Шапошников Борис Михайлович

Борис Михайлович Шапошников
рос. Борис Михайлович Шапошников
Ім'я при народженні	Шапошников Борис Михайлович
Народження	20 вересня (2 жовтня) 1882(1882-10-02) Златоуст, Уфимська губернія, Російська імперія
Смерть	26 березня 1945(1945-03-26) (62 роки) Москва, РРФСР, СРСР туберкульоз
Поховання	Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР
Приналежність	РСЧА
Освіта	Олексіївське військове училище
Роки служби	1901—1918 1918—1945
Партія	КПРС
Член	Центральний виконавчий комітет СРСР
Звання	Полковник  Маршал Радянського Союзу
Командування	Начальник Генерального штабу РСЧА
Війни / битви	Перша світова війна Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За оборону Москви» Нагороди Російської імперії Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святої Анни 3 ступеня Орден Святої Анни 4 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Бори́с Миха́йлович Ша́пошников (20 вересня (2 жовтня) 1882(18821002), Златоуст, Уфимська губернія, Російська імперія — 26 березня 1945, Москва, РРФСР, СРСР) — російський та радянський військовий діяч і військовий теоретик, Маршал Радянського Союзу (1940). Під час німецько-радянської війни з липня 1941 по травень 1942 начальник Генштабу, з травня 1942 по червень 1943 заступник наркома оборони, в 1943—1945 начальник Вищої військової академії ім. К. Е. Ворошилова. Один з найвидатніших радянських військових теоретиків, мав величезний внесок в теорію та практику побудови Зброяних сил СРСР, в їхньому укріпленні та підготовці військових кадрів.

Автор книги «Мозок армії». З кінця 1930-х років один з головних радників Йосипа Сталіна з військових питань. «Патріарх» Генерального штабу. Професор. Єдиний Маршал Радянського Союзу, який вибув зі збройних сил СРСР під час Другої світової війни (з причини смерті від хвороби). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) (1939—1945).

Життєпис

Народився в родині службовців Михайла Петровича (1837—1912) та вчительки Пелагії Кузьминічної. Навчався в Красноуфимському промисловому і Пермському реальному училищах.

Ранні роки і початок військової кар'єри

У 1901–1903 роках Шапошников навчався в Московському Олексіївському військовому училищі, яке закінчив по 1-му розряду і був проведений в чин підпоручика. Почав службу в 1-му Туркестанському стрілецькому батальйоні в Ташкенті, в 1903–1907 роках командував півротою.

У 1907–1910 роках навчався в Академії Генерального штабу. Проведений в штабс-капітани. Після закінчення академії продовжив службу в Ташкенті, де в 1910—1912 роках командував ротою. У 1912 році переведений старшим ад'ютантом штабу 14-ї кавалерійської дивізії в Ченстохова.

Перша світова війна

З серпня 1914 року брав участь у Першій світовій війні на посаді ад'ютанта штабу 14-ї кавалерійської дивізії на Західному фронті, показав добре знання тактики, проявив особисту відвагу. У жовтні 1914 року був контужений. У січні — листопаді 1915 — помічник старшого ад'ютанта розвідвідділу штабу 12-ї армії на Північно-Західному фронті. У листопаді 1915 — травні 1916 року — начальник штабу Окремої зведеної козачої бригади.

У вересні 1917 року Шапошников проведений в чин полковника і призначений на посаду командира Мінгрельського гренадерського полку.

За військові подвиги і заслуги перед батьківщиною Борис Шапошников був нагороджений орденом Святого Станіслава 3-го ступеня, орденом Святого Володимира 4-го ступеня, орденом Святої Анни трьох ступенів.

У листопаді 1917 року на з'їзді делегатів військово-революційних комітетів був обраний начальником Кавказької гренадерської дивізії.

Група командувачів.
Сидять: член Реввійськради Республіки С. І. Гусєв, командуючий військами Південно-Західнно-Західного фронту О. І. Єгоров, член Реввійськради 1-ї Кінної армії К. Є. Ворошилов.
Стоять: начальник штабу Південно-Західнно-Західного фронту М. М. Петін, командуючий 1-ю кінною армією С. М. Будьонний, начальник оперативного управління Польового штабу Реввійськради Республіки Б. М. Шапошников. 1921 рік

Громадянська війна у Росії

22 травня 1918 року під час Громадянської війни вступив у Червону Армію. Був помічником начальника Оперативного управління штабу Вищої військової ради. З 7 вересня до кінця жовтня 1918 року — начальник розвідвідділу Штабу РВРР. З 30 вересня — у Військовому відділі Вищої військової інспекції РСЧА. З 4 березня 1919 року — перший помічник начальника штабу Української РСР. З 15 серпня 1919 року — начальник Розвідувального відділення, а з 12 жовтня — начальник Оперативного управління Польового штабу Реввійськради Республіки.

Брав участь у розробці плану розгрому військ Денікіна в жовтні 1919 року, планів кампаній 1920 року на Південно-Західному, Західному фронтах і в Криму.

Шапошников розробляв більшість основних директив, наказів, розпоряджень фронтам і арміям. У 1921 році був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Міжвоєнний період

Зустріч командувачів та командирів РСЧА.
У центрі сидять М. М. Тухачевський, К. Є. Ворошилов, М. М. Петін. Борис Шапошников стоїть між Тухачевським і Ворошиловим. 1927 рік

Після закінчення Громадянської війни, з 1921 року — 1-й помічник начальника Штабу РСЧА. У 1925–1927 роки — командувач військами Ленінградського, з травня 1927 — Московського військових округів. У 1928–1931 роки — начальник Штабу РСЧА. У 1930 році вступив у ВКП (б). З липня 1931 — командувач військами Приволзького ВО. У 1932–1935 роки — начальник, військовий комісар і професор Військової академії імені М. В. Фрунзе.

