Очікує на перевірку

Онуфрій (Легкий)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Онуфрій.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Легкий.
Онуфрій (Легкий)
Митрополит Онуфрій на Харківському соборі 2014 року.
Митрополит Харківський і Богодухівський
з 8 травня 2012
Церква: РПЦвУ
Попередник: Никодим (Руснак)
архієпископ Ізюмський, вікарій Харківської єпархії (до 20 травня 2007 — єпископ )
22 квітня 2000 — 8 травня 2011
Церква: РПЦвУ (УПЦМП)
Попередник: вікаріатство засновано
Наступник: Єлисей (Іванов)
 
Альма-матер: Київська духовна академія
Науковий ступінь: доктор богослов'я
Діяльність: священник
Тезоіменитство: 28 липня
Ім'я при народженні: Олег Володимирович Легкий
Народження: 27 березня 1970
Ходорів, Жидачівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Священство: 4 жовтня 1992
Чернецтво: 20 квітня 2000
Єп. хіротонія: 22 квітня 2000

Нагороди:

Митрополит Онуфрій (справжнє ім'я Олег Володимирович Легкий; 27 березня 1970, Ходорів, Львівська область) — архієрей РПЦвУ (УПЦМП), митрополит Харківський і Богодухівський (РПЦвУ).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 27 березня 1970 в Ходорові в сім'ї священника Володимира Легкого.

У 1986 закінчив музичну школу за класом фортепіано, у 1987 - середню школу і почав працювати експедитором у Львівському єпархіальному управлінні РПЦ.

У вересні 1989 переїхав зі Львова до Харкова разом із митрополитом Никодимом (Руснаком), а в жовтні почав працювати в Харківському єпархіальному управлінні РПЦ на тій самій посаді.

28 серпня 1990 висвячений митрополитом Харківським і Богодухівським Никодимом (Руснаком) у диякона. 4 жовтня 1992 висвячений у сан ієрея. У 1993 закінчив Одеську духовну семінарію. У цьому ж році возведений у сан протоієрея. У 1998 закінчив Київську духовну академію РПЦвУ (УПЦМП).

Керував будівництвом храму-пам'ятника на честь 2000-річчя Різдва Христового в Харкові.

17 квітня 2000 постановою синоду РПЦвУ (УПЦМП) створено Ізюмське вікаріатство Харківської єпархії УПЦМП.

20 квітня 2000 року в храмі прп. Феодосія Печерського Києво-Печерської Лаври пострижений у чернецтво з ім'ям Онуфрій, на честь священномученика Онуфрія (Гагалюка). 21 квітня 2000 року Володимиром Сабоданом возведений у сан архімандрита, наречений в єпископа Ізюмського, вікарія Харківської єпархії УПЦМП.

22 квітня 2000 в трапезному храмі Києво-Печерської Лаври хіротонізований у сан єпископа. 8 липня 2003 у Християнській богословській академії у Варшаві захистив магістерську дисертацію «Харківська єпархія (1850—1992 рр.). Історико-канонічне дослідження».

2003 року отримав обов'язки намісника Свято-Покровського чоловічого монастиря РПЦву (УПЦ МП) в Харкові. У 2004 став член-кореспондентом Міжнародної кадрової академії.

20 травня 2007 возведений у сан архієпископа митрополитом Київським РПЦвУ Володимиром (Сабоданом).

20 червня 2008 отримав звання почесного громадянина міста Харкова[1]. 27 листопада 2009 отримав учений ступінь почесного доктора Харківського національного університету внутрішніх справ.

16 вересня 2011 призначений тимчасовим керуючим Харківською єпархією РПЦвУ[2].

8 травня 2012 рішенням синоду РПЦвУ (УПЦМП) призначений архієпископом Харківським і Богодухівським[3].

20 липня 2012 рішенням синоду РПЦвУ (УПЦМП) призначений ректором Харківської духовної семінарії.[4].

25 серпня 2012 рішенням синоду РПЦвУ (УПЦМП) затверджений на посаді настоятеля Свято-Покровського чоловічого монастиря в Харкові[5].

23 листопада 2013 року возведений у сан митрополита.

