Феміда
| Феміда Θέμις | |
|---|---|
 | |
| Богиня права й законного порядку | |
| Міфологія | Давньогрецька |
| Божество в | давньогрецька міфологія |
| В інших культурах | Юстиція |
| Місцевість | Стародавня Греція |
| Покровитель для | Справедливість[d] і правосуддя |
| Батько | Уран |
| Мати | Гея |
| Брати/сестри | Океан, Кей, Крій, Гіперіон, Япет, Кронос, Тетія, Тейя, Рея, Мнемосіна, Феба, Діона |
| Чоловік | Друга дружина Зевса |
| Діти | Мойри, Ори |
| Пов'язані події | Троянська війна |
| Атрибути | Ваги, Зав'язані очі, меч |
| Частина від | Uranidsd |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Фемі́да, також Теміда, Теміс (грец. Θέμις) — у давньогрецькій міфології — дочка Урана й Геї, друга законна дружина Зевса, від якого народила ор і мойр, богиня права й законного порядку. В давньоримській міфології Феміді відповідає богиня Юстиція. Після античності стала символом абстрактної справедливості.
У переносному значенні Феміда — закон, правосуддя. «Жерці Феміди» — слуги закону, судді, юристи (останній вислів часто вживається з іронічним забарвленням).
Феміда була порадницею Зевса і наглядала за тим, щоб ні люди, ні боги не порушували законів. А саме вона поставала богинею божественного, первинного й неписаного закону. Вважається, що вона проголошувала цей закон людям через великий оракул у Дельфах, яким вона керувала разом із Аполлоном. Вона сиділа поруч біля Зевса й давала йому поради та доповідала хто порушує закон. Їй допомагала дочка, богиня справедливості Діке. В її обов'язки входило крім того розподіляти жертви та розпоряджатися бенкетами богів[1].
В епоху Відродження Феміду стали зображати з пов'язкою на очах як символом неупередженості, терезами як символом справедливості, зброєю та різними вимірювальними інструментами[2]. Іноді тримає меч і ланцюг[3], що вказує на силу та невідворотність справедливого покарання для порушників закону[4].
«Феміда» в перекладі з грецької означає «божественний закон», який непідвласний людям, буквально «той, що непохитний»[5].
Для стародавніх греків вона була спочатку впорядкувальницею «общинної справи людей, особливо зборів». Найраніша письмова згадка цього імені присутня в Гомера в VIII ст. до н. е.[6]
Гімн до Аполлона згадує Феміду як Іхнею — «відстежувачку»[7].
Феміда, згідно з Гесіодом, — одна з 12 дітей Геї (Землі) і Урана (Неба), титаніда. Друга дружина свого племінника Зевса, з яким вони породили Евмонію (закон), Діке (справедливість), Ейрене (мир) відомих як ори, та богинь долі мойр — Клото, Атропос та Лахесіс. Проте за Есхілом вона тотожна Геї[1].
У п'єсі «Прометей закутий», яка традиційно приписується Есхілу, Феміда є матір'ю Прометея. В той час як згідно п'єси Еврипіда, Феміда — мати Гесперид.
У міфах Феміда постає богинею, що ніколи не гнівається. Але якщо нею нехтують, замість Феміди правосуддя вчиняє гнівна Немезида[8].
Феміда вигодовувала малого Зевса разом зі своєю козою Амальтеєю[9], і Аполлона нектаром і амбросією[10].
Вона застерегла Посейдона, що його син від нереїди Фетіди перевершить його за силою. Тому Посейдон відмовився від залицянь до Фетіди й дозволив їй одружитися зі смертним Пелеєм[11]. Вона також напророкувала Атланту, що нащадок Зевса викраде його золоті яблука. Тому Атлант спорудив навколо своїх яблунь стіну. Але яблука все одно потім викрав син Зевса, Геракл[12]. Також відкрила Прометею таємницю, що одруження Зевса з Фетідою призведе до народження сина, який скине Зевса[13]. Від матері Геї вона отримала Дельфійський оракул, де пророкувала[14], який передала своїй сестрі Фебі, та віддала його своєму онукові Аполлону[3]. Першою навчила людей пророкування, жертвоприношення і божественних обрядів[15]. Винайшла героїчний гексаметр[16].
Коли Девкаліон і Пірра пережили всесвітній потоп і лишилися єдиними людьми, Феміда порадила їм «кидати кістки праматері через голову». Девкаліон і Пірра зрозуміли, що мається на увазі каміння — кістки Матері-Землі. З каменів, кинутих Девкаліоном, виникли чоловіки, а з кинутих Піррою — жінки[17].
Феміда допомогла Зевсу розв'язати Троянську війну, сказавши пророцтво, що спонукало Фетіду вийти заміж за царя Пелея замість Зевса чи Посейдона[18]. Згідно з втраченим епосом «Кіпрії», вона із Зевсом спланувала війну, щоб зменшити чисельність людства[19].
