Перейти до вмісту

Латимерія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Латимерія
Латимерія коморська (Latimeria chalumnae).
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Лопатепері (Sarcopterygii)
Ряд: Целакантоподібні (Coelacanthiformes)
Родина: Латимерієві (Latimeriidae)
Рід: Латимерія (Latimeria)
Smith, 1939
Мапа знахідок представників роду Латимерія
Мапа знахідок представників роду Латимерія
Синоніми
Malania Smith, 1953
Посилання
Вікісховище: Latimeria
Віківиди: Latimeria
EOL: 46582215
ITIS: 649767
NCBI: 7896
Fossilworks: 320869

Латимерія[1] (Latimeria) — єдиний сучасний рід целакантоподібних родини Латимерієві (Latimeriidae). На даний час відомо два види Латимерій — Latimeria chalumnae, виявлена біля східного і південного узбережжя Африки та Latimeria menadoensis, відкрита і описана в 1977—1999 рр. біля острова Сулавесі в Індонезії.

Характеристика

[ред. | ред. код]
Latimeria chalumnae — екземпляр у Зоологічному музеї в Копенгагені

Базуючись на кільцях приросту на отолітах, латимерії живуть до 80-100 років.

Мешкають на глибині 700 м і більше, але частіше трапляються на 90-200 м.

Живі екземпляри латимерії коморської Latimeria chalumnae мають блакитне забарвлення, що є, імовірно, камуфляжем від їх потенційних жертв; екземпляри целаканта індонезійського (L. menadoensis) мають коричневе забарвлення.

Очі латимерій дуже чутливі, мають тапетум. Латимерії майже ніколи не відловлюються в денний час і в повний місяць. Їхні очі мають велику кількість червоних тілець, рецепторів, що допомагають бачити в темряві краще, ніж при світлі. Завдяки цьому латимерія віддає перевагу темній воді.

Латимерії полюють на різноманітну здобич, як-от: каракатиці, кальмари, глибоководні риби, дрібні акули. Для латимерії властива здатність плавати під час полювання головою вниз, задом на перед, або перевернутими догори черевом.

Модель Latimeria chalumnae у Оксфордському музеї Природної Історії, що показує природне забарвлення риби

Латимерії, що живуть біля Содвана-Бей у Південній Африці, відпочивають у печерах на глибині 90-150 м протягом світлої частини доби і випливають на полювання вночі, піднімаючись до глибини 55 м. Для латимерій важлива не стільки глибина, скільки темрява, а ще більше — температура від 14 до 22 °C. Кількість кисню, яку кров може поглинати з води через зябра, залежить від температури води. Наукові дослідження вказують, що латимерії вимушені залишатись у холодних, багатих киснем водах, у протилежному випадку їх кров не здатна поглинати достатню кількість кисню[2].

Розмноження

[ред. | ред. код]

Самиці латимерій яйцеживородні, народжують мальків групами по 5-25 шт.; мальки здатні до самостійного життя одразу після народження. Розмноження досліджено погано, але зрозуміло, що вони сягають статевої зрілості на 20 році життя. Вагітність триває 13-15 місяців.

Знахідки

[ред. | ред. код]
Стаття про знахідку латимерії у 1939 р., журнал Daily Dispatch
Таблиця знахідок[3][4]
Дата Опис
до 1938 Попри те що латимерія була невідома на Заході, аборигени Південної Африки знали про цю рибу, називаючи її «gombessa» або «mame»[5].
1938 (23 грудня). За 70 км на південний захід від Іст-Лондона вперше знайдено сучасного целаканта[6].
1952 (21 грудня). Другий відомий для науки екземпляр знайдений біля Коморських островів. З тих часів близько 200 екз. зловлено біля островів Великий Комор і Анжуан.
1988 Першу фотографію латимерії в її природному середовищі зроблено Гансом Фріке біля Великого Комора.
1991 За 24 км на північний схід від узбережжя Келімане, Мозамбік, знайдено ще одного целаканта.
1995 За 30 км на південь від Туліару, Мадагаскар, знайдено ще одного целаканта.
1997 (18 вересня). Знайдено новий вид латимерії, цього разу біля берегів Індонезії.
2000 Група целакантів відзначена дайверами біля Содвана-Бей, Водяно-болотний парк Ісімангалісо, Південна Африка.
2001 Ще одну групу виявлено біля берегів Кенії.
2003 Вперше целакант пійманий рибалкою в Танзанії. Взагалі за рік піймано 22 екз.
2004 Канадський дослідник Вільям Саммерс піймав найбільший відомий екземпляр целаканта біля берегів Мадагаскару.[джерело?]
2007 (19 травня). Індонезійський рибалка, Джустінус Лаама, впіймав біля берегів Сулавесі екземпляр довжиною 1,31 м і вагою 51 кг, який впродовж 17 годин жив у басейні[7].
2007 (15 липня). Двоє рибалок із Занзібару впіймали целаканта довжиною 1,34 м і вагою 27 кг. Рибу було впіймано біля північного узбережжя острова, біля берегів Танзанії[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Загальна іхтіологія [Текст] : підруч. для підготов. бакалаврів напр. "Водні біоресурси та аквакультура" у вищ. навч. закл. ІІ-IV рівнів акредит. М-ва аграр. політики України. — К., 2009. — ISBN 978-966-7906-83-2.
  2. page 200, Weinberg, Samantha. 2006. A Fish Caught in Time: the Search for the Coelacanth. HarperCollins Publishers, New York, NY
  3. Iziko South African Museum, Cape Town
  4. Nelson, Joseph S. (2006). Fishes of the World. John Wiley & Sons, Inc. ISBN 0-471-25031-7
  5. Rumor or Reality: The Creatures of Cryptozoology [Архівовано 21 листопада 2008 у Wayback Machine.], #7 in the list. Livescience.com
  6. В Африці виловили рибу, яка вважалася вимерлою протягом 60 мільйонів років. // Автор: Андрій Неволін. 13.09.2024
  7. Reuters (2007), «Indonesian fisherman nets ancient fish» [Архівовано 24 грудня 2008 у Wayback Machine.], Reuters UK, 2007-05-21, Retrieved on 2007-07-16
  8. Reuters (2007), «Zanzibar fishermen land ancient fish» [Архівовано 14 січня 2010 у Wayback Machine.], Reuters UK, 2007-07-15, Retrieved on 2009-12-13

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]