Сухаревський Вадим Олегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Сухаревський.
Вадим Олегович Сухаревський
 Полковник
Загальна інформація
Народження6 жовтня 1984(1984-10-06) (40 років)
Берегове
Alma MaterАСВ ім. Сагайдачного (2009), НУОУ ім. Черняховського (2016)
ПсевдоБорсук
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Формування Генеральний штаб
Війни / битвиМиротворча місія в Іраку
• Битва за Ель-Кут
Війна на сході України
• Протистояння у Слов'янську
• Бої за Луганський аеропорт
• Бої під Красним
• Бої під Маріуполем
• Російське вторгнення в Україну (2022)
Командування
з 2024  Генеральний штаб, заступник Головнокомандувача ЗСУ
2022-2024
 59 ОМПБр, командир
2021—2022
 35 ОБрМП, начальник штабу
2016—2021
 503 ОБМП, командир
2014—2016
 80 ОАеМБр, заступник командира 2-го батальйону з ПДП
2011—2014
 80 ОАеМБр, командир 3-ї роти 1-го батальйону
2011
 80 ОАеМБр, начальник розвідки 2-го батальйону
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років сумлінної служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років сумлінної служби» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Слава і честь»
Нагрудний знак «Слава і честь»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
CMNS: Сухаревський Вадим Олегович у Вікісховищі

Вади́м Оле́гович Сухаре́вський (псевдо: «Борсук»[1]; нар. 6 жовтня 1984, Берегове, Закарпатська область, УРСР) — полковник Збройних сил України. Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ. Перший офіцер ЗСУ, під чиїм командуванням відкрито вогонь на ураження російських бойовиків.[2][3] Герой України (2022).

Раніше — заступник Головнокомандувача ЗСУ. Командир 59-ї мотопіхотної бригади (2022—2024), начальник штабу 35-ї бригади морської піхоти (2021—2022), командир 503-го батальйону морської піхоти (2016—2021), до того — військовослужбовець десантних військ. Учасник російсько-української війни.

У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ[4]. У серпні 2024 увійшов до сотні найвпливовіших українців за версією NV, посівши 12 місце[5].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 6 жовтня 1984 року в м. Берегове Закарпатської області.[6] Закінчив Мукачівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. Попри відсутність підтримки з боку батьків, виявив свідоме бажання вступити до лав Збройних Сил України. Проходив строкову службу[7] у 92-му окремому аеромобільному полку у м. Хирів, Самбірського району, Львівської області (нині — 80-та окрема десантно-штурмова бригада, м. Львів) у складі розвідувального підрозділу. Протягом всього періоду строкової служби активно залучався до заходів бойової підготовки, у тому числі брав учать у міжнародних навчаннях[8].

З лютого по жовтень 2004 року у складі 6-ї окремої механізованої бригади брав участь у Миротворчій місії в Іраку у складі коаліційних сил під проводом США. Учасник Битви за Ель-Кут, із бойовиками Армії Магді, під час якої українські сили відстояли об'єкти у провінції Васіт, які були передані під їхню охорону[9]. Пізніше Сухаревський стверджував, що цей досвід сформував його як людину[8].

У 2005 році вступив на перший курс факультету аеромобільних військ (нині – факультет підготовки спеціалістів десантно-штурмових військ та морської піхоти) Одеської Академії Сухопутних військ.

2009 року закінчив Львівський інститут Сухопутних військ Львівської політехніки за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів»[6].

В 2011 році — старший лейтенант, командир аеромобільної роти 80-го окремого аеромобільного полку. Командир полку Віктор Копачинський відзначив Сухаревського як одного з двох найкращих командирів рот полку[10].

У 2014—2016 роках навчався в Національному університеті оборони України[9]. Здобув право на носіння берету морського піхотинця, пройшовши відповідну смугу морського піхотинця[11].

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

8 березня 2014 року отримав завдання на загрузку особового складу у військово-транспортні літаки Іл-76 та виліт до прикордонних районів, метою недопущення введення військ РФ на територію України. Підрозділ Сухаревського був задіяний в охороні кордонів Харківської, Сумської, Чернігівської областей, а також Луганського міжнародного аеропорту[12].

