Поморянський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Поморянський район — колишній район Львівської області, центром якого було смт. Поморяни.

Історія

[ред. | ред. код]

7 квітня 1940 р. Дунаївський район перейменований у Поморянський (з перенесення районного центру з Дунаєва у Поморяни); тоді ж перечислено з Зборівського району Тарнопільської обл. до складу Поморянського району Львівської обл. населені пункти: Поморяни, Бубщани, Богутин, Нестюки, Торгів і Махнівці.[1][2]

Район існував у 1940[3]–25.09.1958 рр., аж поки його територія не увійшла до складу Золочівського району.

У 1949 році у район вперше надійшли комбайни для потреб сільськогосподарських підприємств.[4][5]

Поморянський райком КП(б)У

[ред. | ред. код]

Одразу після приєднання території Західної України до складу УРСР почалося формування комуністичних структур. Зокрема у січні 1940 року було створено Поморянський райком КП(б)У, однак у червні 1941 року він призупинив свою діяльність поновивши її у червні 1944 року. У жовтні 1952 року перейменований на Поморянський райком КПУ. Ліквідований у травні 1959 р. після ліквідації Поморянського району, територія якого відійшла до Золочівського району. Райком складався з наступних підрозділів: Бюро (загальний відділ), організаційно-інструкторський відділ (з 1949 р. — відділ партійних, профспілкових та комсомольських організацій), сектор партійної статистики, відділ пропаганди й агітації, сільськогосподарський відділ, військовий відділ, відділ по роботі серед жінок, відділ кадрів.[6]

У роки II Світової війни

[ред. | ред. код]

У роки II Світової війни на території Поморян розташовувалось гетто в якому перебувало 1200 євреїв. Майже всі вони були знищені протягом 19411943 рр у Золочеві та Зборові.[7]

Радянські репресії

[ред. | ред. код]

У 19391941 рр начальником районного відділу НКВД був В. І. Коломійчук.[8]

Діяльність ОУН та УПА

[ред. | ред. код]

У роки II світової війни у Поморянах було створено підпільну підстаршинську школу, яка готувала молодших командирів. Її очолював поручик Василь Івахів — Сонар, Сом. Восени 1942 р. з найбільш підготовлених бійців самооборони Провід ОУН-Б утворив «Першу сотню УПА» з поручиком Іваном Перегійняком на чолі. Після того, як територія району перейшла під контроль радянських військ наприкінці літа і восени 1944 року ОУНівці здійснювали нальоти на військкомати, райкоми та інші установи, а також здійснювали терористичні акти, які були частими. 13 серпня оунівці розпустили 20 сільських рад з 28, які були створені в Поморянському районі Львівської області.

Структура ОУН

[ред. | ред. код]

До кінця 1944 р. структура Організації Українських Націоналістів у Галичині базувалася на адміністративно-територіальному поділі довоєнної Польщі. Зокрема Поморяни належали до Зборівського повіту Тернопільської області ОУН. У листопаді 1944 року було прийнято рішення про реорганізацію, одним із ключових положень якої було достосування адміністративно-територіального устрою ОУН до радянського (очевидно, з деякими відмінностями відповідно до потреб підпілля). Зокрема весною 1945 року Поморянський район увійшов до Перемишлянського надрайону.


Поморянський район очолював «Стяг» (Павло Ільчишин), організаційним референтом був «Свист»-«Бодай»-«Сурмач» Богдан Пилипчук), референтом СБ — «Бурлака» (Володимир Дашкевич), а також референт пропаганди. У Поморянському районі діяло 3 кущі ОУН. У 1947 році Поморянський район увійшов до Золочівського надрайону Золочівської округи, у складі якого перебував аж до загибелі останнього районного провідника Поморянщини «Михася»-«Міська»-«Ворона» (Павло Сеньків).[9]

Релігійне життя

[ред. | ред. код]

Релігійне життя на території району ніколи не припинялось попри переслідування, тут діяли як підпільні структури УГКЦ, так і інших релігійних конфесій. Зокрема у 1957 році у селах Ремезівці та Шпилокоси діяли громади Євангельських християн-баптистів.[10]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Фіров П. Т. Історія ОУН-УПА: Події, факти, документи, коментарі. (Лекції). — Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2002. — 75с., 113 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Вісті рад депутатів трудящих УРСР, 1940, № 81 (5870), 8 квітня, с. 4.
  2. Відомості Верховної Ради СРСР. — 1940. — № 13 (76). — 25 травня. — С. 4.
  3. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 января 1941 года) / П. В. Туманов (ред.). — 3-е изд. — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1941. — С. 187–188.(рос.)
  4. 1949 рік в історії. history.org.ua. Архів оригіналу за 1 серпня 2013. Процитовано 23 серпня 2013.
  5. Історія газети «Народне слово». nslovo.com.ua. Архів оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 23 серпня 2013.
  6. Державний архів Львівської області. Путiвник по фондах партiйних органiзацiй Львiвської та Дрогобицької областей (PDF). archives.gov.ua. Архів оригіналу (PDF) за 28 жовтня 2018. Процитовано 23 серпня 2013.
  7. Олександр Пагіря. Місця нацистського терору на території Львівщини, 1941–1944 рр. territoryterror.org.ua. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 23 серпня 2013.
  8. ЦеговГороховский. ЗГАДАЙМО невинних українців, ВБИТИХ НКВДистами у другий день війни... forum.fraza.ua. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 23 серпня 2013.
  9. Володимир Мороз. Перемишлянський надрайон ОУН (1945–1947 рр.). ukrnationalism.org.ua. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 23 серпня 2013.
  10. Ярослав Стоцький. Баптизм і п'ятидесятництво в західній Україні у хрущовський період. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 23 серпня 2013.