Ремі де Гурмон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ремі де Гурмон
Remy de Gourmont
Ім'я при народженніфр. Rémy Marie Charles de Gourmont
Народився4 квітня 1858(1858-04-04)
Базош-о-Ульм, Орн, Нижня Нормандія
Помер27 вересня 1915(1915-09-27) (57 років)
Париж
ПохованняПер-Лашез
ГромадянствоФранція Франція
Місце проживанняX округ Парижа
Діяльністьписьменник
Сфера роботилітературна діяльністьd[1], літературна критика[1], поезія[1] і есей[1]
Alma materУніверситет Кан-Нормандія
Мова творівфранцузька
Брати, сестриJean de Gourmontd
Нагороди
CMNS: Ремі де Гурмон у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Ремі де Гурмон (фр. Remy de Gourmont, 4 квітня 1858, Базош-о-Ульм, Орн, Нижня Нормандія — 27 вересня 1915, Париж) — французький письменник. Прозаїк, поет, драматург, есеїст, художній критик.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ремі де Гурмон походив зі старовинного аристократичного роду з Котантена, одна з гілок якого з XVI ст. переїхала до Парижа, її представники заснували видавництво. Батько Ремі де Гурмона — Огюст-Марі де Гурмон, граф Гурмонський, мати — графиня Матильда де Монфор.

Блискуче закінчив ліцей у Кутансі. Вивчав право в Кані, з 1879 переїхав до Парижа. Працював у Національній бібліотеці, почав друкуватися в журналах, публікував науково-популярні книги на історичні теми.

Його подругою та музою з 1886 року стала відома в світі Берта де Кур'єр, він зобразив її в кількох творах, вів з нею пристрасне листування. Товаришував з Вільє де Ліль-Адамом, присвятив йому роман Сікстін (1890, прототипом головної героїні була Берта де Кур'єр), познайомився з Гюїсмансом, відвідував «понеділки» Малларме. Став одним із засновників журналу та видавництва Меркюр де Франс, де співпрацював до кінця життя, увійшов до кола письменниці Рашільд.

Його анти-націоналістична стаття «Іграшковий патріотизм» (1891), написана з симпатією до німецької культури, викликала гучну полеміку в пресі, внаслідок якої він був звільнений з Національної бібліотеки, для нього — незважаючи на підтримку авторитетного Октава Мірбо — надовго закрилися сторінки багатьох друкованих видань (через три роки країну розколола справа Дрейфуса).

Захворів на вовчак. Хвороба спотворила його зовнішність та змусила жити відлюдником, майже не покидаючи власного помешкання — він лише ненадовго виходив до редакції Меркюр де Франс та раз на рік виїжджав на кілька тижнів до Кутансу. Письменникові залишилися лише книги та творчість.

1910 року він познайомився з Наталі Барні та пристрасно закохався в неї, присвятив їй Листи до Амазонки (1914). Почав разом з нею виходити з дому, вирушив у поїздку Нормандією. Але хвороба прогресувала, останній удар йому завдала війна: більшість друзів пішли на фронт, редакція Меркюр на рік закрилася.

Помер 27 вересня 1915 року від крововиливу в мозок, похований на кладовищі Пер-Лашез.

Твори

[ред. | ред. код]

Поезія

[ред. | ред. код]
  • Litanies de la rose, Mercure de France, 1892
  • Fleurs de jadis, Monnoyer imprimeur, 1893
  • Hiéroglyphes, Mercure de France, 1894
  • Les Saintes du Paradis, images de Georges d'Espagnat, Mercure de France, 1899
  • Oraisons mauvaises, Mercure de France, 1900
  • Simone, poème champêtre, Mercure de France, 1901
  • Divertissements. Poèmes en vers, Crès, 1912
  • Poésies inédites. Paris, François Bernouard, 1921
  • Rimes retrouvées, Éditions du Fourneau, 1979
  • L'Odeur des jacynthes, Éditions de la Différence, coll. " Orphée ", anthologie poétique présentée par Michel Houellebecq, 1991