13 квітня 2014 року взяв участь у першому бою війни на Донбасі біля Семенівки у складі спецпідрозділу СБУ «Альфа».[1][13] Диверсанти атакували місце наради керівників СБУ, поруч з яким був розташований підрозділ Сухаревського[14]. Загинув на місці капітан СБУ Геннадій Біліченко, двох офіцерів було поранено. Сухаревський, який мав на той момент звання старшого лейтенанта, всупереч наказу старшого начальника «не відкривати вогонь» наказав обстріляти з кулемету бронетранспортера групу російських бойовиків під керівництвом Ігоря Гіркіна[15]. Сухаревський віддав наказ висуватися вперед і зайняв місце стрільця, аби взяти на себе відповідальність за дії роти[16]. Цим він фактично врятував групу бійців спецпідрозділу СБУ «Альфа»[11].

Пізніше підрозділ Вадима Сухаревського був розміщений у таборі біля міста Ізюм та безпосередньо виконував задачі з блокування бойовиків у Слов'янську, ведення розвідки та здійснення штурмових дій блокпостів противника[17]. Вважається, що російські та проросійські бойовики не очікували організованого спротиву з боку ЗСУ через багаторічну кампанію з підриву боєздатності української армії за допомогою агентурної мережі та політичного впливу. Це підтверджують спогади Сухаревського:

Перший полонений, якого ми взяли під Слов’янськом в 2014 році, спитав нас, хто ми. А коли почув, що службовці десантно-штурмових військ, здивувався: “Звідки ви взялися? Нам сказали, що вас не існує”[7].
— Вадим Сухаревський

У липні 2014 року загін разом із батальйоном «Айдар» відбив атаку переважаючих сил противника на село Георгіївка біля Луганська, захистивши шляхи комунікації ЗСУ[18].

У серпні 2014 року підрозділ Сухаревського, спільно із ротою 95-ої аеромобільної бригади (нині — 95-ої десантно-штурмової бригади), здійснили рейдові дії, в ході чого було звільнено 7 населених пунктів, серед яких Новосвітлівка та Хрящувате, «роз'єднавши» так звані «ЛНР» та «ДНР»[19]. 17 серпня в ході бойового зіткнення зазнав поранення в ногу та контузію від вибуху гранати у боях під Красним, ще три кулі влучили в бронежилет[18][20].

Після лікування та проходження реабілітації був запрошений в підрозділ СБУ «Альфа», але повернувся до «сектору А», де командував зведеною аеромобільною ротою[21]. У 2016 році був призначений командиром 1-го батальйону 36-ї бригади морської піхоти. З огляду на незадовільний стан батальйону провів оновлення особового складу, почав процес технологічної та організаційної модернізації підрозділу та заклав основи розвитку його власної ідеології[21]. Восени 2016 року після тренувань та кадрових оновлень батальйон зміг пройти зведеною колоною понад 250 км по другій лінії оборони в зоні проведення ООС[21].

Виконував завдання на Маріупольському напрямку в так званій «сірій зоні»[22]. На різних напрямках, в ході успішних наступальних дій, змусив відступити російських бойовиків на 4 км від Маріуполя[21]. Зробив великий внесок у звільнення села Водяне та взяття висоти «Дєрзкая»[21].

З 2016 року використовував дрони у повсякденній військовій діяльності. Вважається першим українським військовим, який коригував хід бою з квадрокоптера[7]. За спогадами Сухаревського, саме тоді він почав усвідомлювати стратегічну цінність безпілотних апаратів в умовах сучасної війни:

Починаючи з кінця 2016 року, жоден міномет під моїм командуванням не стріляв без коригування з дронів. Інформація по позиціях противника оновлювалася мінімум двічі на тиждень, і ми ефективно відсували лінію розмежування від Маріуполя[7].
— Вадим Сухаревський

У 2017 році був призначений командиром 503-го окремого батальйону морської піхоти.

У червні 2020 року отримав звання підполковника[23].

У 2021 році став начальником штабу 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. У лютому 2022 року призначений командиром 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка[24].

