Чесько-словацькі мови
| Чесько-словацькі мови | |
|---|---|
| Поширені: | Центральна Європа |
| Класифікація: | Індоєвропейські Балто-слов'янська Слов'янські Західнослов'янські Чесько-словацькі мови |
| Групи: | |
| |
Чесько-словацькі мови — одна з трьох підгруп західнослов'янських мов, поряд з лехитською та лужицькою.
До чесько-словацьких мов належать дві мови: чеська та словацька, які поширені в основному на території Чехії та Словаччини. Мови є взаємно зрозумілі[1], утворюють діалектний континуум. Стандартизовані форми цих мов трохи відрізняються через різнорідну лексику, орфографію, вимову, фонологію, суфікси та префікси. У лексиці чеської мови відчутно вплив німецької та латинської мов, а у лексиці словацької мови — вплив угорської та чеської мов[2]. Східні словацькі діалекти входять у широкий діалектний континуум з лехицькими мовами[3].
Також до чесько-словацьких мов належала й кнааніт, яка у середньовіччі була створена на основі давньочеської мови, але вимерла до XVI століття[4][5], та ляська мікромова.
Загальне число мовців чесько-словацьких мовах становить близько 18 млн. осіб.
Чесько-словацькі мови поділяються на дві мови: чеську та словацьку, які у свою чергу поділяються на діалекти.
Чеська мова, у якій для діалектів характерна континуальна безперервність, що триває й на території словацьких діалектів, поділяється на:
- Чеські діалекти (česká nářečí, skupina česká);
- Центральний (Центральночеський) діалект (nářečí středočeská);
- Північно-східний чеський діалект (nářečí severovýchodočeská), включно з подкрконошською (úseky podkrknošský a pojeśtědský), кладською (kladské nářečí) та літомишльською (úsek litomyślský) говіркками;
- Південно-західний чеський діалект (nářečí jihozápadočeská), включно з ходською (домажліцькою) (úsek chodský (domažlický)) та дудлебською (úsek doudlebský) говірками;
- Південно-східний чеський діалект (nářečí jihovýchodočeská) (чесько-моравський перехідний) (přechodný pás česko-moravský) діалект.
- Центральноморавські (Ганацькі) діалекти (středomoravská (hanácká) nářečí, skupina středomoravská (hanácká)):
- Центральний діалект (typ centrálni);
- Горський діалект (typ horský);
- Знойємський діалект (typ znojemský);
- Виділяють також окраїнні діалекти: західний (typ západní), північний (typ severní) та східний (typ východní), а також чугацький діалект (typ čuhácký).
- Північноморавські діалекти (силезькі, польські) діалекти (slezská (lašská) nářečí, skupina slezská (lašská)):
- Опавський діалект (nářečí opavská (západní)), включно з західноостравським (úsek západoopavský);
- Остравський діалект (nářečí ostravská (střední)), включно з горноостравським (úsek hornoostravický);
- Силезсько-моравський діалект (nářečí slezskomoravská (jižní));
- Змішана чесько-польська мовна область (smíšená jazyková oblast česko-polská).
- Східноморавські (моравсько-словацькі) діалекти (východomoravská (moravskoslovenská) nářečí, skupina východomoravská (moravskoslovenská)):
- Словацький діалект (nářečí slovácká), включно з дольським (úsek dolský);
- Волоський діалект (nářečí valašská), включно з кельчським (úsek kelečský);
- Виділяються також копанічарський діалект (úsek kopaničářský).
Словацька мова, у якій усі діалекти утворюють єдиний безперервний діалектний континуум, поділяється на:
- Західнословацький діалект:
- Північні говори (Тренчин, Жиліна, Нове Мєсто-над-Вагом, Стара-Тура, Чадця);
- Південно-східні говори (Нітра, Топольчани);
- Південно-західні говори (Братислава, Трнава, Загір'я).
- Средньословацький діалект:
- Північні говори (Ліптовський Мікулаш, Мартін, Превідза);
- Південні говори (Банська-Бистриця, Зволен, Лученец, Левіце).
- Східнословацький діалект:
- Південно-західні говори (Попрад, Пряшів, Списька Нова Весь, Кошиці);
- Центральні говори (Михайлівці, Требішов);
- Східні говори (Гуменне).
У періоди з 1918 до 1939 та з 1945 до 1992 року чехи і словаки жили в одній державі, тому мовні контакти були нормальним явищем. Результатом багаторічного зіткнення стало як наявність загальних слів та мовних конструкцій.
| українська мова | Чеська мова | Словацька мова |
|---|---|---|
| людина | člověk | človek |
| вечір | večer | večer |
| брат | bratr | brat |
| день | den | deň |
| рука | ruka | ruka |
| осінь | podzim | jeseň |
| сніг | sníh | sneh |
| літо | léto | leto |
| сестра | sestra | sestra |
| риба | ryba | ryba |
| вогонь | oheň | oheň |
| вода | voda | voda |
| вітер | vítr | vietor |
| зима | zima | zima |
- ↑ Від «чехословацької мови» до чеської і словацької. Архів оригіналу за 14 грудня 2018. Процитовано 14 грудня 2018.
- ↑ Юрій Ванько. Словацька мова в контакті з іншими мовами. [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] «Проблеми слов'янознавства». 2012. Випуск 61. С. 217
- ↑ Hannan, Kevin (Winter 1996). The Lachian Literary Language of Óndra Łysohorsky. The Slavic and East European Journal. 40 (4): 726—743. doi:10.2307/310109. JSTOR 310109.
- ↑ Knaanic, MultiTree. Архів оригіналу за 2 вересня 2012. Процитовано 14 грудня 2018.
- ↑ Judeo-Czech, MultiTree. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 14 грудня 2018.