Романи й казки

[ред. | ред. код]
  • Merlette, roman, Plon-Nourrit, 1886
  • Sixtine, roman de la vie cérébrale, Albert Savine, 1890
  • Le Fantôme, avec 2 lithographies d'Henry de Groux, 1893
  • Le Château singulier, Mercure de France, 1894
  • Proses moroses, contes, Mercure de France, 1894
  • Histoire tragique de la princesse Phénissa, Mercure de France, 1894
  • Histoires magiques, Mercure de France, 1884
  • Le Pèlerin du silence, contes et nouvelles, Mercure de France, 1896
  • Phocas, avec 3 dessins de Remy de Gourmont, collection de l'Ymagier, 1895
  • Les Chevaux de Diomède, roman, Mercure de France, 1897
  • D'un pays lointain. Miracles. Visages de femmes. Anecdotes, Mercure de France, 1898
  • Le Songe d'une femme. Roman familier, roman, Mercure de France, 1899
  • Une nuit au Luxembourg, roman, Mercure de France, 1906
  • Un cœur virginal, roman. Couverture de Georges d'Espagnat, Paris, Mercure de France, 1907
  • Couleurs, contes nouveaux suivi de Choses anciennes. Paris, Mercure de France, 1908.
  • Lettres d'un satyre. Paris, Crès, coll. " Les Maîtres du livre ", 1913. Frontispice de Vibert
  • Lettres à l'Amazone, frontispice de Vibert, Crès, 1914
  • Monsieur Croquant, Crès, 1918. Réédité en annexe d'Esthétique de la langue française par les éditions Ivrea en 1995
  • La Patience de Grisélidis. Illustrations de P. A. Moras. Paris, Éditions du Sagittaire, 1920
  • Lettres à Sixtine. Mercure de France, 1921
  • Le Vase magique. Paris, Le Divan, 1923
  • Fin de promenade et trois autres contes. Paris, À l'enseigne de la Porte étroite, 1925
  • Le Désarroi, roman, Éditions du Clown Lyrique, 2006 (написано 1899)

Драматургія

[ред. | ред. код]
  • Lilith, Essais d'Art Libre, 1892
  • Théodat, Mercure de France, 1893
  • Le Vieux Roi, Mercure de France, 1897
  • L'Ombre d'une femme, pièce en un acte et en prose, Champion, 1923

