Координати: 50°14′36″ пн. ш. 19°04′54″ сх. д. / 50.2434308° пн. ш. 19.0815867° сх. д. / 50.2434308; 19.0815867

Нікішовець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нікішовець
Основні дані
Країна: Польща
Громада: Сілезьке воєводство
Місто: Катовіце, район Янув-Нікішовець
Утворений: 1908-1919 рр
Площа: 0,2 км²
Географічні координати: 50°14′36″ пн. ш. 19°04′54″ сх. д. / 50.2434308° пн. ш. 19.0815867° сх. д. / 50.2434308; 19.0815867
Районна влада
Мапа
Мапа
CMNS: Нікішовець у Вікісховищі

Нікішовець (нім. Nickischschacht) — район міста Катовіце, Польща. Входить до допоміжної одиниці (району міста у Польщі) Янув-Нікішовець. Територія Нікішовець розташована на схід від вулиці Шопєніцької та на південь від Налковської; з півдня та сходу район оточують не забудовані території. На початку ХХ століття цей район був збудований з ініціативи гірничо-металургійного концерну Георга фон Гішес Ербен як робітничий житловий масив для шахтарів.

Містечко спроектували архітектори Еміль і Георг Цільмани з Шарлоттенбургу. 9 травня 1924 року територія Нікішовець увійшла до ґміни Янув, а з 1951 року до міста Шопєніце, яке 31 грудня 1959 року увійшло до складу Катовіце.

Нікішовецьке робітниче містечко є унікальним і повністю збереженим зразком соціальних споруд. Воно складається з комплексу з дев'яти мурованих житлових кварталів із різноманітними архітектурними деталями. На території містечка є необарокова церква св. Анни, магазин та ресторан. Нікішовець було внесено до реєстру нерухомих пам'яток у 1978 році, а у 2011 році воно стало однією з пам'яток історії культурної спадщини Польщі.

Нікішовець вважається однією з найбільших історичних та архітектурних пам'яток міста Катовіце та Сілезії. Він є частиною туристичного автомобільного Шляху європейської промислової спадщини.

Географія

[ред. | ред. код]
Фрагмент площі Еміля і Георга Зільманів у Нікішовеці

Нікішовець розташований у східній частині міста Катовіце, в районі Янув-Нікішовець [1] . Територія Нікішовця розташована на Катовіцькій височині, яка є частиною макрорегіону Сілезька височина [2] .

Геологічно територія Нікішовець розташована на Верхньосілезькій западині, яка заповнена девонськими та кам'яновугільними відкладеннями[3] . Геоморфологічно Нікішовець розташований на плато Мурчек, яке складено з кам'яновугільних утворень. В районі є великі фрагменти третинних денудаційних рівнин, які мають абсолютні висоти понад 300 м над рівнем моря.

Клімат Нікішевця мало чим відрізняється від клімату всього Катовіце. Клімат тут помірний, перехідний. Середньорічна температура становить 8,1 °C, а середньорічна кількість опадів — 713,8 мм.

Гідрографічно Нікішевець розташований у басейні Вісли, на лівому березі річки Болина, притоці Чорної Пшемші[2][4] В містечку є парки: Еміля та Георга Цільманів (на площі Визволення) та Яновської групи художників (на вулиці Замковій, поруч з Початковою школою № 6) [5] .

У Нікішевці та його найближчих околицях немає об'єктів охорони природи чи природних пам'яток[6] . На південний схід і північний захід від території містечка розташовані лісові масиви [7] .

Назва

[ред. | ред. код]

Німецька назва робочого поселення Nickischschacht походить від розташованої неподалік шахти «Nickisch» («Nickisch-Schacht»; пізніше шахта «Вєчорек»)[8] . Назва Нікішовець є полонізованою формою німецької назви маєтку та валу (Nikisz — назва валу + вівця) [9] . Німецька назва валу походить від імені представника компанії Георга фон Гішес Ербена (нім. Heir of Giesche), барона Фрідріха Нікіша фон Розенегка [10] .

Історія

[ред. | ред. код]

Початок

[ред. | ред. код]
Фрагмент карти Янова кінця ХІХ ст.; із заходу позначено костьол Св. Анни у Нікішовеці

Територія Нікішовець почалась забудовуватися в лісових масивах гміни Янова [11] на початку 20 століття, поруч з новою шахтою «Гіше» (пізніше шахта «Вєчорек»), що належала концерну Georg von Giesches Erben. Розвиток добувної промисловості потребував робітників.

Тому після прийняття рішення про побудову нового заводу, який буде використовувати вугілля шахти Нікіша, тодішній директор Антон Утеманн вирішив побудувати житлові масиви для робітників не далеко від шахт та виробництва. При будівництві містечко повинно було відповідати умовам, викладеним в Акті про поселення 1904 року, тобто мати відповідну технічну інфраструктуру та комунальні споруди [10] .

Кам'яновугільна шахта «Гіше», поряд з якою збудовано житловий масив Нікішовець, фото 1930-х років 20 століття

У 1907 року було засновано Ґішовецьке містечко для гірників, зайнятих на копальні «Гіше». Однак незабаром виявилося, що підготовлених квартир було замало, тому почали шукати можливості придбати землю для будівництва ще одного житлового комплексу [12].

16 грудня 1908 р. Окружний департамент у Катовіцах дав згоду на будівництво нового робітничого містечка в районі валу «Нікіш» (з 1935 р. «вал Понятовського»). Під будівництво нового житлового масиву було виділено територію площею 20 гектарів, а в кінцевому підсумку в ньому повинні були розміститися близько 5 тисяч робітників і службовців. Ця згода була продиктована декількома умовами, серед яких було будівництво костелу, шкіл, налагодження системи водопостачання та каналізації та встановлення протипожежних установок [13] [14] .

Проект Нікішовець був створений архітекторами Емілем і Георгом Цільманами з Шарлоттенбурга, які також проектували сусіднє Гішовць. Будівельними роботами керував Антон Утеман [14]. Восени 1911 року введено в експлуатацію перший житловий будинок[15] , до 1914 року було заселено 6 кварталів, а останній блок (IX) був введений в експлуатацію в 1919 році [13] . На справді проект не був повністю реалізований. Наприклад, невеликий житловий комплекс на північно-схід від костелу не був забудовано — на цьому місці у 1930 р. було збудовано площу Еміля і Георга Зільмана [12].

