Очікує на перевірку

Скалон Антон Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скалон Антон Олександрович
Народився14 (26) квітня 1804
Помер8 (20) січня 1899 (94 роки)
РідСкалони
БатькоСкалон Олександр Антоновичd
МатиСкалон Анна Петрівнаd
Брати, сестриСкалон Микола Олександрович
ДітиМикола Антонович Скалонd і Паліцина Марія Антонівнаd
Нагороди
Орден Святої Анни II ступеня з імператорською короною
Орден Святої Анни II ступеня з імператорською короною
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня

Антон Олександрович Скалон (14.4.1804 — 8.1.1899) — чиновник Міністерства фінансів, дійсний статський радник, камергер.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з дворянського роду Скалонів. Батько — підполковник (згодом, таємний радник) Олександр Антонович Скалон, мати — Ганна Петрівна Сабурова. У службу вступив в лейб-гвардії Уланський полк одразу корнетом — 2 квітня 1822 року; з 19 березня 1826 року — поручик.

Був заарештований 18 липня 1826 року за розповідь про події 14 грудня 1825 року офіцерам 3-го батальйону лейб-гвардії Ізмайловського полку. Було наказано (27 серпня 1826) «звільнити його з-під арешту і відправити як і раніше в полк на службу, з тим, щоб за поведінкою його мати таємний нагляд»[1].

Був проведений в штабс-ротмістра 14 квітня 1829 року; 5 грудня того ж року він був звільнений від служби й оселився в своєму маєтку — у Богородському повіті? Курської губернії.

Був власником великих маєтків; у Білоколодязькому маєтку близько 1833 року був побудований перший в Харківській губернії бурякоцукровий завод, який працював за передовою технологією. З 1834 року — дійсний член Імператорського Московського товариства сільського господарства[ru], з 1837 року& — член комітету, який спостерігає за депо насіння при цьому Товаристві, а з 1839 року — член комітету цукроварів; був нагороджений срібною медаллю товариства. Брав участь зі своєю сільськогосподарською продукцією в російських виставках[2].

Не пізніше 1843 року в чині колезького радника був прийнятий на цивільну службу у власну канцелярію з секретної частини Міністерства фінансів чиновником для особливих доручень[3]. 14 травня 1845 року був проведений у статські радники. У 1846 році був удостоєний звання придворного камергера. 18 жовтня 1858 року був проведений в дійсні статські радники і потім призначений головним інспектором цукробурякових заводів з акцизною частини. Не пізніше 1870 року вийшов у відставку.

Був нагороджений орденом Святої Анни 2-го ступеня з імператорською короною (1852), орденом Святого Володимира 3-го ступеня (1861) та відзнакою відмінної служби за XXV років (1853).

Науковий доробок

[ред. | ред. код]
  • «О заводской отчетности» («Земледельческий журнал», 1841 г., № 2, стр. 59)
  • «О ходе свеклосахарного завода, устроенного в Харьковской губернии» («Записки гг. сахароваров», 1838 г.)
  • «Опыт над добыванием сахара из кукурузы» (там же, 1839 г.).

Родина

[ред. | ред. код]
  • 1-я — Віра Федорівна (1812—1844), вихованка Олександри Іванівни Муханової;
  • 2-я — Олімпіада Еразмівна, уроджена Флорковська (?-1899), в першому шлюбі за князем Баратовим.

Діти:

  • Олександр Антонович (1829—1866)
  • Володимир Антонович (1830—1831)
  • Петро Антонович (1831—1831)
  • Павло Антонович (1831—1848)
  • Микола Антонович (1832—1903) — генерал від кавалерії, обер-гофмейстер
  • Георгій Антонович (1839—1859)
  • Марія Антонівна (1849—1915) — дочка від другого шлюбу; була одружена з Федором Паліциним.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]