Шизоафективний розлад
| Шизоафективний розлад | |
|---|---|
| Спеціальність | психіатрія |
| Препарати | оланзапін[1], кветіапін[1], літій[1], галоперидол[1], Карбонат літію[1], арипіпразол[1], рисперидон[1], brexpiprazoled[1], asenapined[1], паліперидон[1], зипразидон[1], lurasidoned[1] і клозапін[1] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | 6A21 |
| OMIM | 181500 |
| DiseasesDB | 33444 |
| SNOMED CT | 68890003 |
Шизоафективний розлад (інші назви — рекурентна шизофренія, періодична шизофренія, циркулярна шизофренія, шизоафективний психоз[2][3]) — ендогенний психічний розлад, що поєднує в собі ознаки шизофренії та афективного розладу. Характеризується аномальними процесами мислення та дерегульованими емоціями. Діагноз зазвичай ставлять, коли людина має ознаки як шизофренії, так і афективного розладу (розлад настрою) — як біполярний розлад, так і депресія — але не можна поставити діагноз лише шизофренії чи лише депресивного чи маніакального епізоду. Біполярний тип відрізняється симптомами манії, гіпоманії чи змішаного епізоду. Депресивний тип — лише симптомами депресії. Загальні симптоми розладу включають слухові галюцинації, параноїдне маячення і дезорганізоване мовлення та мислення. Початок симптомів зазвичай починається у молодому віці. Нині відомо, що симптоми виявляються у різні періоди життя.
У DSM-5 і МКБ-10 шизоафективний розлад знаходиться в тому ж діагностичному класі, що і шизофренія, але не в тому ж класі, що порушення настрою. Діагноз був введений в 1933 році, і його визначення було трохи змінено в DSM-5, опублікованому в травні 2013 року, оскільки визначення шизоафективного розладу DSM-IV призводить до надмірного помилкового діагнозу. Зміни, внесені у визначення шизоаффективного розладу, були призначені для того, щоб зробити діагностику DSM-5 більш послідовною (або надійною) і суттєво скоротити використання діагнозу. Крім того, діагностика шизоафективного розладу DSM-5 більше не може використовуватись для психозу першого епізоду.
Джордж Х'юз Кірбі у 1913 та Август Хох у 1921 описали пацієнтів зі змішаною афективною та шизофреною симптоматикою, і віднесли їх до маніакально-депресивної групи Крепеліна. Якоб Казанін в 1933 ввів термін «шизоафективний стан», і вважав його підтипом шизофренії (за критеріями Ейгена Блейлера).
В даний час шизоафективні розлади розглядаються як прикордонна група між шизофренією та афективними розладами[4].
Розлади практично не супроводжуються змінами особистості (на відміну шизофренії), афективні порушення довше і сильніше виражені, ніж продуктивні симптоми шизофренії. Приступи можуть бути[5] :
- депресивно-параноїдні;
- маніакально-параноїдні;
- змішані стани.
Діагноз F25 ставиться за такими групами критеріїв:
- є ознаки афективних розладів (F30-F32);
- наявність як мінімум однієї з таких ознак не менше 2 тижнів:
- слухові галюцинації у вигляді сторонніх голосів, що коментують чи ведуть діалоги;
- марення контролю та впливу, почуття «зробленості» думок, відчуттів, рухів;
- відчуття телепатії, тобто прийому чи передачі думок на відстані, їхня відкритість;
- розірваність мови та неологізми;
- стійке марення, не характерне для субкультури пацієнта;
- часта й перехідна поява кататонічних симптомів;
- симптоми шизофренії та афективних розладів представлені одночасно при одному загостренні;
- виключено органічні ураження мозку (F0) та вживання психоактивних речовин (F1).
- F25.0 Маніакальний тип. Діагноз ставиться при шизоаффективному розладі на маніакальному фоні (відповідність критеріям манії F30.1).
- F25.1 Депресивний тип. Діагноз ставиться при шизоафективному розладі на депресивному фоні (відповідність критеріям помірної або важкої депресії F31.3-4).
- F25.2 Змішаний тип. Діагноз ставиться при шизоафективному розладі, змішаному з біполярним афективним розладом (відповідність критеріям БАР, поточний епізод змішаного характеру F31.6).
- F25.8 Інші шизоафективні розлади.
- F25.9 Шизоафективний розлад неуточнений.
Одна частина дослідників розцінює змішаний тип шизоафективного розладу як атипову форму біполярного афективного розладу[6], а інша — як доброякісну форму течії шизофренії («циркулярну шизофренію»)[7].
Поширеність оцінюється в межах 0,5-0,8 %, переважання по статі не виявляється[4]. Ці дані досить приблизні через теоретично зумовлені відмінності в діагностичних підходах[4].
