Перейти до вмісту

Лазещина

Координати: 48°16′09″ пн. ш. 24°25′07″ сх. д. / 48.26917° пн. ш. 24.41861° сх. д. / 48.26917; 24.41861
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лазещина (значення).
село Лазещина
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Рахівський район
Тер. громада Ясінянська селищна громада
Код КАТОТТГ UA21060070030094589
Основні дані
Засноване 1947 (77 років)
Населення 4174 осіб
Площа 10,780 км²
Густота населення 390 осіб/км²
Поштовий індекс 90633
Телефонний код +380 3132
Географічні дані
Географічні координати 48°16′09″ пн. ш. 24°25′07″ сх. д. / 48.26917° пн. ш. 24.41861° сх. д. / 48.26917; 24.41861
Середня висота
над рівнем моря 		706 м[1]
Водойми р. Лазещина
Відстань до
обласного центру 		246 км
Відстань до
районного центру 		34 км
Найближча залізнична станція Лазещина
Відстань до
залізничної станції 		1 км
Місцева влада
Адреса ради 90633, Закарпатська обл., Рахівський р-н, с. Лазещина
Карта
Лазещина. Карта розташування: Україна
Лазещина
Лазещина
Лазещина. Карта розташування: Закарпатська область
Лазещина
Лазещина
Мапа
Мапа

CMNS: Лазещина у Вікісховищі

Лазещи́на — село в Україні, в Ясінянській селищній громаді Рахівського району Закарпатської області. Населення — близько 4 200 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]
Краєвид на гору Говерла з Лазещини

Село розташоване за 246 км від обласного центру та 36 км від районного центру, на березі річки Лазещина під горою Петрос, на автошляху Рахів — Яремче, на східній околиці селища Ясіня. Останнє село Закарпаття, у напрямку Івано-Франківщини чи Буковини, або перше село Закарпаття, коли заїжджати зворотно.

Від села є прямий вихід до гори Говерла та Петрос. На південно-східній околиці села струмок Студений впадає у річку Лазещину. На південному сході від села струмок Форесок впадає у Лазещину.

Взимку в Лазещині можна кататися на лижах (є лижна траса довжиною 500 м; перепад висот — 80 м; один бугельний витяг на 350 м; аварійно-рятувальний пункт).

Неподалік гірськолижні курорти: Ясіня (3,7 км), Яблуниця (9,7 км), Драгобрат (18,3 км), Буковель (20,6 км), Ворохта (25,7 км), Рахів (34,8 км), Яремче (40 км).

Історія

[ред. | ред. код]

Вперше згадується у 1785—1786 роках як Lasiscsi. Пізніше назви змінювалися: 1789 — Inferior Lazescsina, Inferior Lazestsina, Superior Lazescsina, Superior Lazestsina, 1808 — Lozuscsena, Lozusscena, 1828 — Lazestyina, 1838 — Lazestyina, 1882 — Lázes, 1892—1898 — Lazescsina, 1907—1913 — Mezőhát, 1925 — Lazeščina, 1930 — Lazeština, 1944 — Mezőhát, Лазещина, 1983 — Лазещина. Офіційна дата заснування села — 1947 рік, хоча воно існувало й раніше. У селі діє етнографічний музей.

У Лазещині не раз бував з своїми опришками Олекса Довбуш. У жовтні 1914 року через Лазещину було здійснено прорив російських військ.

Присілки

[ред. | ред. код]

Об'єднання навколишніх гірських селищ в адміністративну одиницю Лазещина відбулось 15 квітня 1967 року рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155.

Бубні

Перші згадки про місцину в історичних документах відносять до ХІХ століття.

Дебря

Перші згадки відносять до другої половини ХІХ століття.

Плитоватий

Перші згадки відносять до другої половини ХІХ століття. У присілку стоїть друга з двох закарпатських хрещатих гуцульських церков — Церква Преображення Господнього (1780 року). Цей стиль ще називають північногуцульським або центральним.

Стебний-Сідорин

У 1724 році поблизу селища в урочищі Стебний зведено греблю і шлюзи для лісосплаву.

Найменування селища в різні роки: 1828 — Sztebnyi (Nagy 200), 1838 — Sztebni (Schem. 57), 1851 — Sztebnyi (Fényes 4: 161), 1892 — Sztebna (Hnt.), 1898 — Sztebnya (Hnt.), 1907 — Dombhát (Hnt.), 1918 — Dombhát (Hnt.), 1944 — Dombhát, Стебна (Hnt.), 1983 — Стебний, Стебный (ZO).

Студений

Найменування селища в різні роки: 1828 — Sztudena (Nagy 200), 1838 — Sztudena (Schem. 57), 1896 — Sztudena (ComMarmUg. 129), 1910 — Studena (uo.), 1930: Studená (uo.), 1967 — Студеный (ZO).

Зимір

Перша згадка у другій половині ХІХ століття. Зимир названий на честь струмка Зимир, правого притоку річки Лазещина.