18 червня 2022 року нагороджений званням Героя України, на той час мав звання полковника[25][26]. У серпні того ж року Сухаревський очолив наступ на ділянці фронту між Миколаєвом і Херсоном, його підрозділи одні з перших почали контрнаступальні дії, увійшли в Херсонську область та звільнили чотири населенних пункти[18].

9 листопада 2022 року бригада Сухаревського зайняла село Зелений Гай, завдяки чому Херсон став досяжний для артилерії ЗСУ. 14 листопада 2022 року разом із 30 підлеглими бійцями полковник був запрошений здійняти національний прапор у звільненому Херсоні у присутності Президента України Володимира Зеленського[18].

10 лютого 2024 року Вадим Сухаревський був призначений заступником Головнокомандувача ЗСУ з питань застосування безпілотних систем[27][28]. Пропозицію обійняти цю посаду йому зробили представники Офіса Президента України і особисто Президент України Володимир Зеленський[8].

10 червня 2024 року Сухаревського призначено командувачем Сил безпілотних систем Збройних Сил України наказом Міністром оборони України Рустемом Умєровим[29]. Його завданням стали переформатування та систематизація чинних алгоритмів застосування безпілотних апаратів Збройними Силами України[30], а також забезпечення спроможності нового роду військ виконувати завдання відповідно до військової доктрини України[30]: збереження життя особового складу ЗСУ; ведення асиметричної війни; підсилення чинних спроможностей ЗСУ; безпосередня зустріч ворога на полі бою в першу чергу дронами; забезпечення базису для побудови технологічної армії[30].

Серед ключових пріоритетів, що стоять перед Сухаревським на посаді командувача СБС — підвищення ефективності ураження противника за допомогою безпілотних апаратів, зокрема через адаптацію існуючих стратегій та тактик та оновлення управлінських підходів[31].

За словами Вадима Сухаревського, процес створення Сил безпілотних систем став історичним явищем, значущість якого можна порівняти лише з появою авіації, і робота, зроблена Україною в цьому напрямку в умовах повномасштабного вторгнення, є об'єктом прискіпливої уваги з боку інших країн[7].

У червні 2024 року Сухаревський повідомив, що було знайдено альтернативу системі супутникового зв'язку Starlink для роботи безпілотних апаратів в акваторії біля тимчасово окупованого Криму[32]. Також він анонсував, що до кінця 2024 року буде налагоджено системну роботу наземних роботизованих комплексів[33].

Зовнішні відеофайли
ПЕРШИМ в історії ЗНИЩ*В р0с1ян / звільнення ДОНЕЦЬКА/ЄВРОМАЙДАН врятував ЗСУ/ місія в ІРАКУ на YouTube // 18 квітня 2024

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (18 червня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[34][25]
  • Орден Богдана Хмельницького II ст. (2 грудня 2016) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов'язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України[35]
  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (19 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[36][37]
  • Орден «За мужність» II ст. (14 квітня 2023) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[38]
  • Орден «За мужність» III ст. (4 грудня 2020) — за особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку[39]
  • Орден «Народний Герой України» (2 серпня 2015)

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений з оперною співачкою та бандуристкою з Чернігова Юлією Сухаревською[7][сторінка?]. Має доньку та сина.

Інше

[ред. | ред. код]

Брав участь у зйомці музичного кліпа групи Kozak System[11] — гурт створив пісню «Бачиш — Їб@ш» про 59-ту окрему мотопіхотну бригаду імені Якова Гандзюка з Вінниччини. Назва пісні походить від «гасла» загалом бригади та її комбрига, Вадима Сухаревського, зокрема[11].

Одна з вулиць в його рідному місті Берегове на Закарпатті носить ім'я Сухаревського[40].