Нерідко Феміда ототожнювалася з богинею землі Геєю, або обом богиням приписувалися ідентичні функції[20]. Жертовники Феміди ставили в місцях, де відбувалися народні зібрання, щоб вона своєю присутністю вносила в наради дух добра й справедливості. Її називали рятівницею і покровителькою пригноблених, бо вона нарівні з Зевсом стежила, щоб не кривдили людей бідних і тих, які потребують допомоги. У багатьох грецьких містах їй будували храми, часто поблизу храмів Геї або Деметри. Відомий храм Феміди стояв у Афінах біля Акрополя. В Арголіді святилище Феміди розташовувалося біля святилища Афродіти. Інші відомі місця розташування її святилищ: Еліда, Беотія, Фокіда, Фессалія, Теспротія, Епір[1]. У Рамні їй поклонялися разом із Немезидою, богинею помсти[19].
За Відродження Феміда стала слугувати символом справедливості й неупередженості. Вона також поставала символом Страшного суду, зображаючись поряд з янголами. Її терези були запозичені до атрибутів архангела Михаїла. З XVII ст. митці стали замінювати терези Феміди фасціями, що з давньоримських часів символізували авторитет. Інші атрибути Феміди — це глобус як символ влади та різні вимірювальні інструменти як символи справедливості[2].
Цей образ асоціюється з законом, чесністю та порядністю, тому часто використовується юристами, суддями, нотаріусами та іншими людьми, які пов'язані зі сферою юрисдикції.
На думку Роберта Грейвса, Феміда була богинею пеласгів і елліни запозичили її до власного пантеону, коли захопили Грецію. Феміда разом з Еврімедонтом первісно керувала планетою Юпітер[21]. Грейвс припускав, що саме Феміда в ранніх міфах наслала на людей потоп, що дозволяє проводити паралель між грецьким і вавилонським міфами про цю подію[22].
Емма Стаффорд, американська дослідниця історії Греції, пише, що Феміда — це соціальний аспект Геї, що набув самостійного образу та культу[23].
- ↑ а б в THEMIS - Greek Titan Goddess of Divine Law, Custom & Oracular Prophecy. www.theoi.com. Процитовано 11 лютого 2023.
- ↑ а б Roberts, Helene E. (5 вересня 2013). Encyclopedia of Comparative Iconography: Themes Depicted in Works of Art (англ.). Routledge. с. 913. ISBN 978-1-136-78793-5.
- ↑ а б Miate, Liana. Themis. World History Encyclopedia (англ.). Процитовано 11 лютого 2023.
- ↑ The History of Lady Justice and the Scales of Justice. Bordas & Bordas (англ.). Процитовано 11 лютого 2023.
- ↑ Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, Θθ , θεμα^τ-ίζω , θέμις. www.perseus.tufts.edu. Процитовано 11 лютого 2023.
- ↑ Themis, Goddess of Justice. lib.law.uw.edu. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 11 лютого 2023.
- ↑ Hymn 3 to Apollo, line 89. www.perseus.tufts.edu. Процитовано 11 лютого 2023.
- ↑ Гомер. Іліада 15.88
- ↑ Псевдо-Гігін. Астрономіка 2.13
- ↑ Гігін. Міфи 140; Аполлодор I.4.1; Гомерівський гімн до Аполлона Піфійського162—174; Схолії до Аполлонія Родоського II.706.
- ↑ Аполлодор III.13.5; Гігін. Поетична астрономія II.17.
- ↑ Аполлодор. Цит. тв.; Схолії до «Енеїди» Вергілія IV.483; Гесіод. Теогонія 215; Пліній. Природнича історія VI.35—36; Овідій. Метаморфози IV.637 і далі.
- ↑ Піндар. Істмийські пісні VIII 32
- ↑ Орфічні гімни LXXIX 4; Псевдо-Аполлодор. Міфологічна бібліотека I 4, 1; Страбон. Географія IX 3, 11 (стр.422); Овідій. Метаморфози I 321
- ↑ Діодор Сицилійський. Історична бібліотека V 67, 4
- ↑ Климент. Стромати I 80, 3
- ↑ Аполлодор I.7.2; Овідій. Метаморфози I.260—415.
- ↑ Стасін. Кіпрії, синопсис
- ↑ а б Themis | Greek goddess | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 11 лютого 2023.
- ↑ Hannah, Barbara (2006). The Archetypal Symbolism of Animals: Lectures Given at the C. G. Jung Institute, Zurich, 1954-1958 (англ.). Chiron Publications. с. 181. ISBN 978-1-888602-33-3.
- ↑ Graves, Robert (15 травня 2018). The Greek Myths: The Complete and Definitive Edition (англ.). National Geographic Books. с. 1. ISBN 978-0-241-98235-8.
- ↑ Graves, Robert (15 травня 2018). The Greek Myths: The Complete and Definitive Edition (англ.). National Geographic Books. с. 38. ISBN 978-0-241-98235-8.
- ↑ Stafford, Emma (31 грудня 2000). Worshipping Virtues: Personification and the divine in Ancient Greece (англ.). ISD LLC. с. 67—68. ISBN 978-1-914535-24-6.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
- Словник античної міфології. К.: Наукова думка, 1985. 236 ст.
- Graves, Robert. The Greek Myths: The Complete and Definitive Edition. Penguin UK, 2018. 784 p.
- Феміда // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Теміда // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1886. — 1000 екз.
- Феміда // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Энциклопедия Кругосвет · Britannica (11-th) · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Proleksis Encyclopedia |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |