Шекветілі
 груз. შეკვეთილი | ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
|---|---|---|---|---|
| 41°55′40″ пн. ш. 41°46′05″ сх. д.H G O | ||||
| Країна |
 Грузія | |||
| Мхаре | Гурія | |||
| Муніципалітет | Озурґетський муніципалітет | |||
|
| ||||
|
| ||||
| Висота над р.м. | 2 ± 1 м | |||
| Населення | 175 осіб (2014) | |||
| Часовий пояс | UTC+4 | |||
| Телефонний код | +995-(494) (Озурґетський муніципалітет) | |||
| Поштовий індекс | ? пошук 3500–3599 (Озурґетський муніципалітет) (Пошта Грузії) | |||
| Місцева влада | ||||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
| OpenStreetMap | ↑1995403 ·R (Озурґетський муніципалітет) | |||
| Відстань | ||||
| До центру краю | ||||
| До Тбілісі | ||||
| Карта | ||||
  Шекветілі Шекветілі (Грузія) | ||||
 Шекветілі Шекветілі (Гурія) | ||||
 | ||||
 Шекветілі у Вікісховищі | ||||
Шекветілі (груз. შეკვეთილი) — селище і морський курорт у Грузії, розташований на східному узбережжі Чорного моря, в гирлі річки Натанебі, і відноситься до Озургетського муніципалітету (край Гурія). У Шекветілі знаходиться популярний парк розваг Ціцінатела, великий критий майданчик Black Sea Arena, а також парк мініатюр: виставка масштабних моделей архітектурних пам'яток Грузії під відкритим небом[1].
Шекветілі займає 5-кілометрову прибережну смугу, де переважає сосновий ліс, на висоті двох метрів над рівнем моря. Він розташований на півдорозі між морськими курортами Урекі і Кобулеті, в 21 км на схід від Озургеті, головного міста Гурії. Курортне селище перетинає автомагістраль S2, в ньому також функціонує залізничний вокзал Натанебі[2].
Шекветілі служив важливим торговим центром в південно-західному грузинському князівстві Гурія в XVIII столітті. У 1723 році там був розміщений османський гарнізон. Шекветілі перейшов у володіння Російської імперії згідно Бухарестського мирного договору 1812 року. Турки називали його Шефкетіль, а російські — форт святого Миколая. Згідно з тодішнім повідомленням: «припаси для форту святого Миколая викидаються на сусідньому клаптику землі і перевозяться туди на плечах людей[3].»
Будучи прикордонною фортецею, Шекветілі служив ареною військових зіткнень між російськими і османськими військами в ході російсько-турецьких воєн. Під час конфлікту 1828—1829 років форт святого Миколая був однією з баз для російських операцій в «Турецькій Гурії» (Аджарії). 5 березня 1829 року генерал-майор Карл Гессе на чолі загону з 1200 російських солдат і близько 1500 гурійський ополченців штурмував і зруйнував великий укріплений османський табір в Лімані, недалеко від Шекветілі[4].
Під час Кримської війни, в ніч з 15 на 16 жовтня 1853 року переважаючі сили Османської імперії в складі трьох або п'яти батальйонів, включаючи башибузуків, на чолі з Хасаном і Алі Бєєм і Деде Агою, уродженцями Чюрюксу, штурмували Шекветілі, утримувані двома ротами російської піхоти і місцевим грузинським ополченням під командуванням капітана Щербакова, і захопили цей пост після декількох годин запеклого бою. Звірства, скоєні Баші-базуками в Шекветілі і навколо нього, відштовхнули місцевих грузин-мусульман, які спочатку вітали наступ османів. Практично весь російський гарнізон загинув, включаючи капітана Щербакова і командира грузинського ополчення, князя Георгія Гуріелі. Бій відкрив Кавказький фронт Кримської війни[5][6].
Населення села становить 175 осіб за підсумками перепису 2014 року[7]. Більшість населення — грузини.
- ↑ Cartu Foundation gifts new miniature park to state. Agenda.ge. 13 серпня 2016. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 31 жовтня 2019. [Архівовано 2017-09-12 у Wayback Machine.]
- ↑ ქართული საბჭოთა ენცილოპედია, ტ. 10 (груз.). Tbilisi. 1986.
{{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Account of Ghuria // Asiatic Journal. — London : Parbury, Allen, and Co., 1832. — Т. VIII (17 December). — С. 150.
- ↑ Поото, В.[en]. [1] — Санкт-Петербург : Типография Е. Евдокимова, 1889. — С. 327—332. Архівовано з джерела 27 березня 2018
- ↑ Badem, Candan. The Ottoman Crimean War (1853–1856). — Brill, 2010. — С. 154—155. — ISBN 90-04-18205-5.
- ↑ Зайончковский А. М. Восточная война 1853–1856, Т. 2. — Полигон, 2002. — С. 237. — ISBN 5891731576.
- ↑ მოსახლეობის საყოველთაო აღწერა 2014. საქართველოს სტატისტიკის ეროვნული სამსახური. ნოემბერი 2014. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 26 ივლისი 2016.