Житловий масив Нікішовець 1912 р.; вид на площу Визволення

Парафіяни відвідували тимчасову церкву в будівлі котельні поруч із шахтою «Альберт». У 1914 році на центральній площі Нікішовця розпочалося будівництво необарокового костелу . Цей храм також був спроектований родиною Зільманів. У костелі є вітражі роботи Георга Шнайдера з Регенсбурга та історичний орган роботи братів Ріґер із Карньова [13] . З початком Першої світової війни будівництво храму було зупинено,[13].

Під час війни на виробництві не вистачало чоловіків, тому на роботу наймали жінок і хлопців віком від 14 до 16 років, крім того, працювали військовополонені та наймані робітники з Російської імперії . У 1917 році 33 % персоналу шахти становили військовополонені [13] .

Складності з продовольчим забезпеченням через високі ціни та низькі зарплати призвели до страйку 8–11 вересня 1916 року. Керівництво шахти забезпечило працівникам придбання додаткового харчування. Під час війни жителі Гішовця та Нікішовця страждали від багатьох хвороб через недоїдання. Наприкінці війни в Нікішовці спалахнула епідемія тифу [13] . У липні 1918 року відбувся черговий страйк. Шахтарі вимагали, серед іншого, скорочення робочого дня, покращення продовольчого забезпечення та підвищення заробітної плати [13] . Повсталих робітників шахти «Гіше» відправили на фронт або засудили військовим судом до ув'язнення у фортеці в Нисі .

Міжвоєнний період

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Сілезьким повстанцям

Після закінчення Першої світової війни більшість мешканців Нікішовця хотіли приєднання Верхньої Сілезії до Польщі. У 1919 році був створений осередок Польської військової організації, який готував її учасників до збройної боротьби. 13 серпня 1919 року шахтарі шахти «Гіше» приєдналися до загального страйку, під час якого спалахнуло Перше Сілезьке повстання [13] .

Під час Сілезьких повстань (1919—1921), а особливо під час Першого повстання, в Нікішовці точилися запеклі бої за приєднання областей Верхньої Сілезії до Польщі . Про події тих часів розповідає фільм Казімєжа Куца « Сіль чорнозему» [9] . Під час Другого Сілезького повстання в Нікішовець після роззброєння німецької поліції 19 серпня 1919 року шахтарі копальні «Гіше» розпочали страйк, який тривав до кінця повстання [13] .

20 березня 1921 року на плебісциті, що відбувся у Верхній Сілезії, на території  Нікішовці за приєднання до Польщі проголосувало  74,3 % населення. Оскільки результати плебісциту були невигідними для Польщі, в ніч з 2 на 3 травня 1921 р. вибухнуло ІІІ Сілезьке повстання. Повстанці Нікішовець брали участь у боях в районі Góra Św. Анна [13] .

Нікішовць, район площі Цільмана, 1931 року

У травні 1922 року, відповідно до конвенції, укладеної в Женеві, Нікішовець увійшов до складу ІІ Республіки Польської та був перейменовано на сучасну назву. З приєднанням Нікішовець назви вулиць було змінено на польські [13] . У 1924 році Нікішовець разом із Гішовцем було включено до ґміни Янова [9] .

У міжвоєнний період у Нікішовці пропагували польську культуру та розвивали діяльність багатьох громадських організацій, серед яких: гімнастичне товариство «Sokół», чоловічий хор ім. Станіслава Монюшка, мішаний хор «Свобода» (у 1927 р. назву змінено на «Галка»), Товариство народного читання та Польське товариство скаутингу [9] .

У 1936 році в Нікішевці проживало 7 осіб 185 осіб — переважно родини гірників шахти «Гіше» [13] .

Шахтарі, розчаровані погіршенням умов життя у післявоєнний період, у 1937 році оголосили страйк проти скорочення робочих місць і зниження зарплати. Місцевий революційний рух очолив один із провідних комуністичних активістів Верхньої Сілезії, шахтар шахти «Гіше» Юзеф Вєчорек. Страйки, що відбувалися в той час, були зображені у фільмі Казімєжа Куца «Перлина в короні» [9] .

Друга світова війна

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка на честь Юзефа Вєчорека, який загинув 7 липня 1944 року в Аушвіц-Біркенау

4 вересня 1939 року внаслідок вторгнення нацистських військ до Польщі Нікішовець опинився під німецькою окупацією. Окупанти ліквідували всі польські установи та організації, знищили національну символіку, зруйнували пам'ятники (насамперед було знято пам'ятник, присвячений сілезьким повстанцям). У всій ґміні на початку жовтня 1939 р. назви вулиць замінили на німецькі, з лютого 1942 року ґмін Янув перейменували на Гішевальд, а Нікішовець отримав назву Гішевальд Мітте [13] .

У 1943 р. німці конфіскували для потреб війни 4 дзвони з церкви св. Анни, залишивши лише найменший, який важив 581 кг. Ці дзвони мали імена: Павел, Марія, Юзеф, Барбара, Анна та велике матеріальне та релігійне значення для мешканців Нікішовеця [13] .

Під час окупації в Нікішовеці, як й по всій гміні Янів діяли різноманітні підпільні організації, метою яких була боротьба з німецькими окупантами.

На початку Другої світової війни в Нікішовці та всій Верхній Сілезії розпочався реєстр населення, який в народі назвали «відбитком пальців» (через те, що в ID-картці був відбиток пальця замість фото). Жителі маєтку повинні були вказати свою національність і мову. Більшість мешканців, щоб уникнути репресій, визнали сілезьку мову своєю рідною мовою і, таким чином, були включені до списку німецької національності [13]. Потім таких чоловіків мобілізували до лав Вермахту [13]. Масовий призов до німецької армії та тривала війна призвели до браку робітників на шахті «Гіше», тому на роботу брали жінок, молодь, військовополонених. Полонених, переважно советських, розмістили в житлових бараках біля валу «Збишко» (на сьогоднішній вул. Транспортовці). Стан ув'язнених був настільки поганим, що викликав співчуття серед місцевих шахтарів і мешканців Нікішевця, яким також було не легко [13] .

В результаті наступу радянських військ на Катовіце 25 січня 1945 року німецька влада залишила Нікішовець, а 27 січня 1945 року Нікішовець і Катовіце були зайняті Радянською Армією [13] .

Повоєнні роки

[ред. | ред. код]
Мистецький ярмарок в рамках І Міжнародного фестивалю наївного мистецтва «Nikisz-For» 27 липня 2008 р.

