Плита Наска
Плита Наска океанська тектонічна плита названа на честь місця Наска на півдні Перу, в східному Тихому океані біля західного узбережжя Південної Америки. Має площу — 0,39669 стерадіан.[1] У її складі зазвичай розглядаються плити острова Пасхи, Галапагоська і Хуан Фернандес.
Наска є відносно молодою плитою як з точки зору віку її порід, так і з точки зору її існування як незалежної плити, яка утворилася в результаті розпаду плити Фараллон близько 23 мільйонів років тому. Найдавнішим породам плити близько 50 мільйонів років.[2]
Східний край має конвергентну границю у зоні субдукції під Південноамериканську плиту і горами Анди, створюючи Перуансько-Чилійський жолоб. Південний край має дивергентну границю з Антарктичною плитою, по Чилійській височині. Західний край має дивергентну границю з Тихоокеанською плитою, утворюючи Східнотихоокеанську височину. Північний край має дивергентну границю з плитою Кокос, утворюючи Галапагоську височину.
Трійник плит Тихоокеанської, Наска і Кокос є біля узбережжя Колумбії. Другий трійник (Чилійський трійник) розташовано в південно-західному куті в перетині плит Наска, Тихоокеанської і Антарктичної на південному узбережжі Чилі. У кожному з цих трійників є мікроплити: з Галапагоською мікроплитою в північному трійнику, з мікроплитою Хуан Ферденандес в південному трійнику. Мікроплита острова Пасхи — третя мікроплита, яка розміщується на північ від мікроплити Хуан Ферденандес, і лежить на захід від острова Пасхи.
Хребет Карнегі завдовжки 1350 км і аж до 300 км завширшки на півночі плити Наска, який включає Галапагоські острови в його західному краю. Хребет зазнає субдукцію під Південноамериканську плиту разом з рештою частини плити Наска.
Абсолютний рух плити Наска був визначений в 3,7 см/рік, найшвидший абсолютний рух будь-якої тектонічної плити. Занурюючись плита Наска, сформувала і продовжує формувати вулканічний гірський масив Анди. Розлом плити Наска навіть впливає на географію Болівії, далеко на сході.
Попередницею плити Наска, плити Хуана де Фука та плити Кокос була плита Фараллон, яка розкололася в пізньому олігоцені, приблизно 22,8 млн років тому, дату, визначену шляхом інтерпретації магнітних аномалій. Субдукція під Південноамериканський континент почалася близько 140 млн років тому, хоча утворення високих частин Центральних Анд і Болівійського орокліна[en] відбулося лише 45 млн років тому. Було припущено, що гори були підняті внаслідок субдукції старших і важчих частин плити, що швидше занурилися в мантію.[3]
- ↑ Sizes of Tectonic or Lithospheric Plates. About.com Geology. Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 4 січня 2016.
- ↑ Dutch, Steven (10 серпня 2009). Sea Floor Spreading in the Pacific (Plate Boundaries Shown). University of Wisconsin - Green Bay. Архів оригіналу за 17 березня 2010.
- ↑ Mountains on a plate form the Andes. № 214. University World News. 25 березня 2012. Процитовано 8 лютого 2016.
- Extreme Science site: "A Lesson in Plate tetonics" The basics explained.
- Galapagos rise junction (map)
- Juan Fernandez and Easter microplate (map)
- Muawia Barazangi and Bryan L. Isacks, "Spatial distribution of earthquakes and subduction of the Nazca plate beneath South America" in Geology Vol. 4, No. 11, pp. 686–692. Abstract
- Mark Andrew Tinker, Terry C. Wallace, Susan L. Beck, Stephen Myers, and Andrew Papanikolas, "Geometry and state of stress of the Nazca plate beneath Bolivia and its implication for the evolution of the Bolivian orocline" in Geology 24(5), pp. 387–390 Abstract
- Cahill, T. and B. Isacks (1992). "Seismicity and shape of the subducted Nazca plate." Journal Geophysical Research 97 (12)
- James, D. (1978). "Subduction of the Nazca plate beneath Central Peru." Geology 6 (3) pp 174 – 178
- Martin Meschede and Udo Barckhausen, "Plate tectonic evolution of the Cocos-Nazca spreading center"
| Основні |  | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Дрібні |
| ||||
| Зниклі | Беллінсгаузена • Іберійська • Ідзанагі • Квінтанг • Кімерійська • Кула • Лхаса • Міжгірська • Обмежена • Фараллон • Фенікс • Шарко | ||||
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |