Мікіс Теодоракіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мікіс Теодоракіс
грец. Μίκης (Μιχαήλ) Θεοδωράκης
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'ягрец. Μίκης Θεοδωράκης
Дата народження29 липня 1925(1925-07-29)
Місце народженняХіос, Греція
Дата смерті2 вересня 2021(2021-09-02) (96 років)
Місце смертіАфіни, Греція[1]
Причина смертізупинка серця[2][3]
ПохованняGalatas Chanion Cemeteryd[4][5]
Роки активності19432009
ГромадянствоГреція Греція
Віросповіданняправославна церква
Професіякомпозитор
ОсвітаПаризька вища національна консерваторія музики й танцю і Афінська консерваторія[6]
ВчителіОлів'є Мессіан, Eugène Bigotd і Filoktitis Εkonomidisd
Інструментискрипка і фортепіано
Жанриопера, симфонія, Лаїко, éntekhnod, вокальна музика і Сиртакі
ЧленствоНародно-визвольна армія Греції, Академія мистецтва НДРd і Афінська академія
ПартіяЄдина демократична ліва партія, United Leftd, Комуністична партія Греції і Нова демократія
ЛейблиFolkways Records, Philips Recordsd, EMI, United Artists Recordsd, Polydor Records, RCA Victor[d] і Sirius[d]
Нагороди
ДітиGiorgos Theodorakisd і Margarita Theodorakisd
Брати, сестриGiannis Theodorakisd[7]
Автограф
www.mikis-theodorakis.net
CMNS: Файли у Вікісховищі

Мі́кіс Теодора́кіс (грец. Μίκης Θεοδωράκης; 29 липня 1925, Хіос — 2 вересня 2021, Афіни[8]) — один з найвидатніших сучасних грецьких композиторів, політик. Почесний член Афінської академії[9],[10].

1964 року спеціально для фільму «Грек Зорба» написав нині всесвітньо відому мелодію сіртакі — один з символів сучасної Греції.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Батько комозитора був вихідцем з острова Крит, мати народилась в Малій Азії. З дитинства хлопчик виявляв інтерес до музики, свої перші пісні він став складати, ще не вміючи грати на музичних інструментах. У віці 17 років організував у Пелопоннесському місті Триполі хор.

Під час Другої світової війни Теодоракіс брав участь у грецькому Русі Опору. Був схоплений фашистами і піддавався тортурам. Під час громадянської війни у Греції 1946—1949 рр. композитор був відправлений у заслання на острів Ікарія, а потім поміщений у концтабір на острові Макронісос, де також піддавався тортурам. Потім з 1954 по 1959 р. в Паризькій консерваторії навчався музичного аналізу у Олів'є Мессіана та диригуванню у Ежена Віго. Проживаючи у Франції, багато писав, зокрема поклав на музику кілька творів новогрецького поета, революціонера Янніса Ріцоса. До цього періоду відносяться камерні прелюдії і сонатіни, симфонічні твори та три балети.

В 1959 р. композитор повернувся до Греції. Організував оркестр в Афінах та Музичне товариство в Піреї. Займався також політичною діяльністю, зокрема був депутатом Грецького парламенту від партії «Нова демократія» (1964—1967). У квітні 1967 р. незабаром після перевороту, влаштованого «чорними полковниками», Теодоракіс пішов у підпілля, був членом Єдиної демократичної лівої партії. Полковники заборонили його музику, а невдовзі композитор потрапив до в'язниці, де провів п'ять місяців.

1968 р. його звільнили під тиском світової громадськості і відправили у заслання, але вже в 1969 р. помістили в концтабір Оропос (під Афінами). Проте за нього знову заступилися всесвітньо відомі діячі культури, зокрема, Д. Шостакович, Л. Бернстайна, А. Міллер, Г. Белафонте. Нарешті в квітні 1970 р. композитор був звільнений. З 1970 р. він жив і працював у Франції. У вигнанні він продовжував боротьбу, влаштовуючи концерти на користь борців з хунтою. Після падіння режиму полковників в липні 1974 Теодоракіс знову повернувся до Греції.

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

1974 року, одразу після повернення на батьківщину, Мікіс Теодоракіс балотувався в члени Грецького парламенту як кандидат об'єднаних лівих, але не був обраний. 1978 році пристав на пропозицію висуватись в мери Афін, але знову не був обраний.

1981 року вдається обраний членом Грецького парламенту від Комуністичної партії, переобраний від КПГ в 1985 році. 1990 року через розбіжності у переконаннях вийшов зі складу КПГ, зблизився із партією «Нова демократія», був міністром без портфеля в уряді Константіноса Міцотакіса.

1 грудня 2010 року Мікіс Теодоракіс оголосив про створення незалежного громадянського руху під назвою «Іскра» (грец. Σπίθα)[11].

Нагороди і премії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Πέθανε ο Μίκης Θεοδωράκης. Ένας μεγάλος Έλληνας.Αθήνα: Στάθης Τσαγκαρουσιάνος, 2021.
  2. Ο Μίκης Θεοδωράκης έφυγε σήμερα Πέμπτη 2 Σεπτεμβρίου 2021 και ώρα 08.35' από καρδιοαναπνευστική ανακοπή. — 2021.
  3. Συγκίνηση για την απώλεια του Μίκη Θεοδωράκη – Τριήμερο εθνικό πένθος στη χώρα — 2021. — ISSN 1108-9792
  4. Μίκης Θεοδωράκης: Στον Γαλατά Χανίων η ταφή του μεγάλου μουσικοσυνθέτηCNN Greece, 2021.
  5. Μίκης Θεοδωράκης: Την Πέμπτη στον Γαλατά Χανίων η κηδείαΗ Καθημερινή, 2021.
  6. Θεοδωράκης, Μίκης - Theodorakis, Mikis (1925 - 2021)Μεγάλη Μουσική Βιβλιοθήκη της Ελλάδος «Λίλιαν Βουδούρη».
  7. Πέθανε χτες, ο Γιάννης ΘεοδωράκηςΡιζοσπάστης, 1996.
  8. Помер грецький композитор Мікіс Теодоракіс /ВВС-Україна, 2.09.2021/. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 3 вересня 2021.
  9. Επίτιμο μέλος της Ακαδημίας Αθηνών ο Μίκης Θεοδωράκης. Архів оригіналу за 5 грудня 2013. Процитовано 5 грудня 2013.
  10. Μίκης Θεοδωράκης: Επίτιμο μέλος της Ακαδημίας Αθηνών - See more at: http://www.music.net.cy/easyconsole.cfm/page/read/n_id/19860#sthash.XWGDXvHm.dpuf. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 5 грудня 2013.
  11. Mikis Theodorakis Founds New Political Movement “Spitha”. Архів оригіналу за 7 лютого 2011. Процитовано 2 грудня 2010.
  12. Лауреаты Международной премии Андрея Первозванного «За Веру и Верность». 1993-2010 годы. Архів оригіналу за 21 квітня 2013. Процитовано 24 серпня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]