Наступного дня після окупації Нікішевця радянськими військами було створено керівництво містом, повернуті назви польською мовою. З 1 жовтня 1946 року шахта Гіше була перейменована на честь Юзефа Вєчорека «Вєчорек».

Урбанізаційні процеси післявоєнного періоду призвели до розширення міст. 22 березня 1951 року Нікішевець увійшов до складу міста Шопєніце [13], а 31 грудня 1959 до складу Катовіце[16] .

Реконструкції будівель почались після війни. Так у 50-х роках адмінбудівлю шахти було переобладнано та поштукатурено [17]. Останні значні архітектурні зміни в Нікішевці відбулися в 1977 році, коли через поганий технічний стан були знесені господарські будівлі, розташовані в межах внутрішніх подвір'їв — свинарник і так звані печі [17]. У 1978 році містобудівний план Нікішовецького соціального містечка було внесено до реєстру нерухомих пам'яток Польщі[9].

З 16 вересня 1991 р . Нікішовець входить допоміжної одиниці місцевого самоврядування № 16 міста Катовіце «Янув — Нікішовець»[18] .

З 1 липня 1993 року шахта «Вєчорек» увійшла до складу Katowicki Holding Węglowy, яка у 2017 році була поглинена Polska Grupa Górnicza [10] . 31 березня 2018 року шахта Вєчорек була передана Шахтно-реструктуризаційній компанії[19] , а в серпні 2018 року ця компанія подарувала місту Катовіце територію валу «Понятовського»[20], в квітні 2023 року — територію валу «Пуласького»[21][22]

Будівля пральні та фрагмент пл. Звільнення під час модернізації у 2010 році

У 1996 році в будівлі колишньої пральні на вулиці Римарській, 4 було створено галерею «Маґіель», яка зайнялась архівом історичних документів містечка. З 2011 року в цій же будівлі розміщується Відділ етнології Міського історичного музею Катовіце [1] . З 2006 року Нікішовець є одним із пунктів Шляху індустріальних пам'яток Сілезького воєводства[23] .

З 2008 року Нікішовець намагаються створити історичною пам'яткою. На це міська влада Катовіце виділила 30 тис. злотих, а також підготовлено детальну документацію робітничого містечка та висновки реставраторів пам'яток. Детальний аналіз було надіслано до Канцелярії Президента Республіки Польща[24] . Розпорядженням Президента Республіки Польща від 14 січня 2011 р. робітниче містечко визнано пам'яткою історії Польщі[25].

Бебок Вінцинт
Бебок Міхаліно

У 2009 році зроблено парк Еміля і Георга Цільманів. Тут же встановлено садовий пам'ятник з написом 1835 року [1] . Через рік площу Визволення модернізували, виклавши її новими гранітними плітками[1]. У липні 2021 року в Нікішовеці були встановлені перші дві постійні фігурки бебок — Міхаліно та Вінцинт . Їх творцем і автором був Гжегож Чуди[26] .

Архітектура та містобудування

[ред. | ред. код]

Загальна характеристика

[ред. | ред. код]
Мозаїка у вигляді двох вертикальних смуг з червоними трояндами на будівлі в Нікішевці, за адресою пл. Звільнення, 4

Нікішовець зараз є найвідомішим робітничим маєтком у Польщі [1] . Історичні будівлі в Нікішовеці були спроектовані Георгом і Емілем Зільманами . Цей житловий масив при плануванні мав компактну та блокову забудову з [12] типовою міською архітектурою та інфраструктурою забудови. [1][13]Весь містобудівний план робітничої садиби займає площу приблизно 15 га [1]. При проектуванні та будівництві Нікішовеця передбачалося не лише забезпечити жителів дахом над головою, а й задовольнити всі їхні потреби.

В центрі містечка є видовжена площа Визволення. Навколо неї розташовувалися найважливіші службові будівлі, такі як магазини, пошта, церква та ресторан [13] [27] . У північній частині району розташовані три квартали, розділені вулицями, що радіально відходять від площі Визволення. В найбільшому кварталі маєтку розташовувалися найважливіші адміністративні будівлі шахти, а також об'єкти соціального призначення, зокрема будівля управління шахтою, суспільна лазня, корчма, пральня з сушкою та будинок для самотніх шахтарів на 504 ліжка. У цьому кварталі була також котельня та водонапірна башта, що обслуговувала містечко [13]. В містечку були аптека та поліцейська дільниця з ізолятором[12].

У східній частині Нікіщовеця збудовано два окремо стоячих шкільних будинки з квартирами для вчителів. За залізничною колією на схід від них побудовано лікарню (інфекційні бараки), дитячі ясла та очисну станцію [28] [14] . На південь від площі Визволення та вулиці Яновської частина містечка складається з кількох триповерхівок на 12 квартир, з'єднаних у шість компактних закритих кварталів, розділених перпендикулярно пересічними вулицями [13] [27] . Кожний квартал був розраховано на 165 квартир, а разом із двором і вулицею займав в середньому 1,3 тис. м². Типова квартира в Нікішовеці складалася з двох кімнат з кухнею і мала площу приблизно 63 м² [28] [13][13]

Будівля з'єднання кварталів

Усередині кварталів у дворах були господарські будівлі: свинарники, в яких тримали тварин (кролів, голубів, кіз і свиней) і печі для випікання хліба (пекарні). Від вулиці до внутрішньої частини кварталів вели широкі арочні проходи. Житлові квартали з'єднані проходами на рівні другого поверху, підтримуваними широкими аркадами [13] [27]

Особливість архітектурного образу містечка становлять будівлі з червоної облицювальної цегли-сирцю. Щоб уникнути одноманітності, при плануванні Цільманни надали будинкам індивідуальний характер, сильно урізноманітнивши такі деталі, як: арочні перемички віконних і дверних прорізів, еркери різної висоти, глибини і форми, портали [13] . Використовувалися також плоскі авангард і аркади, а також лоджії та балкони . Деякі споруди мають також кубічні фризи, пілястри, пілястрові стрічки та рустику . Червоною фарбою пофарбовані косяки вікон[1]. Над входом до пошти на Plac Wyzwolenia 4 є характерна мозаїка — дві вертикальні смуги з намальованими червоними трояндами, елементом традиційного верхньосілезького жіночого костюму [1] .

Необароковий костел Св. Анни, що знаходиться в Нікішовці, також був розроблений Цільманнами. Костел побудований у формі латинського хреста з низькими нефами та коротким трансептом. Його форма та архітектурні деталі нагадує двобаштові барочні будівлі[2], а використання нетинькованих фасадів із сирої цегли є мотивом, який присутній на будинках містечка та об'єднує будівлю з іншими кварталами Нікішовця [2] .

