Поль Дюка

Поль Дюка
фр. Paul Dukas
Основна інформація
Повне ім'я	фр. Paul Abraham Dukas
Дата народження	1 жовтня 1865(1865-10-01)[…]
Місце народження	I округ Парижа, Париж, Франція
Дата смерті	17 травня 1935(1935-05-17)[…] (69 років)
Місце смерті	Париж, Франція
Поховання	Крематорій-колумбарій Пер-Лашезd
Громадянство	Франція
Професії	композитор, хореограф, педагог, музичний педагог, викладач університету, піаніст
Освіта	Lycée Turgotd і Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Вчителі	Georges Mathiasd, Теодор Дюбуа і Ернест Гіро
Відомі учні	Олів'є Мессіан, Claude Arrieud, Tony Aubind, Даріус Мійо, Elsa Barrained і Yvonne Desportesd
Інструменти	фортепіано
Мова	французька
Жанри	опера, симфонія і impressionist musicd
Magnum opus	Учень чаклунаd, Ariane et Barbe-bleued і Piano Sonatad
Членство	Академія красних мистецтв Франції (17 травня 1935)
Заклад	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю і Нормальна школа музики
Нагороди	Римська премія (1888)
У шлюбі з	Suzanne Pereyrad
Діти	Adrienne Thérèse Dukasd
Автограф
Файли у Вікісховищі

Поль Абрахам Дюка́ (фр. Paul Dukas; 1 жовтня 1865 — 17 травня 1935) — французький композитор, музичний критик і педагог.

Біографія

Народився у франко-єврейській родині у Парижі. З дитинства навчався грі на фортепіано, складати почав з 14 років. Навчався в Паризькій консерваторії у Теодора Дюбуа і Ернеста Ґіро. Першими великими творами Дюка стали дві увертюри, написані в 1883 році. Після низки невдалих спроб отримати Римську премію музикант вирішив покинути консерваторію і завершити кар'єру композитора, зайнявшись музичною критикою. Відслуживши в армії, Дюка, однак, повернувся до компонування і відновив заняття теорією музики.

Успіх здобув 1892 року, коли в Парижі була виконана його увертюра «Полієвкт», в цей же час публікуються його перші критичні статті. Інші відомі твори 1890-х років — Симфонія C-dur і скерцо «Учень чарівника», написане за мотивами однойменної балади Ґете і яке стало найпопулярнішим твором композитора. В обох роботах яскраво проявилося композиторську майстерність Дюка, його жива, оригінальна оркестровка і самобутній стиль. Незважаючи на успіх своїх творів, Дюка дуже критично ставився до них і знищував рукописи, через що багато з його робіт цього часу не збереглися.

На початку XX століття Дюка звернувся до великих сценічним робіт: опери «Аріанна та Синя Борода» і балету «Пері», написаним для видатної балерини Наталії Трухановому і вперше поставленому в 1912 році. Надалі музикант переключився на викладацьку і критичну роботу і більше не склав жодного великого твору.

З початку 1920-х років Дюка займався проблемами музичної освіти у французьких провінціях, а в 1928 році отримав місце професора класу композиції в Паризькій консерваторії. Серед його учнів — Олів'є Мессіан, Хоакін Родріго, Моріс Дюрюфле та багато інших відомі згодом композитори. Дюка помер у Парижі, похований на кладовищі Пер-Лашез.

Твори

• Для оркестру:

Увертюри («Гетц фон Берліхінген» — 1883, «Полієкт» — 1892, «Король Лір» — 1884)

Симфонія C-dur (1896)

Учень Чарівника (1897)

• Камерна музика:

Villanelle, для валторни та фортепіано (1906)

• Форотепіанна музика :

La plainte, au loin, du faune… (1920)

Prélude élégiaque, на ім'я Гайдна (1909)

Соната мі-бемоль мінор (1901)

Варіації, інтерлюдія і фінал, на тему Рамо (1903)

• Вокальна музика :

Sonnet de Ronsard (1924)

Vocalise, для голосу і фортепіано: Кантати (Hymne au soleil, Sémélé et Velléda)

• Балет :

La Péri (1912)

• Опера :

Ariane et Barbe-Bleue (1907)

Посилання

• Поль Дюка на сайті AllMusic(англ.)

• Вільні ноти авторства Поль Дюка на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)