Меринос

Австралійський меринос

Австралійський меринос — порода тонкорунних овець, виведена в Австралії. Основою стали мериносові вівці, завезені у XVIII столітті з Англії, Іспанії та Німеччини. Пізніше для схрещування використовувалися французькі рамбульє і американські вермонти. У результаті створено кілька типів тонкорунних овець, що мають істотні відмінності за екстер'єром і якістю вовни. В Австралії мериноси становлять 80 % усього поголів'я овець. Як поліпшувачів австралійського мериноса використовують у багатьох країнах. У СРСР з участю австралійського мериноса виведена грозненська порода овець.

Різновиди

• Тип файн — вівці безскладчаті, з дуже тонкою вовною — 70-ї якості і вище. Жива маса (широко поширений термін «жива вага») баранів близько 70 кг, маток 35—40 кг. Поширені у районах з відносно низькою температурою і великою кількістю опадів.
• Тип медіум («пепіно» і «нонпепіни») — вівці з 2—3 складками. Вовна 64—66-ї якості. Жива маса баранів 75—85 кг, маток 40-44 кг. Розводяться на родючих сухих рівнинах.
• Тип стронг — найбільші вівці. Вовна 60—58-ї якості. Жива маса баранів 80—95 кг, маток 42—48 кг. Настриг вовни з баранів австралійського мериноса 9—10 кг, найбільший до 20 кг, з маток 4—5 кг, найбільший до 10 кг.

Вовна

Спільним для овець всіх типів є висока якість вовни. З вовни мериноса виробляють різний спортивний одяг в основному термобілизну. Переваги вовни з мериноса:

• М'яка шовковиста на дотик
• Терморегуляція
• Відведення поту
• Повітропроникність
• Антибактеріальність
• Антиалергеність
• Захищає від УФ-випромінювання
• Пустотіле волокно

Див. також

• Шрек (вівця)

Література

• Иванов М. Ф., Полн. собр. соч., т. 4, М., 1964, с. 244—46;
• Руководство по разведению животных, пер. с нем., т. 3, кн. 2, М., 1965;
• Есаулов П. А., Методы повышения продуктивности овец в Австралии, М., 1967.
• Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978.

Посилання

• Австралійський меринос // ВУЕ