Робітниче містечко Нікішовець внесено до реєстру нерухомих пам'яток Польщі під номером А/1230/78, а будівлі, що формують забудову містечка, внесені під номером А/403/13. Це такі адреси: вул. І. Чехова, 1-13, 15; вулиця священик І. Фіцка, 1-9; вулиця Карпатська, 1-3; вулиця Гішовецька, 1-8; вулиця Яновська, 1-10; вулиця Б Кравчика, 2, 4 та 6; вулиця З. Налковська, 6-9; вулиця Одровонж, 1-16, 18 і 20; вулиця Римарська 1, 3 та 5; вулиця Шопєніцка, 44, 46, 48, 50 і 52; вулиця Святий Анни 1-17 та 19 та пл. Визволення, 1-4 і 9-16 .

Архітектурні деталі будівель у Нікішівці

Громадські будівлі та інфраструктура

[ред. | ред. код]
Будинок колишньої аптеки та міліції в західній частині площі Визволення (пізніше фотоательє «Niesporek»).

Містечко Нікішовець було забезпечено електрикою з самого початку забудови. В проєкті було закладено каналізаційна система, станція для очищення стічних вод та водопровідна система до кожної квартири.

Переважна більшість службових і громадських будівель збереглася без істотних змін і реконструкцій. Це:

  • Консум — ряд магазинів з аркадами у північній частині площі Визволення [12]; були магазини та службові приміщення, а також ресторан, що мав залу зі сценою [1] ,
  • Пральня з сушильною камерою та пральнею на вулиці Римарській (нині відділ етнології Міського музею історії Катовіце) [12];
  • Осідок корчми, де була також пошта та загальна кімната, у східній частині пл. Визволення, 4[1] ,
  • Аптека та поліцейська станція в західній частині площі Визволення (пізніше було фотоательє «Niesporek») [13] ,
  • Церква св. Анна — у південній частині площі [13] ,
  • Будинок для самотніх шахтарів на вулиці Шопєніцка (нині житловий будинок із рестораном) [13] ,
  • Школи з квартирами для вчителів (нині початкова школа № 53 ім. Св. Жеромського) [13] ,
  • Казарми для заразних хворих і притулок для дітей (на вул. Замковій, 2а, нині початкова школа № 6 у Катовіце[29]) [13] .

Пам'ятники та меморіальні дошки

[ред. | ред. код]

Перелік пам'ятників і меморіальних дощок, розташованих в Нікішовець[30][31] :

  • Пам'ятник на честь героїв Сілезьких повстань,
  • Пам'ятник Юзефу Вєчореку,
  • Меморіальна дошка в пам'ять про діяльність «Комітету 21», заснованого робітниками Верхньої Сілезії для управління страйком 1923—1924 рр.
  • «Місце пам'яті», присвячене шахтарям, які загинули в шахті «Гіше».

Економіка

[ред. | ред. код]
Колишній споживчий будинок — будівля з аркадами на площі Визволення з комерційними та сервісними закладами

Житловий масив, тісно пов'язаний з видобутком кам'яного вугілля. Перші згадки про видобуток вугілля в цій місцевості датуються 1788 роком. 6 січня 1826 року, вважається датою заснування сьогоднішнього рудника «Вєчорек». У найбільшому кварталі містечка, розташованому поряд із колишнім стволом «Нікіша» (згодом «Понятовського»), розміщувалися адміністративні та громадські будівлі копальні «Гіше»: контора дирекції, лазня, цеховий зал та нічліг для самотніх шахтарів [87] [73] . Після закінчення видобутку кам'яного вугілля 31 березня 2018 року шахта була передана на ліквідацію Шахтно-реструктуризаційній компанії [53] .

Але Нікішовець з самого початку мав житловий характер, тому в ньому розвинено мережа підприємств послуг. Магазини в основному розташовані в будівлі з аркадами на пл. Визволення. Поряд з крамницею була поліційська дільниця, але у 1919 році була відкрита Августином Ніспореком фотомайстерня [13]. У сусідньому кварталі (нині там розташована Польська пошта) був ресторан [13] .

Станом на квітень 2023 року в Нікішевці функціонують різні типи закладів торгівлі та надання послуг, зокрема: пошта[32], банк[33], пекарня-кондитерська Michalski[34], універсальні магазини[35], художні ательє[36][37] та ін.

Транспорт

[ред. | ред. код]
Фрагмент вулиці Шопєніцької поблизу Нікішовця
Вузькоколійна залізниця поблизу Нікішовця, по якій курсували балканські поїзди (1937 р.)

Нікішовець розташований на одній із найважливіших доріг Катовіце — вулиці Шопєніцка, яка з'єднує містечко з Гішовцем на півдні та Шопєніце на півночі [1] . Ця вулиця пролягає з північно-західного боку маєтку. Зі сходу до Нікішевця потрапляє вулиця Замкова, яка сполучає садибу з рештою Янова[5] . Вулиця Шопєніцка є окружною дорогою класу колекторної дороги (Z), а Замкова є — окружною дорогою класу місцевої дороги (L)[38] .

Внутрішня система доріг Нікішевця була спроектована в правильній, шаховий схемі, де вулиці перетинаються під прямим кутом [14] . Район з півночі замикається вулицею Налковська, із заходу вулицею Шопєніцької, з півдня вулицею Гішовєцькою, зі сходу залізничними коліями [17]. Всю територію з'єднує головна комунікаційна дорога — вулиця Яновська, яка зливається з іншими вулицями в центрі містечка — площі Визволення [17].

З 1920-х роках Нікішовець був з'єднаний із Катовіце автобусною лінією [13], а сьогодні також автобусний маршрут сполучає містечко з іншими частинами Катовіце та сусідніми містами — Міколувом, Мисловіце та Семяновіце-Шльонським. Станом на квітень 2023 року в Нікішевці є 4 автобусні зупинки: Nikiszowiec Church, Nikiszowiec Szpital, Nikiszowiec Szyb Pułaski та Nikiszowiec Szyb Wilson[39] .

У Нікішевці є три станції Metrorower — цілорічної громадської системи прокату у Верхньосілезькій агломерації: № 27031 (сквер Цільманнів), № 27143 (вул. Шопєніцька) і № 27190 (вул. Гішовецька)[40] .

На північний-схід від околиць містечка проходила вузькоколійна залізниця, яку в народі називали Балканська. Вона була побудована для з'єднання промислових об'єктів компанії Георга фон Гішес Ербен в одну залізничну мережу та використовувалась для перевезення вантажів. 6 січня 1914 року Окружна дирекція залізниць дозволила пасажирський рух по ній, пізніше був дозвіл на безкоштовне перевезення сімей працівників шахт. У 1960-х роках У 1970-х роках були зроблені спроби ліквідувати цю залізницю, але особиста лінія була остаточно закрита 31 грудня 1977 [27] [13] .

Освіта

[ред. | ред. код]
Будівля ЗОШ № 53 в Катовіце

Освітня діяльність розпочалася впритул із будівництвом містечка. У плануванні будівництвом було заплановано приміщення для двох шкіл. Перше приміщення школи, на 16 класних кімнат, було відкрито 16 жовтня 1911 року, тоді навчання розпочалось у чотирьох класах, які відвідувало 217 учнів обох статей. За три роки кількість учнів збільшилось до 1047. В 1913 році почалось будівництво другої школи. У червні 1918 року за підтримки настоятеля храму св. Анна Павла Дудка був заснований притулок для дітей, яким керували чотири черниці Згромадження Сестер Святої Ядвіги [13] .

Після Сілезьких повстань, у січні 1921 року, школи спільного навчання були розділені на чоловічі та жіночі. У 2022 році школи реорганізували в польські, не відкриваючи німецької. У грудні 1923 року під тиском батьків було відкрито німецьку школу в будинку польської чоловічої школи [13], яку відвідувало 157 дітей у чотирьох класах.

У липні 1924 року в Нікішовець було жіноча початкова школа № 3, чоловіча № 4 і німецька школа № 5. У 1934 році було відновлено школи спільного навчання, але через три роки поступово відновлено поділ на чоловічі та жіночі школи.

В 30-ті роки ХХ століття в Нікішевці було три дитячі садки — два з них були під керівництвом сестер Ядвіги. Третій був приватним, розташовувався в початковій школі № 4 та керувався Товариством німецьких шкіл. Крім того, з 1930 року діяла навчальна школа, навчання в якій тривало три роки [13] .

Після закінчення Другої світової війни в Нікішевці 28 лютого 1945 року відновили роботу польські школи [13] . В 1964 році обидві школи об'єднали в один заклад початкову школу № 53 Стефана Жеромського. Дитячі садочки сестер Ядвіги у 1952 року були передані місцевій владі [13] .

В Катовіце працює ПТУ-комплекс № 3 ім. Адама Коцура, складається з технічної середньої школи № 14 і середньої професійної школи № 4, та готує фахівців спеціальностей електрик, зварювальник, електронник, економіст[41]

У 2014 році було відкрито Молодіжний Центр Зімбардо при Фонді «Завжди вартий» для популяризації та обміну практиками у сфері проекту Heroic Imagination Project (HIP) проф. Філіпа Зімбардо.[42] .

Культура

[ред. | ред. код]
Відділ етнології Музею історії міста Катовіце — вигляд зсередини кварталу (2014)

Культурна діяльність почала розвиватися в Нікішевці з моменту його заснування. У 1919 році в Нікішевці почав діяти мішаний хор «Свобода» (у 1927 році його назва була змінена на «Галка»), а його диригентом був Віктор Бара [9] . Діяв він до 1939 року [2] . У 1922 році створено чоловічий хор. Станіслава Монюшка, який в 1939 році налічував 215 осіб, його першим диригентом був Войцех Бивалец [9] . Духовий оркестр Нікішовець виступав у різноманітних конкурсах, оглядах та фестивалях, а також брав участь у церковних та державних урочистостях[43] .

З часів Сілезьких повстань в Нікішевці діяло товариство народного читання, яке мало бібліотеку в будинку чоловічої школи.

Після Другої світової війни в Нікішевці почав працювати товариський клуб при шахті, який розміщувався в одній із кімнат колишнього пансіонату. Спочатку були створені секції: театральна, екскурсійно-туристична, шахова, гімнастична та ансамбль мандоліністів [13]. Найбільш важливий і насичений період діяльності громади був під керівництвом Отто Клімчка, який у 1947 році створив мистецьку групу Янова або Коло непрофесійних художників. Він шукав художників-любителів серед робітників шахти, забезпечував їх необхідними для роботи матеріалами та організовував виставки. У 1956 році з ініціативи Клімчка керівником художнього гуртка став Зигмунт Ліс, тоді ще студент Краківської академії образотворчого мистецтва [13] . Роботи гуртківців потрапили до музеїв та приватних колекцій, а серед найвідоміших художників були: Евальд Гавлік, Ервін Совка, Теофіл Оцепка, Павло Врубель[44].

Шахтарський оркестр у 2006 році

У 1994 році було створено Громадсько-культурне товариство Гішовця, Нікішевця та Янова, яке збирало та презентувало предмети, пов'язані з історією та життям мешканців цього краю. Шахта «Вєчорек» передала для виставкової діяльності будівлю колишньої пральні та манґлі на вулиці Римарській, 4. З 2011 року тут діє резиденція відділу етнології Музею історії Катовіце . Тут представлені тимчасові виставки і дві постійні виставки: "Вода і мило — найкращий відбілювач. Пральні та Манглі в Нікішовці " та "В будинку в Нікішевці [13] . Виставка «Вода і мило» — найкращий відбілювач. У Пральні та Манглі в Нікішовці музей отримав нагороду "Музейна подія року «Сибілла 2013» у категорії етнографічних виставок[45] .

У 1998 році в будівлях колишнього холу та лазні шахти «Вілзон» почала діяти приватна галерея творів мистецтва Galeria Szyb Wilson[43].

Тут проходять численні виставки живопису, скульптури та фотографії та є місцем проведення різноманітних свят. У 2008 році в галереї було організовано Міжнародний фестиваль наївного мистецтва «Nikisz-For», у рамках якого було проведено мистецький ярмарок з робіт непрофесійних художників з можливістю їх придбання [13] .

Працює в містечку філія № 21 міської публічної бібліотеки Катовіце[46].

Нікішовець у фільмах

[ред. | ред. код]

Територія Нікішевця була місцем зйомок фільмів режисерів Казімєжа Куца, Радослава Півоварського, Мацея Пєпшиці, Леха Маєвського та Януша Кідави .

