Ростань
село Ростань | |
---|---|
Церква святого великомученика Георгія Побідоносця в селі | |
Країна | Україна |
Область | Волинська область |
Район | Шацький |
Рада | Ростанська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA07060450260071896 |
Основні дані | |
Засноване | у 19 столітті як Вулька Хрипська |
Населення | 410 |
Площа | 1,158 км² |
Густота населення | 354,06 осіб/км² |
Поштовий індекс | 44012 |
Телефонний код | +380 3355 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°35′51″ пн. ш. 23°41′53″ сх. д. / 51.59750° пн. ш. 23.69806° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
168 м |
Водойми | Копаївка |
Місцева влада | |
Адреса ради | 44012, Волинська обл., Шацький р-н, с. Ростань |
Карта | |
Мапа | |
|
Ро́стань — село в Україні, у Шацькому районі Волинської області. Населення становить 410 осіб.
Орган місцевого самоврядування — Ростанська сільська рада.
Село розташоване у північно-західній частині Шацького району, на відстані близько 30 км автошляхами від районного центру та за 180 км від обласного.
Сусідні села | ||
Красний Бір | Хрипськ | Радеж |
Перешпа | Ростань | Піща |
Пулемець | Кам'янка | Острів'я |
Природні багатства села і його околиць перебувають у віданні ростанського лісництва, яке було засноване в 1963 році. На його території розташований природний заказник «Втенський», де взято під охорону рідкісну рослину України журавлину дрібноплоду. Неподалік від села є лісовий заказник «Ростанський». У 1994 році на території Ростанського лісового господарства було розбито розплідник по вирощенню «лохини високорослої». Плоди цієї рослини експортують у країни Європи, тому що вона славиться своїми лікувальними властивостями. На території лісництва є два піщаних кар'єри, які відомі дрібним якісним гравієм[1].
Перша згадка про Ростань у літературі — XIX століття. Початкова назва села — Вулька Хрипська, і лише з 1946 року населений пункт було перейменовано в Ростань[2].
В кар'єрі біля села Ростань львівськими археологами було знайдено перше найдавніше поселення людей, яке відноситься до ашельської культури[3].
У книзі Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» читаємо:
|
У 1-му томі Географічного словника Королівства Польського, який з'явився 1880 року, про село знаходимо такі відомості:
|
В першій частині 15 тому Географічного словника Королівства Польського, яка з'явилась у 1900 році, цей населений пункт описується так:
|
У 1906 році Вулька Хрипська складалася з 301 двору, проживав тут 701 чоловік. Поштовою адресою було місто Любомль[7].
В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки. Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село окуповане поляками.
Радянсько-польська війна, яка закінчилась підписанням Ризької мирнї угоди (1920 р.) ознаменувала відхід Волині до складу Польщі. Польський уряд зобов'язувався гарантувати мовні і релігійні права українців у Польщі. З приводу цього існує один цікавий документ — «Декларація жителів повіту Любомля, Пульма, с. Вулька Хрипська, Островье зібрані при проведенні шкільного плейбисциту про мову викладання в школі». В декларації йдеться про прохання жителя с. Вулька Хрипська Миця Даніла (батька дитини шкільного віку — Петра) ввести в існуючій публічній заг. школі с. Вільки Хриської українську мову навчання (14 березня 1925 р.).
У 1935 році в селі мешкало 913 осіб[8].
Географічне розташування Ростані сприяло висококолоритності етнічних звичаїв і традицій жителів села. Вони увібрали в себе найкраще від українських, польських, білоруських традицій. Ця округа славилась різноманітними промислами. Найпоширенішим серед усіх були ткацтво і плетіння. Плели з пагонів деревини різних порід, з соломи. Виготовляли сільськогосподарський реманент. Працювали не тільки задля власних потреб, а і на продаж. Найближчий ярмарок проподився у місті Холмі (сучасна Польща), куди ростанські селяни добиралися кіньми або пішки[1].
У 1930-их роках на території села діяла польська школа, де навчалось близько десятка дітей. Учителька — полячка, навчання велось польською мовою у звичайній сільській хаті[1].
У вересні 1939 року, згідно із пактом Молотова-Ріббентропа, село окуповано військами СРСР. На Західній Україні розпочався масовий терор проти цивільного населення та української інтелігенції.
В роки німецької окупації (1941-1944 рр.) на території сільської ради діяв партизанський загін ім. Ворошилова, до складу якого входило і багато місцевих жителів. За те, що населення допомагало партизанам, німці вбили 28 чоловік, 140 юнаків і дівчат вивезли до Німеччини на примусові роботи[2].
З 1946 року Вулька Хрипська перейменовано у Ростань — від слова «ростань» — перехрестя. Імовірно, колись тут простягались торгові шляхи, і от на перетині цих шляхів і виникло поселення[1].
З 1946 року Ростань — центр Ростанської сільської ради. До її складу входили села: Пулемець, Хрипськ, Перешпа, Красний Бір[2]. Пізніше село Пулемець стало адміністративним центром новоутвореної Пулемецької сільської ради, і до складу Ростанської нині входять, окрім Ростані, села: Хрипськ, Перешпа і Красний Бір.
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 513 осіб, з яких 213 чоловіків та 300 жінок.[9]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 411 осіб.[10]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[11]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 98,29 % |
російська | 1,46 % |
білоруська | 0,24 % |
У селі діє православна (УПЦ МП) церква святого великомученика Георгія Побідоносця, збудована у 1993—1996 роках і освячена в 1998 році.
У селі діють:
- дитячий садок;
- загальноосвітня школа (Офіційний сайт Ростанської ЗОШ І-ІІІ ступенів);
- бібліотека;
- будинок культури;
- фельдшерсько-акушерський пункт;
- поштове відділення;
- 2 магазини.
Населений пункт не газифікований, дорога — частково з твердим покриттям, здебільшого — ґрунтова[12].
- Ростанський заказник — лісовий заказник місцевого значення.
- ↑ а б в г Шацьке благочиння — с. Ростань Свято-Георгіївська церква
- ↑ а б в Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 745 с.
- ↑ Кучинко М. М. Нариси стародавньої і середньовічної історії Волині. — Луцьк: Надстир'я, 1994. — 208 с.
- ↑ Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tom I, 648
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tom XV cz.1, 329
- ↑ Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип.: 1906. — 219 с. — Изд. неофиц.
- ↑ Domański Bogdan. Powiat Lubomelski — Luboml, 1936. — 147 s. — s. 92.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Паспорт Ростанської сільської ради на офіційному сайті Шацької РДА
- Шацьке благочиння — с. Ростань Свято-Георгіївська церква
- Погода в селі Ростань
- Лончук С. З історії села Ростань (до 1946 року — Вулька Хрипська) Шацького району Волинської області // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Любомль та Любомльщина в українській та європейській історії. Науковий збірник. Випуск 63. Матеріали Міжнародної історико-краєзнавчої конференції, 24 — 25 жовтня 2017 року, м. Любомль. Упоряд. Г.Бондаренко, О.Остапюк, А.Силюк. — Луцьк, 2017
- Кочергін І.О. Селянська родина Півнюків з Вульки Хрипської // Витоки: Альманах Дніпровського генеалогічного товариства / Упоряд.: І.О. Кочергін, Т.В. Недосєкіна, ред. І.С. Голуб. – Д.: ДОУНБ, 2019. – Вип. 4. – С. 4–21. https://www.libr.dp.ua/collections/index.php?pbp=175