Очікує на перевірку

Мартинюк Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартинюк Микола Іванович
Микола Мартинюк на презентації власної збірки «Світ за Брайлем» у Луцьку (2012)
ПсевдонімВіктор Березнюк
Народився14 березня 1971(1971-03-14) (53 роки)
СРСР с. Залібівка Здолбунівського району Рівненської області, УРСР
ГромадянствоСРСР СРСР → Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник, літературний критик, перекладач, журналіст, науковець, педагог, видавець
Сфера роботипроза[1], поезія[1], переклад[1], літературна критика[1], видавнича справа[1], журналістика[1] і журналіст[1]
Мова творівукраїнська
Роки активності1988 — до сьогодні
Жанрпоезія, історична проза, літературознавство
Magnum opus«Під мурами твердині»,
«Світ за Брайлем»
ЧленствоНаціональна спілка журналістів України
НагородиЛауреат Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя («Тріумф») (2007), Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2016), Премії імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні», Премії імені Галшки Гулевичівни «за видання українською мовою серії книг зарубіжних авторів» (2020), літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського (2021),

Всеукраїнської премії імені Михайла Коцюбинського (2022),
Дипломант Міжнародного конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова» (2012)

та ін.

Микóла Івáнович Мартиню́к (нар. 14 березня 1971, с. Залібівка Здолбунівського району Рівненської області, УССР)  — український письменник, літературний критик, перекладач, журналіст, науковець, педагог, видавець.

Автор поетичних перекладів з білоруської, болгарської, польської, чеської та російської мов. Поезії перекладені білоруською, болгарською, грецькою, англійською, польською та російською мовами.

Лауреат Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя («Тріумф») (2007), Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2016), Премії імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» (2017), Премії імені Галшки Гулевичівни «за видання українською мовою серії книг зарубіжних авторів» (2020), літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського (2021), Всеукраїнської премії імені Михайла Коцюбинського (2022),

Кандидат філологічних наук, доцент.

Член Національної спілки журналістів України із січня 2000 р. та Національної спілки письменників України з 15 жовтня 2014 р. Заступник голови ВОО НСПУ з 23 лютого 2018 р. Засновник і директор ПВД «Твердиня» (2004—2018).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 березня 1971 року в с. Залібівка Здолбунівського району Рівненської області.

Протягом 1986—1990 рр. навчався в Луцькому педагогічному училищі ім. Ярослава Галана (нині — Луцький педагогічний коледж). 1990 року вступив до Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки (з 1993 р. — Волинський державний університет (ВДУ) ім. Лесі Українки) на факультет україністики, який закінчив у 1995 році.

Упродовж 1995—1998 рр. навчався в аспірантурі при ВДУ ім. Лесі Українки. Навчання у вузі й аспірантурі поєднував із журналістською практикою.

1991—1993 рр. працював у редакції газети «Педагог» Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки,
1993—1996 рр. — на посадах редактора та співредактора часопису «Альма-матер» ВДУ ім. Лесі Українки, а також — диктором Луцької міськрайонної редакції радіомовлення (1995—1996).
1995—1998 рр. — автор пізнавально-інформаційної передачі «Книгозбірня» на радіостанції «Луцьк» та Волинському радіо, з 2003 року — пізнавально-літературної програми «Фоліант», з 2004 року — літературно-мистецької програми "Книгозбірня «Фоліанта», 2006 року — тематичної радіопрограми "Літературна студія «Досвітні огні», 2007 року — "З книжкової скрині видавництва «Твердині» на Волинському радіо.
1998—1999 рр. завідував музеєм Лесі Українки при ВДУ.
З жовтня 1999 р. працював викладачем кафедри української та зарубіжної філології, реорганізованої 2000 р. у кафедру журналістики, відтак до червня 2013 р. включно — доцентом кафедри журналістики ПВНЗ «Луцький гуманітарний університет» (до 2004 р. — Вища школа «Луцький гуманітарний університет»).

З квітня 2000 р. до серпня 2008 р. завідував цією кафедрою. З листопада 2008 р. до серпня 2011 р. — доцент кафедри української літератури Волинського національного університету ім. Лесі Українки.

З листопада 2011 р. — викладач циклової комісії словесних дисциплін Луцького педагогічного коледжу. Читає курси «Українська література», «Література рідного краю», «Дитяча література». З вересня 2013 р. — завідувач кафедри словесних дисциплін, а із січня 2021 р.  до серпня 2023 р. — завідувач кафедри філології Луцького педагогічного коледжу. У квітні 2019 р. як педагога-практика повторно атестовано за кваліфікаційною категорією «спеціаліст вищої категорії» та присвоєно педагогічне звання «викладач-методист».

Викладав редакторську майстерність, керував науковими роботами і виробничою практикою в Інституті філології та журналістики Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки.
З жовтня 2004 р. — засновник і директор ПП «Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня».

Позаштатний літературний редактор видавництва «Клуб сімейного дозвілля» (2016—2019).

У квітні 2000 р. в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України захистив кандидатську дисертацію на тему «Своєрідність художнього втілення національної ідеї у творчості Володимира Самійленка». Вчене звання доцента присвоєно у січні 2011 р.

Член Національної спілки журналістів України (2000) (голова первинного журналістського осередку Волинського національного університету ім. Лесі Українки).
Член Волинського Академічного Дому (Академії наук вищої освіти України) — з часу його заснування у березні 1995 року.

З квітня 2011 року — член Міжнародного громадського об'єднання «Волинське братство».
Член журі Волинського обласного літературно-мистецького конкурсу «Неповторність» (2004—2021), почесний член журі Міжнародного конкурсу романів, п'єс, кіносценаріїв та пісенної лірики про кохання «Коронація слова» у номінації «Романи» (2011—2019). Паралельно ще й експерт Всеукраїнського конкурсу романів, п'єс, кіносценаріїв та пісенної лірики про кохання «Коронація слова» у тій самій номінації (2013).

Учасник у складі Волинської делегації VII (2014), VIII (2017) та Х (2018) чергових і позачергових з'їздів письменників України.
Постійний учасник міжнародних і регіональних книжкових ярмарків і форумів, учасник, ініціатор і організатор багатьох літературно-мистецьких і наукових імпрез (творчих зустрічей, презентацій, фестивалів, круглих столів, конференцій, семінарів тощо), 2007—2011 й 2019 років — член експертної ради з питань видавничої справи Волинської обласної державної адміністрації.

Дружина — Лариса Петрівна Мартинюк — педагог Луцької спеціалізованої школи І–III ступенів № 1 Луцької міської ради Волинської області, літературний редактор газети «Вісник+К».

Творчі здобутки

[ред. | ред. код]

Поетичні добірки, публіцистика та переклади в альманахах:

  • «Струни життя» (1999),
  • «Світязь» (2000, 2006, 2015—2020)
Прозова книга Миколи Мартинюка, яка була відзначена дипломом на конкурсі «Коронація слова»

Публікації в антологіях:

  • «Кіт Матіфас та інші» (2008),
  • «Луцький замок у мистецькому просторі України» (2012),
  • «Помежи словом і століттями» (2016),
  • «Вільний вітер/Волен вятър» (укр.-болг., 2017),
  • «Ако търсиш любов» (болг., 2018),
  • «Антологія сучасної української літератури: Армія. Мова. Віра» (2019),
  • «Далягляды'19: замежная літаратура» (білорус., 2019),
  • «Цветя от ангели» (болг., 2019),
  • «Антологія літератури письменників Волині „Під Лесиним небом“» (2019),
  • «20th Jubilee antology» (США, 2020),
  • «ЖЫВЕ БЕЛАРУСЬ! За нашу і вашу свободу! : Антологія сучасної білоруської поезії» (2020)

Наукові та літературно-критичні публікації у фахових виданнях:

  • «Слово і час»,
  • «Філологічні студії»,
  • «Проблеми славістики»,
  • «Сіверянський літопис»,
  • «Мова та історія» (переклади),
  • «Бористен» (переклади),
  • Літературно-мистецький журнал «Терен»,
  • Часописи «Форма(р)т», «Книжник-Review», «Золота пектораль», «Яровиця», «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Літаратурная Белорусь» (поезія в пер. Аксани Спринчан), «Словото днес» (Болгарія, поезія в пер. Димитра Христова), «Знаци» (Болгарія, поезія в пер. Елки Няголової), «Ciechanowskie Zeszyty Literackie» (Польща, поезія в пер. Павла Крупки), «Hybryda» (Польща, поезія в пер. Марека Вавжинського), «Wytrych» (Польща, поезія в пер. Лілі Гелени Метрики), «3η Χιλιετία» (Греція, поезія в пер. Павла Крупки).
  • Всеукраїнська, обласна, міська і районна періодика.

Доробок представлено у всеукраїнському виданні «Сучасна література рідного краю: посібник серії „Шкільна бібліотека“ для 5–7 класів закладів загальної середньої освіти» (2020).

Працює над укладанням нового біобібліографічно-хрестоматійного проекту «Літературна мапа Волині».

Автор поетичних та прозової книжок:

  • «Одинадцята заповідь» (1997),
  • «Грибний дощ» (2004),
  • «На святого Миколая» (2006),
  • «Світ за Брайлем» (2012),
  • «Під мурами твердині» (2012),
  • «Над Світязем ранок» (2013, музика Мирослава Стефанишина),
  • «Або… або…» (2014),
  • «Сага за свещи» (2017, Софія, Болгарія, в пер. Димитра Христова)

Книги перекладів:

Наукових:

  • «Хрестоматія української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–19391, 1941—1944 рр.» (2005, у співавт. з Ігорем Павлюком),
  • Монографії: «Національна ідея в життєтворчості Володимира Самійленка» (2009)

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ «За відкриття нових імен у вітчизняній літературі»
  3. ↑ «За значний внесок у пропаганду української літератури»
  4. ↑ «За вагомі заслуги в справі розвитку вищої освіти Волині, особисті досягнення у впровадженні нових педагогічних технологій та розвитку науково-дослідної роботи в системі вищої освіти регіону»
  5. ↑ «За багаторічну творчу працю, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток інформаційного простору в області»
  6. ↑ «За багаторічну творчу працю, вагомий особистий внесок у літературно-мистецьке життя Волині та відродження одвічної традиції живого звучного поетичного слова»
  7. ↑ «За популяризацію історико-культурної спадщини, пам'яток містобудування і архітектури»
  8. ↑ "За збірку «Світ за Брайлем» як найкращу в номінації «Поезія» за підсумками обласного конкурсу «Світ Волинської книги — 2012»
  9. ↑ «За сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у справу навчання і виховання молоді, підготовку кваліфікованих педагогічних кадрів»
  10. ↑ "За історичну повість «Під мурами твердині» як найкращу в номінації «Література для дітей» і в номінації «Найкращий працівник видавництва» за підсумками обласного конкурсу «Світ Волинської книги — 2014»
  11. ↑ «За принос в литературното творчество и популяризирането на българската литература в Украйна»
  12. ↑ «За активну громадську позицію, участь у підготовці і проведенні XVIII Всеукраїнської виставки-форуму „Українська книга на Одещині“, вагомий особистий внесок у збереження та примноження духовного й культурного надбання українського народу»
  13. ↑ «За патріотизм, громадську активність та самовідданість, спрямовані на розвиток державності України»
  14. ↑ Названо лауреатів Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за 2016 рік. Жінка-УКРАЇНКА. 22 серпня 2016. Архів оригіналу за 12 листопада 2016.
  15. ↑ Названо цьогорічних лауреатів премії імені Якова Гальчевського. Буквоїд. 24.01.2017. Архів оригіналу за 26 січня 2017.
  16. ↑ Названі перші лауреати премії імені Галшки Гулевичівни. Суспільний кореспондент. 09.05.2020. Архів оригіналу за 16 травня 2020.
  17. ↑ «За плідну творчу працю, високу професійну майстерність, популяризацію українського слова та з нагоди 40-річчя Волинської обласної організації Національної спілки письменників України»
  18. ↑ Комітет з присудження обласних іменних премій у галузі літератури, культури і мистецтва повідомляє. 25.08.2021. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |2= (довідка)
  19. ↑ «За багатолітню творчу працю, високі досягнення у науковій діяльності в літературній галузі, вагомий особистий внесок у розвиток української гуманітаристики та на честь 30-ї річниці отримання статусу незалежної Національної спілки письменників України»
  20. ↑ На Вінниччині відзначили лауреатів премії імені Михайла Коцюбинського та учасників літературного конкурсу. 16.09.2022. Архів оригіналу за 20 вересня 2022. Процитовано 5 жовтня 2022. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |2= (довідка)