Події фільму відбувається в Нікішевці [13] :

Нікішовець в літературі

[ред. | ред. код]
Малгожата Шейнерт (з мікрофоном) під час промоції книги, 12 лютого 2008 року, Нікішівоць

Нікішовець і Гішовець були описані в книзі «Чорний Огрод» Малгожати Шейнерт, яка була лауреатом першої премії громадських медіа «Cogito» в галузі художньої літератури. Оповідання також було номіновано на літературну премію Nike 2008 та літературну премію Гдині 2008 . Це ретельно задокументована, репортажна розповідь про долю обраних родин із цих міст[47] .

Нікішовець у мистецтві

[ред. | ред. код]

Починаючи з 1946 року, непрофесійні художники, зібрані у загальній кімнаті підприємства шахти «Вєчорек», черпали натхнення для своїх незвичайних бачень живопису в Нікішовці. Багато художників із цієї групи увічнили робітниче містечко Нікішівоць на своїх картинах, для них Нікішовець був місцем, яке сильно надихало [2] [13]. Евальд Ґавлік, один із художників Яновської групи, якого називають Ван Гогом із Нікіша та майстром малої батьківщини, представив життя мешканців на своїх полотнах. [13] , Ервін Совка представляв на своїх роботах оголених жінок на фоні архітектури та ландшафтів Нікішевця [13] . Твори Павла Врубеля є прикладом космогонічного розуміння Нікішевця — містечко для нього був не лише домом, а й еквівалентом центру світу [2] . Роботи членів Яновської групи були представлені на виставках Grupa Janowska 1946—2016 та Навколо майстрів Яновської групи у відділі етнології Міського музею історії Катовіце, на вулиці Римарській, 4[48] . З липня 2000 року в Міському культурному центрі «Szopienice-Giszowiec» в Катовіце роботи майстрів Яновської групи мають власну постійну галерею [10] .

Релігія

[ред. | ред. код]
Інтер'єр костелу св. Анна під час служби (2014)

Зараз панівною релігією в Нікішевці є римо-католицька церква. Мешканці містечка на межі ХІХ-ХХ століть належали до Парафії Найсвятішого Серця Ісуса, що розташовувалась в Мисловіце[49] . На початку 20 століття жителі Янова створили Товариство громадян-католиків, яке збирало кошти на будівництво костелу. У 1908 році компанія Georg von Giesches Erben пожертвувала на будівництво костелу 60 тис. злотих. марок, за умови, що церква буде побудована згідно планів, затверджених підприємством, в Нікішевці[50]. Проєкт костьолу був розроблено під керівництвом Еміля та Георга Зільманів [13] .

Поки будувалась церква віряни містечка ходили у тимчасову церкву в колишній котельні шахти «Гіше». 5 липня 1914 року було закладено наріжний камінь нової церкви. Будівництво було перервано через початок Першої світової війни, тільки після її закінчення роботи були відновлені і завершені лише в 1927 році [13] [9] [14] . 5 листопада 1992 р. при костелі освятили катехитичний дім, а деякі кімнати передали сестрам Ядвігам, які раніше мешкали в будинку настоятеля [13] .

Спорт і відпочинок

[ред. | ред. код]
Ковзанка «Янтор» спортивного клубу Напшуд Янув

Найстаріша спортивна організація в Нікішівці була гімнастичне товариство «Sokół». У 1920 році був створений футбольний клуб «Nikisz 20», члени якого тренувались на полі між блоком II і стовбуром шахти в Янові. Назва цього клубу була змінена в 1938 році на «Pułaski». У 1923 році любителі був засновано спортивний клуб «Nikiszowiec 23» для прихильників паланту — польського національного виду спорту[13].

У 1923 році засновано також Товариство плавання «Giszowiec-Nikiszowiec 23» [13] , члени якого мали базу для плавання на озері Ставок Малгожата (Перлина) в Гішовці. 15 грудня 1937 року поблизу Нікішівця було збудовано критий басейн. Завдяки спортсменці Розалії Кайзер-Пєсюр Товариство плавання було одним із найсильніших клубів у Польщі того періоду [13] . Розалія Кайзер-Пісюр була багаторазовою чемпіонкою та рекордсменкою Польщі та учасницею Олімпіаді в Амстердамі 1928 року [13] .

З 1931 року до початку Другої світової війни Нікішовець був центром клубу велосипедистів «Rekord»[51] .

Після Другої світової війни представники довоєнного футбольного спортивного клубу «Pułaski» створили новий клуб під назвою Робітничий спортивний клуб «Naprzód» Janów. У 1948 році на шахті «Wieczorek» було створено Спортивний клуб профспілки гірників «Янув»(GZKS «Janów»), який об'єднався з RKS «Naprzód» Janów під спільною назвою Górniczy Zpowiedzkowy Sportowy «Naprzód» Janów. У 1949 році GZKS «Naprzód» Janów об'єднався з «Syła» Giszowiec та «Katowiczanka» і відтоді отримав назву «Górnik» Janów. У 1957 році ця організація мала нову назву «Górniczy Klub Sportowy Naprzód Janów», який діяв у Янові, Нікішовці та Гішовці, керуючи чотирма секціями: хокеєм, футболом, веслуванням на каное та плаванням[13]. У 1963 році для Naprzod Janów була побудована спортивна зала з ковзанкою [9]. У 1968—1970 роках був побудований спортивний комплекс «Янтор» з ковзани, кафе, ресторану та спортивного готелю. У 1982 році заклад було розширено спортзалом і тренажерним залом[43].

У Катовіце є тенісний центр, який має спортивний зал із двома майданчиками розміром 38х40 см з глядачами та закладами харчування, два закриті майданчика та шість відкритих кортів. З 2015 року в Центрі працює Тенісна Академія Катажини Пики, яка організовує тенісні заняття[52].

Вздовж річки в Парку Боліна працює спортивно-оздоровчий комплекс, який має дитячий майданчик, спортивні снаряди, басейн, шахові столи[53]

Туризм

[ред. | ред. код]
Макет Нікішовця, розташована перед костелом св. Анна
Інформаційний стенд у парку Еміля і Георга Цільманів
Маркування туристичного маршруту

Нікішовець вважається однією з найбільших історичних та архітектурних пам'яток міста Катовіце та Сілезії[54] . Нікішовець має статус історичної пам'ятки та є частиною туристичного Шляху індустріальних пам'яток Сілезького воєводства як один з 7 об'єктів Катовіцє, що має назву об'єкт «Житловий масив Нікішовець»[55]. У 2018 році Нікішовець також став частиною Шляху європейської промислової спадщини[56].