Під час життя в Маріуполі до моменту окупації міста військами РФ у 2022 році брав участь в проєкті розвитку ініціативної молоді в школах «Академія лідерства»[41].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Цензор.НЕТ. Перший офіцер ЗСУ, який відкрив вогонь по російських агресорах. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 28 вересня 2016.
  2. ↑ Перший день. Перший постріл. Перший Герой. People’s Project.com (укр.). Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 18 червня 2022.
  3. ↑ Морпіх має бути принциповим та безжальним — підполковник Вадим Сухаревський. armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 червня 2022. Процитовано 18 червня 2022.
  4. ↑ Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових [Архівовано 2022-12-30 у Wayback Machine.] // НВ. — 2022.
  5. ↑ Лідери, можновладці, підприємці. Напередодні Дня незалежності NV представляє рейтинг співвітчизників, що відіграють в країні перші ролі. New Voice. 23 серпня 2024.
  6. ↑ а б Капітан Сухаревський Вадим Олегович | Національна академія сухопутних військ. www.asv.gov.ua (укр.). Процитовано 28 березня 2019.
  7. ↑ а б в г д е ПЕРШИМ в історії ЗНИЩ*В р0с1ян / звільнення ДОНЕЦЬКА/ЄВРОМАЙДАН врятував ЗСУ/ місія в ІРАКУ. Бомбардир. 18 квітня 2024.
  8. ↑ а б в Вадим Сухаревський. Інтерв’ю з легендою. peoplesproject.com. Всеукраїнський центр волонтерів. Архів оригіналу за 5 березня 2024. Процитовано 24 липня 2024.
  9. ↑ а б Юлія Захарченко (10 червня 2024). Вадима Сухаревсього призначено командувачем Сил безпілотних систем ЗСУ – що про нього відомо. fakty.com.ua. Факти.
  10. ↑ СТЕЦИШИН, Віталій (2011). КРАЩИЙ ПОЛК УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА (PDF). asv.gov.ua. с. 15. Архів (PDF) оригіналу за 4 березня 2016.
  11. ↑ а б в г Герой України Сухаревський: «Жалкую, що куля не влучила в Гіркіна». Суспільне Новини. 17 серпня 2023. Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 24 липня 2024.
  12. ↑ Інтерв'ю з комбатом Вадимом Сухаревським. Телерадіостудія МО України Бриз. 18 квітня 2017. Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 24 липня 2024.
  13. ↑ Цензор.НЕТ. Історія першого бою АТО 13 квітня під Слов'янськом очима підполковника «Альфи» Андрія Дубовика. Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 28 вересня 2016.
  14. ↑ Юрій Бутусов (13 квітня 2024). 10 років тому війна з Росією перестала бути односторонньою: Вадим Сухаревський віддав перший бойовий наказ стріляти по росіянам. Архів оригіналу за 26 липня 2024. Процитовано 24 липня 2024.
  15. ↑ Першим відкрив вогонь у 2014 році. Хто такий Сухаревський, який став заступником головкома ЗСУ. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 25 лютого 2024. Процитовано 25 лютого 2024.
  16. ↑ Юрій Бутусов (14 квітня 2016). Перший офіцер ЗСУ, який відкрив вогонь по російських агресорах: Вадим Сухаревський порушив наказ не стріляти і врятував працівників СБУ під Слов'янськом 13 квітня 2014-го. censor.net. Цензор.нет. Архів оригіналу за 13 лютого 2024. Процитовано 24 липня 2024.
  17. ↑ Вадим Сухаревський БУДЕМО ЖИТИ ІІІ сезон 5 програма. Армія TV. 1 жовтня 2017. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 24 липня 2024.
  18. ↑ а б в г Владислав Головін (10 лютого 2024). Бачиш – стріляй. Вадим Сухаревський – новий заступник головнокомандуючого. Історія полковника ЗСУ, який першим прийняв бій із РФ. forbes.ua. Forbes. Архів оригіналу за 10 червня 2024. Процитовано 24 липня 2024.
  19. ↑ Вадим Сухаревський. uaheroes.com. Народний Герой України. Архів оригіналу за 24 липня 2024. Процитовано 24 липня 2024.
  20. ↑ Цензор.НЕТ. 16-17 АВГУСТА 2014 ГОДА. 80-АЯ АЭРОМОБИЛЬНАЯ БРИГАДА ВСТУПАЕТ В БОЙ С РОССИЙСКИМИ ВОЙСКАМИ ПОД ЛУГАНСКОМ. ГИБЕЛЬ 10 УКРАИНСКИХ ВОИНОВ. КАПИТАН СУХАРЕВСКИЙ РАНЕН В БЛИЖНЕМ БОЮ С РОССИЙСКИМ ДОЗОРОМ (ru-RU) . Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 28 вересня 2016.
