Марія ван Керхове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія ван Керхове
Ім'я при народженніангл. Maria Rosanne DeJoseph
Народилася20 лютого 1977(1977-02-20) (47 років)
Нью-Гартфорд, Онейда, Нью-Йорк, США
Країна США
Місце проживанняЖенева
Камбоджа
Діяльністьепідеміологиня
Галузьemerging communicable diseased і зооноз
Alma materLondon School of Hygiene & Tropical Medicined (березень 2009), Stanford University School of Medicined (червень 2000) і Корнелльський університет (травень 1999)
ЗакладІнститут Пастера в Камбоджі[1], Імперський коледж Лондона[2], Всесвітня організація охорони здоров'я[3], Інститут Пастера[4], Exponents (United States)d[5] і Stanford University School of Medicined[6]
Роки активності2006 — тепер. час
У шлюбі зNeil James Van Kerkhoved

Марія ДеДжозеф ван Керхове (англ. Maria DeJoseph Van Kerkhove, нар. 20 лютого 1977, Нью-Гартфорд) — американська лікар-інфекціоніст та епідеміолог. Ван Керхове має досвід роботи з патогенними мікроорганізмами високої небезпеки, та спеціалізується на нововиниклих і рекурентних небезпечних інфекційних захворюваннях, і працює в Програмі надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров'я Всесвітньої організації охорони. здоров'я (ВООЗ).[7] Марія ван Керхове є технічним керівником реагування на COVID-19 і керівником відділу нових хвороб і зоонозів у ВООЗ.[8][9]

Ранні роки і навчання

[ред. | ред. код]

Марія ван Керхове народилася як Марія Розанна ДеДжозеф у Нью-Гартфорді в штаті Нью-Йорк.[10][11][12][13] У 1999 році вона отримала ступінь бакалавра біологічних наук у Корнельському університеті.[14][15]

У 2000 році вона отримала ступінь магістра з епідеміології в медичній школі Стенфордського університету. У 2009 році здобула ступінь доктора філософії з епідеміології інфекційних захворювань у Лондонській школі гігієни та тропічної медицини, де вона написала дисертацію про пташиний грип у Камбоджі.[16]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Марія ван Керхове розпочала свою дослідницьку кар'єру під час навчання в Корнельському університеті. Вона працювала науковим співробітником в американського біохімка Елоя Родрігеса, вивчаючи лікарські рослини басейну Амазонки. Ще навчаючись у магістратурі, вона продовжила роботу як науковий співробітник в медичній школі Стенфордського університету.

З 2000 по 2005 рік Ван Керкхове працювала старшим епідеміологом у медичній практиці компанії «Exponent» у Нью-Йорку. Після цього з 2006 по 2008 рік вона працювала епідеміологом в Інституті Пастера в Камбоджі, проводячи польові дослідження H5N1 для свого дослідження на звання доктора філософії.

З 2009 по 2015 рік Ван Керкхове була старшим науковим співробітником Центру аналізу медичних досліджень та моделювання спалахів схороб при Імперському коледжі Лондона. Вона спеціалізувалась на Еболі, Марбурзі, грипі, менінгіті, MERS-CoV і жовтій гарячці.[17] У квітні 2009 року вона почала працювати технічним консультантом Всесвітньої організації охорони здоров'я у кластері глобальних можливостей, оповіщення та реагування. У 2013 році вона була технічним консультантом ВООЗ як член робочої групи з MERS-CoV.[18]

З 2015 по 2017 рік ван Керкхове очолювала робочу групу з розслідування спалахів у Центрі глобального здоров'я Інституту Пастера, проводячи польові дослідження навколишніх зоонозів, респіраторних вірусів і нових/рецидивних вірусів, таких як вірус Зіка, MERS-CoV, Ебола і Марбург.[19] Вона спеціалізувалась на польових дослідженнях для збору даних про високопатогенний пташиний грип H5N1 (HPAI/H5N1), зосереджуючись на ризиках передачі від птиці до людини.[17]