Основні пам'ятки містечка Нікішовець

  • Робітниче містечко Нікішовець 1908—1918 рр.
  • Церква Св. в св. Анна
  • Мозаїка на будівлі пошти на пл. Визволення
  • Постійні експозиції у філії MHK на вул. Римарська 4[55]

По території містечка розмічено пішохідний маршрут, встановлені інформаційні стенди з вказівниками та короткими описами місць трьома мовами, схеми-карти[57]. Пропонуються додаткові послуги від музею: гід платний, аудіогіуд, музейні уроки, майстер-класи (платно, у відділенні філіалі Історичного музею Катовіце).

У Нікішівці станом на 2023 рік працюють об'єкти туристичної інфраструктури: оренда житла[58], ресторани[59][60], кафе[61], магазин сувенірів та гаджетів Geszeft[62], Міський відділ етнології — філіал Історичного музею Катовіце пропанує відвідати постійні виставки[63] .

У Нікішівці також існує мережа місцевих гідів, які пропонують екскурсії містечком[64] .

Однією з визначних пам'яток Нікішівця також є група маленьких фігурок — бебок, які розміщені в різних місцях[26] .

Постійні туристичні події, які проводяться у Нікішівці:

  • Ніч музеїв у філії Історичного музею Катовіце
  • Індустріада — фестиваль стежки індустріальних пам'яток Польщі
  • Ярмарок Арт-Наїф (фестиваль, що популяризує світове наївне мистецтво)[65]
  • Благодійність у бабусі Анни[66]
  • Ярмарок у Нікіші[67]

