Партикуляризм

Партикуляризм (від лат. particula — невелика частина, лат. particularis — частковий) — прагнення до відокремлення. Партикуляризм зустрічається в різних областях. В українській мові цей термін найбільш широко використовується в політиці і позначає — переслідування окремими частинами держави особистих інтересів, на шкоду інтересам загальнодержавним.

Етичний партикуляризм

Точка зору, що заперечує існування загальних моральних принципів. Її прихильники рекомендують приймати етичні судження лише на розгляді окремих випадків (наприклад, не може бути загальних тверджень «вдарити жінку — аморально» або «допомогти людині — благо»). Партикуляризму протиставляється Принципалізм, який засновує свої судження на добре відомих теоріях (наприклад деонтології, утилітаризму. Партикуляризм же стверджує, що не існує загальних принципів, які можна застосувати до будь-якого окремого випадку.

Політичний партикуляризм

У широкому значенні партикуляризм являє собою відстоювання окремими соціальними, етнічними, релігійними групами в державі своїх особистих інтересів, на шкоду інтересам всього співтовариства або держави в цілому. У більш вузькому значенні, цей термін використовується для позначення політичної тенденції окремих областей держави до самостійного політичного життя

Партикуляризм як термін широко застосовується в історичній літературі, особливо середніх віків і позначає політичну роздробленість, характерну для певного періоду розвитку феодальної держави, пов'язану з прагненням феодальних сеньйорів і міст до можливо більшої політичної, адміністративної і судової самостійності. Класичним прикладом подібних відцентрових прагнень є майже вся історія Священної Римської імперії.

У політології під партикуляризмом можуть розуміти маргінальні ідеологічні течії. Тут йому протиставляють плюралізм.

Літературний партикуляризм

У художній літературі, поезії пильну увагу приділяють до деталей, з метою впливати на почуття і передати реальність, що відбувається.