Есеїстика

[ред. | ред. код]
  • Un volcan en éruption, A. Degorce-Cadot, Bibliothèque du Jeune Âge I, 1882
  • Une ville ressuscitée, A. Degorce-Cadot, Bibliothèque du Jeune Âge II, 1883
  • Bertrand Du Guesclin, A. Degorce-Cadot, 1883
  • Tempêtes et Naufrages, A. Degorce-Cadot, 1883
  • Les Derniers Jours de Pompéi, A. Degorce-Cadot, 1884
  • En ballon, A. Degorce-Cadot, 1884
  • Les Français au Canada et en Acadie. Avec 50 gravures. Paris, Firmin-Didot, 1888
  • Chez les Lapons, mœurs, coutumes et légendes de la Laponie norvégienne. Avec 31 gravures. Paris, Firmin-Didot, 1890
  • " Le joujou patriotisme ", Mercure de France, avril 1891
  • Le Latin mystique. Les poètes de l'antiphonaire et la symbolique au moyen âge, préface de J.-K. Huysmans, Mercure de France, 1892
  • L'Idéalisme, Mercure de France, 1893
  • L'Ymagier, en coll. avec Alfred Jarry, 2 volumes, 1896
  • La Poésie populaire, Mercure de France et L'Ymagier, 1896
  • Le Livre des masques. Dessins de Félix Vallotton. Mercure de France, 1896. Témoignage de premier ordre sur les écrivains du mouvement symboliste
  • Almanach de «L'Ymagier», zodiacal, astrologique, littéraire, artistique, magique, cabalistique et prophétique, avec 15 bois de G. d'Espagnat, L'Ymagier, 1897
  • Le Deuxième Livre des Masques, dessins de Félix Vallotton, Mercure de France, 1898
  • Esthétique de la langue française, Mercure de France, 1899 Réédité par les éditions Ivrea en 1995
  • La Culture des idées, Mercure de France, 1900
  • Les Petites Revues. Essai de bibliographie avec une préface de Remy de Gourmont, Mercure de France, 1900
  • Le Chemin de velours. Nouvelles dissociations d'idées. Paris, Mercure de France, 1902
  • Le Problème du style, Mercure de France, 1902
  • Épilogues (Réflexions sur la vie, 1895–1898), Mercure de France, 1903
  • Physique de l'amour. Essai sur l'instinct sexuel, Mercure de France, 1903
  • Promenades littéraires, Mercure de France, 1904
  • Judith Gautier, biographie, Sansot, 1904
  • Promenades philosophiques, Mercure de France, 1905
  • Dante, Béatrice et la poésie amoureuse. Essai sur l'idéal féminin en Italie à la fin du XIIIe. Mercure de France, 1908
  • Le Chat de misère. Idées et images, chroniques. Paris, Société des Trente, Albert Messein, 1912
  • La Petite Ville, Mercure de France, 1913
  • " Des pas sur le sable… ", Almanach littéraire Crès, Paris, 1914, avec un portrait par E. Vibert
  • La Belgique littéraire. Paris, Crès, 1915
  • Pendant l'orage, bois d'André Rouveyre, Champion, 1915
  • Dans la tourmente (avril-juillet 1915). Préface de Jean de Gourmont. Paris, Crès, coll. «Bellum», 1916
  • Pendant la guerre. Lettres pour l'Argentine, préface de Jean de Gourmont, Mercure de France, 1917
  • Les Idées du jour, 2 tomes, t. I (octobre 1914-avril 1915), t. II (mai 1915-septembre 1915), Crès, coll. " Bellum ", 1918
  • Trois légendes du Moyen Âge. Paris, Société des Trente, Albert Messein, 1919
  • Pensées inédites, avec 18 dessins de Raoul Dufy, préface de Guillaume Apollinaire. Paris, Éditions de la Sirène, 1920
  • Le Livret de «L'Ymagier», bois de Daragnès. Paris, Éditions du Sagittaire, 1921
  • Petits Crayons, chroniques. Paris, Crès, 1921
  • Le Puits de la vérité, chroniques. Paris, Société des Trente, Albert Messein, 1922
  • Dernières Pensées inédites. Paris, François Bernouard, 1924
  • Dissociations. Paris, Éditions du Siècle, 1925
  • Nouvelles Dissociations, Éditions du Siècle, 1925
  • La Fin de l'art, chroniques. Paris, Cahiers de Paris, 1925
  • Les Femmes et le langage, Chez Madame Lesage, Paris, 1925
  • Deux poètes de la nature: Bryant et Emerson. Paris, La Centaine, 1925
  • Le Joujou et trois autres essais, avec 10 bois de Joseph Quesnel, La Belle Page, 1926
  • Lettres intimes à l'Amazone, avec 52 lithographies d'André Rouveyre, Mercure de France, 1926
  • Promenades littéraires, Mercure de France, Paris, 1929

Література

[ред. | ред. код]
  • Voivenel P. Remy de Gourmont vu par son médecin. Essai de physiologie littéraire. Paris: Éditions du Siècle, 1924
  • Aldington К. Remy de Gourmont, a modern man of letters. Seattle: University of Washington book store, 1928
  • Uitti K.D. La passion littéraire de Remy de Gourmont. Paris: PUF, 1962
  • Burne G.S. Remy de Gourmont: his ideas and influence in England and America. Carbondale: Southern Illinois UP, 1963
  • Dantzig Ch. Remy de Gourmont: cher vieux Daim! Monaco: Editions du Rocher, 1990.
  • Remy De Gourmont: atti del Convegno/ Patrizio Tucci, ed. Padova: Unipress, 1997
  • Boyer A. Remy de Gourmont. L'écriture et ses masques. Paris: éd. Champion, 2002
  • Bancquart M.-C. Paris «fin-de-siècle»: de Jules Vallès à Remy de Gourmont. Paris: Editions de la Différence, 2002
  • Gillyboeuf T., Bois B. Remy de Gourmont. Paris: Editions de l'Herne, 2003

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ремі де Гурмон
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ремі де Гурмон
  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б LIBRIS — 2013.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ремі_де_Гурмон&oldid=39611396