У 1935–1937 роки знову командував військами Ленінградського військового округу, отримавши 20 листопада 1935 року звання командарм першого рангу. З 10 травня 1937 року — начальник Генштабу РСЧА.

У червні 1937 року входив до складу Спеціальної судової присутності під час суду над М. М. Тухачевським, Й. Е. Якіром, І. П. Уборевичем та інших.

Кандидат у члени ЦК ВКП (б) з 21 березня 1939 року. З 10 вересня 1939 по 9 квітня 1941 року — член Комітету оборони при РНК СРСР.

Варто відзначити, що Шапошников користувався великою повагою Сталіна. Борис Михайлович був одним з небагатьох, до кого той звертався на ім'я та по батькові, а не «товариш Шапошников», як до решти керівників країни і армії. З кінця 1930-х років він був одним з головних радників Сталіна з військових питань.

Перед початком Радянсько-фінської війни Борис Шапошников підготував стратегічний план штурму укріплених позицій фінської оборони, який був відкинутий Сталіним. В результаті, Червона Армія зазнала великих втрат у наступальних боях. Лише після прийняття його плану вдалося досягти успіху і подолати лінію Маннергейма (лютий 1940). 31 грудня 1939 року був нагороджений орденом Леніна.

7 травня 1940 року Шапошникову було присвоєне звання Маршал Радянського Союзу.

У серпні 1940 року за станом здоров'я він був знятий з поста начальника Генштабу і призначений заступником наркома оборони СРСР зі спорудження укріплених районів.

Друга світова війна

З початком Великої Вітчизняної війни — з 23 червня по 16 липня 1941 року працював в Раді з евакуації при РНК СРСР. З 10 липня член Ставки Верховного Головнокомандування. З 29 липня знову призначений начальником Генштабу РСЧА. Зробив важливий внесок в організацію оборони Москви і переходу Червоної Армії в контрнаступ. 11 травня 1942 року був знятий з поста начальника Генштабу РЧСА після поразки Кримського фронту під Керчю, на цій посаді його змінив А. М. Василевський.

З травня 1942 по червень 1943 року — заступник наркому оборони СРСР. У червні 1943 року призначений начальником Військової академії Генерального штабу.

Помер від туберкульозу 26 березня 1945 року, не доживши 44 дні до перемоги. Урна з його прахом похована в Кремлівській стіні на Червоній площі в Москві.

Історична роль

Маючи великий досвід штабної роботи та управління військами, Шапошников зробив значний внесок у теорію і практику будівництва Збройних сил СРСР, в їх зміцнення і вдосконалення, підготовку військових кадрів. Він багато працював над розвитком військової науки, над узагальненням бойового досвіду Першої світової та Громадянської війни.

За його безпосередньої участі були розроблені пропозиції про підготовку і ведення найважливіших операцій радянських військ в 1939–1942 роках: Вторгнення СРСР до Польщі, Фінська компанія, Смоленська битва (1941), контрнаступ під Москвою і загальний наступ Червоної Армії взимку 1941/1942 рр.

Брав участь в комісії з розробки статутів, відображаючи в них основні положення військової доктрини СРСР. У найбільш відомій праці «Мозок армії» (1927) визначив основні положення про характер майбутньої війни, глибоко розкрив особливості керівництва армією у війні і дав чітке уявлення про роль, функції та структуру Генерального штабу як органу Верховного Головнокомандування з управління Збройними силами.

Шапошников відзначається у військовій історії як видатний військовий теоретик, який добре знає оперативно-стратегічні питання.

Нагороди

Російська імперія

• Орден Святої Анни 4-го ступеня (26.10.1914)
• Орден Святого Володимира 4-го ступеня з мечами і бантом (02.11.1914)
• Орден Святої Анни 3-го ступеня з мечами і бантом (1915)
• Орден Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами і бантом (22.07.1916)
• Орден Святої Анни 2-го ступеня з мечами (01.11.1916)

СРСР

• 3 Ордена Леніна (31.12.1939, 03.10.1942, 21.02.1945)
• 2 Ордена Червоного Прапора (14.10.1921, 03.11.1944)
• Орден Суворова I ступеня (22.02.1944)
• 2 Ордена Червоної Зірки (15.01.1934, 22.02.1938)
• Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» (22.02.1938)
• Медаль «За оборону Москви» (01.05.1944)

Література

• Горелик Я. М. Маршал Советского Союза Борис Михайлович Шапошников: Краткий очерк жизни и деятельности. М., 1961.
• Круглов А. И. Выдающийся военный деятель : К 110-летию Б. М. Шапошникова // Военная мысль. 1993. № 1.
• Шапошников Б. М.  Мозг армии : у 3 т.— М.-Л. : Государственное издательство. Отдел военной литературы, 1929.
• Шапошников Б. М. Воспоминания. Военно-научные труды. М., 1982.

Посилання

• Шапошников Борис Михайлович
• Шапошников Борис Михайлович [Архівовано 30 серпня 2008 у Wayback Machine.]
• Борис Михайлович Шапошников [Архівовано 3 квітня 2010 у Wayback Machine.]
• ШАПОШНИКОВ [Архівовано 2 грудня 2008 у Wayback Machine.]
• Шапошников Борис Михайлович — Маршал Советского Союза [Архівовано 31 серпня 2009 у Wayback Machine.]