22 листопада 2020 року освятив храм РПЦвУ (УПЦ МП) у Харкові.[6]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Церковні

[ред. | ред. код]

Російська православна церква

[ред. | ред. код]
  • Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня
  • Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира III ступеня
  • Орден святого благовірного князя Данила Московського III ступеня

РПЦвУ

[ред. | ред. код]

Нагороди інших помісних церков

[ред. | ред. код]

Світські

[ред. | ред. код]

Державні

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» II ступеня (2 жовтня 2009 року) — за вагомий особистий внесок у розвиток духовності в Україні, багаторічну плідну церковну діяльність та з нагоди 210-річчя заснування Харківської єпархії Української православної церкви[7].
  • Орден «За заслуги» III ступеня (30 вересня 1999) — за вагомий особистий внесок в утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві та з нагоди 200-річчя Харківської єпархії[8].
  • Відзнака Президента України — Ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011 року)[9].
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (9 листопада 2001) — за вагомий особистий внесок у духовне відродження України, активну благодійну діяльність, утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві[10]
  • Відзнака МВС України «За сприяння органам внутрішніх справ України» (14 жовтня 2009 року)
  • Почесна грамота Харківської міської ради (23 січня 2008 року[11]

Інші

[ред. | ред. код]
  • «За заслуги» I ступеня Академії пожежної безпеки (17 жовтня 2003)
  • Ювілейна відзнака «15 РОКІВ Інституту підготовки юридичних кадрів для служби безпеки України Національної Юридичної академії України імені Ярослава Мудрого» (22 серпня 2009)

Родина

[ред. | ред. код]

Має брата Яромира Легкого, який працює секретарем-референтом Харківського єпархіального управління та у 2010 році був обраний депутатом Харківської міської ради VI скликання. Його полісмени неодноразово зупиняли на його автівці у стані сп'яніння. Щодо нього виносилися судові ухвали: накладання штрафу та позбавлення прав за кермування у нетверезому стані. У січні 2021 року, будучи в нетверезому стані, спровокував у Харкові ДТП з потерпілими.[12][13][14]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Почетные харьковчане — Официальный сайт Харьковского городского совета, городского головы, исполнительного комитета(рос.). Архів оригіналу за 15 листопада 2011. Процитовано 8 вересня 2012.
  2. ↑ Термінова Телеграма Блаженнішого Митрополита Володимира з приводу кончини митрополита Никодима.
  3. ↑ Журнали засідання Священного Синоду УПЦ від 8 травня 2012 року, Журнал № 45
  4. ↑ Журнали засідання Священного Синоду УПЦ від 20 липня 2012 року // Журнал № 62.
  5. ↑ Журнали засідання Священного Синоду УПЦ від 25 серпня 2012 року , Журнал № 83
  6. ↑ Митрополит Онуфрій звершив Велике освячення храму на честь Преображення Господнього в Харкові. Українська Православна Церква (укр.). 23 листопада 2020. Процитовано 24 листопада 2020.
  7. ↑ Указ Президента України № 794/2009 від 2 жовтня 2009 року «Про відзначення державними нагороди України релігійних діячів Харківської єпархії Української православної церкви»
  8. ↑ Указ Президента України № 1255/99 від 30 вересня 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом» За заслуги""
  9. ↑ Указ Президента України № 822/2011 від 19 серпня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України? ювілейною медаллю „20 РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ України“»
  10. ↑ Постанова КМУ від 9 листопада 2001 р. N 1469 «Про нагородження Легкого О. В. Почесний грамотою Кабінету Міністрів України»"
  11. ↑ Рішенням ХІ сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.02.07г. № 48/07 встановлено особливу відзнаку за заслуги перед територіальною громадою міста Харкова — Почесну грамоту Харківської міської ради[недоступне посилання з квітня 2019]
  12. ↑ Алексей Басакин (9 серпня 2017). Неуязвимый: брата митрополита пять раз обвиняли в пьяной езде, но не лишили прав. NewsRoom Kharkiv. Процитовано 18 січня 2021. (рос.)
  13. ↑ Брата митрополита Онуфрия остановили пьяным за рулем в седьмой раз. Kharkiv Today. 3 січня 2018. Процитовано 18 січня 2021. (рос.)
  14. ↑ Алексей Басакин (18 січня 2021). Пьяный брат харьковского митрополита попал в ДТП с двумя пострадавшими. NewsRoom Kharkiv. Процитовано 18 січня 2021. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Онуфрій_(Легкий)&oldid=42711974