Джерела

[ред. | ред. код]

Додаткова інформація про Миколу Мартинюка

[ред. | ред. код]
  • Мартинюк Микола Іванович [1] [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
  • Микола Мартинюк: «В самісінькому серці Великої Волині» [2]
  • Тарасевич Д. Книги-скарби народжуються на Волині. Допомагає «Твердині»… Григорій Сковорода [3]
  • У Спілці письменників знову поповнення [4]
  • «Світ за Брайлем» за Миколою Мартинюком [5]
  • Криловець Анатолій. Non bovi — буй-тур! [6] [Архівовано 14 травня 2013 у Wayback Machine.]
  • Куява Жанна. Дорослим підліткам присвячується… [7] [Архівовано 28 лютого 2013 у Wayback Machine.]
  • Баран Євген. Так вже назначено: світ пізнавати наосліп [8] [Архівовано 21 серпня 2013 у Wayback Machine.]
  • Соловей Олег. Репортаж із Задзеркалля [9] [Архівовано 12 липня 2014 у Wayback Machine.]
  • Соловей Олег. Там десь далеко на Волині [10] [Архівовано 9 вересня 2015 у Wayback Machine.]
  • Федюк Тарас. «Важкість» сприйняття: рецензія на «Під мурами твердині» Миколи Мартинюка [11] [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.]
  • Генчев Славимир. Човек прилича на своя бог [12] [Архівовано 24 вересня 2017 у Wayback Machine.]
  • Радомська Ольга. Микола Мартинюк: «Моя повість — для вдумливого неквапливого сприйняття» [13] [Архівовано 14 грудня 2013 у Wayback Machine.]
  • Рєпіна Ольга. Історія промовляє до сучасників… // Рєпіна О. Наш засіб Макропулоса / О. Г. Рєпіна. — Х. : Мачулин, 2015. — С. 105—107.
  • Клименко Олександр. Микола Мартинюк: «Творчість — це прагнення по-своєму прочитати світ» [14] [Архівовано 30 червня 2019 у Wayback Machine.]
  • Мартинюк Микола Іванович // Академія наук вищої освіти України: довідник. — К. : Дніпро — ТОВ «Брама–V», 2012. — С. 408.
  • Мартинюк Микола. Одинадцята заповідь: поезії [текст] / М. І. Мартинюк ; ред. В. Вербич ; худ. В. Фрадинський. — К. : Європа, 1997. — 92 с.
  • Мартинюк Микола. Сага за свещи: стихове / Микола Мартинюк ; превод от украински Димитър Христов. — София: Мултипринт, 2017. — 76 с.
  • Мартинюк Микола. Світ за Брайлем: поезії [текст] / М. І. Мартинюк. — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2012. — 128 с.
  • Мартинюк Микола. Під мурами твердині: історична повість: [для серед. і ст. шк. віку] [текст] / М. І. Мартинюк ; худ. А. П. Гупало. — Луцьк : ПВД «Твердиня», 2012. — 128 с.
  • Денисюк Володимир. Мартинюк Микола Іванович // Денисюк В. Журналістика Волині: факти й імена / В. Т. Денисюк. — Луцьк: Надстир'я, 2005. — C. 116.
  • Пащук Іван. Мартинюк Микола Іванович // Пащук І. Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини / І. Г. Пащук. — Рівне: Волинські обереги, 2005. — C. 118.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мартинюк_Микола_Іванович&oldid=42808114