Туристичні стежки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Antoni Barciak; Ewa Chojecka; Sylwester Fertacz, ред. (2012), Katowice. Środowisko, dzieje, kultura, język i społeczeństwo, т. 1, Katowice: Muzeum Historii Katowic, ISBN 978-83-87727-24-6
  • Antoni Barciak; Ewa Chojecka; Sylwester Fertacz, ред. (2012), Katowice. Środowisko, dzieje, kultura, język i społeczeństwo, т. 2, Katowice: Muzeum Historii Katowic, ISBN 978-83-87727-29-1
  • [1], Michał Bulsa, "Patronackie osiedla robotnicze. Tom 1. Górny Śląsk" 
  • [2], Ewa Caban, "Urok czerwonej cegły – osiedle Nikiszowiec" 
  • [3], Marta Chmielewska, "Morfologiczne przekształcenia przestrzeni miejskiej Katowic" 
  • [4], Adam Frużyński; Grzegorz Grzegorek; Piotr Rygus, "Kopalnie i huty Katowic" 
  • [5], Adam Hajduga, "Portfolio Szlaku Zabytków Techniki województwa śląskiego" 
  • Jerzy Jaros, ред. (1984), Słownik historyczny kopalń węgla na ziemiach polskich, Katowice: Śląski Instytut Naukowy, ISBN 83-00-00648-6
  • Piotr Matuszek, Joanna Tofilska, Andrzej Złoty, ред. (2008), „Katowickie” osiedle potomków Gieshego, Nikiszowiec, Giszowiec i inne osiedla Katowic (пол.), Archiwum Państwowe Katowic, Miejski Dom Kultury w Giszowcu, Bractwo Gospodarcze Związku Górnośląskiego, FW Koral, с. 15—34, ISBN 978-83-7593-005-4
  • [6], Agata Mucha, "Osiedle robotnicze Nikiszowiec" 
  • Opracowanie ekofizjograficzne podstawowe z elementami opracowania ekofizjograficznego problemowego [...] dla potrzeb opracowania projektów miejscowych planów zagospodarowania przestrzennego obszarów położonych w mieście Katowice (пол.), Katowice: WERONA, 2014
  • [7], Kurt Seidl, Mirosław Langer, "Mieszkania robotnicze w górnośląskim przemyśle górniczym" 
  • [8], Lech Szaraniec, "Osady i osiedla Katowic" 
  • [9], Małgorzata Szejnert, "Czarny ogród" 
  • [10], Joanna Tofilska, "Katowice Nikiszowiec: miejsce, ludzie, historia" 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н Bulsa, 2022.
  2. ↑ а б в г д е ж Barciak, Chojecka та Fertacz, 2012.
  3. ↑ Andrzej Żelaźniewicz i in.: Regionalizacja tektoniczna Polski, Komitet Nauk Geologicznych PAN, Wrocław 2011, ISBN 978-83-63377-01-4, s. 19
  4. ↑ Opracowanie..., 2014.
  5. ↑ а б Miejski System Zarządzania-Katowicka Infrastruktura Informacji Przestrzennej. emapa.katowice.eu (пол.).
  6. ↑ Centralny rejestr form ochrony przyrody. crfop.gdos.gov.pl (пол.).
  7. ↑ Opracowanie..., 2014, Załącznik 3.
  8. ↑ NICKISCH (PDF). gwarkowie.pl (пол.).
  9. ↑ а б в г д е ж и к л Szaraniec, 1996.
  10. ↑ а б в г Frużyński, Grzegorek та Rygus, 2017.
  11. ↑ Chmielewska, 2016.
  12. ↑ а б в г д е Caban, 2012.
  13. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба бб бв бг бд бе бж би бк Tofilska, 2007.
  14. ↑ а б в г д Matuszek, 2008.
  15. ↑ Osiedle Nikiszowiec - Szlak Zabytków Techniki. www.zabytkitechniki.pl (пол.). Процитовано 13 серпня 2024.
  16. ↑ Dz.U. z 1959 r. nr 64, poz. 381
  17. ↑ а б в г Mucha та 2015-12-10.
  18. ↑ [11], Rada Miejska w Katowicach, "UCHWAŁA Nr XXVI/148/91 RADY MIEJSKIEJ W KATOWICACH z dnia 16 września 1991 r. w sprawie: utworzenia na terenie miasta Katowice 22 pomocniczych jednostek samorządowych i podziału miasta na 22 obszary ich działania" 
  19. ↑ Kopalnia Wieczorek przekazana do likwidacji. 31 березня 2018.
  20. ↑ Katowice przejęły szyb Poniatowski kopalni Wieczorek. Będzie muzeum i gastronomia. katowice24.info (пол.). 7 серпня 2018.
  21. ↑ [12], "Urząd Miasta Katowice", "Miasto przejmie od SRK teren po KWK Wieczorek" 
  22. ↑ Katowicki HUB Gamingowo-Technologiczny realizuje pierwsze projekty. Początek budowy HUBu w Nikiszowcu w przyszłym roku. wkatowicach.eu (пол.). 2 лютого 2023.
  23. ↑ Nikiszowiec zarobił na Jarmarku 10 tysięcy zł. katowice.wyborcza.pl (пол.). 10 грудня 2008.
  24. ↑ Teraz za Nikiszowiec trzeba trzymać kciuki. katowice.wyborcza.pl (пол.).
  25. ↑ Dz.U. z 2011 r. nr 20, poz. 101.
  26. ↑ а б Beboki na Nikiszu. grzegorzchudy.pl (пол.). 25 липня 2021.
  27. ↑ а б в г Szejnert, 2007.
  28. ↑ а б Seidl та Langer, 1995.
  29. ↑ Szkoła Podstawowa nr 6 Specjalna w Katowicach
  30. ↑ Ewidencja miejsc pamięci województwa śląskiego: miasto Katowice. katowice.uw.gov.pl (пол.). Архів оригіналу за 1 листопада 2019. Процитовано 21 серпня 2024.
  31. ↑ Miejsce pamięci. razemdlanikiszowca.eu (пол.).
  32. ↑ Wyszukiwarka placówek pocztowych | placowki.poczta-polska.pl
  33. ↑ [13], "Śląski Bank Spółdzielczy Silesia w Katowicach", "Kontakt" 
  34. ↑ [14], "Piekarnia Michalski", "Kontakt" 
  35. ↑ Klinowska Lidia. Sklep spożywczy - Sklepy spożywcze Katowice • pkt.pl (пол.)
  36. ↑ [15], "Pracownia Ceramiki Artystycznej Terra Arte", "Kontakt" 
  37. ↑ [16], "Grzegorz Chudy", "Kontakt" 
  38. ↑ [17], "Rada Miasta Katowice", "Uchwała nr XL/925/13 Rady Miasta Katowice z dnia 11 września 2013 r. w sprawie zaliczenia dróg na terenie miasta Katowice do kategorii dróg powiatowych oraz gminnych" 
  39. ↑ Lista przystanków: Katowice. rj.metropoliaztm.pl (пол.).
  40. ↑ [18], "Górnośląsko-Zagłębiowska Metropolia", "Mapa - Rower Metropolitalny" 
  41. ↑ CMS, Widzialni. Kierunki kształcenia - Zespół Szkół Zawodowych Nr 3 im. Adama Kocura w Katowicach. zsz3.pl (пол.). Процитовано 21 серпня 2024.
  42. ↑ Centrum Zimbardo w Nikiszowcu. centrumzimbardo.pl (пол.).
  43. ↑ а б в Tofilska, Joanna (2007). Katowice Nikiszowiec: miejsce, ludzie, historia (вид. Wyd. 1). Katowice: Muzeum Historii Katowic. ISBN 978-83-87727-68-0.
  44. ↑ Szaraniec, Lech, ред. (1996). Osady i osiedla Katowic. Encyklopedia Katowic (вид. Wyd. nowe, zmienione). Katowice: Artur. ISBN 978-83-905115-0-4.
  45. ↑ Wydarzenie Muzealne Roku Sybilla 2013. muzeumslaskie.pl (пол.). 29 травня 2014. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 21 серпня 2024.
  46. ↑ Filia nr 21. mbp.katowice.pl (pl-pl) . Процитовано 21 серпня 2024.
  47. ↑ Cogito za reportaż o Śląsku. rp.pl (пол.). 22 вересня 2008.
  48. ↑ Wokół mistrzów Grupy Janowskiej. mhk.katowice.pl (пол.).
  49. ↑ Historia parafii (пол.).
  50. ↑ Parafia św. Anny w Katowicach Janowie. HISTORIA PARAFII ŚW. ANNY W KATOWICACH - JANOWIE. sw-anna.wiara.org.pl (пол.).
  51. ↑ Biografie. Kajzer - Piesiur Rozalia. olimpijski.pl (пол.).
  52. ↑ Akademia Tenisa Katarzyny Pyka-nauka gry w tenisa Katowice, trener tenisa. pykatennisacademy (пол.). Процитовано 21 серпня 2024.
  53. ↑ Park Bolina | Tourist places. tat.kafow.com. Процитовано 21 серпня 2024.
  54. ↑ [19], Hanna Szczypiór, "Nikiszowiec. Osiedle będące jedną z największych atrakcji Katowic" 
  55. ↑ а б Osiedle Nikiszowiec - Szlak Zabytków Techniki. www.zabytkitechniki.pl (пол.). Процитовано 21 серпня 2024.
  56. ↑ O Muzeum. mhk.katowice.pl. Процитовано 21 серпня 2024.
  57. ↑ [20], "Blank Studio", "Nikiszowiec - trasa spacerowa - Blank Studio / System informacyjny trasy" 
  58. ↑ Apartament w familoku. Takie cudo powstało w katowickim Nikiszowcu. katowice.wyborcza.pl (пол.). 22 квітня 2018.
  59. ↑ Śląska Prohibicja. slaskaprohibicja.pl (пол.).
  60. ↑ MAOLA. facebook.com (пол.).
  61. ↑ Cafe Byfyj. facebook.com (пол.).
  62. ↑ Ajncla (сіл.)
  63. ↑ Centrum Informacji Turystycznej. katowice.eu (пол.).
  64. ↑ [21], "Stowarzyszenie Fabryka Inicjatyw Lokalnych", "Lokalni przewodnicy" 
  65. ↑ Kulturalnej, Punkt Informacji (7 грудня 2023). Jarmark na Nikiszu 2024. Punkt Informacji Kulturalnej - Katowice (pl-PL) . Процитовано 21 серпня 2024.
  66. ↑ Jarmark u Babci Anny na Nikiszowcu 2024! Zobaczcie, co działo się na Nikiszu w dzień tradycyjnego odpustu [Zdjęcia]. wKatowicach.eu (пол.). Процитовано 21 серпня 2024.
  67. ↑ Nikiszowiec Christmas Market | Jarmark na Nikiszu. www.inyourpocket.com (англ.). Процитовано 21 серпня 2024.
  68. ↑ OPIS SZLAKU. zabytkitechniki.pl (пол.). 4 січня 2021.
  69. ↑ Katowice na rowery. Trasy. katowice.eu (пол.).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Нікішовець