Ван Керкхове є почесним лектором Імперського коледжу Лондона з 2015 року.[17] З березня 2017 року вона є науковцем, технічним керівником відділу MERS-CoV у ВООЗ у Женеві в Швейцарії. На 2023 рік вона очолювала відділ нових хвороб і зоонозів у Програмі ВООЗ з надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров'я. Вона також була керівником технічних і медичних операцій з COVID-19. У рамках своєї роботи з ВООЗ Ван Керкхов виступала на регулярних прес-конференціях ВООЗ щодо пандемії COVID-19.[8][20] На них ван Керхове дала відповіді на типові запитання про пандемію. Ван Керхове провела 2 тижні в Китаї в лютому 2020 року, щоб краще зрозуміти пандемію COVID-19 і зрозуміти, як Китай намагається контролювати поширення хвороби.[7]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Марія ван Керхове живе в Женеві зі своїм чоловіком Нілом і двома синами.[12]

Вибрані праці та публікації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  2. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  3. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  4. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  5. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  6. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  7. ↑ а б Kuzmanovic, Aleks; Van Kerkhove, Dr Maria (17 березня 2020). Q&A on Coronavirus - COVID-19 with WHO's Dr Maria Van Kerkhove. World Health Organization (WHO). (англ.)
  8. ↑ а б Lovelace, Berkeley Jr.; Higgins-Dunn, Noah; Feuer, William (16 березня 2020). WHO considers 'airborne precautions' for medical staff after study shows coronavirus can survive in air. CNBC (англ.).
  9. ↑ Martin, Rachel; Van Kerkhove, Maria (20 березня 2020). What Has The WHO Learned Since The COVID-19 Outbreak Began?. NPR (англ.).
  10. ↑ Segelken, Roger (10 січня 1997). Cornell student ethnobotany expeditions to Amazon, Yucatan may yield secrets of Indian herbal medicines. Cornell Chronicle. Процитовано 9 червня 2020. (англ.)
  11. ↑ Finding Joy. Cornell74.org. Cornell Class of 1974. 22 квітня 2020. Процитовано 9 червня 2020. (англ.)
  12. ↑ а б 2017 Institut Pasteur – OMI Seminar in Pandemics (PDF). Institut Pasteur. серпень 2017. Архів оригіналу (PDF) за 11 квітня 2020. Процитовано 13 вересня 2023. (англ.)
  13. ↑ Wilson, Reid (20 квітня 2020). EXCLUSIVE: Meet the top American fighting COVID-19 at WHO. The Hill. Процитовано 9 червня 2020. (англ.)
  14. ↑ Price, Dalton (25 березня 2020). Letter to the Editor: Let's Not Forget the Women, Van Kerkhove '99 Leads Global COVID-19 Response. The Cornell Daily Sun. (англ.)
  15. ↑ Home - Dr Maria D Van Kerkhove. www.imperial.ac.uk. Процитовано 14 лютого 2022. (англ.)
  16. ↑ Van Kerkhove, Maria D (2009). H5N1/Highly Pathogenic Avian Influenza in Cambodia: Evaluating poultry movement and the extent of interaction between poultry and humans (PDF) (PhD thesis). London: University of London: London School of Hygiene & Tropical Medicine. doi:10.17037/PUBS.00682389. Архів оригіналу (PDF) за 13 квітня 2020. Процитовано 24 березня 2020. (англ.)
  17. ↑ а б в Dr Maria D Van Kerkhove, Faculty of Medicine, School of Public Health - Honorary Lecturer. Imperial College London. Процитовано 25 березня 2020. (англ.)
  18. ↑ WHO: Biographies of the members of, and advisers to, the IHR Emergency Committee concerning Middle East respiratory syndrome coronavirus (MERS-CoV): Dr Maria Van Kerkhove, Head, Outbreak Investigation Task Force, Center for Global Health, Institut Pasteur, Paris, France. World Health Organization. Процитовано 20 березня 2020. (англ.)
  19. ↑ Member: Project Manager - Alumni Maria Van Kerkhove. 2008. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. (англ.)
  20. ↑ COVID-19 – Virtual Press conference 18 March, 2020 (PDF). World Health Organization. 18 березня 2020. (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_ван_Керхове&oldid=41120386