Мартин скельний
| Мартин скельний | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Larus michahellis Naumann, 1840 | ||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Larus argentatus michahellis Naumann, 1840 Larus cachinnans michahellis Naumann, 1840 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Мартин скельний[2] (Larus michahellis) — вид мартинів з роду Larus. Поширений у Середземноморському регіоні.
Мартин скельний довжиною 52-58 див, розмах крил становить 120—140 див. Статевий диморфізм відсутній. У дорослих птахів у шлюбному вбранні голова чисто біла також як шия, потилиця, вся нижня сторона та хвіст. Дзьоб та райдужини жовтого, а навколоочне кільце червоного кольору. Ноги жовті. Верхня частина тіла світло-сіра.
Молоді птахи мають сіро-буре оперення. Пір'я верхньої частини тіла темно-коричневе зі світлими кромками. Крила чорно-коричневі. Гузка та основа хвоста білі. Груди та бічні сторони вкриті бурими плямами, черево та підхвість білі. Дзьоб чорний, ноги тілесного кольору, райдужини темні.
Мартин скельний поширена від Макаронезії на схід до узбережжя Піренейського півострова та Біскайської затоки. Ареал виду охоплює узбережжя Середземного моря до Адріатики і на південь до Тунісу, Пелагських островів і Мальти, Егейське море, Крит і Кіпр і простягається вздовж Дарданелл, Мармурового моря і Босфору до Чорного моря, де вид зустрічається в західній частині, вгору по течії Дунаю а також на південно-східному узбережжі. Є невеликі гніздові популяції в Мавританії, Лівії, Ізраїлі та Єгипті. Також на півночі Західної та Центральної Європи є розсіяні колонії або окремі гніздування, наприклад у Швейцарії, південній Німеччині, Австрії, Польщі, Словаччині, Нідерландах та Великій Британії.
Мартин гніздиться на скелястому узбережжі або на скелястих і піщаних островах неподалік узбережжя, а також на островах з наносним ґрунтом або високою рослинністю, в лагунах, на соляних ставках та естуаріях. Іноді вид гніздиться на дахах будівель, розташованих біля узбережжя сіл, міст та портів, наприклад, у Стамбулі та Болгарії.
Поза періодом гніздування чайка мешкає переважно на узбережжі, де вона шукає харчування у відкритому морі чи рибальських гаванях чи пляжах. У глибині материка вона ведеться, головним чином, уздовж річок, а також на сільськогосподарських угіддях, біля водоймищ і на звалищах сміття.
Мартин скельний гніздиться на чорноморському узбережжі Криму.[3] У 2023 році бродяжного птаха спостерігали у Чорнобильському біосферному заповіднику, куди він залетів з Балтійського регіону. [4]
Спектр харчування так само різноманітний, як, наприклад, у мартина сріблястого. Більшу частину харчування складають риби та каракатиці, меншу — молюски та ракоподібні. Крім того, наземні тварини від равликів до дрібних ссавців, а також зерно, маслини, інжир, тощо також мають значення.
- ↑ BirdLife International (2019). Larus michahellis: інформація на сайті МСОП (англ.) 12 березня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Средиземноморская чайка (Larus michahellis). Птицы Европейской России. erbirds.ru. Процитовано 8 серпня 2022.
- ↑ У Чорнобильській зоні помітили нового птаха. ФОТО
- Klaus Malling Olsen, Hans Larsson. Gulls of Europe, Asia and North America, Helm Identification Guides, Christopher Helm, London 2003, ISBN 978-0-7136-7087-5 .
- Urs N. Glutz von Blotzheim, KM Bauer/Handbuch der Vögel Mitteleuropas, Band 8/I, Charadriiformes (3. Teil), Schnepfen-, Möwen- und Alkenvögel, AULA-Verlag, ISBN 3-923527-00-4 .
- Pierre-Andre Crochet, Jean-Dominique Lebreton, Francois Bonhomme. Systematics of big white-headed gulls: Patterns of mitochondrial DNA variation in western European taxa, The Auk 119 (3), 2002: S. 603—620.
- Mediterranean Yellow-legged Gull — Larus michahellis, Svetla Dalakchieva
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |