Ряд Лейбніца
Ряд Лейбніца — знакопереміжний ряд, названий ім'ям його дослідника, німецького математика Лейбніца (хоча цей ряд був відомим і раніше):
Збіжність цього ряду зразу випливає з теореми Лейбніца для знакових рядів. Лейбніц показав, що сума ряду дорівнює Це відкриття вперше показало, що число , спочатку визначене в геометрії, насправді є універсальною математичною константою; надалі цей факт неодноразово підтверджено.
Ряд Лейбніца збігається вкрай повільно. Таблиця ілюструє швидкість збіжності до ряду, помноженого на 4.
n (число членів ряду) |
(часткова сума, вірні знаки виділені чорним кольором) |
Відносна точність |
---|---|---|
2 | 2,666666666666667 | 0,848826363156775 |
4 | 2,895238095238095 | 0,921582908570213 |
8 | 3,017071817071817 | 0,960363786700453 |
16 | 3,079153394197426 | 0,980124966449415 |
32 | 3,110350273698686 | 0,990055241612751 |
64 | 3,125968606973288 | 0,995026711499770 |
100 | 3,131592903558553 | 0,996816980705689 |
1.000 | 3,140592653839793 | 0,999681690193394 |
10.000 | 3,141492653590043 | 0,999968169011461 |
100.000 | 3,141582653589793 | 0,999996816901138 |
1.000.000 | 3,141591653589793 | 0,999999681690114 |
10.000.000 | 3,141592553589793 | 0,999999968169011 |
100.000.000 | 3,141592643589793 | 0,999999996816901 |
1.000.000.000 | 3,141592652589793 | 0,999999999681690 |
Ряд Лейбніца легко отримати через розкладання арктангенса в ряд Тейлора[1]:
Поклавши ми отримуємо ряд Лейбніца.
Ряд Тейлора для арктангенса вперше відкрив індійський математик Мадхава зі Сангамаграми, засновник Керальської школи з Астрономії і Математики (XIV століття). Мадхава використовував ряд[2][3] для обчислення числа . Однак ряд Лейбніца з як показано вище, збігається вкрай повільно, тому Мадхава поклав і отримав ряд, що збігається значно швидше[4]:
Сума перших 21 доданка дає значення , причому всі знаки, крім останнього, правильні[5].
Праці Мадхави і його учнів не були відомі в Європі XVII століття, і розклад арктангенса незалежно перевідкрили Джеймс Грегорі (1671) і Готфрідом Лейбніц (1676). Тому деякі джерела пропонують називати цей ряд «рядом Мадхави — Лейбніца» або «рядом Грегорі — Лейбніца». Грегорі, втім, не пов'язав цього ряду з числом
Ще одна модифікація ряду Лейбніца, що робить його практично придатним для обчислення — попарне об'єднання членів ряду. В результаті отримаємо такий ряд:
Для подальшої оптимізації обчислень можна застосувати формулу Ейлера — Маклорена і методи чисельного інтегрування.
- ↑ Фихтенгольц, 2003, с. 401.
- ↑ Паплаускас А. Б. Доньютоновский период развития бесконечных рядов. Часть I // Историко-математические исследования. — М. : Наука, 1973. — Т. XVIII (2 грудня). — С. 104—131.
- ↑ C. T. Rajagopal and M. S. Rangachari. On an untapped source of medieval Keralese Mathematics // Archive for History of Exact Sciences : journal. — 1978. — Vol. 18 (6). — P. 89—102. — DOI: .
- ↑ Вездесущее число «пи», 2007, с. 47.
- ↑ R C Gupta. Madhava's and other medieval Indian values of pi // Math. Education. — 1975. — Vol. 9, no. 3 (2 December). — P. B45—B48.
- Жуков А. В. Вездесущее число «пи». — 2-е изд. — М. : Издательство ЛКИ, 2007. — 216 с. — ISBN 978-5-382-00174-6.
- Григорій Михайлович Фіхтенгольц. Курс диференціального та інтегрального числення. — 2024. — 2403 с.(укр.)
- Weisstein, Eric W. Ряд Грегорі(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.