Луї Шпор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луї Шпор
нім. Louis Spohr
Основна інформація
Дата народження5 квітня 1784(1784-04-05)[1][2][…]
Місце народженняБрауншвейг, Священна Римська імперія[1][4]
Дата смерті22 жовтня 1859(1859-10-22)[1][2][…] (75 років)
Місце смертіКассель, Гессен, Німеччина[1][4]
ПохованняHauptfriedhof Kasseld
Роки активності1797 — 1859[5]
ГромадянствоБрауншвейзьке герцогствоd
Професіїкомпозитор, диригент, музикознавець, музичний педагог, скрипаль, музикант
ВчителіFranz Eckd і Charles Louis Maucourtd
Відомі учніFerdinand Davidd, Фредрік Паціус, Bernhard Moliqued, Hubert Riesd[6], Нікодем Бернацький, Karl Julius Abtd, Моріц Гауптман, August Kömpeld[7][8], Moritz Schönd[9], Jean Schuchtd[10] і August Pottd
Інструментискрипка
Мованімецька
Жанриопера і симфонія
Magnum opusFaust[d], Nonet in F Major, Op. 31d, Die letzten Dinged і Sonatas, violin, harp, op. 113, D majord
Нагороди
Pour le Mérite орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки
У шлюбі зMarianne Pfeifferd[11]
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шпор.

Луї (Лю́двіг)[12] Шпор (нім. Louis Spohr, 5 квітня 1784, Брауншвейг — 22 жовтня 1859, Кассель) — німецький скрипаль, композитор, диригент і педагог, один з перших представників романтичного стилю в музиці.

Біографія

[ред. | ред. код]

Шпор народився у сім'ї лікаря, який був також музикантом-аматором і намагався дати синові хорошу освіту. Рано проявивши музикальні здібності, Шпор у віці шести років почав вчитися теорії музики у органіста К. А. Гартунга, потім — на скрипці у Мокура. Досягнувши успіхів, Шпор привернув до себе увагу герцога Брауншвейзького, який 1799 року призначив його придворним музикантом. Останнім учителем Шпора був скрипаль мангеймської школи Франц Екк (син трубача Георга Екка, що співпрацював із Вольфгангом Амадеєм Моцартом); Екк істотно вплинув на Шпора і взяв його з собою в тривалу гастрольну поїздку, що закінчувалася візитом у 1802 році до Санкт-Петербурга, де Шпор був захоплений грою Муціо Клементі і Джона Філда (від цієї поїздки залишився щоденник)[13][14].

Потім Шпор почав гастролювати самостійно, всюди здобуваючи великий успіх. Перше своє концертне турне як соліст Шпор почав 1804 року. 1812 року музикант відправився до Відня, де отримав місце капельмейстера Віденського драматичного театру, а потім побував у Італії. З 1817 року Шпор працював музичним керівником Франкфуртського міського театру, 1820 року разом зі своєю дружиною — арфісткою, виступив у Лондоні. Два роки по тому музикант отримав місце придворного капельмейстера в Касселі, де і працював до кінця життя.

Творчість

[ред. | ред. код]

Спадщина Шпора-композитора охоплює велику кількість творів у різних жанрах: йому належать дев'ять опер, ораторії, симфонії, меси, кантати, камерні твори. Найбільшу популярність мають 15 його концертів для скрипки з оркестром, а також чотири концерти для кларнета, присвячені Йогану Симону Хермштедту. Шпор вважався також одним з найкращих скрипалів свого часу, його виконання відрізнялося великою технічною віртуозністю та глибокою виразністю. Вважається також, що саме Л. Шпор запровадив диригентську паличку.[15]

Основні твори

[ред. | ред. код]

Опери

[ред. | ред. код]
  • Випробування (Die Prüfung, 1806)
  • Альруна, королева сов (Alruna, die Eulenkönig, 1808)
  • Поєдинок з коханою (Der Zweikampf mit der Geliebten, 1811)
  • Фауст (1816; нова редакція 1852)
  • Земіра і Азор (1819)
  • Йессонда (1823)
  • Гірський дух (Der Berggeist, 1825)
  • П'єтро з Альбано (1827)
  • Алхімік (Der Alchimist, 1830)
  • Хрестоносці (Die kreuzfahrer, 1845)

Твори для голосів, хору та оркестру

[ред. | ред. код]

Ораторії

[ред. | ред. код]
  • Страшний суд (Das jungste Gericht, 1812)
  • Останні діяння (Die letzen Dinge, 1826)
  • Останні години Спасителя (Des Heilands letze Stunden, 1835)
  • Падіння Вавилона (Des Fall Babylons, 1842)

Для оркестру

[ред. | ред. код]

9 симфоній, зокрема:

  • 4-та — Освячення тонів (Die Weihe der Töne, 1832)
  • 6-та — Історична (Historische, 1839)
  • 7-ма — Земне і божественне в життя людини (Irdisches und Gottliches in Menschenleben, для 2-х оркестрів, 1841)
  • 9-та — Пори року (Die Jahreszeiten, 1850)

3 увертюри, в тому числі увертюра до трагедії «Макбет» Шекспіра

Концерти для інструментів

[ред. | ред. код]

Камерно-інструментальні ансамблі

[ред. | ред. код]
  • 3 сонати для скрипки й фортепіано
  • 15 дуетів для 2-х скрипок
  • 5 фортепіанних тріо (1841—1847)
  • 34 струнні квінтети
  • 4 подвійні квартети (1823—1947)
  • 3 фортепіанні квінтети (1820, 1845, 1853)
  • Фортепіанний секстет (1848)
  • Струнний секстет (1848)
  • Септет (для флейти, кларнета, валторни, фагота, скрипки, віолончелі та фортепіано)
  • Октет (для скрипки, 2 альтів, віолончелі, кларнета валторн і 2-х контрабасів)
  • Нонет (для скрипки, альта, віолончелі, флейти, гобоя, кларнета, валторни, контрабаса фагота) (1813)

П'єси для фортепіано, 2 фантазії для арфи

Для хору — кантати, псалми, хори.

Для голосу з фортепіано — близько 100 романсів, у тому числі пісні на тексти І. В. Гете: Гретхен за прядкою (Grethen am Spinnrade, 1809), Міньона (1815) та ін.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

C. Brown. Louis Spohr: a Critical Biography. — Cambridge, 1984

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118616366 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  4. ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. ↑ RKDartists
  6. ↑ Г. Риман Рис // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1116–1117.
  7. ↑ Г. Риман Кёмпель // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 618.
  8. ↑ P. D. Kömpel, August // A Dictionary of Music and Musicians (A.D. 1450-1889): by eminent writers, English and foreign with illustrations and woodcuts / G. Grove, John Alexander Fuller Maitland — London: Macmillan Publishers, 1900. — Vol. 2. — P. 68.
  9. ↑ Г. Риман Шён // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1423.
  10. ↑ Г. Риман Шухт // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1466.
  11. ↑ Г. Риман Шпор // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1440–1442.
  12. ↑ Під іменем «Людвиг» композитор відомий в Німеччині, в інших країнах його називають французькою — «Луї»
  13. ↑ Clive Brown. Louis Spohr: A Critical Biography [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] — Cambridge University Press, 2006. — P. 13-14.
  14. ↑ [Р. Рудица. М. Сапонов. Русские дневники и мемуары Рихарда Вагнера, Людвига Шпора, Роберта Шумана. — М.: Дека-ВС, 2004.] // «Критическая масса», 2005, № 2.
  15. ↑ Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
  16. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Луї Шпор на сайті AllMusic(англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луї_Шпор&oldid=43165150