Наприкінці XIX століття за типовим проєктом було збудовано залізничну станцію Зимир. У 2013 році будівлю Укрзалізниці було відчужено у приватну власність та перебудовано під житловий будинок. Наразі колишня станція офіційно є зупинним пунктом Лазещина», а для пасажирів збудовано павільйон.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3582 особи, з яких 1670 чоловіків та 1912 жінок[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 4163 особи[3].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 99,38 %
російська 0,31 %
угорська 0,12 %
молдовська 0,05 %
білоруська 0,02 %
гагаузька 0,02 %

Релігійні об'єкти

[ред. | ред. код]
Церква Преображення Господнього, 1780

Церква Преображення Господнього (1780)

[ред. | ред. код]

У селі стоїть друга з двох закарпатських хрещатих гуцульських церков. Цей стиль ще називають північногуцульським або центральним.

П'ять зрубів церкви утворені перетином двох прямокутників, що у плані мають майже рівнораменний хрест. Чотири рамена вкриті двосхилими дахами з маленькими шатровими главками. Центральний зруб переходить у восьмистінний барабан, вкритий стрімким восьмисхилим шатром. Усередині нава перекрита шатровим зрубом, а інші зруби — плоским перекриттям. Церква має троє дверей.

Збережено різьблені речі 1782—1785 років. За однією версією церкву збудовано із смерекових брусів у 1780 році в селі Яблуниця сучасної Івано-Франківської області, а взимку 1871 року її перевезено на санях в урочище Плитоватий. Більш вірогідне є датування церкви згідно з написом: «Сей Дом Божий на Божу Славу поставив Пластуняк Михайло з супругою Телечук Марією 1871 року Фундатор Юрко Леклюк 1872». У 1920-х роках центральний шатровий верх вкрили етернітом. 22 грудня 1932 старрокуі образи іконостасу замінили новими.

У 1963 році церкву перетворили на черговий фіктивний музей. У 1971 році церкву і двоярусну смерекову дзвіницю реставровано. З 14 жовтня 1990 року храм знову діє. Церква і дзвіниця утворюють чудовий ансамбль класичної гуцульської архітектури, але у 1995році церкву, на жаль, вкрили бляхою.

Церква святого Петра і Павла (1827)

[ред. | ред. код]
Церква святого Петра і Павла (1827)

Церква належить до гуцульських церков середньогуцульського стилю. Це базилічна споруда, у якій бабинець і нава об'єднані одним найбільшим об'ємом з невеликими боковими виступами в східній частині, а вівтарний зруб значно менший. Всі частини вкриває двосхилий дах. Над бабинцем — низька башта під чотирисхилим шатром.

На головному фасаді стовпи підтримують піддашшя та трапецієподібний фронтон. На бокових фасадах по чотири прямокутні вікна. Всередині храму — багатоярусний, розкішно різьблений іконостас, гарного різьблення царські двері.

У 1856 році відбулося освячення новорозмальованого іконостаса. Тоді для оновлення іконостаса 120 ґаздів зібрали як добровільні пожертви 1000 гульденів сріблом. У 1907 році церкву вкрили бляхою, що відчутно зіпсувало її зовнішній вигляд. У 1957 році зроблено новий підмурівок. У 1987 році церкву капітально відреставровано. У 1992 році поряд збудовано муровану дзвіницю.

Каплиця

[ред. | ред. код]

За переказом, колись чоловік і жінка не мали дітей і дали обітницю збудувати каплицю, якщо з'явиться в них дитина. Продавши дерево, збудували в селі каплицю. З приходом радянської влади каплицю намагалися підпалити, а згодом стараннями тогочасного голови села каплицю розібрали. Одна жінка заховала образи і хрест. Той самий хрест встановили на його місці у 1992 pоці, а через рік в центрі села збудували дерев'яну каплицю за формою зруйнованої.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Через село пролягає автошлях національного значення Н09 (Івано-Франківськ — Мукачево), в селі зупиняються автобуси у напрямку Івано-Франківська, Коломиї, Мукачево, Рахова, Солотвина, Хуста тощо. На зупинному пункті Лазещина зупиняються приміські поїзди сполученням Коломия — Рахів — Ділове та нічний швидкий поїзд № 55/56 Київ — Рахів[5].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ weather.in.ua. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 21 січня 2008.
  2. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) — регіон, рік, категорія населення, стать (1989 (12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  3. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) — регіон, рік (2001 (05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  4. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) — регіон, рік, Вказали у якості рідної мову (2001 (05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  5. ↑ Розклад руху поїздів по зупинному пункту Лазещина. poizdato.net. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 січня 2022.

Література

[ред. | ред. код]

Інтернет-посилання

[ред. | ред. код]
Лазещина
у сестринських Вікіпроєктах
s: Теми у Вікіджерелах?
П: Проєкт «Населені пункти України»
CMNS: Лазещина у Вікісховищі?


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лазещина&oldid=42306746