  21. ↑ а б в г д СВОЯ ВІЙНА: комбат 503 батальйону Сухаревський: З 2016 по 2018 рік паперообіг в армії виріс у 7 раз. Бутусов Плюс. 26 грудня 2019. Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 24 липня 2024.
  22. ↑ Легендарний "Борсук". Що відомо про командувача Сил безпілотних систем Сухаревського. РБК-Украина (укр.). Процитовано 17 червня 2024.
  23. ↑ Комбату 503-го ОБМП Сухаревському присвоїли звання підполковника. censor.net. 8 червня 2020. Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 8 вересня 2020.
  24. ↑ Взвод № 1. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових. nv.ua. Архів оригіналу за 30 грудня 2022. Процитовано 13 січня 2023.
  25. ↑ а б Володимир Зеленський відвідав передові позиції українських військ на Миколаївщині та нагородив захисників [Архівовано 2022-06-18 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 18 червня 2022
  26. ↑ Цензор.НЕТ. Зеленський присвоїв звання Герой України командиру 59-ї ОМБр Сухаревському. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 18 червня 2022. Процитовано 18 червня 2022.
  27. ↑ Сирський про заступників: Мають знання та досвід, який прискорить перемогу. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 10 лютого 2024. Процитовано 10 лютого 2024.
  28. ↑ Від керівника Внутрішніх військ у часи Майдану до легенд війни: хто прийшов у Генштаб і команду Сирського. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 15 лютого 2024. Процитовано 19 лютого 2024.
  29. ↑ Новим командувачем Сил безпілотних систем ЗСУ став Вадим Сухаревський: що про нього відомо. Фокус. Архів оригіналу за 10 червня 2024. Процитовано 10 червня 2024.
  30. ↑ а б в Тетяна Павлушенко (25 лютого 2024). «Дрони — не про заміну артилерії, а про її доповнення». Заступник Головкома ЗСУ Сухаревський про майбутні Сили безпілотних систем. forbes.ua. Forbes. Архів оригіналу за 16 квітня 2024. Процитовано 24 липня 2024.
  31. ↑ Сталева ластівка: Вадим Сухаревський повідомив про задачі і символ новостворених Сил безпілотних систем. 11 червня 2024.
  32. ↑ Альтернатива Starlink є, чекаємо на позитивний результат - командувач Сил безпілотних систем ЗСУ. interfax.com.ua. Інтерфакс-Україна. 11 червня 2024.
  33. ↑ Сергій Албул (14 квітня 2024). У Збройних силах України з'явилися підрозділи, що спеціалізуються на наземних дронах, – полковник Сухаревський. lb.ua. Лівий берег. Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 24 липня 2024.
  34. ↑ Указ Президента України від 18 червня 2022 року № 426/2022 «Про присвоєння В.Сухаревському звання Герой України»
  35. ↑ Указ Президента України від 2 грудня 2016 року № 538/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  36. ↑ Указ Президента України від 19 липня 2014 року № 599/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  37. ↑ Указ Президента
  38. ↑ Указ Президента України від 14 квітня 2023 року № 224/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  39. ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2020 року № 537/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Збройних Сил України»
  40. ↑ На Закарпатті назвали вулицю на честь бійця, який першим відкрив вогонь по російських загарбниках. pravda.com.ua. Українська правда. 5 квітня 2023. Архів оригіналу за 18 серпня 2024. Процитовано 24 липня 2024.
  41. ↑ Вадим Сухаревський, Герой України, командир 59 ОМПБр: ЗСУ – це супермени. Це хлопці, чиїми руками, потом та кров’ю кується Перемога. ukrinform.ua. Укрінформ. 3 жовтня 2022. Архів оригіналу за 26 липня 2024. Процитовано 24 липня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Інтерв'ю

[ред. | ред. код]

Відео

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сухаревський_Вадим_Олегович&oldid=43673239