Фотченков Петро Семенович

Фотченков Петро Семенович
Народження	1902(1902) с. Олександрівка, Вяземський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія
Смерть	1941(1941) район с. Підвисоке (нині Новоархангельський район, Кіровоградська область)
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	Автобронетанкові війська
Роки служби	1918-1941
Звання	Полковник
Командування	8-ма танкова дивізія 4-й механізований корпус
Війни / битви	Громадянська війна в Іспанії Вторгнення СРСР до Польщі Німецько-радянська війна Битва під Уманню Громадянська війна у Росії
Нагороди

Петро Семенович Фотченков (нар.1902 — пом. серпень 1941) — полковник, командир 8-ї танкової дивізії 4-го механізованого корпусу 6-ї армії.

Біографія

Росіянин. Мав початкову освіту. В 1918 році вступив до лав РСЧА. В 1922 році закінчив Командні піхотні курси, в 1926 році — Київську об'єднану школу командирів. Після закінчення в 1937 році Військової академії механізації та моторизації РСЧА ім. Сталіна (ВАММ) займав посаду командира роти слухачів Військової академії.

З 1925 року був членом ВКП(б). Учасник Громадянської війни в Іспанії в 1936-1937 роках, під час якої служив замісником командира інтернаціонального танкового полку по стройовій частині. Був командиром 2-го звідного танкового полку, який знаходився у підпорядкуванні 12-ї інтернаціональної бригади. Командиром останньої був генерал Лукач (Мате Залка). Був двічі поранений у битві під Сарагосою.

Полковник М. Є. Рюмік, який був командиром танку П. С. Фотченкова, згадував про це поранення:

«В одній із танкових битв під Сарагосою 23 лютого 1937 року мій танк БТ-7 був пошкоджений снарядом противника. Командир полку полковник Фотченков П. С., який знаходився у нашому танку, був тяжко поранений в лице та обидві руки. Я та командир башти Олександр Кущов надали йому першу медичну допомогу, потім ліквідували пошкодження танку та продовжили бій. Командир полку, будучи тяжко пораненим, наказав нам виконати поставлене завдання — прорвати вороже кільце та виручити наших болгарських братів по зброї, що потрапили в біду. Кільце було прорване, та 15 болгарських танкістів були врятовані. Проте наш танк фашисти все-таки встигли підпалити. Командир башти був убитий відразу, а командира полку мені насилу вдалося врятувати, витягти з палаючого танку та укрити в одній з воронок. За порятунок командира полку та 15 болгарських танкістів я був нагороджений орденом Червоного прапору»

Після повернення з Іспанії П. С. Фотченков закінчив Військову академію механізації та моторизації РСЧА ім. Сталіна.

Командував 24-ю легко-танковою бригадою в 1939 році під час вторгнення військ СРСР до Польщі.

З 4 червня 1940 року до 19 липня 1940 року був командиром 12-ї танкової дивізії в складі 8-го механізованого корпусу 26-ї армії Київського Особливого військового округу. Потім, з 19 липня 1940 року, був командиром 8-ї танкової дивізії 4-го механізованого корпусу.

Учасник Німецько-радянської війни з червня 1941 року. У перші дні війни 8-ма танкова дивізія разом з 4-м механізованим корпусом вела бої в районі Яворів-Немирів, де у ході бою з німецькою піхотою було втрачено 19 танків Т-34. Про втрату інших типів танків у доповіді командира дивізії П. С. Фотченкова нічого не сказано, проте в оперативне підпорядкування командира 15-го механізованого корпусу дивізія поступила, маючи на озброєнні 65 танків. Під час бою 28 червня в районі Топорув-Лопатін 8-ма танкова дивізія втратила ще 12 танків. Після цього вона відійшла та взяла участь у багатоденних боях у Бердичеві.

2 серпня 1941 року П. С. Фотченков разом із рештками 8-ї танкової дивізії (4 танки) потрапив в Уманський котел.

Д.Корнєв, що воював під командуванням Фотченкова, писав:

«Він для мене залишився невмирающим та непереможним. Погляд пильний, і лагідний, і вимогливий. У моїй пам'яті він як комісар Фурманов чи герой Щорс з громадянської війни»

Військовий кореспондент, відомий поет Є. А. Долматовський, що брав участь у битві під Уманню, у своїй військово-історичній повісті «Зелена брама» писав:

«Трагічна доля полум'яного комдива. У офіційних джерелах (архів Міністерства оборони СРСР) зафіксовано, що Фотченков потрапив у полон. Проте, немає даних про те, що хтось бачив його у полоні. Не числиться він і в німецьких списках військовополонених. Нечисленні ветерани, що залишилися живими та воювали поряд із Фотченковим у Зеленій брамі, свідчать, що він загинув під час першої спроби вивести з оточення штаб групи Понеделіна. Про це розповідав мені, в тому числі, генерал Я. І. Тонконогов, писали очевидці. Легенда стверджує, що останній танк, за фрикціонами якого знаходився комдив-8, кавалер орденів Леніна та Червоної Зірки, комісар інтербригади в Іспанії, рухнув у води Синюхи та пішов на дно. Можливо, танк іще буде знайдений та піднятий: річка глибока, дослідження дна не проводилося»

Дані про полонення П. С. Фотченкова були відмінені в 1946 році наказом ГУК НКО від 16 березня 1946 року за № 0675. Місце поховання П. С. Фотченкова у даний момент не відоме.

Нагороди

• Орден Леніна (02.03.1938)
• Медаль «За відвагу» (14.11.1938)
• Орден Червоної Зірки (22.02.1939)
• Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Див. також

• Битва під Уманню

Література

• Долматовский Е. Зеленая брама: Документальная легенда об одном из первых сражений Великой Отечественной войны. — Москва : Политиздат, 1989. — 102 с.

Посилання

• [1] Биографии. Фотченков Петр Семенович