022.
- ↑ Виробничо - творче об"єднання "Орден". Архів оригіналу за 8 вересня 2022. Процитовано 8 вересня 2022.
- ↑ https://i-ua.tv/culture/79455-svit-lovyv-ioho-ale-ne-spiimav
- ↑ https://www.varibrusmedia.com/ЮЛІЯ-САК/
 |
|---|