Очікує на перевірку

Мар'яненко Іван Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мар'яненко Іван Олександрович
Іван Мар'яненко
Іван Мар'яненко
Іван Мар'яненко
Народився28 травня 1878(1878-05-28)
хутір Сочеванов
Помер4 листопада 1962(1962-11-04) (84 роки)
Харків, УРСР
ПохованняМіське кладовище № 2
Національністьукраїнець
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністьактор, режисер, педагог
Відомі учніГалицький Володимир Олександрович, Карпенко Костянтин Миколайович, Шестопалов Володимир Мусійович і Коваленко Олена Дмитрівна
ЗакладХарківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка
ДружинаПолянська-Карпенко Ольга Петрівна
Батькибатько Олександр Лукич Петлішенко
IMDbID 1132793
Нагороди та премії

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Іва́н Олекса́ндрович Мар'я́ненко (справжнє прізвище — Петлішенко; нар. 28 травня (9 червня) 1878, хутір Сочеванов, поблизу с. Мар'янівки — пом. 4 листопада 1962, Харків) — український актор, режисер, педагог. Народний артист СРСР (1944).Народний артист Української РСР (1940). Лауреат Сталінської премії (1947).

Життєпис

[ред. | ред. код]
Будинок у Харкові де жив Іван Мар'яненко
Меморіальна дошка у Харкові на будинку, в якому жив Іван Мар'яненко

Сценічну діяльність почав 1895 року в Києві в трупі свого дядька — М. Кропивницького, де працював до 1898 року. Грав у трупах О. Суслова (1899—1906), Ф. Волика (1903—1904), театрі Миколи Садовського (1906—1914).

Від 1915 очолював Товариство українських акторів, 1917 р.— директор і режисер Національного зразкового театру, 1918 р. — актор Державного драматичного театру; 1919—1923 рр. — комісар Першого театру Української Радянської Республіки ім. Шевченка (всі — у Києві).

У його труппі брав участь у 1918 році отаман Роман Самокиш[1]

У 1923 р. вступив до мистецького об'єднання «Березіль» (з 1926 р. — у Харкові, з 1935 р. — Харківський український драматичний театр імені Тараса Шевченка), де працював до 1958 р.

Родинні зв'язки

[ред. | ред. код]

Його батько — Олександр Лукич Петлішенко — рідний брат М. Л. Кропивницького, молодший його років на вісім. Він мав прізвище своєї матері Петлішенко.[2]

Рідний брат Івана — Петлішенко Марко Олександрович. Двоюрідний брат — Сочеванов Микола Іванович, син Ганни Луківни Кропивницької.

Чоловік української співачки Полянської-Карпенко Ольги Петрівни.

Викладацька кар'єра

[ред. | ред. код]

Викладав (з перервами) у Київській музично-драматичній школі М. В. Лисенка та Музично-драматичному інституті ім. М. В. Лисенка (1907—1926), у Харківському музично-драматичному інституті (1944—1961).

З 1946 року — професор. Серед учнів:

Творчість

[ред. | ред. код]

Твори: Автор книг «Минуле українського театру» (1953), «Сцена, актори, ролі» (1964).

Вистави: «Блакитна троянда» Лесі Українки, «Казка старого млина» С. Черкасенка (обидві — 1915), «Оборона Буші» М. Старицького (1917) та ін.

Ролі (понад 300): Хома Кичатий («Назар Стодоля» Шевченка), Гонта («Гайдамаки» за Шевченком), Омелько («Мартин Боруля» Карпенка-Карого), Дон Жуан («Камінний господар» Лесі Українки), Ярослав («Ярослав Мудрий» Кочерги), Жадов («Тепленьке місце» О. Островського), Тартюф («Тартюф» Мольєра).

Знімався у фільмах «Злива» (1929), «Фата моргана» (1931), «Коліївщина» (1933), «Прометей» (1936).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Отаман Роман Самокиш (1885-1971) |Українські отамани | Визвольні змагання | Шлях до незалежності (укр.), процитовано 17 квітня 2023
  2. Кропивницький В. М. Із сімейної хроніки Марка Кропивницького: спогади про батька. — К.: Мистецтво, 1968. c. 41

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]