Перейти до вмісту

Правдине

Координати: 46°44′17″ пн. ш. 32°12′16″ сх. д. / 46.73806° пн. ш. 32.20444° сх. д. / 46.73806; 32.20444
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Правдине
Занедбана будівля костелу Пришестя Христа
Занедбана будівля костелу Пришестя Христа
Занедбана будівля костелу Пришестя Христа
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район Херсонський район
Тер. громада Білозерська селищна громада
Код КАТОТТГ UA65100010100021238
Облікова картка Правдине 
Основні дані
Засноване 1846
Населення 1629
Площа 2,662 км²
Густота населення 611,95 осіб/км²
Поштовий індекс 75012[1]
Телефонний код +380 5547
Географічні дані
Географічні координати 46°44′17″ пн. ш. 32°12′16″ сх. д. / 46.73806° пн. ш. 32.20444° сх. д. / 46.73806; 32.20444
Середня висота
над рівнем моря
39 м
Відстань до
обласного центру
42,2 км
Відстань до
районного центру
42,2 км
Найближча залізнична станція Копані
Відстань до
залізничної станції
15,4 км
Місцева влада
Карта
Правдине. Карта розташування: Україна
Правдине
Правдине
Правдине. Карта розташування: Херсонська область
Правдине
Правдине
Мапа
Мапа

CMNS: Правдине у Вікісховищі

Пра́вдине (колишня назва — Цареводар) — село в Україні, у Білозерській селищній громаді Херсонського району Херсонської області. Населення становить 1629 осіб.

Історія

[ред. | ред. код]

Цареводар було засновано у 1846 році переселенцями з західних губерній Російської імперії — Віленської, Гродненської та Подільської.

У Станіславській волості Херсонського повіту для переселенців із Віленської, Гродненської та Подільської губерній було відведено землі «при колодцах» з державного фонду, однодворці прибули сюди 1846 року. Поселення одержало назву Цареводар, як свідчення того, що земля для них дарована царем.

На 1858 рік в Цареводарі проживало близько 600 осіб, переселенці-однодворці були римо-католицької віри, входили до парафії Херсонського Римо-католицького костелу.

Станом на 1886 рік в селі мешкало 1368 осіб, налічувалось 143 двори, існував молитовний будинок, школа, 2 лавки[2].

На кошти селян в селі було побудовано костел на честь Пришестя Христа. У документах обласного відділу архітектури за 1945 рік зберігся короткий опис костелу: «У селі Цареводар є будівля (костел) Стиль готика, Будівля кам'яна. Різноколірне скло на вікнах. Рік будівлі невідомий».

Крім римо-католиків, у селі проживала численна громада православних, які мали свою церкву на честь Святого Архангела Михаїла. Відомо, що священниками у церкві були Петро Вітвицький і Федір Венцель.

На 1896 р. у Цареводарі була земська школа, католицький костел і православна церква, поштове відділення, склад-магазин сільськогосподарських знарядь, млин, 4 лавки (серед них і винна). У власності сільського товариства було 5 тис. 684 десятин землі.

На 1906 рік в селі нараховувалось 342 господарства, проживало: чоловічої статі — 858 чол., жіночої — 908 чол., тобто 1766 чол. У власності господарів було 711 коней, 186 робочих волів, 322 молодняку. Безземельних у селі не було; найбідніші мали до З десятин; 82 господарі мали наділи до 10 дес; 101 господар — до 15 дес; 63 — до 20 дес; 22 — до 25 дес; 5 господарів мали до 50 дес; 8 господарів — 50 дес. і більше. Урожайність становила: жито: 37,5 пудів з дес., пшениця — 41,3 пуди.

В 1928 році село Цареводар, налічувало 445 господарств. Кількість населення становило 2055 особи. 961 — чоловік, 1094 — жінки.

Село постраждало під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років[3]. Встановлено імена двох померлих від голоду[3].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», увійшло до складу Білозерської селищної громади.[4]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Білозерського району, село увійшло до складу Херсонського району[5].

У 2022 році на початку повномасштабного російського вторгнення в Україну село опинилося під російською окупацією[6].

17 березня російські окупанти замінували під'їзд до села[7].

12 квітня о 4:20 ранку російські солдати розстріляли у Правдиному 7 цивільних осіб й з метою приховання злочину підірвали будинок із тілами вбитих[8].

29 травня російські війська обстріляли село, внаслідок чого загинула щонайменше 1 людина.

20 вересня ЗСУ завдали точного удару по складу боєприпасів росіян у Правдиному.

9 листопада Збройні сили України визволили село з-під російської окупації в ході контрнаступу в Херсонській області[9].

30 листопада Міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що в селі було виявлено масове поховання людей біля будинку з сьома загиблими людьми, що був підірваний російськими військами ще у квітні[10].

Наслідки вибуху

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1811 осіб, з яких 923 чоловіки та 888 жінок[11].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1629 осіб[12].

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[13]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 1 545 94,84 %
Російська 74 4,54 %
Інше 10 0,62 %
Разом 1 629 100,00 %

Храми

[ред. | ред. код]
  • Михайлівський храм УПЦ МП
  • Костел на честь Пришестя Христа

Відомі особистості

[ред. | ред. код]

В поселенні народився:

Загинув:

Адибеков Микола Георгійович (31 липня 1978, с. Буйвалове Кролевецького району Сумської області — 16 вересня 2022, с. Правдине Херсонського району Херсонської області) — український військовик, учасник російсько-української війни[14].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Довідник поштових індексів України. Херсонська область. Білозерський район. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 12 лютого 2016.
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. а б Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933. Херсонська область / С. Г. Водотика, С. М. Александровська, В. О. Баранюк. — Херсон : Наддніпрянська правда, 2008. — С. 259.
  4. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 7 жовтня 2022.
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. Військовий експерт пояснив, чому російські війська так швидко захопили Херсонську область. www.unian.ua (укр.). Процитовано 27 лютого 2023.
  7. Немає можливості забрати поранених: під'їзд до села Правдине на Херсонщині замінований. Суспільне.медіа. 17 березня 2022.
  8. Окупанти розстріляли, після чого підірвали будинок із загиблими в с Правдине. kherson.gp.gov.ua (укр.). Херсонська обласна прокуратура. 13 квітня 2022. Процитовано 10 грудня 2022.
  9. ЗСУ увійшли в Правдине: до Херсона – біля 25 км (відео, інформацію уточнюється) (укр.). StopCor. 9 листопада 2022. Процитовано 10 грудня 2022.
  10. Приазов’я, Новини; Янковський, Олександр; Бадюк, Олена; Шеремет, Дмитро (31 січня 2023). «Розстріляли, підірвали, ховати не дозволяли». На Херсонщині розповіли про масове поховання в селі Правдине. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 15 квітня 2024.
  11. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  12. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  13. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  14. Адибеков Микола Георгійович. sumymemory.gov.ua (укр.). Процитовано 23 липня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]