Наразі розлад було перевизначено, але оцінки поширеності DSM-IV становили менше 1 відсотка населення в діапазоні від 0,5 до 0,8 відсотка.
У питаннях етіології цього розладу думки вчених розділилися. Частина дослідників розглядає їх як взаємодію генетичної обтяженості з шизофренії та афективних розладів з двох сторін. Існують і дослідження, що вказують на генетичну самостійність шизоафективних розладів. Також існує думка про близькість цього виду розладів до епілепсії (фактор періодичності + зміни на ЕЕГ — пароксизмальна активність).
Результат шизоаффективного розладу перебуває у проміжному положенні: він менш сприятливий, ніж при біполярному афективному розладі, але сприятливіший, ніж за шизофренії[8]. У змішаного типу течії прогноз подібний до біполярного афективного розладу, а у депресивного типу — з шизофренією[8].
Більш поганий результат можна спрогнозувати при спадковій обтяженості по шизофренії, низькому рівні адаптації в період до виникнення розладу та безперервному перебігу розладу[8].
Для лікування шизоафективного розладу на всіх етапах використовуються антидепресанти, антипсихотичні препарати (як атипові, так і традиційні), анксіолітики та нормотиміки (ламотріджин, препарати літію, вальпроєва кислота, карбамазепін)[8]. При депресивному типі використовуються антидепресанти: інгібітори моноаміноксидази, тетрациклічні та трициклічні (наприклад, мапротилін, амітриптилін, іміпрамін), а також електросудомна терапія (за наявності лікової резистентності). При маніакальному типі використовуються нейролептики з вираженою антипсихотичною та седативною активністю[8]. При змішаному типі препарати літію, карбамазепін та ламотриджин. Ламотриджин при шизоафективних розладах ефективний у дозах від 400 мг/день[9].
При профілактичній терапії застосовуються підтримуючі дози карбамазепіну (до 200 мг) або карбонату літію (літобіду, контемнолу, літінолу) у дозах до 400—500 мг, іноді препарати вальпроєвої кислоти .
Основним засобом лікування є антипсихотичний засіб у поєднанні з ліками від стабілізатора настрою або антидепресантом, або те й інше. Деякі дослідники стурбовані тим, що антидепресанти можуть посилити психоз, манію та тривалий цикл епізодів настрою у розладі. Коли є ризик для себе або інших людей, зазвичай на ранній стадії лікування може знадобитися госпіталізація. Психіатрична реабілітація, психотерапія та професійна реабілітація дуже важливі для відновлення вищої психосоціальної функції. Як група, люди з шизоафективним розладом, діагностовані з використанням критеріїв DSM-IV і МКБ-10, мають кращий результат, ніж люди з шизофренією, але мають змінні індивідуальні психосоціальні функціональні наслідки порівняно з людьми з розладами настрою, від найгірших до однакових. Результати для людей із діагностованим шизоафективним розладом DSM-5 залежать від даних проспективних когортних досліджень, які ще не завершені.
- Шизофренія
- Шизотипічний розлад
- Афективні розлади
- Біполярний афективний розлад
- Великий депресивний розлад
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
- ↑ Рекуррентная шизофрения или шизоаффективные психозы
- ↑ Шизоаффективный психоз
- ↑ а б в Ю. В. Попов, В. Д. Вид. Современная клиническая психиатрия. — М. : Экспертное бюро-М, 1997. — С. 124—125. — ISBN Шаблон:ISBN с опечаткой.
- ↑ Психиатрия. Энциклопедия В. А. Жмуров
- ↑ Kraepelin E., 1899; Bumke O., 1924; Осипов В. П., 1924; Случевский Ф. И., 1958
- ↑ Bleuler E., 1911; Казанин Я., 1933; Кронфельд А., 1940; Снежневский A. B., 1960; Наджаров P. A., 1969
- ↑ а б в г д Психиатрия / под ред. Н. Г. Незнанова, Ю. А. Александровского, Л. М. Барденштейна, В. Д. Вида, В. Н. Краснова, Ю. В. Попова. — М. : ГЭОТАР-Медиа, 2009. — С. 148—153. — (Серия «Клинические рекомендации») — ISBN 978-5-9704-1297-8.
- ↑ Erfurth A., Walden J., Grunze H. Lamotrigine in the treatment of schizoaffective disorder // Neuropsychobiology[en] : journal. — 1998. — Vol. 38, no. 3 (10 November). — P. 204—5. — DOI:. — PMID 9778612 .
- Тиганов А. С., Снежневский А. В., и др. Руководство по психиатрии / Под ред. академика РАМН А. С. Тиганова. — М. : Медицина, 1999. — Т. 1. — С. 636—667. — ISBN 5-225-02676-1.