Музей Рахмі Коча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей Рахмі Коча
41°02′32″ пн. ш. 28°56′57″ сх. д. / 41.04227° пн. ш. 28.94926° сх. д. / 41.04227; 28.94926
Типмузей і private museumd
Назва на честьRahmi Koçd
Країна Туреччина[1]
РозташуванняHasköyd
Засновано13 грудня 1994
ДиректорRahmi Koçd
Сайтrmk-museum.org.tr/english/index.html
Музей Рахмі Коча. Карта розташування: Туреччина
Музей Рахмі Коча
Музей Рахмі Коча (Туреччина)
Мапа

CMNS: Музей Рахмі Коча у Вікісховищі

Музей Рахмі Коча на пристані Хаскьой у Стамбулі, затока Золотий Ріг, — промисловий музей на узбережжі. У 1994 році[2] бізнесмен Рахмі Коч відкрив музей турецької промисловості та транспорту. Це перший великий музей, присвячений історії промисловості та зв'язку.

У музеї часто проводяться конференції, концерти та спеціальні виставки. Однією з них є виставка зразків машин, створених за малюнками Леонардо да Вінчі, під назвою «Леонардо: виставка універсального генія», відкрита наприкінці 2006 року.[3]

Відділи

[ред. | ред. код]

Музей складається з трьох основних відділів: Ленгерхан, Корабельня та виставкова зона просто неба.

Ленгерхан

[ред. | ред. код]

Ленгерхан має вигляд місця, прикутого ланцюгом, який кинутий у море, і з якорем на кінці. Ця будівля у Хаскьої, одна з найвідоміших у Туреччині та Стамбулі, є однією із відділів музею з 1996 року. Вона збудована у 18 столітті, під час правління Ахмеда ІІІ, на фундаменті візантійської споруди XII століття. Була відновлена під час правління Селіма і після створення Республіки стала тютюновим заводом Cibali. Дах будівлі був серйозно пошкоджений пожежею у 1990 році. Вона залишалася покинутою до 22 серпня 1996 року, коли її придбав «Музей і культурний фонд Рахмі М. Коча».

Вид на музей з берега Золотого Рогу. Пристань Хаскьой праворуч, міст Золотий Ріг ліворуч (лютий 2013 року)

Однією з найвизначніших робіт у цьому відділі музею є дослідницькі інструменти та машини обсерваторії Канділлі університету Боазічі. Окрім будівлі Ленгерхан, де є літаки, локомотиви, історичні транспортні засоби, іграшки та моделі, друкарські машинки та комунікаційні пристрої, є ресторан із французькою кухнею під назвою «Café du Levant».

Корабельня

[ред. | ред. код]

Корабельня, яка наразі використовується як експозиційна площа музею Рахмі М. Коча, була побудована у 1861 році Компанією i Hayriye (сьогодні IDO) для обслуговування та ремонту поромів. Коли для музею було придбано корабельню, вона складалася з 14 будівель, столярних виробів та саней.

Експонати, представлені у цьому відділі, — це колекція морського флоту, предмети комп'ютерної історії, мотоцикли та велосипеди, кінні вагони, класичні машини, залізничний транспорт, сільськогосподарські об'єкти, фабрика оливкової олії та підводна колекція. Також у цьому відділі знаходиться галерея Рахмі Коча.

Зовнішня виставкова зона

[ред. | ред. код]

Окрім організації заходів на передньому подвір'ї на березі Золотого Рогу, експонуються літак Дуглас DC-3, підводний човен TCG Uluçalireis, паровий буксир Vernicos Irini та промислові археологічні приклади. Також є конференц-зал на 130 місць, базар, човни та корабельні машини.

Артефакти

[ред. | ред. код]
Підводний човен TCG Uluçalireis, (музей Рахмі М. Коча, Золотий Ріг)

Основна колекція музею з тисячі важливих предметів, насамперед промисловості та транспорту, складається з наступного:

  • Підводний човен TCG Uluçalireis
  • Рентгенівський інструмент «Альбіон» 1917 року
  • Автомобіль-амфібія «Amphicar» 1961 року
  • Парова машина Мальдена 1898 року
  • Фабрика оливкової олії
  • Традиційні магазини
  • Вагон султана
  • Локомотив G10
  • Катер Riva Aquarama
  • Запатентована модель Томаса Едісона
  • Літак Douglas DC-3 «Dakota»
  • Паровий апарат «SS Kalender»
  • Бомбардувальник B-24 «Hadley's Harem»

Зображення

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Музей Çengelhan Rahmi Koç

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. GeoNames — 2005.
  2. Tarihçe. Rahmi M. Koç Müzesi. Архів оригіналу за 26 Kasım 2015. Процитовано 30 березня 2015.
  3. NTVMSNBC — Da Vinci'nin makineleri İstanbul'da. Архів оригіналу за 26 вересня 2007. Процитовано 10 травня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]